Ухвала суду № 35834404, 05.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17965/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромета-Регіон" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромета-Регіон" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромета-Регіон" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0009091520 від 06.12.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2013 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальність «Євромета-регіон» за квітень 2012р., за результатами перевірки складено акт від 09.11.12р. № 4330/1520-37312106 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32 307,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 06.12.12р. за № 0009091520, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 40 383,75 грн. (в тому числі 32 307,00 грн. за основним платежем та 8 076,75 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Позивач заперечує правомірність спірного податкового повідомлення-рішення відповідача, у зв'язку з чим просить визнати його протиправним та скасувати.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

З 1 січня 2011 року введено в дію Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований ст. 198 та ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з висновків акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість стало те, що податковий кредит у квітні 2012 року останнім було сформовано на підставі податкової накладної від 05.03.12р. за № 5709/005, отриманої від ТОВ «Епіцентр К», яка не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, при формуванні Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, який разом і декларацією з ПДВ за квітень 2012р. було подано до податкового органу, позивачем було допущено описку в номері однієї з податкових накладних, а саме: замість податкової накладної № 5709/5 від 05.03.2012р. із сумою ПДВ 32 306,92 грн. до реєстру помилково було внесено № 5709/005 від 05.03.2012р. із сумою 32 306,92 грн.

13 листопада 2012 року позивачем було виправлено допущену в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних описку в номері податкової накладної.

Дана обставина підтверджується наявними в справі доказами, серед яких: копія реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2012року, де в рядку 19 Розділу ІІ містяться дані про те, що позивачем від ТОВ «Епіцентр К» було отримано податкову накладну від 05.03.12р. за № 5709/005 на загальну суму 193 840,90грн.. в тому числі ПДВ в сумі 32 306,82 грн. та копія уточнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, що подавався позивачем до податкового органу 13.11.12р., де в Розділі ІІ у рядку 5 зменшено дані податкової накладної від 05.03.12р. за № 5709/005 на загальну суму 193 840,90 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 32 306,82 грн.) та внесено дані податкової накладної 05.03.12р. за № 5709/5 на загальну суму 193 840,90 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 32 306,82 грн.).

Відповідно до частини 2 статті 201.6 Податкового кодексу України контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 86.7 статті 86 ПК України встановлено, що рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).

Зважаючи на те, що позивачем було допущено помилку при внесенні податкової накладної до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, колегія суддів приходить до висновку, що дана обставина дає підстави для заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за звітний податковий період.

При цьому, як було вірно зазначено судом першої інстанції, позивач не позбавлений права на формування податкового кредиту за рахунок сум сплаченого ПДВ, що підтверджується податковою накладною від 05.03.12р. за № 5709/5, отриманою позивачем від ТОВ «Епіцентр К», яка належним чином була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

З підстав вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромета-Регіон" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович

Повний текст ухвали виготовлено - 11.11.13р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.