Ухвала суду № 35835773, 28.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 р.Справа № 818/1793/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2013р. по справі № 818/1793/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області (далі по тексту - Конотопська ОДПІ, відповідач), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0001421711 від 27.11.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 13 237,49 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 3 169,37 грн. та №0001431711 від 27.11.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 33 476,11 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 8 369,03 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Конотопської ОДПІ від 27.11.2012 року № 0001421711 та від 27.11.2012 року № 0001431711.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 138.2 ст. 138, п.п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 177.4 ст. 177, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Промтехноопт" і ТОВ "Резинодеталь" не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки вказані операції з придбання ТМЦ були здійснені на виконання угод, які є нікчемними.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Конотопської ОДПІ була проведена документальна виїзна планова перевірка ФОП ОСОБА_1 з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт №299/17-10/НОМЕР_1/214 від 12.11.2012 (т. 1 а.с.11-36).

На підставі вказаного акта перевірки Конотопською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001421711 від 27.11.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 13 237,49 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 3 169,37 грн.;

- №0001431711 від 27.11.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 33 476,11 грн. та нараховано штрафні санкції в розмі 8 369,03 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення податковими органами були залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення (т. 1 а.с.42).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності та необґрунтованості податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали відображені в акті перевірки від №299/17-10/НОМЕР_1/214 від 12.11.2012р. відомості отримані з інших ДПІ, на обліку в яких перебувають контрагенти позивача ТОВ "Промтехноопт" і ТОВ "Резинодеталь", щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки вказаних підприємств, що призвело до завищення податкового кредиту та валових витрат позивача.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.(п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України)

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

У відповідності з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, підтверджений податковими накладними.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Промтехноопт" укладено договір купівлі-продажу № 49 від 01.07.2011 (т.1 а.с.114-115), згідно умов якого Продавець (ТОВ "Промтехноопт") зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності: запчастини до сільськогосподарської техніки, а Покупець (ФОП ФОП ОСОБА_1) зобов'язується прийняти ці товарно-матеріальні цінності на умовах даного договору.

Крім того, у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ "Резинодеталь" укладено договір купівлі-продажу № 15 від 01.10.2011 (т.1 а.с.50-51), згідно умов якого Продавець (ТОВ "Резинодеталь") зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності: запчастини до сільськогосподарської техніки, а Покупець (ФОП ОСОБА_1) зобов'язується прийняти ці товарно-матеріальні цінності на умовах даного договору.

Факт виконання умов даних договорів підтверджується документами бухгалтерського та первинного обліку, а саме, видатковими та податковими накладними.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи не мають недоліків форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), ст.44 Податкового кодексу України спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а тому сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за вищевказаними договорами проводились у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Транспортування товару здійснювалося ФОП ОСОБА_1, що підтверджується товарно-транспортними накладними, подорожніми листами та посвідченнями про відрядження.

Товар ФОП ОСОБА_1 придбавався з метою його використання в господарській діяльності, а саме, з метою здійснення основної діяльності позивача - оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі, роздрібна торгівля, ремонт побутових приладів та предметів особистого вжитку, оренда автомобілів, що підтверджено актом перевірки (т. 1 а.с. 11 зворот).

У подальшому придбаний товар у ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Резинодеталь" був реалізований іншим суб'єктам господарювання - ТОВ АЗС «Крос», ПАТ «Бель Щостка Україна», що підтверджується відповідними договорами (т.1 а.с.120,121,151-154), посвідченнями про відрядження (т.1 а.с.124-125), податковими накладними (т.1 а.с.126,128,136,138,165-174), накладними (т.1 а.с.127,137,175-181) та іншими первинними документами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо підтвердження належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку фактичного виконання позивачем та ТОВ "Промтехноопт" і ТОВ "Резинодеталь" операцій з постачання товару, який був використаний позивачем у власній господарській діяльності, та правомірного формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення позивачем сум податку на додану вартість, віднесених до складу податкового кредиту через порушення правил ведення господарської діяльності контрагентами позивача та неможливості проведення зустрічної звірки, оскільки зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Таким чином, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Колегія суддів також вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про безпідставне донарахування Конотопською ОДПІ сум податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з висновками посадових осіб податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Резинодеталь" позивачеві було зменшено розмір валових витрат понесених у зв'язку з придбанням товарів у зазначених підприємств у розмірі 102782, 60 грн. та 80997,80 грн. відповідно.

За аналогічними обставинами посадовими особами податкового органу було зроблено висновок про безпідставне віднесення до складу валових витрат коштів витрачених на придбання пального, що використано для здійснення транспортування власним транспортним засобом товарів, придбаних у ТОВ "Промтехноопт" (в сумі 5523,24 грн.) та у ТОВ "Резинодеталь" (в сумі 5084,55 грн.), а також витрат на відрядження найманого працівника до ТОВ «Промтехноопт».

Між тим, як зазначалось вище, позивачем на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, було підтверджено фактичне виконання операцій з постачання товару контрагентами ТОВ "Промтехноопт" і ТОВ "Резинодеталь", який був використаний позивачем у власній господарській діяльності

Відповідно до вимог п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, з огляду на наведені норми, враховуючи надані позивачем належні та допустимі докази фактичного виконання операцій з постачання товару контрагентами ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Резинодеталь", який був використаний позивачем у власній господарській діяльності, висновки посадових осіб податкового органу про завищення ФОП ОСОБА_1 валових витрат по зазначеним господарським операціям є необґрунтованими.

Також в ході перевірки відповідачем було зроблено висновок про завищення ФОП ОСОБА_1 валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, у зв'язку із включенням до їх складу коштів на відрядження найманого працівника до ТОВ ТПК «Омега-Автопоставка», а також у зв'язку з придбанням дизпалива для транспортування товару. Вказані висновки були сформовані у результаті зустрічної звірки, проведеної працівниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС України та викладені у довідці від 31.10.2012 року № 985/48-022/33010822 (т. 1 а.с. 235-243). У зазначеній довідці вказано, що придбані позивачем товари у ТОВ ТПК «Омега-Автопоставка» були доставлені на його адресу силами останнього.

Між тим, позивачем були надані до суду первинні документи на підтвердження здійснення транспортування товару від ТОВ ТПК «Омега-Автопоставка» власними силами, а саме: подорожні листи вантажного автомобіля, товарно-транспортні накладні, посвідчення про відрядження, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (т. 2 а.с. 45-68).

Також позивачем надано копію книги обліку доходів та витрат (т. 2 а.с.69-72), з якої було встановлено, що дати надходження товарно-матеріальних цінностей співпадають з датами формування подорожніх листів вантажного автомобіля, товарно-транспортних накладних, посвідчень про відрядження, звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

Отже, позивачем належними доказами було підтверджено правомірність формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку із включенням до їх складу коштів на відрядження найманого працівника до ТОВ ТПК «Омега-Автопоставка», а також у зв'язку з придбанням дизпалива для транспортування товару.

Таким чином, враховуючи що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладений на відповідача вимогами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, доводи апеляційної скарги Конотопської ОДПІ не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

За вказаних обставин, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2013р. по справі № 818/1793/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Старостін В.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.