Постанова № 3582852, 13.04.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

13.04.2009 Справа № 2-27/10541-07А/5002                     Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді          Дадінської Т.В.,

суддів           Лядової Т.Р. , Щепанської О.А. секретар судового засідання          Хіштілова М.М.                               за участю представників сторін:

представник позивача Закритого акціонерного товариства "Корвет" - Линник Ігор Володимирович довіреність № б/н від 01.12.08 ; представник відповідача Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим - Патраш Володимир Іванович довіреність № 3232/10 від 31.05.07 ; представник відповідача Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим - Діденко Валентина Дмитрівна довіреність № 761/9/10 від 10.04.09 ; представник відповідача Державної податкової адміністрації в АР Крим - Шенягіна Тетяна Юріївна довіреність № 102/10-0 від 27.08.08. розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим на постанову Господарський суд Автономної Республiки Крим (суддя Воронцова Н.В. ) від 10.12.08 у справі № 2-27/10541-07А за позовом Закритого акціонерного товариства "Корвет" (вул. Жовтнева, 50, Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500) до          Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (вул. Леніна 22-а, Алушта, Автономна Республіка Крим,98500) Державної податкової адміністрації в АР Крим (вул. Р. Люксембург, 29, Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95006) про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду АР Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 10 грудня 2008 року у справі № 2-27/10541-07А (№ 2-27/10541-07А/5002) позов Закритого акціонерного товариства «Корвет»до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим та Державної податкової адміністрації в АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено частково. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим № 0006332301/2 від 16 травня 2007 року відносно нарахування штрафу на прибуток у розмірі 49950,00 грн. та № 0007022301/2 від 16 травня 2007 року відносно донарахування ПДВ у розмірі 562445,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 281002,90, на загальну суму 843447,90 грн. було скасовані. В частині позовних вимог до Державної податкової адміністрації в АР Крим у позові відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у м. Алушті АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду АР Крим від 10 грудня 2008 року та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права, а також невідповідністю висновків суду обставинам справи. Заявник апеляційної скарги посилається на порушення позивачем вимог підпункту 4.1.1, підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилося у невірному проведенню позивачем розрахунку приросту/убутку балансової вартості запасів, невірного взяття залишків товарних запасів для розрахунку приросту/убутку та невірному проведенню обліку операцій, пов’язаних з реалізацією іноземної валюти та відсотків по кредиту. Заявник апеляційної скарги посилається на завищення позивачем у періоді, що перевірявся, валових витрат підприємства та завищення збитків. Щодо визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість, заявник апеляційної скарги посилається на завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість. Заявник апеляційної скарги посилається на підпункт 7.4.1пункту 7.4 та підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»згідно до яких податковий кредит звітного періоду складається із сум податку, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарі (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Позивачем у склад податкового кредиту у періоді, що перевірявся, були включені суми податкового кредиту по податковим накладним, що отримані в 2003 році.

У судових засіданнях представники заявника апеляційної скарги підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, на підставі з’ясування усіх обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Господарським судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 19 січня 2007 року Державною податковою інспекцією у м. Алушті АР Крим було проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку Закритого акціонерного товариства «Корвет» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2005 року по 30 вересня 2006 року. В результаті перевірки було встановлено заниження платником податків податку на прибуток за 1 півріччя 2005 року на суму 99900,00 грн. та заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 562445,00 грн., про що був складений акт за № 46/23/32322785 від 19 січня 2007 року.

На підставі вказаного акту перевірки, Державною податковою інспекцією у м. Алушті АР Крим було прийняті податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2007 року № 0006332301/0 про визначення ЗАТ «Корвет»податкових зобов’язань зі штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у сумі 49950 грн. та податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2007 року № 0006342301/0 про визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 1120447,9, у тому числі за основним платежем – у сумі 562445 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 558002,9 грн.

За результатами розгляду скарг ЗАТ «Корвет»у порядку статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»№ 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року із змінами та доповненнями, Державною податковою інспекцією у м. Алушті АР Крим було прийняті податкові повідомлення-рішення від 02 березня 2007 року № 0006332301/1 та № 0006342301/1 , від 16 травня 2007 року № 0006332301/2 та 0007022301/2, згідно до яких податкові зобов’язання з податку на прибуток було визначено у сумі 49950 грн., а податкові зобов’язання з податку на додану вартість було визначено у сумі 843447,9 грн., у тому числі: 562445 грн. – за основним платежем та 281002,9 –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акту перевірки від 19 січня 2007 року, Державна податкова інспекція у м. Алушті АР Крим дійшла до висновку про те, що позивач занизив податок на прибуток за 1 півріччя 2005 року на суму 99900,00 грн. Спірні податкові повідомлення-рішення щодо визначення податкових зобов’язань зі штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у сумі 49950 грн. були прийняті з розрахунку 50% від суми заниження податку на прибуток 99900,00 грн.

З податкових повідомлень-рішень № 0006332301/0 від 30 січня 2007 року, № 0006332301/1 від 02 березня 2007 року та № 0006332301 від 16 травня 2007 року вбачається, що штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток були прийняті згідно до підпункту 17.1.3 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Однак, відповідно до вказаної норми Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 10 відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50% такої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів що минули.

Відповідно до пункту 11.1 статті 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР із змінами та доповненнями для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Відповідно до абзацу 2 пункту 16.4 статті 16 вказаного Закону платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року –повну.

Оскільки, згідно до висновків Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим, заниження податку мале місце лише за податковий період – півріччя 2005 року, то податкова інспекція повинна була застосувати штрафні санкції у розмірі 10% від суми 99900,00 грн. (9900 грн.) а не 50%, яке це було зроблено.

Представник Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим у судовому засіданні 13 квітня 2009 року підтвердив, що треба було застосувати штраф у розмірі 10%.

Щодо висновків податкової інспекції стосовно заниження податку на прибуток за півріччя 2005 року на суму 99900,00 грн., то з даними висновками податкової інспекції судова колегія не може погодитися у зв’язку з наступним.

Як вказано вище, згідно до правил оподаткування з податку на прибуток підприємств, податкові зобов’язання з податку розраховуються наростаючим підсумком з початку першого податкового періоду –першого календарного кварталу. Тобто, у даному випадку – з 01 січня 2005 року по 30 червня 2005 року.

Згідно до акту перевірки від 19 січня 2007 року, заниження податку на прибуток на суму 99900,00 грн. за півріччя 2005 року сталося у зв’язку з висновками податкової інспекції щодо завищення позивачем валових витрат підприємства у даному періоді на суму 351700,00 грн. щодо витрат на придбання валюти та заниження валового доходу на суму 47500,00 грн. у зв’язку з неправильним проведенням розрахунку приросту/убутку балансової вартості запасів, невірного взяття залишків товарних запасів для розрахунку приросту/убутку.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Однак, при розрахунку валових витрат підприємства податковою інспекцією не взяти до уваги валові витрати підприємства за 1 квартал 2005 року у сумі 700800 грн., які відображені платником податку по рядку 04.12 Декларації на прибуток. Правильність відображення валових витрат підприємства у Декларації на прибуток за 1 квартал 2005 року було підтверджено Висновком судово-економічної експертизи за № 81/06 від 28 листопада 2006 року, яка проводилася у рамках справи № 2-27/9140-2007А та підтверджується постановою Господарського суду АР Крим від 03 квітня 2007 року у справі № 2-27/9140-2007А, що набрало законної сили.

Державна податкова інспекція у м. Алушта перевіряла період з 01 квітня 2005 року по 30 вересня 2006 року, тобто з 2 кварталу 2005 року - без врахування показників Декларації на прибуток за 1 квартал 2005 року.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не підтверджені висновки податкової інспекції щодо завищення позивачем валових витрат підприємства і у процесі судово-бухгалтерської експертизи, яка проведена в рамках даної справи, про що свідчить Висновок № 8 від 18 серпня 2008 року. Згідно даного Висновку витрати по рядку 04.12 Декларації на прибуток за півріччя 2005 року складають 1317655,63 грн. Розходження з висновками податкової інспекції складають 621,9 тис. грн. у сторону збільшення валових витрат. Крім того, експертом було встановлено, що як позивачем так і Державною податковою інспекцією у м. Алушта АР Крим не у повному обсязі було включено затрати у валові витрати, тому що платник для зменшення збитків частину виробничих затрат відносив на рахунок 39 (витрати наступних періодів). Крім того, експертом було встановлено заниження позивачем амортизаційних відрахувань у півріччі 2005 року на суму 707,1 тис. грн.. по рядку 07 Декларації на прибуток.

Однак, податкова інспекція дані обставини не вказала у акті перевірки, але відповідно до діючого законодавства України з оподаткування повинна була визначити фактичні податкові зобов’язання платника податку з урахуванням помилок як на користь бюджетних інтересів так і ні.

Щодо висновків податкової інспекції про заниження валового доходу на суму 47500 грн. у зв’язку з неправильним проведенням розрахунку приросту/убутку балансової вартості запасів, то експерт підтвердив висновки податкової інспекції у даній частині. Однак, ці обставини не можуть бути підставою для донарахуванню податку на прибуток за півріччя 2005 року у сумі 99900,00 грн., тому що у зв’язку з Висновком № 8 від 18 серпня 2008 року судово-бухгалтерської експертизи за півріччя 2005 року у позивача мають місце збитки на суму 1088,09 грн. Такий Висновок експертом був зроблений на підставі розрахунку суми скорегованого валового доходу, суми валових витрат та суми амортизаційних відрахувань за півріччя 2005 року.

У судової колегії немає підстав не довіряти Висновку судово-бухгалтерської експертизи № 8 від 18 серпня 2008 року, тому що такий висновок був зроблений експертом, який має вищу економічну освіту і відповідну кваліфікацію судового експерта; судова експертиза проведена методом співставлення та документальної перевірки, що означає дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку; реєстрів бухгалтерського обліку та податкової звітності; встановлення правильності арифметичних розрахунків; перевірку на відповідність ведення бухгалтерського та податкового обліку вимогам законодавчих і нормативних актів; правильність відображення у бухгалтерському та податковому обліку первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Судової колегії не надані докази того, що висновки експерта не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судова колегія не погоджується з висновками Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим щодо визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 562443 грн. та штрафним (фінансовим санкціям) з цього податку у сумі 281002,9 грн. у зв’язку з наступним.

З матеріалів справи, а саме – акту перевірки від 19 січня 2007 року № 46/23/32322785, заперечень Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим на позов, з апеляційної скарги та пояснень представників позивача та Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим, які були надані судової колегії вбачається, що підставою для визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість сталося те, що позивач суми податку, які були їм сплачені у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) частково використав при формуванні податкового кредиту у податкових періодах, коли була здійснення сплата податку у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), а частково –використав при формуванні податкового кредиту у інших періодах (що перевірялися).

При цьому, податкова інспекція не спростовує факт сплати податку на додану вартість у зв’язку з придбанням товару (робіт, послуг), не спростовує факт наявності відповідних податкових накладних, а також податкова інспекція не заперечує проти того, що позивач мав право на включення суми сплаченого податку на додану вартість у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту. Спір стосується лише податкового періоду, у якому позивач мав право включити спірні суми ПДВ до податкового кредиту.

Державна податкова інспекція у м. Алушті АР Крим вважає, що оскільки позивач отримав витрати по сплаті ПДВ у 2003 році, то протягом квітень 2005 року – вересень 2006 року він не мав право на включення відповідних сум податку на додану вартість у податковий кредит вказаного податкового періоду.

Судова колегія вважає такі висновки податкової інспекції помилковими, тому що вони не засновані на діючому законодавстві про оподаткування.

Матеріалами справи встановлено, що ЗАТ «Корвет» до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся, були включені ПДВ по податковим накладним, отриманим у 2003 році, а саме - № 45 від 08 жовтня 2003 року на суму 1660555,33 грн., у тому числі ПДВ 332111,07 грн.; у 2004 році - № 51 від 27 лютого 2004 року на суму 1088109,17 грн., у тому числі ПДВ 217621,83 грн., № 55 від 29 лютого 2004 року на суму 536055,00 грн., у тому числі ПДВ 107211,00 грн., № 56 від 21 травня 2004 року на суму 503878,61 грн., у тому числі ПДВ 100775,72 грн., отриманих за роботи по договору генпідряду № 1/07-03 від 05 липня 2003 року та контракту № 2/10-03 від 10 жовтня 2003 року з ПН ПП «Владі».

Роботи було виконано а товари поставлено до періоду що перевірявся, сплату по податковим накладним також було здійснено до періоду що перевірявся.

Податкові накладні за № 45 від 08 жовтня 2003 року, № 51 від 27 лютого 2004 року, № 55 від 29 лютого 2004 року, № 56 від 21 травня 2004 року на загальну суму 4546317,73 грн. у тому числі ПДВ 757719,62 грн. не були включені до Книги придбань та деклараціях з ПДВ у відповідних податкових періодах. Тільки податкова накладна № 45 від 08 жовтня 2003 року на суму 1660555,33 грн. у тому числі ПДВ 332111,07 грн. була частково включена до Декларації з ПДВ за жовтень 2003 року у сумі ПДВ 54513,22 грн.

Усього, за станом на 01 квітня 2005 року позивач не реалізував своє право на податковий кредит у сумі 703206,40 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що всі податкові накладні відповідають вимогам пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», даний факт заявником апеляційної скарги не спростовується.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарі (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Таким чином, Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування, передбачено право платників податку у межах строків давності, визначених статтею 15 цього закону(1095 днів) вказати уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період.

Це право є безперечним, тому що надано Законом. Аналогічну норму встановлює також підпункт 4.4 Наказу Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання».

При таких обставинах справи, у судової колегії відсутні правові підстави вважати, що ЗАТ «Корвет» було допущено порушення вимог діючого законодавства України про оподаткування при визначенні податкових зобов’язань з податку на додану вартість у період з 01 квітня 2005 року по 30 вересня 2006 року.

Таким чином, суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги його не спростовують, тому підстави для скасування постанови Господарського суду АР Крим від 10 грудня 2008 року відсутні.

Однак, судова колегія зазначає, що судом першої інстанції не вирішено питання щодо позовних вимог стосовно податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим за № 0006332301/0 від 30 січня 2007 року, № 0006332301/1 від 02 березня 2007 року, № 0006342301/0 від 30 січня 2007 року та № 0006342301/1 від 02 березня 2007 року.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Таким чином, постанова Господарського суду АР Крим від 10 грудня 2008 року підлягає зміні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:          

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду АР Крим від 10 грудня 2008 року у справі № 2-27/10541-07А (№ 2-27/10541-07А\5002) змінити.

Викласти пункт 2 резолютивної частини постанови в наступній редакції:

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим № 0006332301/0 від 30 січня 2007 року, № 0006332301/1 від 02 березня 2007 року, № 0006332301/2 від 16 травня 2007 року, № 0006342301/0 від 30 січня 2007 року відносно визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 562445,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 281002,90 грн., № 0006342301/1 від 02 березня 2007 року відносно визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 562445,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 281002,90 грн., № 0007022301/2 від 16 травня 2007 року відносно визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 562445,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 281002,90 грн.

У іншій частині постанову залишити без змін.

Головуючий суддя                                        Т.В. Дадінська

Судді                                         Т.Р.Лядова                               О.А.Щепанська