Ухвала суду № 35836909, 16.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 р.Справа № 2а-8269/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватної фірми "Зодіак Плюс" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2013р. по справі № 2а-8269/12/2070

за позовом Приватної фірми "Зодіак Плюс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та скасування акту перевірки,

ВСТАНОВИЛА:

Приватна фірма «Зодіак Плюс» (далі за текстом - ПФ «Зодіак Плюс», позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі за текстом ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, відповідач), в якому просив суд скасувати акт від 27.01.2012 р. №370/2302/33675641 та визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 24.02.2012 р. №0000132302 та від 10.12.2012 р. №0009772202.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 138.2 ст. 138, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що на підтвердження правомірності укладеного з ТОВ «Будівництво пан Україна» правочину та обґрунтованості відображення в податковому обліку у складі валових витрат та податкового кредиту відповідних сум по придбанню товарно-матеріальних цінностей від зазначеного контрагента, ним до суду були надані усі необхідні первинні документи, які відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що представниками податкової інспекції було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівництво пан Україна» за період з 01.06.2011 р. по 30.09.2011 р. за результатами якої складено акт перевірки від 27.01.2012 р. №370/2302/33675641.

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем приписів пп.138.1.1 п.138.1, пп.138.5.1 п.138.5 ст.138, ст.139, п.152.1 ст.152, п.198.1, 198.2, ст.198 Податкового кодексу України, до складу податкового кредиту включено суму з витрат по придбанню послуг у контрагента ТОВ «Будівництво пан Україна» за період з 01.06.2011 р. по 30.09.2011 р. на загальну суму 279.870,00 грн. у т.ч. податку на додану вартість 46.645,00 грн. та порушення п.198.1 п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат на загальну суму 46.645,00 грн. у т.ч. у червні 2011 року у сумі 28.733,00 грн., у липні 2011 р. 17.9113,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом було прийнято оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення від 24.02.2012 р. №0000142302, яким визначено позивачу суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 69967,50 грн. (46645,00 грн. - за основним платежем та 23322,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій), та №0000132302, яким визначено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 53641,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення №0000132302 було залишено без змін, податкове повідомлення-рішення від 24.02.2012 р. №0000142302 - скасовано, та прийнято нове - від 10.12.2012 р. №0009772202, яким донараховано позивачу суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у загальній сумі 55602,00 грн. (46645,00 грн. - основного платежу та 8957,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень - рішень від 24.02.2012 р. №0000132302 та від 10.12.2012 р. №0009772202.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення перевірки податковим органом були виявлені порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо неправомірного формування валових витрат у 2-3 кварталах 2011 року на загальну суму 233225,00 грн. та податкового кредиту у червні-липні 2011р. на загальну суму 46645,00 грн. в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Будівництво пан Україна».

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та його контрагентами були укладені спірні договори субпідряду: від 03.05.2011 р. №3/05/11ПР, №03/05/11, від 04.05.2011 р. №04/05/11, від 25.05.2011 р. №25/05/11, від 01.06.2011 р. №1/06/11/Рок.

Згідно пояснень позивача зазначені договори субпідряду були укладені позивачем з контрагентом - ТОВ «Будівництво пан Україна» з метою виконання договорів підряду з відповідними селищними радами, в яких підрядником виступав позивач.

На підтвердження виконання спірних господарських операцій позивачем було надано договори, акти здачі-приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились частково у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення, а частково - шляхом заліку зустрічної однорідної вимоги, про що свідчать договори про відступлення права вимоги та угоди про залік зустрічної однорідної вимоги.

Між тим, досліджуючи питання реальності господарських операцій та правомірності формування податкового кредиту та валових витрат, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з положеннями ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що договори субпідряду, укладені з ТОВ «Будівництво пан Україна» про виконання робіт на замовлення інших осіб відповідають вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що договір субпідряду з контрагентом - ТОВ «Будівництво пан Україна» від 03.05.2011 р. №3/05/11 було укладено раніше, ніж договір підряду від 25.05.2011 р. №2, укладений з Васищевською селищною радою, яким було замовлено виконання робіт - капітальний ремонт коридору.

Також договір субпідряду з контрагентом - ТОВ «Будівництво пан Україна» від 03.05.2011 р. №3/05/11ПР було укладено раніше, ніж договір підряду від 27.05.2011 р. №1, укладений з Покотилівською селищною радою, яким було замовлено виконання робіт - ремонт дошкільного навчального закладу.

Причини невідповідності дат укладання договорів підряду та субпідряду хронологічному порядку позивачем не наведено, інших належних доказів використання таких робіт у власній господарській діяльності щодо залучення до виконання робіт ТОВ «Будівництво пан Україна» на замовлення інших осіб до суду не надано.

Згідно з приписами ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договорів підряду вартість робіт визначена в актах виконаних робіт.

Між тим, договір підряду від 03.05.2011 р. №1, укладений з Рокитнянською сільрадою та виконаний у повному обсязі, був на суму 67485,00 грн., у той час, як згідно акту прийому передачі до договору субпідряду від 01.06.2011 р. №1/06/11/Рок загальна вартість робіт склала 6800,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

В акті прийому передачі до договору субпідряду від 01.06.2011 р. №1/06/11/Рок не зазначено які саме роботи виконувались, з яких матеріалів.

Дослідивши надані позивачем акти виконаних будівельних робіт за всіма спірними договорами підряду, колегія суддів зазначає, що у вказаних актах відсутні дати їх підписання.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, надані позивачем акти виконаних будівельних робіт за відсутності дати їх підписання не можуть підтверджувати факт виконання господарських операцій за спірними договорами та правомірність формування витрат та податкового кредиту позивача.

Також колегія суддів вважає непідтвердженими належними доказами доводи позивача, що виконання робіт проводилося працівниками контрагента з їхніх будівельних матеріалів, а також частково з будівельних матеріалів замовника, з урахуванням наступного.

Відповідно до положень ст. 840 Цивільного кодексу України встановлено, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

Матеріалами справи не підтверджено, а позивачем не доведено, в яких обсягах надавалися субпідряднику будівельні матеріали, не надано доказів, що такі будівельні матеріали були включені до вартості договорів, не надано звітів про використання матеріалу або про його залишок.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту наданого позивачем акту безкоштовної передачі будматеріалів не вбачається вартість переданих матеріалів, у зв'язку з чим такий документ фактично не є документом бухгалтерської чи податкової звітності. Крім того, отримані будівельні матеріали позивачем не було поставлено собі в дохід.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про недоведеність позивачем та не підтвердження належними первинним документами правомірності формування витрат та податкового кредиту ПФ «Зодіак Плюс» за договорами субпідряду, укладеними з ТОВ «Будівництво пан Україна» за перевірений період.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про скасування акту перевірки від 27.01.2012 р. №370/2302/33675641, з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Під час проведення перевірок органи державної податкової служби мають право вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п.п. 20.1.8. п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.86.1. ст. 86 Податкового кодексу України у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, про що зазначено у п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984.

Відповідно до п. 6 вказаного Порядку висновок акту документальної перевірки складається з опису виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень, про що зазначено у п.6 Порядку.

Отже, складання акту перевірки та зазначення у ньому висновків перевірки належить до повноважень органу державної податкової служби, проте акт перевірки не містить у собі будь-яких владних приписів до перевіряємого суб'єкту, не впливає на його права і обов'язки, та не несе собою правові наслідки. Висновки відповідача викладені в акті перевірки, є думкою перевіряючих, яка не містить у собі обов'язкових приписів до її виконання. Негативні наслідки може тягнути податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі такого акту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що складання акту перевірки з зазначенням у ньому висновків перевірки не спричинило порушення прав позивача, в зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про скасування акту перевірки задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватної фірми "Зодіак Плюс" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2013р. по справі № 2а-8269/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Старостін В.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.