Ухвала суду № 35830773, 20.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2013 р. м. Київ К/800/36462/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Зубець Т.С., Тодчук О.В.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - СДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013

у справі № 2а-11437/12/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Хартрон-Експрес ЛТД" (далі - Товариство)

до СДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2012 № 0000550044, згідно з яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 409 024,25 грн. (у тому числі 344 215 грн. за основним платежем та 64809,25 грн. за штрафним санкціями), а також податкового повідомлення-рішення від 02.10.2012 № 0000560044, за яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 427 151,50 грн. (у тому числі 314 196 грн. за основним платежем та 112 955,50 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013, позов задоволено частково; податкове повідомлення-рішення від 02.10.2012 № 0000550044 визнано протиправним та скасовано в частині нарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 112 417,50 грн. (у тому числі 84770 грн. за основним платежем та 27647,50 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 02.10.2012 № 0000560044 щодо визначення Товариству податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 128 296,50 грн. (у тому числі 85531 грн. за основним платежем та 42765,50 грн. за штрафними санкціями); в решті позову відмовлено.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, СДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та повністю відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті СДПІ за наслідками проведення планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2012, оформленої актом від 14.09.2012 № 373/44-1/30430120.

Під час цієї перевірки податковим органом було виявлено факт заниження позивачем оподаткованого доходу за операцією з продажу автомобіля марки Mitsubishi Padjero Sport громадянину ОСОБА_3, який працював у Товаристві на посаді заступника технічного директора з експлуатації. Так, за договором від 25.06.2010 № 28/10 продаж автомобіля було здійснено за ціною 25920 грн.; втім покупцем ОСОБА_3 було здійснено сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з вказаної операції, виходячи з ринкової вартості цього транспортного засобу у сумі 63066,43 грн.

Також підставою для оспорюваних донарахувань податкових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток став висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання комплектуючих, які мали безтоварний характер. При цьому СДПІ посилається на те, що постачальники позивача (товариство з обмеженою відповідальністю «СІГМА-ЕК», товариство з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу Технолоджіс Україна», товариство з обмеженою відповідальністю «Квазар-93», товариство з обмеженою відповідальністю «Сєвкабель Україна», товариство з обмеженою відповідальністю «Стела Електронікс», товариством з обмеженою відповідальністю «НПП КОМ ПАСС») не мають необхідної матеріально-технічної бази та трудових ресурсів для виконання розглядуваних операцій, були учасниками ланцюгових поставок за участю низки фіктивних підприємств, а подані позивачем документи не підтверджують фактичний рух активів у процесі виконання цих поставок.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 31.12.2010) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні умови формування податкового кредиту визначені і у Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Так, згідно з пунктом 198.1 статті 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (у тому числі податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У розглядуваній справі суди за наслідками дослідження наявних у справі доказів встановили, що по операціями з придбання товарів в рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «СІГМА-ЕК», товариством з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу Технолоджіс Україна», товариством з обмеженою відповідальністю «Квазар-93», товариством з обмеженою відповідальністю «Сєвкабель Україна», товариством з обмеженою відповідальністю «Стела Електронікс» фактично Товариством було створено пакет документів для збільшення податкового кредиту та валових витрат з метою мінімізації сплати ПДВ та податку на прибуток до бюджету, позаяк застосований позивачем механізм господарсько-правових правовідносин створює лише видимість товарообігу та руху грошових коштів без реальних економічних змін майнового стану у процесі здійснення реальної економічної діяльності.

При цьому суди визнали доведеними твердження податкової інспекції, викладені в акті перевірки на обґрунтування висновку про фіктивний характер розглядуваних господарських операцій.

Вказані висновки судів учасниками спору в касаційному порядку не оскаржуються.

У той же час суди дійшли висновку про належне документальне підтвердження реальності господарських операцій з придбання Товариством комплектів деталей та вузлів у товариства з обмеженою відповідальністю «НПП КОМ ПАСС».

Заперечуючи проти цього висновку, СДПІ фактично вдалася до аналізу правовідносин цього постачальника з його контрагентами.

Однак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Товариством незаконної податкової вигоди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентам.

Інших переконливих доводів на підтвердження того, що відомості у первинних документах, складенням яких були опосередковані правовідносини між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «НПП КОМ ПАСС», є недостовірними та суперечливими, податковою інспекцією не представлено.

По епізоду щодо заниження позивачем доходу від операції з продажу автомобіля за ціною нижчою, ніж його ринкова вартість, висновки судів учасниками провадження також не оспорюються. Вищим адміністративним судом України не виявлено порушень норм матеріального та\або процесуального права при наданні судами правової оцінки зазначеному правопорушенню.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 у справі № 2а-11437/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько