Постанова № 35842248, 05.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 р. Справа № 805/17201/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

>

час постановлення 14 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за поданням Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Донецькій області

до приватного акціонерного товариства «Белокаменські

вогнетриви»

про стягнення податкового боргу з плати за землю та з

податку на додану вартість у розмірі 23525,13 гривень за

рахунок коштів, що перебувають на рахунках у банках,

обслуговуючих підприємство

Артемівська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із поданням до приватного акціонерного товариства «Белокаменські вогнетриви» про стягнення податкового боргу з плати за землю та з податку на додану вартість у розмірі 23525,13 гривень за рахунок коштів, що перебувають на рахунках у банках, обслуговуючих платника податків, через несплату останнім самостійно узгоджених податкових зобов’язань з плати за землю за жовтень 2013 року та з податку на додану вартість за жовтень 2013 року. За відповідачем обліковується податковий борг в сумі 23525,13 гривень на дату звернення до суду.

P class="ps1">Також позивач зазначав, що прийняті ним заходи, направлені на погашення наявної суми боргу відповідача не призвели до позитивних результатів, що стало підставою для звернення позивача до суду із поданням про стягнення з відповідача наявної суми боргу за рахунок коштів, що перебувають на рахунках у банках, обслуговуючих платника податків, у відповідності до статті 183-3 КАС України.

Посилаючись на порушення відповідачем вимог пункту 203.2 статті 203, пункту 286.2 статті 286 та пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості з плати за землю в розмірі 21920,13 гривень та з податку на додану вартість в розмірі 1605,00 гривень за рахунок коштів, що перебувають на рахунках у банках, обслуговуючих платника податків.

Представник позивача надав до канцелярії суду клопотання від 05 грудня 2013 року про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі наведеної норми, а також врахувавши клопотання позивача, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідач – приватне акціонерне товариство «Белокаменські вогнетриви» зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 32131555, як платник податків відповідач перебуває на обліку в Артемівській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 6-7).

Відповідно до пункту 20.1.28 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, Артемівська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із поданням про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового Кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації та уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Статтею 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, у разі подання декларації з визначенням відповідних сум до сплати до бюджету, у платника податків виникає обов’язок сплатити цю суму до відповідного бюджету у встановлений законом строк.

07 лютого 2013 року відповідачем подано до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області декларацію з орендної плати за землю за звітний податковий період – 2013 рік, якою було визначено річну суму – 263041,55 гривень, щомісячну суму з січня по листопад 2013 року – 21920,13 гривень та у грудні 2013 року 21920,12 гривень (а.с. 8-9).

Пунктом 286.2 статті 286 цього Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

На теперішній час податковий борг по вищезазначеній декларації платником податків за жовтень 2013 року не сплачений, що суперечить підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України.

Як вбачається із зворотного боку облікової картки за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 21920,13 гривень (а.с. 28).

18 листопада 2013 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, в якій відповідач визначив до сплати податок в сумі 1605,00 гривень (а.с. 10-11).

Пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом з податку на додану вартість визначено календарний місяць.

Відповідно до вимог статті 203 Кодексу податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

За відповідачем обліковується недоїмка з податку на додану вартість в сумі 1605,00 гривень, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника з податку на додану вартість (а.с. 29).

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем податкового боргу, в рахунок погашення якого заявлені вимоги про стягнення коштів з рахунків у банках.

P >Заявником приймались заходи по погашенню податкового боргу. На підставі пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Підпунктом 59.3 статті 59 цього ж Кодексу визначено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

На виконання зазначених приписів Податкового кодексу України позивачем сформована перша податкова вимога від 11 листопада 2008 року № 1/171 (а.с. 12), яка направлена поштою та отримана уповноваженою особою відповідача 14 листопада 2008 року, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення ( а.с. 12).

15 грудня 2008 року податковою інспекцією сформована друга податкова вимога № 2/199 (а.с. 13), яка направлена поштою та отримана уповноваженою особою відповідача 22 грудня 2008 року, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 13).

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними передбачався підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Аналогічні підстави визнання податкових вимог відкликаними передбачені статтею 60 Податкового кодексу України.

Отже, законодавчими нормами (як Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв до 01 січня 2011 року, так і Податковим кодексом України, чинного з 01 січня 2011 року) прямо встановлені підстави визнання податкових вимог відкликаними, тобто такими, що не підлягають виконанню.

Наявною в матеріалах справи довідкою від 26 листопада 2013 року № 65556/10/15 (а.с. 14) підтверджено безперервне існування податкового боргу відповідача за період від дня отримання податкової вимоги до моменту виникнення податкового боргу, заявленого позивачем до стягнення.

Відповідачем зазначене не спростовано, документальних обґрунтувань в підтвердження того, що наведена податкова вимога вважається відкликаною не надано.

Таким чином, заходи прийняті податковим органом щодо стягнення податкового боргу, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати сплинули.

Пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Суд не приймає як доказ надане до канцелярії суду відповідачем платіжне доручення № 536 від 29 листопада 2013 року, оскільки, як зазначено в платіжному дорученні, відповідачем сплачено орендну плату за землю за листопад 2013 року, а заявлена позивачем до стягнення сума – за жовтень 2013 року, та строк сплати грошового зобов’язання за листопад 2013 року на дату розгляду справи не настав.

Підпунктом 20.1.18 п.20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до статті 67 Конституції України та статті 16 Податкового кодексу України, підприємство зобов'язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.

Пунктом 95.3. статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи вищезазначене, подання Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до приватного акціонерного товариства «Белокаменські вогнетриви» про стягнення податкового боргу з плати за землю та з податку на додану вартість у розмірі 23525,13 гривень за рахунок коштів, що перебувають на рахунках у банках, обслуговуючих підприємство, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Відповідно до вимог частини 7 статті 183-3 КАС України постанова по суті заявлених вимог підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 183-3, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до приватного акціонерного товариства «Белокаменські вогнетриви» про стягнення податкового боргу з плати за землю та з податку на додану вартість у розмірі 23525,13 гривень за рахунок коштів, що перебувають на рахунках у банках, обслуговуючих підприємство, задовольнити повністю.

Стягнути з банківських рахунків приватного акціонерного товариства «Белокаменські вогнетриви» (84546, Донецька область, м. Артемівськ, м. Соледар, вул. Октябрьська, буд. 96, ЄДРПОУ 32131555) податковий борг з плати за землю та з податку на додану вартість у розмірі 23525 (двадцять три тисячі п’ятсот двадцять п’ять) гривень 13 копійок.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова прийнята 05 листопада 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голубова Л.Б.