Постанова № 35841079, 27.11.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/6715/13-a

категорія 10.1

27 листопада 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

за участі секретаря - Длугаш О.В.,

позивача та представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області про скасування вимог №Ф-1692 від 21.02.2013 р. та №Ф-3630 від 22.05.2013 р., визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просить скасувати вимоги про сплату недоїмки № Ф-1692 від 21 лютого 2013 року, виставленої Управлінням Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області на суму недоїмки із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в суму 1934,18 грн. за серпень - грудень 2012 року, та № Ф-3630 від 22 травня 2013 року, виставленої Управлінням Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області на суму недоїмки за січень - березень 2013 року в розмірі 1934,03 грн.; визнати неправомірними дії відповідача; зобов'язати відповідача не пред'являти до неї незаконні вимоги, так як підприємницьку діяльність вона не здійснює та знаходиться в стадії закриття статусу фізичної особи - підприємця.

В обґрунтування своїх позовних вимог Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зазначає, що з моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису від 30.08.2012 року про реєстрацію ФОП ОСОБА_1 і по час звернення до суду з даним позовом ніякої підприємницької діяльності нею не здійснювалось і жодного доходу від здійснення підприємницької діяльності упродовж 2012-2013 років вона не отримувала. Після проведення державної реєстрації до фактичної підприємницької діяльності не приступала, найманих працівників не має, тому вважає, що обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у неї не виник. У зв'язку з чим, на думку позивача, вимоги про сплату недоїмки із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області від 21.02.2013 року № Ф-1692 та від 22.05.2013 року № Ф-3630 є незаконними.

Позивач у засіданні суду позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, на підстав доводів викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, з мотивів наведених у письмових запереченнях. Пояснила, що позивач є фізичною особою - підприємцем та платником єдиного внеску до Пенсійного фонду, а тому відповідно до вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" незалежно від отриманого доходу повинна сплачувати єдиний внесок щомісячно у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску.

Суд, розглянувши та дослідивши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши зібрані у справі докази, які мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті в їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа - підприємець, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб, видана 30.08.2012 року державним реєстратором Виконавчого комітету Житомирської міської ради.

Згідно із свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_1, суб'єктом господарювання ОСОБА_1 з 30 серпня 2012 року обрано спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 21 лютого 2013 року виставлено вимогу № Ф-1692 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 1934,18 грн., а 22 травня 2013 року - вимогу № Ф-3630 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 1194,03 грн..

Позивач не погоджуючись із вказаними вимогами звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області із заявами про узгодження вимог про сплату недоїмки та скаргами до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області і Пенсійного фонду України.

За наслідками процедури узгодження заяви та скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишені без задоволення, а вимоги про сплату недоїмки від 21.02.2013 року № Ф-1692 і від 22.05.2013 р. № Ф-3636 - без змін.

Суд, вирішуючи питання про правомірність зазначених вимог, зважає на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що вимога № Ф-1692 від 21.02.2013 року виставлена позивачу на суму несплаченого нею єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за серпень - грудень 2012 року в розмірі 1934,18 грн., вимога № Ф-3630 від 22.05.2013 року - за січень - березень 2013 року в сумі 1194,03 грн..

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року, який набрав чинності з 01.01.2011 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2464-VI).

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

З аналізу наведеної норми права та ст. 5 цього Закону випливає, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) з дня її державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Згідно із ч. 11 ст. 8 Закону № 2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" № 4282-VI від 22.12.2011 року та статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 року № 5515-VI, на 2012 рік було установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні; у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня установлено - 1147 гривень.

Таким чином, мінімальний страховий внесок для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону, з липня по вересень 2012 року становив по 382, 39 грн., з жовтня по листопад 2012 року - по 387, 95 грн., з грудня 2012 року - 393, 50 грн.; з січня по листопад 2013 року - по 398,01 грн..

Частиною 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року, який набрав чинності з 01.01.2011 року, було передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Законом України "Про внесення змін до статей 9 і 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"" від 18.09.2012 року № 5292-VI, який набрав чинності 13.10.2012 року, у частині восьмій статті 9 Закону № 2464-VI внесено зміни, зокрема, абзац третій замінено трьома абзацами такого змісту:

"Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок".

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Отже, єдиний внесок за 2012 рік повинен бути сплачений платником не пізніше 20 січня 2013 року, а за перший квартал 2013 року - до 20 квітня 2013 року.

Судом встановлено та не заперечувалось позивачем, що єдиний внесок за серпень - грудень 2012 року до 20.01.2013 року та за січень - березень 2013 року до 20.04.2013 р. у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску нею сплачено не було.

Внаслідок неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань у неї утворилась заборгованість перед відповідачем зі сплати єдиного внеску за серпень - грудень 2012 року в сумі 1934,18 грн., за січень - березень 2013 року - 1194,03 грн.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.

Згідно із ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Встановлено, що станом на 1 лютого 2013 року та 1 травня 2013 року позивач мала недоїмку зі сплати єдиного внеску за 2012 рік у сумі 1934,18 грн. та за І квартал 2013 року - 1194,03 грн. відповідно. У зв'язку з чим, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 21 лютого 2013 року виставлено вимогу № Ф-1692 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 1934,18 грн., а 22 травня 2013 року - вимогу № Ф-3630 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 1194,03 грн.

З огляду на викладене, суд вважає, що вказані вимоги про сплату недоїмки винесені на підставі та у порядку встановленому законодавством, тому підстав для їх скасування суд не вбачає.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в неї не виник через фактичну відсутність здійснення підприємницької діяльності та доходів, оскільки як було зазначено судом вище фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного внеску з дня її державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Враховуючи приписи статті 67 Конституції України, позивач зобов'язана сплачувати єдиний внесок в порядку і розмірах, встановлених Законом № 2464-VI.

При цьому слід зауважити, що частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у редакції з 06.08.2011 року, передбачено, що від сплати за себе єдиного внеску звільняються особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Інших умов чи пільг за яких фізична особа - підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, звільняється від сплати єдиного внеску Закон № 2464-VI не містить.

Натомість, у Законі № 2464-VI закріплені імперативні норми, відповідно до яких платник єдиного внеску, який обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від свого фінансового стану зобов'язаний сплатити в строки, встановлені цим Законом, єдиний внесок у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд вважає, що твердження позивача, що з 25 січня 2013 року і по даний час з її заробітної плати відраховуються всі обов'язкові платежі та внески, у тому числі єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не звільняють її від обов'язку сплачувати єдиний внесок як страхувальника - платника єдиного внеску в розумінні Закону 2464-VI, оскільки працюючи в Головному управлінні держсанепідслуюби Житомирської області громадянка ОСОБА_1 є застрахованою особою, під час нарахування заробітної плати якої роботодавець - платник єдиного внеску здійснює з неї відрахування до Пенсійного фонду України.

Також є безпідставною вимога Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача не пред'являти до неї незаконних вимог, так як підприємницьку діяльність вона не здійснює та знаходиться в стадії закриття статусу фізичної особи - підприємця, тому що судовому захисту належать тільки порушені права, а не можливість порушення таких прав в майбутньому.

На підставі зазначеного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованим, відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 86, 158-163, 186, 254 КАС України, суд

постановив:

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області про скасування вимог №Ф-1692 від 21.02.2013 р. та №Ф-3630 від 22.05.2013 р., визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Є.Ю. Романченко