Постанова № 3582791, 25.03.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

25.03.2009 Справа № 22-а-2136/08

Попередній № справи 5020-12/144                     Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Іщенко Г.М.,

суддів           Горошко Н.П. , Дадінської Т.В. секретар судового засідання          Галайдіна Г.І.                               за участю представників сторін:

позивача: Вертий Н.А., довіреність б/н від 10.04.2008;

відповідач: Мішуткін М.В., довіреність №403/10/10 від 22.01.2008;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя на Господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 23.10.2008

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління 528" (вул. Пісочна, 17, Севастополь, 99018)

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя (вул. 7 Листопада, 3, Севастополь, 99042)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

                                                            ВСТАНОВИВ:

У квітні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління 528" звернулося до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя №0000162301/0 від 20.03.2008 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління 528" суми податкового зобов’язання з податку на прибуток та застосування фінансових санкцій в загальному розмірі 85191,70грн.".

Постановою господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 23.10.2008 позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя №0000162301/0 від 20.03.2008 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління 528" суми податкового зобов’язання з податку на прибуток та застосування фінансових санкцій в загальному розмірі 85191,70грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40грн. судового збору.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Балаклавському районі міста Севастополя, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постановлене у справі судове рішення, винести нове рішення, яким у позові відмовити. Доводи апеляційною скарги обґрунтовуються невідповідністю рішення нормам матеріального права.

У судовому засіданні 25.03.2009 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній мотивів.

У судовому засіданні 25.03.2009 представник позивача просив залишити постанову суду без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

Колегія суддів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі статті 55 Конституції України, кожному гарантується право оскарження в суді рішень, дії або бездіяльності органів державної влади органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог. При цьому визнав встановленим, що висновок податкового органу щодо відсутності правонаступництва у позивача, зроблений на підставі Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»не може вважатися обґрунтованим та підставою для проведення податкових нарахувань. Будівельне управління є правонаступником тільки частини прав та обов’язків іншої юридичної особи-Відкритого акціонерного товариства "Харківметробуд" за правами та обов’язками окремого підрозділу, які були надані договором оренди та законодавством не встановлена обов’язковість внесення до реєстраційних документів про отримання частини прав та обов’язків юридичної особи. Відповідачем не надано документів, які підтверджують використання коштів, отриманих позивачем за договором оренди не за цільовим призначенням, а як незворотна фінансова допомога.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 06.03.2008 Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя була проведена виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління 528" з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 22.12.2006 по 30.09.2007, за результатами якої було складено акт від 06.03.2008 №57/10/23-130/34670239/12.

20.03.2008 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення: №0000162301/0 від 20.03.2008 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління 528" суми податкового зобов’язання з податку на прибуток та застосування фінансових санкцій в загальному розмірі 85191,70грн., у тому числі: основний платіж –62011,25грн., штрафні санкції –23180,45грн.

Згідно статті 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендарями можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

Відповідно до частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що установчими зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління 528»- членами трудового колективу структурного підрозділу Відкритого акціонерного товариства "Харківметробуд" (протокол установчих зборів від 16.12.2006 №1) було створено товариство за мети "взяття в оренду майнового комплексу відособленого підрозділу "Будівельне управління 528" ВАТ "Харківметробуд".

Рішенням установчих загальних зборів від 16.12.2006 було створено ТОВ "Будівельне управління 528" для взяття в оренду майнового комплексу "Будівельне управління 528" ВАТ "Харківметробуд". Відповідно до Статуту Товариства- загальні збори є вищим органом товариства. Після прийняття рішення про оренду цілісного майнового комплексу члени трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу засновують господарське товариство, яке має переважне перед іншими фізичними та юридичними особами право на укладення договору оренди майна того підприємства, структурного підрозділу, де створено це товариство.

Статтею 8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що рішення трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу про оренду цілісного майнового комплексу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини членів трудового колективу підприємства.

Відповідно до вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 27.07.2007 по справі №20-6/152 за позовом Туренко К.П. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління 528" та Відкритого акціонерного товариства "Харківметробуд" про визнання договору оренди від 18.05.2007 недійсним, встановлено, що договір оренди цілісного майнового комплексу від 18.05.2007 укладений у відповідності до діючого законодавства та в задоволені позову відмовлено.

Аналізуючи зазначені норми Закону та фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління 528" утворено з членів трудового колективу структурного підрозділу за процедурою, встановленою статтею 8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", то прийняття додаткового рішення про приєднання до орендаря структурного підрозділу Законом України "Про оренду державного та комунального майна" не потребується.

Довід апеляційної скарги про те, що при розгляді справи не встановлено прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління 528" кредиторської заборгованості окремого підрозділу "Будівельне управління 528" ВАТ "Харківметробуд" згідно з умовами договору оренди не відповідає дійсності та не приймається судовою колегією до уваги через наступне.

Як вбачається з матеріалів справи сума залишку коштів у касі та на розрахункових рахунках у банках відособленого підрозділу "Будівельне управління 528" ВАТ "Харківметробуд" передається безкоштовно орендарю для погашення кредиторської заборгованості підрозділу (пункт 1.2 договору оренди цілісного майнового комплексу від 18.05.2007).

Дане положення договору внесено на підставі протоколу №2 від 16.05.2007 засідання комісії з оцінки цілісного майнового комплексу відособленого підрозділу "Будівельне управління 528" ВАТ "Харківметробуд" та акту оцінки (додаток №2 до договору оренди), згідно з яким сума кредиторської заборгованості розрахована на підставі акту інвентаризації №53 розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами та кредиторами, який підписаний як працівниками відособленого підрозділу так і від ВАТ "Харківметробуд".

Прийняття кредиторської заборгованості відображено у бухгалтерських документах товариства, які були надані відповідачу при проведенні перевірки, та порушень у зв’язку зі відображенням у них кредиторської заборгованості не встановлено. На балансу відособленого підрозділу "Будівельне управління 528" ВАТ "Харківметробуд" станом на 30.06.2007 не могла враховуватися кредиторська заборгованість, оскільки вона була передана на баланс, як і весь цілісний майновий комплекс за актом прийому-передачі від 18.05.2007 Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління 528" (додаток №3 до договору оренди).

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували б висновки суду щодо невиконання у повному обсязі договору, оскільки договором оренди на орендодавця покладений обов’язок «передати безоплатно залишки коштів у касі та на розрахункових рахунках відособленого підрозділу "Будівельне управління 528" ВАТ "Харківметробуд" орендарю для погашення кредиторської заборгованості відособленого підрозділу "Будівельне управління 528" ВАТ "Харківметробуд". Передання коштів проведено у відповідності до умов договору та відповідач не міг здійснювати перегляд положень договору та нараховувати податкові зобов’язання при передачі прав та обов’язків при реорганізації та укладенні договору оренди.

Згідно зі статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частини першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини другої статті 19 Конституції України.

Статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори України»).

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "Шмалько проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання в його право на мірне володіння майном у розумінні статті Першого протоколу.

Визначення позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток в сумі 62011,25грн. та застосування штрафних санкцій з податку на прибуток в сумі 23180,45грн. передбачає вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління 528" грошових коштів у зазначених сумах. Це дає підстави для кваліфікації спірного податкового повідомлення-рішення відповідача, як його втручання у право власності позивача.

У даному випадку дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання позивачу були неправомірно визначені податкові зобов’язання з податку на прибуток та необґрунтовано застосовані штрафні санкції з податку на прибуток. Слід також враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління 528" приховати доходи.

Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Отже, судом першої інстанції всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу відповідно до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, не вбачається.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя від 20.03.2008 №0000162301/0.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17, пунктом 1 частини третьої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.

Адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Правові акти індивідуальної дії - рішення суб'єкта владних повноважень, дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування норм права.

Спірне податкове повідомлення-рішення - це акт індивідуальної дії.

Позивач просить визнати податкове повідомлення-рішення недійсним, але обраний позивачем засіб захисту прав не відповідає суті їх порушення, оскільки акти індивідуальної дії відповідно до пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України можуть бути визнані судом протиправними та скасовані, а недійсними відповідно до Цивільного кодексу України можуть бути визнані лише правочини.

Системний аналіз статей 105 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України включає наявність підстав для задоволення позовних вимог стосовно акту індивідуальної дії.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у разі задоволення адміністративного позову приймає постанову про визнання протиправним і одночасно про скасування рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень.

Згідно частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таких обставин судова колегія вважає за необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя №0000162301/0 від 20.03.2008 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління 528» суми податкового зобов’язання з податку на прибуток та застосування фінансових санкцій в загальному розмірі 85191,70грн.

Колегією суддів враховано, що вихід за межи позовних вимог у такий спосіб не суперечить пункту 1 частини третьої статті 105, пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, та не порушує принципи змагальності та диспозитивності в адміністративному процесі, а застосовуються виключно з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, пункт 2 резолютивної частини постанови суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись статтями 11, 162, 171,частиною першою статті 195, пунктом 2 частини першої статті 198, пунктом 1 частини 1 статті 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

Постанову господарського суду міста Севастополя від 23.10.2008 змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини в наступній редакції:

"2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя №0000162301/0 від 20.03.2008 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління 528" суми податкового зобов’язання з податку на прибуток та застосування фінансових санкцій в загальному розмірі 85191,70грн.".

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.                                                  

Головуючий суддя          підпис                              Г.М. Іщенко

Судді           підпис                               Н.П.Горошко підпис                               Т.В. Дадінська