Ухвала суду № 35830769, 13.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/61356/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Мартиненко І.В.,

та представників сторін:

позивача - Сорокопуда О.Ю., Степаненка Р.О.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя (далі - ДПІ) та Севастопольської міської ради

на постанову господарського суду м. Севастополя від 07.08.2008

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2008

у справі № 5020-12/183

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грей" (далі - Товариство)

до ДПІ,

за участю третіх осіб - Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

і Севастопольської міської Ради,

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2008 року Товариство звернулося до господарського суду м. Севастополя з позовом, в якому просило визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 19.02.2008 № 0001512310/0.

Постановою Верховного Суду України від 04.09.2012 скасовано постанову Вищого адміністративного суду України по справі від 22.02.2012, якою касаційний суд скасував рішення попередніх судових інстанцій та відмовив у задоволенні позову, та направлено справу на новий касаційний розгляд.

Перевіривши за наслідками нового касаційного розгляду касаційних скарг ДПІ та Севастопольської міської ради відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм з урахуванням правових висновків Верховного Суду України, викладених у його постанові від 04.09.2012, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено перевірку дотримання податкового законодавства з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету орендної плати за землю Товариством за період з 01.07.2007 по 31.12.2007. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 08.02.2008 № 658/10/23-124/22306001 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у сумі 108 824,65 грн. (у тому числі 92980,75 грн. за основним платежем та 15843,90 грн. за штрафними санкціями). Підставою для цього донарахування став факт несплати позивачем відповідної суми податку за користування земельною ділянкою площею 38,4371 га, що розташована у хуторі Молочному у м. Севастополі.

Зазначена земельна ділянка була отримана позивачем в оренду на підставі договору від 03.08.2007, укладеного з Севастопольською міською Радою (орендодавець) у зв'язку з придбанням Товариством об'єкта незавершеного будівництва (продбази комбінату залізобетонних виробів), що знаходиться на цій земельній ділянці.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, попередні судові інстанції підтримали правову позицію позивача по справі, який мотивував свої заперечення проти оспорюваного донарахування тим, що покупець об'єкта незавершеного будівництва звільняється від сплати земельного податку на земельну ділянку, відведену під такий об'єкт, з моменту придбання об'єкта на строк будівництва, визначений умовами приватизації.

Такий правовий висновок цілком відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам даної справи.

У пункті 4.9 зазначеного договору оренди земельної ділянки відтворено зміст статті 28 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва», згідно з якою покупець об'єкта незавершеного будівництва з моменту придбання об'єкта протягом строку будівництва, визначеного умовами приватизації, звільняється відповідно до закону від плати за землю щодо земельної ділянки, на якій знаходиться цей об'єкт, на строк будівництва, визначений умовами приватизації.

Згідно з частиною першої статті 1 названого Закону він визначає особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва, що перебувають у державній власності, включаючи законсервовані об'єкти, а також за ініціативою органів, уповноважених управляти відповідним державним майном, об'єктів незавершеного будівництва, що утримуються на балансах підприємств, які не підлягають приватизації.

А відтак саме цей Закон регулює механізм придбання чи оренди земельної ділянки, на якій знаходиться об'єкт незавершеного будівництва, і, відповідно, порядок справляння орендної плати за таку земельну ділянку.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, відповідно до умов додаткової угоди до договору купівлі-продажу державного майна від 30.01.2008 № 151/40, укладеного між Товариством та відділенням ФДМУ, строк добудови об'єкта незавершеного будівництва становить 5 років з дати оформлення прав землекористування; договір оренди спірної земельної ділянки від 03.08.2007 було зареєстровано 23.10.2007, а відтак саме до дати, визначеної за зобов'язанням щодо введення в експлуатацію об'єкта, Товариство користується пільгами щодо сплати коштів за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт незавершеного будівництва.

При цьому суди цілком обґрунтовано відхилили доводи ДПІ щодо необхідності застосування до спірних правовідносин саме Закону України «Про плату за землю» як спеціальної норми у розглядуваних правовідносинах.

Адже цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та порядок контролю за правильністю обчислення і справляння земельного податку. Тобто у даному випадку положення Закону України «Про плату за землю» та Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» не можна співвідносити як загальні та спеціальні, адже вони регулюють різні правовідносини, які не конкурують між собою, оскільки мають різні предмети регулювання.

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій цілком правомірно задовольнили позов Товариства.

Доводи касаційних скарг засновані на іншому тлумаченні правових норм, що, однак, не є свідченням судової помилки. Ці доводи отримали належну правову оцінку судів попередніх інстанцій під час вирішення даного спору.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя та Севастопольської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду м. Севастополя від 07.08.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2008 у справі № 5020-12/183 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько