Ухвала суду № 35835785, 28.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 р.Справа № 820/1562/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Харківський канатний завод" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2013р. по справі № 820/1562/13-а

за позовом Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

до Публічного акціонерного товариства "Харківський канатний завод"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі за текстом - Західна МДПІ м. Харкова, позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Харківський канатний завод» (далі за текстом - ПАТ «ХКЗ», відповідач), в якому просила суд:

- стягнути з розрахункових рахунків ПАТ «ХКЗ» (61000, м.Харків, вул. Китаєнка, буд.1, код 00306443) відкритих у банках на користь державного та місцевого бюджетів України заборгованість в розмірі 1724446 (один мільйон сімсот двадцять чотири тисячі чотириста сорок шість) грн.19 коп.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2013р. адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з розрахункових рахунків ПАТ «ХКЗ» (61000, м.Харків, вул. Китаєнка, буд.1, код 00306443) відкритих у банках на користь державного та місцевого бюджетів України заборгованість в розмірі 1724446 (один мільйон сімсот двадцять чотири тисячі чотириста сорок шість) грн.19 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. 2, 7 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України ст. 17, ч. 1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 129 Конституції України.

Відповідач зазначає, що справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, підвідомчі господарським судам, а враховуючи тривання процедури санації, введеної ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.07.2011р. у справі № Б-19/81-10 про банкрутство ПАТ «ХКЗ», то провадження у справі № 820/1562/13-а має бути закрите, як таке, що не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «ХКЗ» зареєстрований як юридична особа 07.06.1994 року, та перебуває на податковому обліку в Західній МДПІ м. Харкова з 01.09.2000 року.

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідач має податковий борг перед державним та місцевими бюджетами України в загальному розмірі 1724446,19 грн. Вказана заборгованість виникла внаслідок несплати в повному обсязі самостійно задекларованих податкових зобов'язань, які набули статусу податкового боргу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у відповідача податкового боргу та обов'язку його сплати.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем самостійно визначались податкові зобов'язання в податковій звітності, що подавалась контролюючому органу.

Так, згідно самостійно визначених грошових зобов'язань, з урахуванням здійснених їх часткових оплат, станом на 25.03.2013 року за ПАТ «ХКЗ» обліковався податковий борг в загальному розмірі 1724446,19 грн., що складається з податку на прибуток в сумі 271801,55 грн., авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 24360,0 грн., надходжень та зборів, які справлялись 01.01.2011 року в сумі 45,55 грн., земельного податку в сумі 1338232,14 грн., орендної плати з юридичних осіб 86736,53 грн., комунального податку в сумі 564,17 грн., збору за спеціальне використання води в сумі 1994,58 грн. та інших зборів за забруднення навколишнього середовища в сумі 711,67 грн.

За приписами п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.п. 95.3, 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Вказана норма вказує, що зверненню до суду з позовом про стягнення з розрахункових рахунків платника податків податкового боргу передує надіслання податковим органом податкової вимоги.

Відповідно до положень абз. 2 п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з п.88.2 ст. 88 та п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України визначено, що право податкової застави виникає з дня виникнення у платника податків податкового боргу та не потребує письмового оформлення.

Отже, податкова вимога за своєю правовою сутністю засвідчує право податкової застави на суму податкового боргу, що нею визначена. В подальшому згідно п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України органу державної податкової служби здійснює опис майна, на яке поширюється право податкової застави і таке майно не може бути відчужено платником податків без відповідного рішення такого органу (абз. 4 п. 89.5 цієї статті).

Положеннями ч. 15 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» серед іншого визначено, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Також, відповідно до ч. 5 ст. 19 цього Закону визначено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, в тому числі, на вимоги поточних кредиторів. Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).

Пунктом 5 Розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, винесення податкової вимоги, опис майна у податкову заставу після порушення провадження у справі про банкрутство та накладення мораторію суперечить положенням Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки вказані заходи є комплексом дій податкового органу, що направлені на забезпечення погашення податкового боргу платника податків шляхом обмеження щодо розпорядження належним йому майном.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що позивач має право звертатися до суду з позовом про стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків відповідача, відкритих у банку, за відсутністю доказів вжиття заходів погашення податкового боргу платника податків щодо обмеження розпорядження належним йому майном.

Колегія суддів також зазначає, що доводи апеляційної скарги про закриття провадження у вказаній справі, як такої що не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, безпідставні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється, серед іншого, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

За змістом п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Положеннями п. 7 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що положення п. 7 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України не розповсюджуються на спори за зверненнями податкових органів, пов'язаних із сплатою коштів (податкового боргу) з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального та матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківський канатний завод" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2013р. по справі № 820/1562/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Старостін В.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.