Ухвала суду № 35840641, 19.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 р.Справа № 1570/2496/2012

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М

суддів - Федусика А.Г.

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення року,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітня 2012 року фізична особа-підприємець (далі ФОП) ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Державної податкової служби (далі ДПІ у Суворовському районі міста Одеси ДПС) , правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів (далі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів) про визнання протиправними дій, які полягають у проведенні документальної планової перевірки, в результаті якої складено акт №5114/17-1/НОМЕР_1 від 24 жовтня 2011 року, на підставі не передбачених законодавством документів; визнання протиправними дій щодо визнання договорів, укладених ФОП ОСОБА_2 з контрагентами-постачальниками ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», ПП «ОВД-Трейд» в лютому-червні 2011 року такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненим удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону; визнання протиправними дій, які полягають у визнанні недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість за лютий-червень 2011 року про обсяги продажу; зобов'язання відповідача внести відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України в частині відображення недостовірної інформації, викладеної в Акті №5114/17-1/НОМЕР_1 від 24 жовтня 2011 року; стягнення з відповідача судового збору.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року передано адміністративну справу №1570/2497/2012 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ДПІ у Суворовському районі міста Одеси про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000245171 від 07 грудня 2011 року для вирішення питання про об'єднання в одне провадження з адміністративною справою №1570/2496/2012.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року об'єднано в одне провадження адміністративні справи №1570/2497/2012 та №1570/2496/2012.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, неправомірним, упередженим та таким, що не відповідає об'єктивній дійсності та фактичним обставинам справи, оскільки висновки відповідача щодо непідтвердження реальності господарських операцій з ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», ПП «ОВД-Трейд» є помилковими, сформований податковий кредит підтверджений відповідними податковими накладними.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що податковим органом правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_2 до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС - задоволено частково.

Визнано протиправними дії ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області щодо визнання договорів укладених ФОП ОСОБА_2 з контрагентами-постачальниками: ТОВ Фірма «Ліон», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», ПП «ОВД-Трейд» в лютому-червні 2011 року, такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону.

Зобов'язано ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС внести відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України в частині відображення недостовірної інформації, викладеної в Акті №5114/17-1/НОМЕР_1 від 24 жовтня 2011 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області №0000245171 від 07 грудня 2011 року.

В решті позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ФОП ОСОБА_2 зареєстрована 23 березня 2005 року Чугуївською районною державною адміністрацією Харківської області.

01 квітня 2005 року ФОП ОСОБА_2 зареєстрована платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100166280.

24 жовтня 2011 року на підставі ст.ст. 77, 82 Податкового кодексу України ДПІ у Суворовському районі міста Одеси проведено документальну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД - ФО ОСОБА_2 за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2011 року.

За наслідками зазначеної перевірки складено акт №5114/17-1/НОМЕР_1 від 24 жовтня 2011 року, відповідно до висновків якого встановлено наступні порушення: ч.5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_2 з ТОВ фірмою «Ліон» та ТОВ «ЮСАЕМ» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, ст. 655, ст. 656 ЦК України. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість при придбанні товарів у ТОВ фірми «Ліон», ТОВ «ЮСАЕМ», які підпадають під визначення п.185.1. ст. 185, 186, 187 п.188.1. ст.ст. 188, 196, 197, 198, 199 Податкового Кодексу України; пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, в результаті чого донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі - 1 878 грн.; п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит на суму ПДВ - 16 666,67 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки, 07 грудня 2011 року ДПІ у Суворовському районі міста Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення №0000245171, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 19 015,50 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ у Суворовському районі міста Одеси Одеської області ДПС не надано доказів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000245171 від 07 грудня 2011 року, не доведено суду фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентами, наявність порушень порядку формування податкового кредиту.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В апеляційній скарзі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки правові підстави для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_2 про скасування податкового повідомлення-рішення №0000245171 від 07 грудня 2011 відсутні, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено згідно приписів чинного податкового законодавства, з урахуванням всіх обставин спірних правовідносин та в межах повноважень податкового органу.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного

Відповідно до п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Пунктом 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України передбачено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Відповідно п.77.4 ст. 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка ФОП ОСОБА_2 проведена відповідно до ст.ст. 77, 82 Податкового кодексу України на підставі направлення на проведення документальної перевірки №1908/17-1 від 29 вересня 2011 року та наказу №1909 від 12 жовтня 2011 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо протиправності проведення перевірки позивача є необґрунтованими.

Що стосується позовних вимог визнання протиправними дій відносно визнання договорів укладених ФОП ОСОБА_2 з контрагентами-постачальниками: ТОВ Фірма «Ліон», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», ПП «ОВД-Трейд» в лютому-червні 2011 року, такими, що вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що є нікчемними в силу закону та визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000245171 від 07 грудня 2011 року, то колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.«а» п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст. 198 Податкового Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п.198. 6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу вищевказаних норм права вбачається, право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2011 року задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 1 059 615 грн. За період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2011 року ФОП ОСОБА_2 задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 968 821 грн. В перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_2 мала взаємовідносини з ТОВ Фірма «Ліон», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», ПП «ОВД-Трейд».

Відповідно п.201.1 ст. 201 Податкового Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Юридичним фактом, який породжує право платника на податковий кредит вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарської діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містяться вимоги до первинних документів, зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарських, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати таки обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_2 (Покупець) та ТОВ Фірма «Ліон» (Продавець) 14 лютого 2011 року уклали договір №14022011, відповідно до умов якого Продавець передає, а Покупець приймає та здійснює оплату товару в повному обсязі та в обумовлені строки згідно накладних виданих Продавцем.

Факт виконання робіт за зазначеним договором підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: податковою накладною №244, видатковою накладною №РН-140201 та ТТН від 14 лютого 2011 року.

З матеріалів справи, також вбачається, що між ФОП ОСОБА_2 (Замовник) та ПП «ОВД-Трейд» (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 01 травня 2011 року, відповідно п. 1.2 якого Виконавець зобов'язується надати послуги по фасуванню продуктів харчування.

Факт виконання робіт за зазначеним договором підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: №268 від 31 травня 2011 року та №339 від 30 червня 2011 року. Окрім того, на виконання зазначеного Договору позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №310522 від 31 травня 2011 року; від 30 червня 2011 року.

З матеріалів справи, також вбачається, що між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» укладено договір №100511 від 10 травня 2011 року, відповідно до умов якого ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» передає, а ФОП ОСОБА_2 приймає та здійснює оплату в повному обсязі та в обговорені строки згідно накладних, виданих Продавцем.

Факт виконання робіт за зазначеним договором підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: №88 від 14 червня 2011 року, №31 від 10 травня 2011 року, видаткові накладні №100503 від 10 травня 2011 року, №РН-140602 від 04 червня 2011 року та ТТН від 10 травня 2011 року, від 14 червня 2011 року.

Факт оплати за зазначеними договорами підтверджується банківськими виписками.

Крім того, факт використання товарів отриманих за вищезазначеними договорами у господарській діяльності підтверджується договорами, а саме: договір поставки з ТОВ «Копійка-Центр» №117 від 30 травня 2011 року та з ПП «Таврія плюс» №14 від 01 січня 2010 року.

Що стосується доводів апелянта відносно того, що зазначений у ТТН, наданих на виконання договорів, автомобіль не може перевозити таку кількість вантажу, зазначену в ТТН, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, оскільки згідно з умовами договорів транспорт за рахунок Покупця та на виконання зазначеного позивачем надано належним чином оформлені ТТН від 14 лютого 2011 року, 10 травня 2011 року, від 14 червня 2011 року.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, ФОП ОСОБА_2 було здійснено реальні господарські операції по виконанню вищевказаних договорів, оскільки дані договори укладені позивачем з метою використання зазначених товарів, робіт у власній господарській діяльності, а податкові накладні, виписані ТОВ Фірма «Ліон», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», ПП «ОВД-Трейд» містять всі необхідні реквізити, передбачені п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно ч.3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Недійсність договорів, а також податкових накладних, підписаних від імені однієї із сторін, прямо законом не встановлена, а тому зазначений правочин є оспорюваним.

Частиною другою ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Слід зазначити, що податковим органом не надано доказів визнання недійсними у судовому порядку вищезазначених договорів.

Колегія суддів вважає, що зобов'язання за договорами між позивачем ТОВ Фірма «Ліон», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», ПП «ОВД-Трейд» виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких приєднано до матеріалів справи, окрім того Податковий кодекс України не містить норми, яка б передбачала коригування податкових зобов'язань чи податкового кредиту у разі визнання правочину нікчемним, тому посилання на нікчемність правочину є необгрунтованим.

Крім того, Податковим кодексом України не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійсними податковим органом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо ненадання податковим органом доказів правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0000245171 від 07 грудня 2011 року, фіктивності господарських операцій позивача з контрагентами, наявності порушень порядку формування податкового кредиту.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.В. Яковлєв