Постанова № 35840255, 04.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Справа № 904/3713/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Смоли"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 рокуу справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю- підприємства "Продмашстрой" доДержавного підприємства "Смоли"простягнення коштів В С Т А Н О В И В:

у травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "Продмашстрой" звернулось до господарського суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про уточнення вимог, просило стягнути з Державного підприємства "Смоли" 100 000 грн. заборгованості за товар, поставлений за договором № 480140 від 03.12.2012 року, 17 867,12 грн. пені та 3 613,34 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2013 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 50 000 грн. боргу та 3 604,13 грн. річних, а в решті позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року рішення суду першої інстанції змінено. Постановлено про стягнення з відповідача 50 000 грн. заборгованості, 17 867,12 грн. пені та 3 613,34 грн. 3 % річних. Провадження у справі щодо стягнення 50 000 грн. боргу припинено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постанова апеляційного суду оскаржена у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 22.11.2013 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судом матеріальних та процесуальних норм, і просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши, наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 480140 від 03.12.2012 року, за умовами якого ТОВП "Продмашстрой" (продавець) зобов'язалось поставити ДП "Смоли" (покупець) товар (метанол марки А), а останній прийняти цей товар та оплатити його вартість.

Пунктом 4.1. цього договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару проводяться з відстрочкою платежу на 14 календарних днів, з дня поставки відповідної партії товару та виставлення рахунку на оплату товару.

Згідно п. 6.1.2. зазначеного договору, за порушення строку оплати товару, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожний день затримки платежу.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання умов договору, за видатковими накладними № 1239 від 12.12.2012 року та № 1251 від 17.12.2012 року позивач поставив, а представник відповідача за довіреністю, прийняв без будь-яких зауважень обумовлений товар на загальну суму 433 424,04 грн., вартість якого останній до цього часу в повному обсязі не оплатив, що підтверджується належними доказами та ним не оспорюється, зокрема і у касаційній скарзі.

З огляду на вище наведене та те, що відповідач в порушення умов договору у встановленні строки та у повному обсязі не розрахувався за поставлений йому товар, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати сплати суми боргу з урахуванням відповідальності відповідача за порушення грошових зобов'язань передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України та умовами договору в примусовому порядку, правомірно постановив про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 50 000 грн., 3 613,34 грн. 3 % річних і 17 867,12 грн. пені, обрахованої відповідно до п. 6.1.2. спірного договору та обґрунтовано припинив провадження щодо стягнення решти суми боргу у зв'язку з його погашенням та відсутністю предмету спору, і підстав для скасування чи зміни постанови суду апеляційної інстанції за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко