Ухвала суду № 35841669, 21.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 30566/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Большакової О.О. Гудима Л.Я.

за участю секретаря судового засідання - Ливак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Берегівської ОДПІ на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.07.2010р. у справі № 2а-158/10/0770 за позовом ЗАТ "Берегівський радіозавод" до Берегівської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство «Берегівський радіозавод» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції, про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції від 21 грудня 2009 року № 0006842340/0, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодуванню ПДВ за вересень 2009 року в розмірі 66837 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.07.2010р., адміністративний позов закритого акціонерного товариства «Берегівський радіозавод» до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області - задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області від 21 грудня 2009 року № 0006842340/0, яким зменшено закритому акціонерному товариству «Берегівський радіозавод» бюджетне відшкодування по ПДВ за вересень 2009 року на суму 66837 грн.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач до Берегівської ОДПІ Закарпатської області оскаржила її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, та порушено норми матеріального та процесуального права. Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що підприємство безпідставно віднесло до податкового кредиту суму 69693.00 грн. по імпортованому обладнанню на умовах оперативного лізингу та картонних коробках на безоплатній основі. Оскільки придбання товарів не відбулося, а мало місце лише отримання в користування , то сплачена сума ПДВ, сплачена при їх ввезені до податкового кредиту відноситися не повинна. В зв'язку з цим дії податкового органу щодо зменшення бюджетного відшкодування ПДВ є правомірним.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

На підставі наказу № 423 від 17 листопада 2009 року та направлення № 563 від листопада 2009 року Берегівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області було проведено виїзну позапланову документальну перевірку закрите акціонерного товариства «Берегівський радіозавод» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2009 року. За результатами перевірки було складено акт № 167-23/011/14313783 від 14 грудня 2009 року. Відповідно до вказаного акту виявлено порушення ЗАТ «Берегівський радіозавод» статті 7 пункту 7.4. підпункту 7.4.1 та пункту 7.5 підпункту 7.5.1 Закону України №168/97.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 грудня 20 року № 0006842340/0, яким позивачеві зменшено бюджетне відшкодування по ПДВ на су 66837 грн. в тому числі 43402 грн. у зв'язку з тим, що вказані суми ПДВ були сплачені при імпорті обладнання за договором на безоплатній основі та 23435 грн. на тій підставі, і позивач не скористався правом формування податкового кредиту у період його виникнення.

Відповідно до статті 3 пункту 3.1 підпункту 3.1.2 Закону України №168/97-ВР редакції закону, чинній на момент здійснення відповідних господарських операцій) об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту. З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх

послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Вказана правова норма в редакції Закону України № 1451-VI від 04.06.2009 року (набула чинності з 01.09.2009 року) так само з метою оподаткування прирівнює до імпорту зокрема операції з ввезення на митну територію України об'єкта лізингу (крім повернення об'єкта оперативного лізингу, раніше наданого (вивезеного) лізингодавцем чи іншою особою за його дорученням з території України у митному режимі тимчасового вивезення (ввезення для вільного обігу згідно з положеннями глави 34 Митного кодексу України; товарів (супутніх послуг) за будь-якими іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (супутні послуги) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язано з поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Відповідно до ст. 189 чинного на час спірних правовідносин МК України ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає:

1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України;

2) сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України;

3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Зі справи видно, що переміщення товару було здійснено на митну територію України у митному режимі імпорту як таке, що відповідає вимогам зазначеної вище норми закону.

Згідно з пп. 3.2.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» ( у відповідній редакції) об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).

З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється:

ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Відповідно до пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.5.2 п. 7.5 ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Аналізуючи положення зазначених законів, слід прийти до висновку, що ввезення товарів на митну територію України на підставі договору оренди з метою оподаткування прирівнюється до імпорту, а сплачені при такому імпорті суми ПДВ включаються до податкового кредиту.

З матеріалів справи видно, що позивач при імпорті товарів належним чином сплатив до бюджету ПДВ, проти чого не заперечує відповідач, в зв'язку з чим мав право включити до податкового кредиту та заявити до відшкодування сплачену суму ПДВ .

Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

З огляду на викладене, доводи апелянта в частині того, що позивач не придбав товари та не має, в зв'язку з цим, права на податковий кредит, є безпідставними та на законність постанови суду першої інстанції не вливають.

Керуючись ст. ст. 160, 195, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року у справі № № 2а-158/10/0770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: В.Я.Макарик

Судді: О.О. Большакова

Л.Я.Гудим