Ухвала суду № 35836430, 09.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2013 р.Справа № 818/4465/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2013р. по справі № 818/4465/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя"

до Державної податкової інспекції в м.Сумах Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керамейя" (далі за текстом - ТОВ "Керамейя", позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі за текстом - ДПІ у м. Сумах, відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000261550/23790 від 08.05.2013 р. ДПІ у м. Сумах, яким йому зменшено розмір бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за липень 2012 р. на суму 16 304 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2013р. зазначений позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000261550/23790 від 08 травня 2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Керамейя" по податку на додану вартість за липень 2012 року на суму 16304 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач зазначає, що через ненадання до перевірки фінансово-господарських документів, які підтверджують передачу товарів, переміщення товарно-матеріальних цінностей від постачальника ТОВ "Фалві" до покупця ТОВ "Керамейя", вказаний правочин не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним.

На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Сумах 15.04.2013 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Керамейя", з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2012 року.

За результатами перевірки було складено акт № 1283/15.5-22/34327895, відповідно до якого ТОВ "Керамейя" в порушення вимог п.п. 198.1 - 198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 п.200.14 ст. 200 ПК України завищено від'ємне значення різниці поточного звітного періоду яке буде зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду податкової декларації по податку на додану вартість за червень 2012 р. на 16 304,12 грн. та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2012 р. на суму 16 304,12 грн..

Актом перевірки ДПІ у м. Сумах від 09.10.2012 р. №3110/2230/36550694/44 (а.с.110-127) було встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) та проведення ТОВ "Фалві" транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Зважаючи на викладене, в акті перевірки ТОВ "Керамейя" від 15.04.2013 р. ДПІ в м. Сумах зазначено, що відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України правочин, вчинений товариством протягом перевіреного періоду з ТОВ "Фалві" не спричиняє реального настання правових наслідків, є нікчемним.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000261550/23790 від 08.05.2013 р. зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за липень 2012 р. на суму 16 304 грн. (а.с.22).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності та необґрунтованості прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами господарських операцій з ТОВ "Фалві" позивачем сформовано податковий кредит у розмірі 16 304 грн. та включено зазначену суму до декларацій з ПДВ за червень 2012 року.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

За змістом ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання та підтверджено відповідними первинними документами.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що 26.03.2012 р. між ТОВ "Керамейя" і ТОВ "Фалві" укладено договір купівлі - продажу, за умовами якого останній зобов'язався поставити товар на умовах, передбачених цим договором (а.с.28-29).

Згідно видаткових та податкових накладних, актів приймання - передачі товару, копії яких наявні в матеріалах справи, ТОВ "Фалві" було поставлено на адресу позивача будівельні матеріали. (а.с.31-37).

На підтвердження фактичного переміщення товару від продавця до покупця позивачем були надані товарно-транспортні накладні (а.с.50-52).

Факт оплати товару підприємством ТОВ "Керамейя" підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 38-39, 56).

Таким чином, вищевказаними первинними бухгалтерськими та іншими документами підтверджується факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Фалві" у червні 2012 р.

Колегія суддів зазначає, що у вказаних документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379, тобто підстави вважати зазначені податкові документи недійсними відсутні.

Факт реєстрації контрагента позивача ТОВ "Фалві" платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство на момент складання на адресу позивача податкових накладних було зареєстровано органом державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з приводу нікчемності договору, укладеного позивачем з ТОВ "Фалві", враховуючи наступне.

Так, викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно - правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст. 228 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.

Крім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України обов'язково має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинюваний ним правочин містить наявність обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України.

Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочин, вчинений позивачем, відповідач кваліфікує як такий, що не направлений на реальне настання правових наслідків, а отже визнає його нікчемним. Проте, за приписами ст. 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по господарським операціям з ТОВ "Фалві".

Враховуючи приписи ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факт порушення ТОВ "Керамейя" вимог чинного податкового законодавства, а саме: п.198.6 ст.198 п. 201.1, п. 201.2, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0000261550/23790 від 08.05.2013 р.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2013р. по справі № 818/4465/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Старостін В.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.