Ухвала суду № 3582878, 21.04.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

21.04.2009 Справа № 2-а-4230/08/2/0170 Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого суддіІлюхіної Г.П.,

суддів Іщенко Г.М. , Кучерука О.В. секретар судового засіданняШелемет'єва О.В. за участю представників сторін:

від позивача:не з'явився,

від відповідача:не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту з контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 15.12.08 у справі № 2-а-4230/08/2

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" (вул.Свободна, 33, с.Ізумрудне, Джанкойський район, Автономна Республіка Крим, 96116)

до Департаменту з контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України (вул.Б.Грінченка, 1, м.Київ, 01001)

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Ізумрудний»звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом з урахуванням уточнення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Департаменту з контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України від 02.07.2008 № 000082 про застосування до позивача фінансових санкцій (арк.с.2-5, 37-38, 62-63).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прийняв рішення про застосування штрафних санкцій без зясування обставин справи, без врахування наявності у позивача зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі місць зберігання спирту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.11.2008 закрито провадження у справі в частині зобовязання відповідача скасувати рішення від 02.07.2008 №000082 про застосування фінансових санкцій в порядку пункту 2 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України у звязку з прийняттям відмови позивача від позовних вимог в цій частині (арк.с.48).

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.12.2008, оформленою та підписаною в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 22.12.2008, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту з контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України від 02.07.2008 №000082 про застосування до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ізумрудний»штрафних санкцій; стягнуто з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Ізумрудний” судовий збір в сумі 3,40грн. (арк.с.71-74).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач в порядку статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України не порушив строків оскарження, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»№481/95-ВР від 19.12.1995; станом на 01.08.2007 згідно з довідкою №000656 позивач мав зареєстроване в Єдиному державному реєстрі 24.04.2003 за № 01010000576 місце зберігання спирту місткістю 246931,4 дал, зазначена довідка 27.02.2008 поновлена у звязку зі зміною нумерації будинків; позивачем була отримана нова довідка №009183, в якій номер місця зберігання, зазначений в Єдиному державному реєстрі, залишився тим самим 01010000576.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Департамент з контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України, 24.12.2008 (вх.№1160 від 26.12.2008) звернувся з заявою про апеляційне оскарження постанови, апеляційна скарга надійшла 13.01.2009, передана до установи пошти 10.01.2009, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю (арк.с.77-78, 79-89).

Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, суд неповно зясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору; перевірка проводилась в приміщенні податкової міліції Джанкойської обєднаної Державної податкової інспекції на підставі документів, виявлених та вилучених 19.02.2008 під час обшуку офісних приміщень Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" за адресою: м.Джанкой, вул.Октябрьська, 82; відповідно до вилучених документів (протокол огляду від 07.03.2008) в цеху ректифікації станом на 01.08.2007 зберігався спирт-сирець у кількості 8862,91 дал, що складає 3985,76 дал б.с., вид спирту-сирцю не був зазначений; наказом Державної податкової адміністрації України № 251 від 28.05.2002 затверджено форму довідки про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру, до якої вноситься інформація щодо виду продукції, що буде зберігатись, та місткість ємностей у разі внесення до Єдиного реєстру місць зберігання спирту; відповідно до абзацу 9 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»№481/95-ВР від 19.12.1995 до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру в розмірі 100% вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700,00грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту з контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України (арк.с.90-92).

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2009 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду на 21.04.2009 (арк.с.95-97).

Позивач в запереченнях на апеляційну скаргу (вх.№2235) проти її задоволення заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити по мотивам, викладеним в запереченнях, основні з яких полягають в тому, що діючим законодавством, що регулює спірні правовідносини, не передбачено розподіл місць зберігання спирту на місця зберігання спирту коньячного, місця зберігання спирту-сирцю або місця зберігання спирту етилового ректифікованого, як й не передбачено окремих місць зберігання коньяку, місць зберігання горілки, місць зберігання вин; внесення місць зберігання спирту та алкогольних напоїв до Єдиного державного реєстру передбачено частиною пятою статті 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»№481/95-ВР від 19.12.1995, при цьому в Єдиному реєстрі законом не передбачено розподіл місць зберігання за видами спиртів; Наказом Державної податкової адміністрації України № 251 від 28.05.2002 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, який не передбачає видачу довідок про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру окремо для кожного виду спирту; бланк такої довідки передбачає зазначення в графі «вид продукції»одного з трьох найменувань: «спирт», «алкогольні напої», «тютюнові вироби»; станом на 01.08.2007 згідно з довідкою №000656 позивач мав зареєстровані в Єдиному державному реєстрі 24.04.2003 за №01010000576 місця зберігання спирту ємністю 246931,4 дал; 27.02.2008 зазначена довідка була поновлена у звязку зі зміною нумерації будівель, проведеною за ініціативою Джанкойської міської Ради, та позивачем отримана нова довідка №009183, в якій реєстраційний номер місць зберігання в Єдиному державному реєстрі залишився тим самим - 01010000576 (арк.с.102-104).

В судове засідання, призначене на 21.04.2009, позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с.100, 1001), про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не зявились, про дату та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.05.2008 на виконання постанови Залізничного районного суду м.Сімферополя від 26.12.2007 на підставі наказу № 255 від 08.05.2008, згідно зі статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу» працівниками податкових органів за участю працівників регіонального управління Департаменту з контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Автономної Республіки Крим проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 01.12.2007, за результатами якої складено Акт № 680/23-1/00233709 від 29.05.2008 (арк.с.7, 34-36).

Під час проведення перевірки в приміщенні відділу податкової міліції Джанкойської обєднаної Державної податкової інспекції у звязку з ненаданням необхідних документів встановлено, що позивач станом на 01.08.2007 не мав внесеного до Єдиного державного реєстру місця зберігання спирту сирцю (арк.с.36-зротоній бік).

02.07.2008 на підставі Акту перевірки №680/23-1/00233709 від 29.05.2008 відповідачем прийнято рішення № 000082 про застосування до позивача фінансових санкцій за зберігання спирту в місцях зберігання, не внесених до Єдиного державного реєстру в розмірі 100% вартості товару, але не менше 1700,00грн. в сумі 212709,84 грн. за порушення вимог статті 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»відповідно до абзацу 9 частини другої статті 17 цього Закону (арк.с.6).

Згідно з довідкою № 000656 від 24.04.2003 позивач мав зареєстроване в Єдиному державному реєстрі за №01010000576 місце зберігання спирту площею (місткістю) 246931,4 дал. (арк.с.9), у звязку зі зміною найменування адреси місця зберігання 27.02.2008 позивачем отримана нова довідка №009183, номер місця зберігання, зазначений в Єдиному державному реєстрі, залишився таким самим 01010000576 (арк.с.8, 31, 33).

У зазначених довідках вказано, що внесені до Єдиного державного реєстру місця мають використовуватись для зберігання спирту етилового ректифікованого.

Правовідносини сторін регулюються статтею 19 Конституції України, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 (далі Закон України №481/95-ВР), Порядком ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України № 251 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.08.2002 за № 670/6958 (далі - Порядок №251).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України №481/95-ВР передбачено, що виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв здійснюється за наявності внесених до Єдиного реєстру місць зберігання спирту. При цьому приміщення, в яких здійснюється виробництво спирту етилового, та місця зберігання спирту, розташовані на державному підприємстві, яке виробляє спирт етиловий, вважаються акцизним складом. Акцизним складом також вважаються виробничі приміщення на території підприємства, де суб'єктом підприємницької діяльності виробляється, обробляється (переробляється) горілка та лікеро-горілчані вироби, та його складські приміщення, в яких зберігається, одержується чи відправляється горілка та лікеро-горілчані вироби. На акцизних складах постійно діють представники органу державної податкової служби України за місцем розташування акцизного складу. Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта підприємницької діяльності з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання спирту, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ). Довідка про внесення місця зберігання спирту до Єдиного реєстру видається суб'єкту підприємницької діяльності протягом п'яти календарних днів від дати подання заяви. Ведення Єдиного реєстру та видача довідок про внесення місць зберігання спирту до Єдиного реєстру здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Органи влади забезпечують вільний доступ до відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі. Виключення місць зберігання з Єдиного реєстру здійснюється органом державної податкової служби України, який вносив його до Єдиного реєстру, на підставі письмової заяви суб'єкта підприємницької діяльності, що був заявником такого місця зберігання спирту, або у разі анулювання ліцензії, виданої такому суб'єкту підприємницької діяльності відповідно до цього Закону, шляхом прийняття відповідного письмового розпорядження не раніше ніж через 10 робочих днів з моменту виникнення передбачених цим Законом підстав.

В Законі України №481/95-ВР відсутній розподіл місць зберігання за видами спиртів.

Статтею 17 Закону України №481/95-ВР визначена відповідальність за порушення норм цього Закону, в якій встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, у розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1 700 грн.

Згідно з пунктом 1.1 Порядку № 251 Єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

До Єдиного реєстру вносяться місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; місця зберігання спирту суб'єктів підприємницької діяльності - виробників спирту та алкогольних напоїв; місця зберігання спирту суб'єктів підприємницької діяльності, які отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб, якщо його кількість перевищує 100 декалітрів на квартал (пункт 2.1 Порядку).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у звязку з тим, що посилання працівників податкового органу в Акті перевірки № 680/23-1/00233709 від 29.05.2008 на відсутність у позивача станом на 01.08.2007 внесеного до Єдиного державного реєстру місця зберігання спирту сирцю, у звязку з чим до позивача рішенням № 000082 від 02.07.2007 застосовані фінансові санкції, спростовуються матеріалами справи: довідками № 000656 від 24.04.2003 та № 009183 від 27.02.2008, наданими позивачем.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування вимог статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про застосування положень статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України щодо відмови в задоволенні позову у звязку з пропуском позивачем місячного строку для звернення до адміністративного суду з вимогами про скасування спірного рішення, встановленого «Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України №481/95-ВР», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 790 від 02.06.2003 (далі Порядок №790), виходячи з наступного.

Порядком №790 встановлений термін для апеляційного оскарження рішення про застосування штрафних санкцій до вищестоящого податкового органу, а не строк його оскарження в судовому порядку.

Встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України річний строк звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про скасування спірного рішення від 02.07.2008 позивачем не пропущений, оскільки позивач звернувся з позовом 13.10.2008.

Позивачем надані документи, які свідчать про оскарження ним спірного рішення до вищестоящих податкових органів, у звязку з чим, з урахуванням отриманих за його скаргами рішень, ним не порушений місячний термін для оскарження рішення, встановлений Порядком №790.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтями 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини; суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача субєкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів правомірності та законності спірного рішення.

Доводи, мотиви, заперечення відповідача спростовуються діючим законодавством й матеріалами справи та не заслуговують на увагу.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що судом першої інстанції позовні вимоги задоволені правомірно.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Департаменту з контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.12.08 у справі № 2-а-4230/08/2 залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.12.08 у справі № 2-а-4230/08/2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддяГ.П.Ілюхіна

Судді Г.М. Іщенко О.В.Кучерук