Постанова № 35826860, 05.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2013 року Справа № 922/2479/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Вяльченко Д.В. - дов. № 26 від 23.10.2012р.,

1-го відповідача - не з'явився,

2-го відповідача - Балабан І.А. - дов. б/н від 20.05.2013р.,

3-го відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 2-го відповідача (вх. №2976Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 13.08.2013 р. у справі № 922/2479/13,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізобуд", м. Харків,

до 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдінгова компанія "Ізобуд", м. Васильків, Київська обл.;

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Мастерпласт Україна", м. Ужгород, Закарпатська обл.;

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Сі Ейч Корпорейшн", м. Харків,

про визнання недійсними договорів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.08.2013 р. (суддя Присяжнюк О.О.) в задоволенні клопотання 2-го відповідача від 05.07.2013р. про передачу матеріалів справи за територіальною підсудністю до господарського суду Закарпатської області відмовлено. В задоволенні клопотання 2-го відповідача від 13.08.2013р. про застосування позовної давності щодо вимог про визнання договору про заміну боржника недійсним відмовлено. Позов задоволено. Визнано недійсним договір про заміну боржника від 25.03.2009 року № б/н, укладений між ТОВ "Трейдінгова компанія "Ізобуд", ТОВ "Мастерпласт Україна" та ТОВ "Ізобуд". Визнано недійсним договір поруки № 02/04-2013 від 02.04.2013 року, укладений між ТОВ "Трейдінгова компанія "Ізобуд" та ТОВ "Сі Ейч Корпорейшн". Повернуто сторони у попередній стан, що існував до укладання договору про заміну боржника від 25.03.2009 року б/н. Стягнуто з ТОВ "Мастерпласт Україна" на користь ТОВ "Ізобуд" 2294,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

2-й відповідач, ТОВ "Мастерпласт Україна", з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 13.08.2013 р. по справі № 922/2479/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

31.10.2013р. на адресу суду від представника 2-го відповідача надійшло клопотання (вх. № 102342) про доручення до матеріалів справи додаткових документів.

Розглянувши дане клопотання, судова колегія долучила до матеріалів справи надані скаржником документи.

Позивач, ТОВ "Ізобуд", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Представники 1-го та 3-го відповідачів відзивів на апеляційну скаргу не надали, в судове засідання не з'явились та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте 1-й та 3-й відповідачі не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі представників 1-го та 3-го відповідачів за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників позивача та 2-го відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом Харківської області обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 02.01.2008р. між ТОВ "Мастерпласт Україна" (2-й відповідач) та ТОВ "Трейдінгова компанія "Ізобуд" (1-й відповідач) був укладений договір № 7, згідно з вимогами якого ТОВ "Мастерпласт Україна" зобов'язувалося поставляти товар, а ТОВ "Трейдінгова компанія "Ізобуд" здійснювати його прийняття та своєчасну оплату.

25.03.2009р. між ТОВ "Мастерпласт Україна" (2-й відповідач), ТОВ "Трейдінгова компанія "Ізобуд" (1-й відповідач) і ТОВ "Ізобуд" (позивач) був укладений договір про заміну боржника № б/н, згідно умов якого зобов'язання з оплати поставленого товару у сумі 3637696,54 грн., що виникли між ТОВ "Трейдінгова компанія "Ізобуд" та ТОВ "Мастерпласт Україна" на підставі договору № 7 від 02.01.2008р., перейшли до ТОВ "Ізобуд", яке стало виступати новим боржником (пункт 1 та 2 договору) у даних зобов'язаннях.

Відповідно до п. 3 даного договору від 25.03.2009р., новий боржник (ТОВ "Ізобуд") зобов'язаний здійснити замість первісного боржника (ТОВ "Трейдингова компанія "Ізобуд") наступні обов'язки: в рахунок погашення боргу, на користь кредитора (ТОВ "Мастерпласт Україна") передати у власність квартири № № 9, 14, 19, 44, 53, 62, 71, 43, 52, 61 загальною площею 696,09 кв. м., що розташовані в житловому будинку за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Бабкіна 6.

Пунктом 4 договору від 25.03.2009р. визначено, що у випадку неможливості виконання новим боржником (ТОВ "Ізобуд") зобов'язань щодо передачі у власність ТОВ "Мастерпласт Україна" вищевказаних квартир, ТОВ "Ізобуд" зобов'язується сплатити на користь ТОВ "Мастерпласт Україна" 3637696,54 грн. через 30 (тридцять) днів після виставленої ним письмової вимоги.

Згідно з п. 5 даного договору від 25.03.2009р. встановлено відповідальність ТОВ "Ізобуд" за невиконання зобов'язань перед ТОВ "Мастерпласт Україна" щодо передачі у власність квартир № № 9, 14, 19, 44, 53, 62, 71, 43, 52, 61, розташованих у будинку за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Бабкіна 6, у вигляді сплати штрафу у сумі еквівалентній 141139,41дол. США за діючим курсом НБУ на момент здійснення платежу.

Положеннями пункту 6 цього ж договору встановлено, що ТОВ "Мастерпласт Україна" відмовляється від права вимагати від нового боржника будь-які інші штрафи, пені, збитки, окрім тих, що визначені у п. 4 та 5 цього договору.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсними правочинами є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемні правочини).

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює жодних юридичних наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Пунктом 3 Договору про заміну боржника від 25.03.2009 року № б/н передбачено виникнення господарського зобов'язання у ТОВ "Ізобуд" перед ТОВ "Мастерпласт Україна" щодо оплатного відчудження нерухомого майна, а саме квартир № № 9, 14, 19, 44, 53, 62, 71, 43, 52, 61 загальною площею 696,09 кв. м.

Відповідно до положень ст. 657 та 716 ЦК України договори купівлі-продажу (міни) житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно норм ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що при укладанні договору про заміну боржника від 25.03.2009 року сторони всупереч вимогам законодавства не здійснили його нотаріальне посвідчення, тому, в силу статі 220 ЦК України положення п. 3 даного договору є нікчемними.

Судом також правильно було враховано, що вищевказана правова позиція відображена в рішенні господарського суду м. Києва від 12.03.2012 року по справі № 6/607 за позовом ТОВ "Мастерпласт Україна" до ТОВ "Ізобуд" та ПАТ "Кредитпромбанк", 3-я особа на стороні позивача - ТОВ "Трейдінгова компанія "Ізобуд" про заборону вчинення дій щодо передачі майнових та права власності на квартир № № 9, 14, 19, 44, 53, 62, 71, 43, 52, 61, розташованих у будинку за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Бабкіна 6, яке набрало законної сили.

У відповідності до ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Положеннями ч. 1 ст. 546 та ч. 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що сплата штрафу є одним із видів заходів забезпечення виконання зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) підлягають застосування виключно у разі порушення виконання зобов'язання, а отже, є заходом цивільно-правової відповідальності.

Пунктом 5 договору про заміну боржника від 25.03.2009 року сторони передбачили застосування штрафних санкцій до ТОВ "Ізобуд" за неможливість виконання нікчемних зобов'язань, обумовлених пунктом 3 даного договору. Таким чином, згідно з ч. 2 ст. 548 ЦК України нікчемність основного зобов'язання спричиняє недійсність положень п. 5 цього договору щодо застосування заходів забезпечення його виконання.

Згідно ст. 600 ЦК України, зобов'язання припиняються за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна, тощо). Розмір, строки і порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Положеннями п. 4 договору про заміну боржника від 25.03.2009 року сторони передбачили можливість припинення нікчемних зобов'язань щодо передачі від ТОВ "Ізобуд" до ТОВ "Мастерпласт Україна" права власності на нерухоме майно, що мали виникнути на підставі п. 3 даного договору, шляхом оплати відступного.

Враховуючи викладене та те, що під час укладання договору про заміну боржника від 25.03.2009 року сторони в п. 5 цього договору встановили заходи забезпечення виконання нікчемних зобов'язань, обумовлених п. 3 цього договору, у вигляді сплати штрафних санкцій, а також те, що виконання ТОВ "Ізобуд" зобов'язань щодо сплати на користь ТОВ "Мастерпласт Україна" грошових коштів у розмірі 3637696,54 грн. не звільняє його від сплати штрафу, передбаченого п. 5 цього договору, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що сплата зазначених коштів не може вважатися належним способом виконання господарських зобов'язань та є за правовою природою відступним.

Також, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що положення п. 4 договору про заміну боржника від 25.03.2009 року про припинення нікчемних зобов'язань шляхом сплати відступного є недійсними на підставі ст. 215 ЦК України, оскільки не відповідають умовам дійсності правочинів, закріплених ч. 1 ст. 203 ЦК України, та за своїм змістом суперечать ст. 216 та 236 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняються за домовленістю сторін. Відповідно до ст. 605 ЦК України зобов'язання припиняється також внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відповідно до п. 6 договору сторони визначили, що за даним договором ТОВ "Мастерпласт Україна" відмовляється від права вимагати від нового боржника (ТОВ "Ізобуд") будь-які інші штрафи, пені, збитки, будь-які грошові кошти, окрім тих, що передбачені у п. 4 та 5 цього договору. Як вже було зазначено, умови пунктів 4 та 5 договору про заміну боржника від 25.03.2009 року є недійсними в силу нікчемності основного зобов'язання, передбаченого пунктом 3 цього договору. Отже, без недійсної частини (пункти 3, 4, 5 договору), положення п. 6 договору закріплюють факт припинення усіх зобов'язань ТОВ "Ізобуд" перед ТОВ "Мастерпласт Україна", що виникли на підставі договору № 7 від 02.08.2008 року та договору про заміну боржника від 25.03.2009 року, шляхом прощення боргу згідно за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 604 та ст. 605 ЦК України).

Наявність в матеріалах справи рішення господарського суду м. Києва від 12.03.2012 року по справі № 6/607 за позовом ТОВ "Мастерпласт Україна" до ТОВ "Ізобуд" та ПАТ "Кредитпромбанк", 3-я особа на стороні позивача - ТОВ "Трейдінгова компанія "Ізобуд" про заборону вчинення дій щодо передачі майнових та права власності на квартир № № 9, 14, 19, 44, 53, 62, 71, 43, 52, 61, розташованих у будинку за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Бабкіна 6, та подальше звернення ТОВ "Мастерпласт Україна" до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Ізобуд" про примусове стягнення заборгованості за договором про заміну боржника від 25.03.2009 року та договору № 7 від 02.08.2008 року вказує на те, що ТОВ "Мастерпласт Україна" не мало наміру припиняти наявні перед ним зобов'язання ТОВ "Ізобуд", укладаючи договір про заміну боржника від 25.03.2009 року.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що вказаний договір без включення до нього нікчемної частини не був би вчинений його сторонами, а отже, в силу приписів ст. 217 та ст. 220 ЦК України він є нікчемним у повному обсязі внаслідок недотримання обов'язкової нотаріальної форми договору.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано визнав доводи позивача про порушення вимог ч. 3 ст. 238 ЦК України під час укладання договору про заміну боржника від 25.03.2009 року, оскільки вказаний договір був підписаний Петришиним Олегом Григоровичем, який одночасно виступав директором як ТОВ "Ізобуд", так і ТОВ "Трейдінгова компанія "Ізобуд".

Згідно з ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочину від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також інших осіб, встановлених законом.

При цьому, згідно договору про заміну боржника від 25.03.2009 року ТОВ "Трейдінгова компанія "Ізобуд", отримавши від ТОВ "Мастрепласт Україна" згідно договору № 7 від 02.08.2008 року товар, передало свої зобов'язання з його оплати до ТОВ "Ізобуд" без проведення жодних компенсацій на користь останнього.

Враховуючи викладене, будучи одночасно директором ТОВ "Ізобуд" і ТОВ "Трейдінгова компанія "Ізобуд", Петришин Олег Григорович, діючи від імені ТОВ "Ізобуд", всупереч інтересам цього товариства, уклав договір про заміну боржника від 25.03.2009 року виключно в інтересах ТОВ "Трейдінгова компанія "Ізобуд", директором якого він одночасно виступав.

Зважаючи на вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про, те що договір про заміну боржника від 25.03.2009 року суперечить вимогам ч. 3 ст. 238 ЦК України, не відповідає умовам дійсності правочинів, закріплених ч. 1 ст. 203 ЦК України, та підлягає визнанню недійсним в силу приписів ст. 215 даного Кодексу.

Частиною 2 ст. 548 ЦК України визначено, що недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.

Суд першої інстанції також правомірно дійшов висновку про те, що внаслідок недійсності основних зобов'язань між ТОВ "Мастерпласт України" та ТОВ "Ізобуд", передбачених договором про заміну боржника від 25.03.2009 року, на підставі ч. 2 ст. 548 ЦК України, підлягає визнанню недійсним і договір поруки № 02/04-2013 від 02.04.2013 року, укладений між ТОВ "Трейдінгова компанія "Ізобуд" та ТОВ "Сі Ейч Корпорейшн" про забезпечення виконання вищевказаних зобов'язань.

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

На виконання вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України суд першої інстанції правомірно повернув сторони у попередній стан, що існував до укладання договору про заміну боржника від 25.03.2009 року.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що доводи скаржника про те, що судом першої інстанції неправомірно було задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсними договору про заміну боржника від 25.03.2009 року, укладеного між ТОВ "Трейдінгова компанія "Ізобуд", ТОВ "Мастерпласт Україна" та ТОВ "Ізобуд", договору поруки № 02/04-2013 від 02.04.2013 року, укладеного між ТОВ "Трейдінгова компанія "Ізобуд" та ТОВ "Сі Ейч Корпорейшн" та повернення сторін у попередній стан, що існував до укладання договору про заміну боржника від 25.03.2009 року, не підтверджені матеріалами справи, а також, жодними доказами.

Що стосується твердження заявника апеляційної скарги про те, що господарський суд Харківської області порушив правила територіальної підсудності, то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 5 ГПК України визначено, що справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Враховуючи, що в даній справі є декілька відповідачів, що виступають сторонами оспорюваних договорів, а саме: ТОВ "Мастерпласт Україна", ТОВ "Сі Ейч Корпорейшн" та ТОВ "Трейдінгова компанія "Ізобуд".

Згідно з ч. 3 ст. 15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшла до висновку, що позивач правомірно звернувся з позовом до господарського суду Харківської області за місцем знаходження одного з відповідачів (ТОВ "Сі Ейч Корпорейшн"), а господарський суд Харківської області, в свою чергу, правомірно відкрив провадження по даній справі та здійснив її судовий розгляд відповідно до його територіальної підсудності.

Також, судова колегія вважає, що твердження 2-го відповідача про сплив позовної давності щодо вимог позивача про визнання договору про заміну боржника від 25.03.2009 року недійсним, є безпідставними на підставі нижчевикладеного.

Так, відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

Згідно з п. 2.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність. Перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), за винятком випадків, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Зокрема, за позовами про застосування наслідків нікчемного правочину (повернення коштів, іншого майна тощо) позовна давність починається не від дня вчинення такого правочину, а від дня, коли почалося його виконання".

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, договір про заміну боржника від 25.03.2009 року б/н позивачем не виконувався, перебіг строку позовної давності не починався.

За таких підстав, суд першої інстанції правомірно не застосував позовну давність щодо вимог про визнання договору про заміну боржника від 25.03.2009 року недійсним.

Стосовно посилань 2-го відповідача про те, що суд першої інстанції був зобов'язаний відмовити у прийнятті позовної заяви ТОВ "Ізобуд" на підставі п. 2 ч. 1 ст. 62 ГПК України, судова колегія вважає їх не доведеними, оскільки матеріали справи не містять доказів існування спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав в провадженні іншого судового органу.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 13.08.2013 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.08.2013 р. у справі № 922/2479/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 05.12.2013 року

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.