Ухвала суду № 35836315, 09.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2013 р.Справа № 816/3248/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Ставицької І.Б.

представника позивача Рудницької Н.В.

представника позивача Вошколупи В.Г.

представника відповідача Решетнік М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2013р. по справі № 816/3248/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (далі за текстом - ПАТ "Полтаваобленерго", позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі за текстом - ДПІ у м. Полтаві, відповідач), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0000282308 та № 0000292308 від 26 лютого 2013 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2013р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0000282308 та № 0000292308 від 26 лютого 2013 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: пп. 5.2.1 п. 5.2., п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу ДПІ у м.Полтаві №300 від 01.02.13р. (а.с.205 т.1) та направлення на перевірку від 04 лютого 2013 року № 150 (а.с.206 т.1) державними податковими ревізорами-інспекторами проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (ідентифікаційний номер 00131819) з питань правомірності декларування сум податків з ТОВ "Форма ЛТД".

В ході перевірки встановлено порушення: п.п. 7.2.1, п.п 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року в результаті чого занижено податок на додану вартість в першому кварталі 2010 року на загальну суму 44850,00 грн.; п. 5.1, п.5.2.1, п.5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року в результаті чого занижено податок на прибуток за перший квартал 2010 року на загальну суму 56072,00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 979/22.5/00131819 від 14 лютого 2013 року з (а.с.17 - 47 т.1).

На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 26 лютого 2013 року № 0000292308 яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 56072,50 грн., (за основним платежем 44850,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11214,50 грн.) та за № 0000282308 визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 70900,00 грн. (за основним платежем 56072,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14018,00 грн.) (а.с.65 - 66 т.1).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності та необґрунтованості прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ "Форма ЛТД" склались договірні відносини щодо поставки спецодягу в першому кварталі 2010 року.

ПАТ "Полтаваобленерго" та ТОВ "Форма ЛТД" в січні 2010 року домовились про поставку ТМЦ (спецодягу) для потреб товариства. На виконання попередніх письмових домовленостей, наявних в матеріалах справи, сторонами було узгоджено номенклатуру і вартість спецодягу та порядок поставки ТМЦ. Договір був укладений між сторонами шляхом обміну листами та подальшими узгодженими діями щодо оплати безготівковим розрахунком за поставку спецодягу, отримання рахунків-фактури від ТОВ "Форма ЛТД", складанням сторонами видаткових накладних, приходних ордерів та податкових накладних, які наявні в матеріали справи.

Товар був вивезений з офісу ТОВ "Форма ЛТД" в м.Полтава, по вул.Ковпака , 57а за рахунок та власними транспортними засобами позивача.

Отже, сторонами було повністю виконано умови договору з поставки товарно-матеріальних цінностей шляхом надання рахунків, оформлення видаткових та податкових накладних. Якість товару підтверджується копіями сертифікатів якості.

На момент складання податкових накладних ТОВ "Форма ЛТД" зареєстроване платником ПДВ у встановленому порядку, свідоцтво платника ПДВ за № 23754266 від 26.08.97р.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проведені у безготівковій формі, про що свідчать надані до матеріалів справи копії платіжних документів.

Оприбуткування отриманих товарно-матеріальних цінностей підтверджено копіями відповідних прибуткових ордерів.

З метою доведення використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем були надані копії особових карток та накладних на внутрішнє переміщення.

Колегія суддів зазначає, що у вказаних документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Таким чином, позивачем були надані належні та допустимі докази, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару в першому кварталі 2010 року та подальшого використання даного товару у власній господарській діяльності.

Правила формування податкового кредиту та валових витрат в перевіряємому періоді визначались приписами Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Аналогічне визначення міститься в п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, за яким податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Як вбачається з матеріалів справи, контрагент позивача ТОВ "Форма ЛТД" на момент складання податкових накладних, на підставі яких позивачем був сформований податковий кредит, мали статус платника податку на додану вартість, що підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечується відповідачем.

Отже, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності включення до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню товарів у ТОВ "Форма ЛТД".

Відповідно до приписів п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких єє об'єктивно необхідним.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, витрати підприємства за придбаний товар та послуги повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Враховуючи надані позивачем до матеріалів справи копії платіжних доручень та первинних документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач законно та обґрунтовано до складу валових включив витрати, пов'язані з придбанням товарів у ТОВ "Форма ЛТД".

Отже, з огляду на те, що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладений на відповідача вимогами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Полтаві не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

За вказаних обставин, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2013р. по справі № 816/3248/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Старостін В.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.

Повний текст ухвали виготовлений 16.09.2013 р.