Ухвала суду № 35829221, 20.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 року м. Київ К/9991/46133/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного малого підприємства "Перемога" (далі - Підприємство)

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.10.2010

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011

у справі № 2-а-5343/10/2270

за позовом Підприємства

до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі - ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.12.2009 № 0004212301/0/10051 та № 0004222301/0/10052, від 28.01.2010 № 0004212301/1/1039 та № 0004222301/1/1040, а також від 04.06.2010 № 0004212301/3/5011 та № 0004222301/3/5025.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.10.2010, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011, у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з правомірністю донарахування позивачеві оспорюваних сум податкових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства (зокрема, пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 3.1.1 пункту 3.1, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») та дійсним обставинам справи, Підприємство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення попередніх інстанцій та задовольнити позов.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, ДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2008, оформлену актом від 04.12.2009 № 12005/23-3/21345281.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.12.2009 № 0004212301/0/10051, за яким Підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 232 739 грн. (у тому числі 155 159 грн. за основним платежем та 77580 грн.), а також податкове повідомлення-рішення від 25.12.2009 № 0004222301/0/10052 про донарахування позивачеві ПДВ у сумі 158 753 грн. (у тому числі 105 835 грн. за основним платежем та 52918 грн. за штрафним санкціями). Решту оспорюваних актів індивідуальної дії було прийнято податковим органом у процедурі адміністративного оскарження рішень у справі.

Підставою для зазначених донарахувань став висновок податкового органу про невключення позивачем до об'єкта оподаткування ПДВ та податку на прибуток сум авансових платежів, отриманих Підприємством від покупців за поставку сільськогосподарської продукції.

Крім того, за висновком податкової інспекції, позивач безпідставно зменшив об'єкт оподаткування податку на прибуток на суму витрат на оплату інформаційних послуг, нібито поставлених товариством з обмеженою відповідальністю «Крун-Ной» (далі - ТОВ «Крун-Ной»), а також включив до податкового кредиту ПДВ, пред'явленого до сплати у ціні цих послуг. При цьому ДПІ посилається на наявність ознак фіктивного підприємництва у діяльності цього контрагента (яке зареєстровано на підставну особу та було учасником конвертаційного центру), на недостовірність відомостей, що містяться у складених ТОВ «Крун-Ной» первинних документах, а відтак і на недоведеність позивачем належними документами реальності виконання цих операцій.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За змістом підпункту 4.1.1 пункту 4.1 цієї ж статті Закону валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи.

В силу вимог підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 названого Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Аналогічне правило «першої події» застосовується і при формуванні податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, висновок судів про обов'язок платника збільшити валовий дохід та податкові зобов'язання з ПДВ за фактом отримання від покупця передоплати за майбутню поставку товару відповідає наведеним вимогам податкового законодавства, що регулювало спірні правовідносини.

Доводи Підприємства про те, що отримані на його рахунок кошти від інших суб'єктів господарювання є, по суті, поверненням коштів, які були попередньо перераховані позивачем як оплата за сільськогосподарську продукцію, не знайшли свого документального підтвердження у ході розгляду цієї справи. Позивачем не подано належних доказів (договорів, ділового листування, платіжних доручень тощо), які б свідчили на користь такого висновку. Призначення відповідних платежів, отриманих позивачем від контрагентів, було встановлено податковим органом за наслідками дослідження банківських виписок по рахунку позивача.

Правильною є і надана судами правова оцінка по епізоду щодо незаконного формування позивачем даних податкового обліку по операціям з придбання інформаційних послуг в рамках господарських правовідносин з ТОВ «Крун-Ной».

Так, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 цієї ж статті Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дозволяє включити до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавством пов'язує реалізацію права платника на формування валових витрат та податкового кредиту.

У справі, що переглядається, податковою інспекцією встановлені та документально підтверджені наступні обставини: недостовірність відомостей у поданих позивачем первинних документах про керівника ТОВ «Крун-Ной» (з урахуванням встановленого у ході проведення слідчих дій факту непричетності директора цього товариства Руденка О.С. до участі у фінансово-господарській діяльності цього підприємства та до підписання будь-яких документів), неподання позивачем належних документів на підтвердження факту виконання розглядуваних послуг.

Адже Підприємством не подано документів, що свідчили б про фактичне виконання спірним постачальником конкретних послуг, про результат виконання кожної послуги, не надано обґрунтованих пояснень щодо існування необхідності в отриманні відповідних послуг у виробничих цілях. Подані акти виконаних робіт містять лише загальне посилання на надання інформаційних послуг та їх вартість, однак не дозволяють встановити обсяг та характер цих послуг, строки виконання та результати здійснених заходів виконавцем, що з урахуванням обставин щодо фіктивності діяльності ТОВ «Крун-Ной» виключає можливість оцінки як реальності операцій з поставки цих послуг, так і подальшого використання спірних послуг у діяльності Підприємства.

З урахуванням викладеного суди попередніх судових інстанцій цілком обґрунтовано відмовили у позові Підприємства.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу приватного малого підприємства "Перемога" відхилити.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.10.2010 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 у справі № 2-а-5343/10/2270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько