Ухвала суду № 3582934, 13.04.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Копія

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 квітня 2009р. №2а-1130/08

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Кожана М.П. (доповідач) ,

суддів - Бишевська Н.А.

- Юхименко О.В.

при секретарі - Резніков Ю.М.

за участю представників сторін:

позивача - Журавльов О.С.

відповідача - не з’явився

третьої особи - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2008р. у справі №2а-1130/08 (категорія статобліку – 2.14.4)

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»

до: Криворізької митниці

третя особа: Нікопольська об’єднана Державна податкова інспекція Дніпропетровської області

про: визнання протиправними дії, скасування рішення, -

встановила:

У січні 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними дії Криворізької митниці 24.01.2008 року по відмові ВАТ «НЗФ» в здійсненні митного оформлення товару згідно вантажної митної декларації №19383 від 24.01.2008 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113020000/2008/000134 від 24.01.2008 року, видану Криворізькою митницею; зобов’язати Криворізьку митницю здійснити митне оформлення вантажу, належного ВАТ «Нікопольський завод феросплавів», на підставі поданої останнім вантажною митною декларацією з необхідними документами з відстроченням оплати податку на додану вартість шляхом видачі податкового векселя.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2008 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду направлено адміністративну позовну заяву №671-7578/4016 від 28.01.2008 року Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» про визнання дій протиправними, скасування картки відмови та зобов’язання здійснити митне оформлення вантажу з додатками.

Відповідно до заяви про уточнення адміністративного позову №4016-328/а від 02.04.08р. (а.с. 26-27) позивач виклав позовні вимоги наступним чином – визнати протиправними дії Криворізької митниці по відмові ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» в здійсненні митного оформлення товару згідно вантажної митної декларації №19383 від 24.01.2008 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113020000/2008/000134 від 24.01.2008 року, видану Криворізькою митницею; зобов'язати Криворізьку митницю (50075, Україна, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Революційна, 20, код ЄДРПОУ 04879911) здійснити митне оформлення вантажу, належного ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» (Дніпропетровська обл., м. Нікополь, 53213, вул. Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520) , на підставі поданої останнім вантажної митної декларації №19383 від 24.01.2008 року на вантаж руди марганцевої карбонатної (дрібної) MN 47,4% Р 0,037 % ФР 0,2-9,5 мм, вага - 892490 кг., виробник –«ASSMANG MANGANESE», країна відправлення – Південна Африка, Імпортер -Фірма «EMPIRE СНЕМІСАТ TLC», 1308 DELAWERE AVENUE, WILMINGTON COUNTY OF NEW CASTLE,DELAWARE 19806, США, ціна товару - 2654666,88 грн., 028 вид - (вартість розмитнення) 541552,04 грн., з необхідними документами з відстроченням оплати податку на додану вартість шляхом видачі ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»(код ЄДРПОУ 00186520) податкового векселя.

До розгляду справи по суті позивач подав заяву про зміну предмета адміністративного позову №4016-473 від 06.06.08р. (а.с. 38-39), у якій просив визнати протиправними дії Криворізької митниці по відмові ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» в здійсненні митного оформлення товару згідно вантажної митної декларації №19383 від 24.01.2008 року та визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113020000/2008/000134 від 24.01.2008 року, видану Криворізькою митницею.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2008р. у справі №2а-1130/08 у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що дії відповідача, як органу державної влади і суб’єкту владних повноважень, по відмові у здійсненні митного оформлення товару згідно вантажної митної декларації №19383 від 24.01.2008року є правомірними, а рішення – Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113020000/2008/000134 від 24.01.2008 року прийняте відповідно до наданих законом повноважень, на підставі діючих нормативно-правових актів.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» подана апеляційна скарга, в якій позивач посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, а тому просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2008р. у справі №2а-1130/08 та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову повністю:

• визнати протиправними дії Криворізької митниці по відмові ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» в здійсненні митного оформлення товару згідно вантажної митної декларації №19383 від 24.01.2008 року;

• визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113020000/2008/000134 від 24.01.2008року, видану Криворізькою митницею.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що посилання суду першої інстанції на ст.63 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є безпідставним, оскільки в оскаржуваній Картці відмови вказана норма права не була визначена у якості підстави для відмови в митному оформленні товару.

Позивач зазначає, що висновок суду першої інстанції, щодо невідповідності ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» вимогам, встановленим абз. 2 ч.4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України (затв. Постановою КМУ № 1104 від 01.10.97р.), не підтверджено жодним доказом в розумінні ст. 71 КАС України.

Положенням п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» не встановлено будь-яких вимог стосовно особи, яка має право відстрочити сплату податкових зобов’язань з ПДВ при імпорті товару на митну територію України шляхом видачі векселя.

Перелік пов’язаних осіб у відношенні до платників-імпортерів не може бути визначений органами державної податкової служби, оскільки коло пов’язаних осіб може змінюватися. Діючим податковим законодавством з питань стягнення ПДВ не встановлений обов’язок платників податків, які видають податкові векселі на суму податкових зобов’язань з ПДВ, надавати документи, витребувані з інших органів державної виконавчої влади.

Позивач не здійснював погашення податкових векселів способом, не передбаченим п.19 Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 1104.

Весь пакет необхідних для митного оформлення документів був наданий позивачем у цілковитій відповідності до вимог постанови КМУ № 80 від 01.02.2006р. Відповідачем не надано жодного доказу того, що пов’язані з підприємством позивача особи, які є або були платниками ПДВ, здійснювали погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений п.19 Порядку № 1104 від 01.10.1997р. Таким чином, у разі відсутності випадків погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений названою нормою, платником податку – декларантом чи пов’язаними з ним особами, такий платник податку має право надавати за власним бажанням податковий вексель митним органам України.

Криворізька митниця, відповідач у справі, в запереченнях на апеляційну скаргу не погоджується із викладеними в ній доводами, посилаючись на наступні обставини.

Позивачем не підтверджено того факту, що товариство відповідає всім вимогам, які дають право на видачу податкового векселю. Відсутність посилання в картці відмови на ст.63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не є підставою для визнання такої картки відмови протиправною. Статтею 63 цього Закону заборонено у 2008р. надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов’язань суб’єктів господарювання за податками, зборами (обов’язковими платежами). Оскільки податковий вексель видається платником на відстрочення оплати ПДВ, то розрахунок за його допомогою є відстрочкою оплати податкового зобов’язання позивачем, як суб’єктом господарювання, і відповідно підпадає під дію ст.63 названого Закону. Судом правомірно застосована ст.88 Митного кодексу України, згідно до якої на декларанта покладено обов’язок сплатити податки та збори. Чинним законодавством на митні органи не покладено обов’язок щодо збору будь-якої інформації на користь суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з метою забезпечення здійснення митного оформлення товару, що надійшов на їх адресу.

Відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду від 29.09.2008р. без змін.

Нікопольська ОДПІ у поясненнях на апеляційну скаргу вказує, що державна митна служба України щоденно має інформацію в розрізі кожного платника, виду погашення ним податкових векселів та відповідності форми їх погашення вимогам п.19 Постанови КМУ № 1104. Перелік пов’язаних осіб у відношенні до платників – імпортерів не може бути визначений органами державної податкової служби, оскільки коло пов'язаних осіб може змінюватись. Діючим податковим законодавством з питань стягнення ПДВ не встановлений обов’язок платників податків, які видають податкові векселі на суму податкових зобов’язань з ПДВ, надавати документи, витребувані з інших органів державної виконавчої влади.

В судовому засіданні 13.04.2009р. представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити .

Від Нікопольської ОДПІ та Криворізької митниці до суду апеляційної інстанції надійшли заяви про розгляд справи без участі їх представників. На підставі ст. 196 КАС України колегія суддів ухвалила здійснити розгляд справи без участі представників відповідача та третьої особи.

Розпорядженням голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2009 року №240 дану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кожана М.П., Бишевської Н.А., Юхименка О.В.

За результатами судового розгляду справи в судовому засіданні 13.04.2009р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та обставини справи, перевіривши їх доказами колегія суддів знаходить підстави для часткового задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як випливає з матеріалів справи, 24.01.2008р. ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» було подано до Криворізької митниці вантажну митну декларацію, довідковий № 19383, з пакетом документів, необхідних для проведення процедури митного оформлення вантажу. Сплату ПДВ при ввезенні товару було відстрочено шляхом видачі податкового векселю серії АА № 1001559 на суму ПДВ 541552грн. 04коп. В здійсненні митного оформлення вантажу відповідачем було відмовлено, про що видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113020000/2008/000134 від 24.01.2008р. У якості підстави видачі картки відмови значиться порушення позивачем вимог абз. 4 ч.2 ст.88 Митного кодексу України в частині ненадання відомостей , передбачених абз.2 п.4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою КМУ від 01.10.1997р. № 1104.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності з пунктом 11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

Порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 «Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України», затвердженого постановою КМУ від 01.10.1997р. № 1104 визначено, що цим Порядком, розробленим відповідно до пункту 11.5 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлюються єдині правила випуску, обігу, обліку та погашення векселів, які випускаються (далі - видаються) платниками податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України на суму податкового зобов'язання. Дія цього Порядку поширюється на імпортовані товари, оформлення вантажної митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації) щодо яких проводиться з дня набрання чинності Законом незалежно від дати укладення договорів (контрактів), відповідно до яких здійснюється їх імпорт, та дати перетину державного кордону України.

Згідно з п.4 названого Порядку, податковий вексель може бути видано лише особою, яка відповідає необхідним вимогам , у т.ч. є платником податку на додану вартість відповідно до вимог статті 2 Закону, якщо раніше такий платник податку чи пов'язані з ним особи, які є або були платниками податку на додану вартість, не здійснювали погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений пунктом 19 цього Порядку.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість», платником такого податку є будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті (п.2.1).

Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку (п.2.2).

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» зареєстровано як платник податку на додану вартість та відповідає як платник ПДВ всім вищепереліченим вимогам .

Згідно з п.11.4 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обов'язковість якого (якої) надана Верховною Радою України.

Пунктом 4 «Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України» фактично доповнено перелік та встановлено додаткові вимоги до осіб, якими може бути видано податковий вексель, що не припустимо відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість». Законом України «Про податок на додану вартість» або будь-яким іншим законом з питань оподаткування не встановлено обов’язок платника податку надавати інформацію щодо пов’язаного кола осіб, які є або були платниками податку на додану вартість.

У зв’язку з цим, колегія суддів доходить до висновку про необхідність визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113020000/2008/000134 від 24.01.2008р., видану відповідачем.

При цьому, суд першої інстанції безпідставно послався на припис ст.63 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», оскільки спірна картка відмови не містила у якості підстави для її видачі вказану норму (ст. 63 Закону). За змістом п.3 «Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України», затвердженого наказом Державної митної служби України від 12.12.2005р. №1227, у Картці повинні бути в стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України , а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Як зазначено відповідачем в оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України саме виконання Позивачем вимог, зазначених у абз. 2 п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.1997р. №1104 забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Вона не містить обмежень у видачі позивачем податкових векселів з посиланням на ст.63 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік». У зв’язку з викладеним колегія суддів прийшла до висновку, що положення ст.. 63 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» не були підставою для прийняття оскаржуваної картки відмови.

Крім того, на думку суду у даному випадку слід застосувати положення пп.4.4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідно до якого у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Так, у відповідності з пунктом 11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю.

Згідно ст.63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» заборонено у 2008р. надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов’язань суб’єктів господарювання за податками, зборами (обов’язковими платежами).

Вказані правові норми припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків щодо права надавати органам митного контролю податкового векселя, тому відповідно до положень пп.4.4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» рішення повинно бити прийнято на користь платника податків.

Крім того, ст.63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» заборонено у 2008р. надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов’язань.

Порядок, суб’єкти та підстави надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов’язань визначено у ст..14 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідно до вказаної правової норми рішення про відстрочення сплати податкових зобов’язань приймається суб’єктом владних повноважень, а не суб’єктом господарювання. Крім того, вказана норма не передбачає відстрочення сплати податкових зобов’язань шляхом складення податкового векселю. Положення щодо податкового векселя не виключено з Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що ст.. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не забороняє видачу платником податку податкового векселя, а забороняє податковій інспекції приймати рішення про надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов’язань в порядку ст..14 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною у рішеннях Конституційного суду України.

У Рішенні від 14 грудня 2000 року N 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Конституційний Суд України зазначив, що "рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150).

Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: стаття 38 Кодексу конкретизує вимоги частини другої статті 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституції України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци четвертий, п'ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини). У зв'язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що "зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України" (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини) .

У пункті 5.4 Рішення Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II зазначено, що Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Конституційним судом було зазначено, що у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку, що відповідачем було безпідставно видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України із посиланням саме - на порушення позивачем вимог абз. 4 ч.2 ст.88 Митного кодексу України в частині ненадання відомостей , передбачених абз.2 п.4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов до необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування картки відмови.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача по відмові в здійсненні митного оформлення товару, колегія суддів зазначає, що дії митного органу по відмові в здійсненні митного оформлення товару виходять із компетенції суб’єкта владних повноважень, встановленої чинним законодавством, та полягають у здійсненні оформлення картки відмови. Тобто, позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача по відмові в здійсненні митного оформлення товару згідно вантажної митної декларації № 19383 від 24.01.2008р. не підлягає задоволенню, оскільки такі дії і полягають в оформленні картки відмови, і самі по собі (дії) не порушують права, свободи чи інтересу позивача в розумінні п.8 ч.1 ст. 3 КАС України.

Таким чином, внаслідок неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права, вбачаються підстави для часткового скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду (в частині відмови в позові за вимогою про визнання протиправною та скасування Картки відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113020000/2008/000134 від 24.01.2008р.

Керуючись ст. ст. 195, 198 пп. 3, 4 ч. 1 ст. 202, пп. 1, 3 ч. 1 ст.205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2008р. у справі №2а-1130/08 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2008р. у справі №2а-1130/08 скасувати частково.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113020000/2008/000134 від 24.01.2008р.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.

Постанову у повному обсязі складено 14.04.2009р.

Головуючий суддя М.П. Кожан

Суддя Н.А. Бишевська

Суддя О.В. Юхименко

Копія вірна: головуючий суддя