Ухвала суду № 3582863, 29.04.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

29.04.2009           Справа № 2-21/6278-08А/5002

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Санакоєвої М.А.,

суддів           Дугаренко О.В. , Курапової З.І.                      при секретарі судового засідання                              Зикової А.В.,                     розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Севастополя апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет" на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І. ) від 16.12.08 у справі №2-21/6278-08А за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет" (вул. Кримська, 2-б,Бахчисарай,Автономна Республіка Крим,98400)

до          Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АРК (вул. Сімферопольська, 3,Бахчисарай,Автономна Республіка Крим,98403)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Паритет»(далі –ТОВ) звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим, у якій просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим (далі –Інспекція) №00006223/2 від 26.03.2008 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 87262,50грн.; №00006123/2 від 26.03.2008 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 97861,50грн. та №0000223/2 від 26.03.2008 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2331,00грн. –повністю. В процесі розгляду справи позивач змінив свої позовні вимоги, просив скасувати податкові повідомлення - рішення №00006223/3 від 04.06.2008 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 87262,50грн.; №00006123/3 від 04.06.2008 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 97861,50грн. та №00002223/3 від 04.06.2008 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2331,00грн. (а.с.39).

Постановою господарського суду АР Крим (суддя Чонгова С.І.) від 18.11.-16.12.2008в задоволенні позовних вимог ТОВ відмовлено (а.с. 83-87).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано документів на підтвердження правомірності включення ним сум, зазначених у спірних податкових накладних, до податкового кредиту. Оскільки акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення, відповідачем у відповідності із ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України надані документи, які свідчать про відсутність реєстрації юридичних осіб –контрагентів позивача у Державному реєстрі юридичних осіб, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що акт перевірки не може бути безумовним доказом наявності вини позивача, інших належних доказів відповідачем не надано. Крім того, позивач вважає, що діючим законодавством України не передбачений обов’язок покупця контролювати діяльність та виконання обов’язків щодо сплати податків інших юридичних осіб, враховуючи той факт, що податкові накладні оформлені у відповідності із нормами Закону України «Про податок на додану вартість», є первинними бухгалтерськими документами, недійсними не визнавалися, є в наявності у позивача, в зв’язку з чим він правомірно включив до складу податкового кредиту та валових витрат суми, сплачені контрагентам при придбанні товарів у ціні товарів.

          У судове засідання 29.04.09 сторони не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Про причини неявки суду не повідомили.

          Враховуючи, що явка в судове засідання, це право, а не обов’язок учасників процесу, неявка в судове засідання стороні по справі не перешкоджає судовому розгляду, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності сторін, належним чином повідомлених про час, місце та дату слухання справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю –доповідача, яка доповіла зміст постанови, що оскаржується, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі АР Крим з 12.11.2007 по 23.11.2007 була проведена виїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет»з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2002 по 30.06.2007, в ході якої встановлено заниження податку на прибуток підприємств на суму 65241,00грн., заниження податку на додану вартість на суму 61550,00грн., завищення податку на додану вартість на суму 9723,00грн. та завищення від’ємного значення з податку на додану вартість на суму 4032,00грн., що зафіксовано в акті № 308/27/23/25151541 від 05.12.2007.

Виявлені порушення з’явилися підставою для винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень №00006123/0 від 13.12.2007 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 97861,50грн. та №00006223/0 від 13.12.2007 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 87262,50грн. За результатами розгляду скарг позивача прийняте податкове повідомлення-рішення №00002223/2 від 26.03.2008 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2331,00грн.

Позивач оскаржує вказані податкові повідомлення-рішення Інспекції в повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, в акті перевірки встановлено, що ТОВ «Паритет»включив до складу валових витрат суми, сплачені за товар ТОВ «Дікон»та ТОВ «Партнер», які згідно з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не знайдені, що стало підставою для висновку про заниження суми податку на прибуток підприємств. Крім того, перевіркою також встановлено, що ТОВ «Паритет»включило до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені за товар ТОВ «Дікон»та ТОВ «Партнер», які згідно з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не знайдені. У порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»занизило податкові зобов’язання не включивши до бази оподаткування вартість реалізованого бензину, талонів на бензин та отриманої компенсації за пільгове перевезення пасажирів, та у порушення пп.7.4.1, п.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зависило податкове зобов’язання з ПДВ. Згідно наданих до перевірки пояснень посадових осіб зазначені помилки є арифметичними, припущеними з причин відсутності на момент складання декларації з ПДВ бухгалтерського обліку та балансу підприємства.

Оскільки відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»та Закону України «Про податок на додану вартість»можливість включення до складу валових витрат та податкового кредиту сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, в зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, пов’язується з наявністю підтверджуючих первинних документів, то відсутність таких підтверджуючих документів бухгалтерського обліку виключає можливість включення сплачених сум до складу валових витрат виробництва та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 1 ст. 69, ч. 2 ст. 71 КАС України).

Відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Так, згідно п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»визначено, що не включаються до складу валових будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковою накладною, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій. Отже, єдиною підставою для визначення податкового кредиту чи податкових зобов'язань є належним чином оформлена податкова накладна.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 5 зазначеного Порядку заповнення податкової накладної податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно ст.91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтями 17,18 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»встановлено, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, а саме: повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; місцезнаходження юридичної особи. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином як до складу валових витрат, так й до податкового кредиту юридична особа можливе включити сплачені при придбанні товарів суми, за умови наявності належним чином отриманих підтверджуючих первинних розрахункових, платіжних та інших документів.

Матеріали справи свідчать, що позивачем у ТОВ «Дікон»та ТОВ «Партнер»купувалися товари. По вказаним операціям понесені витрати на підставі накладних (податкових накладних) позивачем були включені до складу валових витрат виробництва та податкового кредиту. Однак, з наданих відповідачем доказів (акту перевірки, витягів з ЄДРПОУ) свідчить, що стосовно ТОВ «Партнер»код ЄДРПОУ 24156182 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців записів не знайдено, стосовно ТОВ «Дікон»код ЄДРПОУ 21077030 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців мається запис про реєстрацію Приватного підприємства «Ювента»код ЄДРПОУ 21077030.

Тобто позивачем не дотримані умови Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»та Закону України «Про податок на додану вартість», які пов’язує можливість включення понесених витрат в зв'язку з придбанням товарів з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку до складу валових витрат та податкового кредиту.

Отже, висновки відповідача про заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, підтверджуються матеріалами справи та відповідають законодавству. За цих обставин відмова в задоволенні позовних вимог є обґрунтованою.

          Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

          Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.           

                    Керуючись статтями 195, 196, п.1 частини першої ст.198, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

                    Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет" - залишити без задоволення.

                    Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.12.08 у справі №2-21/6278-08А - залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя                                        М.А.Санакоєва

Судді                                         О.В.Дугаренко                               З.І.Курапова