Ухвала суду № 35828129, 29.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Вінтоняк Н.Д.

Суддя-доповідач - Білак С. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2013 року справа №437/12659/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білак С.В., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 10 жовтня 2013 року у справі № 437/12659/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2013 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська (далі - відповідач) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач просив визнати протиправним рішення відповідача № 21 від 29.07.2013 року про відмову в обчисленні заробітної плати при призначенні пенсії з 06.05.2013 року за довідками про заробітну плату, які не підтверджені первинними документами. Зобов'язати відповідача обчислити при призначенні пенсії за віком з 06.05.2013 року заробітну плату за період з 03.05.1990 року по 01.06.1995 року на підставі довідки молодіжного госпрозрахункового виробничого центру «Оріон» від 17.02.1992 року № 19 та довідки приватного підприємства «Фірма «Віза» від 19.03 1997 року за №7.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 10 жовтня 2013 року у задоволенні позовних вимог позивачу було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову суду, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що рішення відповідача від 29.07.2013 року №21 про відмову в обчисленні пенсії є протиправним.

Спірні довідки про середньомісячну заробітну плату надані безпосередньо роботодавцем і робота у цих роботодавців підтверджується записами у трудовій книжці, то відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, відсутні прямі обмеження для використання цих первинних документів, суд не прийняв до уваги ці довідки у зв'язку із припиненням діяльності підприємств, посилаючись на відсутність інших документальних підтверджень про нарахування заробітної платні та порушив ст. 86 КАС України.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером за віком.

13.05.2013 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська з заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах, надавши довідки про заробітну плату за період роботи з травня 1990 року по грудень 1991 року видану молодіжним центром «Оріон» та за період з січня 1992 року по травень 1995 року видану приватним підприємством «Фірма «Віза».

Рішенням комісії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська №21 від 29.07.2013 року позивачу було відмовлено в обчисленні заробітної плати на підставі цих довідок у зв'язку з відсутністю первинних підтверджуючих документів та у зв'язку з тим, що коефіцієнт заробітної плати за кожний місяць роботи перевищує коефіцієнт 5,6.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року - заданими, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Чинним законодавством встановлено порядок надання документів про нараховану заробітну плату (дохід), зокрема відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 1 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації. Зазначені довідки видаються на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату.

Якщо тривалість страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, а іншого періоду роботи до 01.07.2000 року, крім того, за який первинні документи не збереглися, немає, заробіток для обчислення пенсії до 01.07.2000 року визначається згідно з Порядком визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 919 від 05.07.2006 року (з урахуванням змін і доповнень, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.2012 року № 166).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно даних трудової книжки страховий стаж позивача, починаючи з 1 липня 2000 року становить більше ніж 60 місяців, оскільки починаючи з 2004 року позивач є приватним підприємцем, до 1 липня 2000 року позивач працював не тільки за період з травня 1990 по травень 1995 року, але і в інші періоди, що складають більше ніж 60 календарних місяців, та в матеріалах справи відсутня відповідно довідка роботодавця, правонаступника, органу вищого рівня або відповідної архівної установи щодо відсутності на підприємстві, в установі, організації або в їх правонаступника документів про нарахування та виплату заробітної плати (доходу), а також час та причини, що призвели до втрати таких документів.

Застосування положень даної постанови до правовідносин, що виникли за участю позивача, є не можливими.

Якщо відомості про заробітну плату за певний період або первинні документи до 01.07.2000 року не збереглися, то для обчислення пенсії можна використати інший період заробітку, який підтверджується первинними документами, оскільки діючим законодавством чітко визначено, що заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 року має бути підтверджена первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено, крім випадків встановлених Порядком визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 919 від 05.07.2006 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність вини позивача.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м.Луганська від 10 жовтня 2013 року у справі № 437/12659/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.В.Білак

Судді Т.Г. Гаврищук

М.Г.Сухарьок