Рішення № 35838988, 03.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20276/13 03.12.13

За позовом Приватного підприємства "Торос-груп"

до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з

обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ"

про стягнення 224 250,98 грн

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача: Рикун І.В. (дов. № 03/03-09 від 03.09.2013 року)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 03.12.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Торос-груп" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ" (далі за текстом - відповідач) про стягнення основної заборгованості у розмірі 224 250,98 грн. за договором поставки № 0000087 від 09.11.2009 року (далі за текстом - договір).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/20276/13, розгляд справи призначений на 03.12.13 року.

03.12.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання 03.12.2013 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 23.10.2013 року не виконав, про свою відсутність суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно поштовому повідомленню про вручення поштового повідомлення № 05276490.

Представником позивача надано оригінали документів для огляду судом в судовому засіданні, надано усні пояснення по справі, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

09 листопада 2009 року між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) укладено договір поставки № 0000087 від 09.11.2009 року (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.), позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, за замовленням покупця здійснювати поставку визначеного договору товару, а відповідач зобов'язується на умовах та в порядку, визначених договору, прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно п. 2.7. договору, під час передачі товару сторони оформлюють та підписують видаткову накладну, у якій зазначається номенклатура, кількість та вартість фактично переданої партії товару.

Згідно п. 2.8. договору, право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від позивача до відповідача в момент передачі товару.

Відповідно п. 2.9. договору, товар вважається переданим з моменту підписання відповідачем видаткової накладної.

Як встановлено п. 4.4. договору, товар оплачується відповідачем по мірі його реалізації.

Відповідно п. 4.5. договору, з 01 по 05 число кожного поточного місяця відповідач надає позивачу звіт про реалізований товар за минулий місяць.

Пунктом 4.6. договору встановлено, що звіт надсилається відповідачем позивачу поштовим зв'язком, факсограмою або за допомогою засобів електронного зв'язку.

Відповідно п. 4.7. договору, до закінчення календарного місяця, в якому був наданий звіт, відповідач зобов'язаний оплатити вартість реалізованого товару.

Як на те посилається Позивач у позовній заяві, на виконання умов договору у період з 02.04.2012 року по 27.03.2013 року, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 257597, 60 грн. У зв'язку з поставкою товару, перед відповідачем виникло зобов'язання, щодо надання звіту про реалізований товар відповідно п. 4.5. договору, а в подальшому й оплати реалізованої продукції на загальну суму 257597, 60 грн.

Відповідачем було частково виконано свої зобов'язання та сплачено грошові кошти за поставлений товар у розмірі 33346,62 грн., що підтверджує позивач у позовній заяві. Проте, як зазначає позивач, порядок надання звіту про реалізацію товару, як це встановлено договором між сторонами, відповідачем було грубо порушено і з травня 2013 року позивачу не надавалося. З урахуванням часткової оплати за поставлений товар у розмірі 33346,62 грн. у відповідача перед позивачем залишилася заборгованість у розмірі 224250, 98 грн.

Відповідно поштовим повідомленням № 086105143, № 08487350, фіскальним чекам № 2567 від 23.08.2013 року, № 2565 від 23.08.2013 року, № 2560 від 23.06.2013 року, № 2566 від 23.08.2013 року, описів вкладення № 08487534, № 08487350 копії яких додані позивачем до матеріалів справи позивачем неодноразово направлялося вимога на поштову адресу відповідача в яких позивач просив негайно повернути отриманий товар належної якості або відшкодувати збитки в розмірі 224250, 98 грн. Зазначені вимоги відповідачем були отримані, що підтверджують поштові повідомлення № 05138896, № 051333320 проте не було надано обґрунтованої відповіді, також не було оплачено заборгованість або повернуто товар у повному або частковому розмірі.

За твердженням позивача сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № 0000087 від 09.11.2009 року у розмірі 224250, 98 грн. на момент подання позову (17.10.2013 року) відповідачем не сплачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства "Торос-груп" підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки № 0000087 від 09.11.2009 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставки № 0000087 від 09.11.2009 року, відповідачу у період з 02.04.2012 року по 27.03.2013 року, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 257597, 60 грн. що підтверджують видаткові накладні та довіреності, копії яких додані до матеріалів справи.

Відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджують підписи уповноважених осіб двох сторін та печатки юридичних осіб на зазначеній видатковій накладній. У зв'язку з отримання товару відповідача виникло зобов'язання, щодо сплати товару після його реалізації, що встановлено п. 4.4. договору.

Відповідачем було частково виконано частково сплачений борг у розмірі 33346,62 грн., що підтверджує твердження позивача у позовній заяві.

Відповідно п. 4.5. договору, з 01 по 05 число кожного поточного місяця відповідач надає позивачу звіт про реалізований товар за минулий місяць.

Пунктом 4.6. договору встановлено, що звіт надсилається відповідачем позивачу поштовим зв'язком, факсограмою або за допомогою засобів електронного зв'язку.

Відповідно п. 4.7. договору, до закінчення календарного місяця, в якому був наданий звіт, відповідач зобов'язаний оплатити вартість реалізованого товару.

Відповідно до ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач ні на вимогу позивача, ні на вимогу суду, обов`язку щодо надання звітів про реалізацію товару, не виконав, що свідчить недобросовісне виконання ним своїх обов`язків, з якими пов`язується виникнення в нього обов`язку оплати товару, то суд приходить до висновку, що факт реалізації товару відбувся (є таким, що настав). Доказів іншого суду не надано.

З урахуванням часткової оплати боргу, основний борг відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви (17.10.2013 року) та вирішення спору (03.12.2013 року) за договором поставки складає - 224250, 98 грн. доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору поставки № 0000087 від 09.11.2009 року виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 224250, 98 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 224250, 98 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 224250, 98 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Приватного підприємства "Торос-груп" підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ" (03170, м. Київ, вул.. Тулузи, 3-Б, код ЄДРПОУ - 21568905; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Приватного підприємства "Торос-груп" (08140, Київська обл.. Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул.. Меліоратора, 15, код ЄДРПОУ 34902211) 224250 (двісті двадцять чотири тисячі двісті п`ятдесят) грн. 98 коп. основного боргу та судовий збір у розмірі 4485 (чотири тисячі чотириста вісімдесят п'ять) грн. 02 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.12.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко