Постанова № 35827062, 28.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2013 р. Справа № 922/3378/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Орінко О.Л.

відповідача - Батрина О.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3346 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 09.10.13 р. у справі № 922/3378/13

за позовом Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ

до Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВЕЛТА", м. Харків

про стягнення 27082,86 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача - ПАТ "Страхова компанія "ВЕЛТА" відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 27082,86 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.10.2013 р. у справі № 922/3378/13 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване з тих підстав, що позивачем при зверненні до суду не надані належні та допустимі докази, які передбачені ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 3, 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", внаслідок чого розмір матеріальної шкоди не був доведений позивачем та ін.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2013 р. та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 27082,86 грн., судовий збір у розмірі 1720,50 грн. та 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені матеріали справи.

А саме, відповідно до рахунку за № С4030085 від 24.01.2012 р., вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Ніссан» д.р.н. АХ 6138 АО складає 29090,29 грн. Відповідно до умов договору та розпорядження вигодонабувача за договором, позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 28082,86 грн. перерахувавши вказану суму ТОВ «Атлант - М», як сплату за відновлюваний ремонт автомобіля, таким чином у позивача відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України виникло право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, а отже позивачем було надано, як доказ визначення вартості страхового відшкодування, рахунок № С4030085 від 24.01.2012 року.

Позивач вказує, що на вимогу суду надав звіт за № 27/01/12 про оцінку колісного транспортного засобу, але судом не вірно було взято звіт за основу, як доказ визначення вартості страхового відшкодування, оскільки позивач замовляв звіт лише в цілях визначення вартості відновлюваного ремонту, для співставлення його з наданим рахунком СТО, а не для виплати страхового відшкодування та ін.

Відповідач у запереченні на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у запереченні та ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 25.02.2011 р. між АК "СК "АХА Страхування" (страховик), Бруєвим В.С. (страхувальник) та ПАТ «Індустріально - експортний банк» (вигодонабувач) укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 4089Г-а/11Х(АЛ), предметом страхування якого виступають майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом "Nissan Qashqai", державний реєстраційний номер АХ 6138 АО, від страхових ризиків: "Викрадення", "ДТП", збитків внаслідок інших подій.

13.01.2012 року на перехресті вул. Халтуріна і вул. Крупської у м. Харкові, сталася ДТП за участю автомобіля " Nissan Qashqai" держ. номер АХ 6138 АО, що належить Бруєву В.С. під керуванням водія Бруєвої О.Є та автомобіля "ВАЗ" державний номер 250-07 ХА, під керуванням водія Самойлов П.І.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 10.04.2012 року по справі № 3/2027/962/20122027/2486/2012 встановлено, що водій Самойлов П.І, який керував автомобілем "ВАЗ" державний реєстраційний номер 250-07 ХА порушив п. 16.11 Правил дорожнього руху, у зв'язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.

В результаті зазначеної ДТП автомобіль "Nissan Qashqai", державний номер АХ 6138 АО отримав механічні ушкодження. Вартість відновлювального ремонту відповідно до рахунку № С4030085 від 24.01.2012 року становить 29090,29 грн. (а. с. 34).

У позовній заяві позивач зазначає, що згідно з договором добровільного страхування № 4089Г-а/11(АЛ) від 25.02.2011 р. та відповідно до страхового акту № 2012/У/МОD00250/VESKO2229 від 03.02.2012 року виплатив страхове відшкодування на користь страхувальника в розмірі 28082,86 грн. про що свідчить платіжне доручення № 4735 від 07.02.2012 року (а. с. 20), яким сплачене страхове відшкодування.

Позивач також вказує, що 30.07.2012 року звернувся до відповідача з претензією про відшкодування у порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП, яку відповідач залишив без задоволення.

Позивач, з посиланням на зазначені обставини звернувся до господарського суду з позовом по даній справі в якому просив суд стягнути з відповідача відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 27082,86 грн. зазначаючи, що відповідні вимоги про його відшкодування відповідач в добровільному порядку не виконав.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що позивачем при зверненні до суду не надані належні та допустимі докази, які передбачені ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 3, 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", внаслідок чого розмір матеріальної шкоди не був доведений позивачем та ін.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, суд неправильно застосував до спірних правовідносин норми чинного законодавства України, та неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, в зв'язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є видом обов'язкового страхування згідно з пунктом 9 статті 7 Закону України "Про страхування".

Пункт 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України встановлює обов'язок страховика у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Стаття 990 ЦК України зазначає, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до ч. 1, ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто винною особою.

У разі заподіяння шкоди власником транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідно до вимог Закону України від 01.07.2004 р. № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", власникові транспортного засобу, застрахованому за договором майнового страхування, особами, зобов'язаними відшкодувати заподіяні потерпілому збитки, є як заподіювач шкоди в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком, так і страховик, який застрахував цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди.

З урахуванням умов п. п. 23.1., 25.10., 25.11. договору добровільного страхування наземного транспорту № 4089Г-а/11Х(АЛ) від 25.02.2011 р., акту огляду транспортного засобу від 16.01.12 р., калькуляції вартості відновлювального ремонту та рахунку автосервісу ТОВ «АТЛАНТ-М» № С4030085 від 24.01.2012 р., за погодженням потерпілого пошкоджений автомобіль відремонтовано та позивачем проведено оплату вартості ремонту у розмірі 28082,86 грн.

Відповідно до страхового акту № 2012/V/MOD00250/VESKO2229 від 03.02.2012 р. визначено спрямування виплати страхового відшкодування, в якому зазначено: отримувача - Юридична особа ТОВ АТЛАНТ-М на Гагаріна.

Як вже було зазначено вище, страхове відшкодування завданої Бруєву В.С. матеріальної шкоди сплачене позивачем в повному обсязі (а. с. 20), в зв'язку з чим, позивач у встановленому законом порядку набув право зворотної вимоги (регресу) до відповідача у розмірі виплаченого відшкодування з урахуванням відповідних вимог ст. 1188 ЦК України.

А отже в даному випадку виплату здійснено належному адресату за договором.

В даному випадку до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України перейшло право вимоги.

Крім того, відповідно до висловленої Верховним Судом України правової позиції (Постанова судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 03.06.2009 р.) ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП.

Як вже зазначено вище, відповідальність Самойлова П.І. застрахована відповідно до ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Велта" (відповідач), страховий поліс АА 4022120.

Відповідно до ліміту за шкоду майну становить 50000 грн.

Відповідно до п. 22.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто, в разі коли цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоду є застрахованою, обов'язок її відшкодування покладається на стартовика цієї відповідальності.

Суд першої інстанції безпідставно посилався на звіт № 27/01/12 про оцінку колісного транспортного засобу від 27.01.2012 р. не врахувавши вимог розділу 24 та п. п. 24.1., 24.2., 24.3. договору добровільного страхування наземного транспорту № 4089Г-а/11Х(АЛ) від 25.02.2011 р., в якому зазначено перелік документів, які підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків.

Разом з тим, матеріали справи містять заяву про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 15.01.2012 р., акт огляду транспортного засобу від 16.01.12 р., калькуляцію вартості відновлювального ремонту та рахунку автосервісу ТОВ «АТЛАНТ-М» № С4030085 від 24.01.2012 р., за погодженням потерпілого пошкоджений автомобіль відремонтовано, вартість ремонту у розмірі 28082,86 грн., які були підставами для нарахування виплати страхового відшкодування згідно з умовами договору, тому посилання тільки на звіт № 27/01/12 про оцінку колісного транспортного засобу від 27.01.2012 р. не є підставою для відмови у задоволення позову.

Таким чином, відповідальною особою в розумінні ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 993, 1191 ЦК України, в силу положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є саме відповідач.

Статтею 1192 ЦК України передбачено розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ст. 9 Закону України „Про страхування" та ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, крім випадків відшкодування шкоди, завданої життю та/або здоров'ю потерпілих.

Оскільки полісом відповідача № АА 4022120 встановлений ліміт у розмірі 50000 грн. та франшиза у розмірі 1000 грн., тому страхове відшкодування відповідачем, підлягає зменшенню на цю суму.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звертався до відповідача з вимогою про перерахування у добровільному порядку у строки передбачені чинним законодавством України.

В подальшому відповідач страхового відшкодування не сплатив.

А отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача в порядку регресу суми страхового відшкодування в сумі 27082,86 грн., у зв'язку з тим, що відповідач вимоги позивача не виконав, завдану шкоду у повному обсязі не відшкодував є законними та обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, прийняте по справі рішення про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню.

З урахуванням вимог ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1720,50 грн. судового збору та 860,25 грн. судового збору по апеляційній скарзі.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача, з яких прийняте рішення ним оспорюється, можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.10.13 у справі № 922/3378/13 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Стягнути з відповідача - ПАТ СК "ВЕЛТА" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 46, код ЄДРПОУ 23465084) на користь позивача - ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) - 27082,86 грн. шкоди, 1720,50 грн. судового збору та 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 27.11.2013 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.