Постанова № 35826724, 14.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 р. Справа № 804/11448/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: представників позивача представників відповідача Ярина С.О., Чепурна Н.М., Аладіної О.Г., Волошиної В.В., Фініченко розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровськ-Авто" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2013 року №0003842202, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровськ-Авто» звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 19.08.2013 року №0003842202 в частині суми нарахованого грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств: за основним платежем збільшення 100053 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 12811 гривень.

У обґрунтування позову зазначено, що 02.08.2013р. Державною податковою інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області складно акт №428/221/20220933 про результати планової перевірки Публічного акціонерне товариства «Дніпропетровськ-Авто» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., яким встановлено порушення Позивачем п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.231 п.14.1 ст.14 , п.п. 138.10.3, п.п. 138.10.4 п.138.10 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення збитків за 2012 рік у розмірі 837 560 грн., заниження податку на прибуток у розмірі 1 712 142 грн., у тому числі за 2011 рік на суму 471 373 грн., за перший квартал 2012 року на суму 211 218 грн., за півріччя 2012 року на суму 492 898 грн., за три квартали 2012 року 804 405 грн., за 2012 рік на суму 1 240 769 грн. Зазначені висновки мотивовані тим, що у період, що став предметом перевірки, ПАТ «Дніпропетровськ - Авто» виконувало функції дилера автомобілів відповідно до Дилерських договорів поставки автомобілів, укладених з офіційними дистриб'юторами автомобілів в Україні ПАТ «УКРАЇНСЬКА АВТОМОБІЛЬНА КОРПОРАЦІЯ», ПРАТ «АВТОКАПІТАЛ», ТОВ «ФАЛЬКОН - АВТО», ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ АВТО ГРУП», ТОВ «СІ ЕЙ АВТОМОТІВ», ТОВ «АВТО-ТЕХНОЛОГІЯ», ПАТ «ТД «УКРАВТОВАЗ» без наявності ділової мети та неможливості відображати у складі витрат витрати на збут автомобілів, які фактично до моменту їх реалізації покупцям є власністю Дистриб'юторів. Перевіркою встановлено порушення норм Податкового кодексу України у частині віднесення до складу витрат, витрати по сплаті за користуванням «Торговим знаком» «УкрАвто» у розмірі 456 227,00 грн., у т.ч. за четвертий квартал 2011року - 212 210,00 грн., за перший квартал 2012 року - 175 995,00 грн., за другий квартал 2012 р. - 65 022,00 грн., за третій квартал 2012 року - 1 500,00 грн., за четвертий квартал 2012 року - 15000, 00 грн., оскільки віднесення ПАТ «Дніпропетровськ - Авто» до складу витрат плати за користування торговим знаком «УкрАвто» призвело лише до зменшення бази оподаткування податком на прибуток. На підставі акту перевірки було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 19.08.2013р. за №0003842202. У підтвердження фактичного прямого безпосереднього зв'язку використання ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» торговельної марки за основними видами власної господарській діяльності в п.п. 1) п. 3.1.1. р. 3.1 «Податок на прибуток» у акті перевірки міститься наступний висновок: -«Перевіркою відображених у рядку 02 Декларацій «доходи від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів, робіт, послуг)» показників за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. у загальній сумі 404 429 754 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з продажу автомобілів, надання послуг поточного ремонту легкових автомобілів, продажу запасних частин до легкових автомобілів, надання послуг з продаж) автомобілів». Позивач вважає, що до перевірки були надані всі необхідні первинні бухгалтерські документи оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (специфікації, рахунки-фактури, видаткові накладні, акти приймання-передачі автомобілів, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих і послуг, виписки банку та інші), які, зокрема, підтверджують факти переходу права власності на автомобілі від Дистриб'юторських компаній до Позивача та від Позивача до інших осіб, а також фактичне виконання договорів про надання послуг з відповідального зберігання та їх зв'язок з одним із основних видів діяльності ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» - торгівлею автотранспортними засобами. На підставі вищевикладених обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти позову, просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначили, що ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» має та обліковує в бухгалтерському та податковому обліку значні витрати, що пов'язані з утриманням та реалізацією дилерських автомобілів, які не компенсуються доходами та призводять до збитковості підприємства. Відсутність економічного ефекту в результаті ведення господарської діяльності ПАТ «Дніпропетровськ Авто» свідчить про відсутність мети отримання доходу, оскільки така господарська діяльність підприємства як контроль з боку Дистриб'ютора за ціною продажу автомобілів, націнкою на продаж, доступ до поточного рахунку Дилера свідчать про навмисний характер збиткових операцій з метою заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток. ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» відповідно до ліцензійного договору №783 від 02.04.2007 року використовувало торговий знак «УкрАвто» з квітня 2007 року. Використання товарного знаку не спричинило ніякої економічної вигоди для ПАТ «Дніпропетровськ-Авто», про що свідчить аналіз податкової звітності з податку на прибуток підприємства. ПАТ «Дніпропетровськ - Авто», маючи збитки по бухгалтерському обліку, не надало обґрунтованих пояснень щодо економічного обґрунтування застосування роялті. Тобто віднесення ПАТ «Дніпропетровськ - Авто» до складу витрат плати за користування торговим знаком «УкрАвто» призвело лише до зменшення бази оподаткування податком на прибуток. Під час проведення перевірки, складення акту перевірки та винесення оскаржуваного рішення державний орган діяв у межах чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторні, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Позивач - ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» (код ЄДРПОУ 20220933) - зареєстрований як юридична особа та перебуває на обліку, як платник податків, в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Згідно із п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Згідно п 75.1. ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Згідно підпункту 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до п.78.8 ст. 78 ПК України порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно п.86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Згідно п 86.3 ст. 86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

На підставі направлень, виданих Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.77.1, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова перевірка ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №428/221/20220933 від 02.08.2013 року.

У ході перевірки відповідачем у вищезазначеному акті установлено порушення п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.231 п.14.1 ст.14, п.п.138.10.3, п.п. 138.10.4 п.138.10 ст.138 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення збитків за 2012 рік у розмірі 837 560 грн., заниження податку на прибуток у розмірі 1 712 142 грн., у тому числі за 2011 рік на суму 471 373 грн., за перший квартал 2012 року на суму 211 218 грн., за півріччя 2012 року на суму 492 898 грн., за три квартали 2012 року 804 405 грн., за 2012 рік на суму 1 240 769 грн.

У акті перевірки в обґрунтування зазначених порушень відповідачем вказані наступні обставини:

- за даними бухгалтерського та податкового обліку ПАТ «Дніпропетровськ - Авто» має збитки від реалізації автомобілів;

- аналізуючи причини збитковості ПАТ «Дніпропетровськ-Авто», встановлено, що фіксована ціна на реалізовані автомобілі, яка контролюється Дистриб'юторами, а також доходи, одержані від надання послуг з відповідального зберігання (схову) автомобілів, не покривають витрати ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» на утримання автомобілів та їх збут;

- ПАТ «Дніпропетровськ-Авто», маючи збитки по бухгалтерському обліку, не надало пояснень щодо економічного обґрунтування застосування роялті. Тобто віднесення ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» до складу витрат плати за користування торговим знаком «УкрАвто» призвело лише до зменшення бази оподаткування податком на прибуток;

- правочин, який спрямований винятково на зменшення бази оподаткування, та не маючий під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети, при цьому, одержана податкова вигода не визнається діловою метою правочину.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки податкове повідомлення-рішення приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.08.2013р. № 0003842202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 1 712 142 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 310 192,25 гривень.

Досліджуючи правомірність викладених у акті перевірки обставин та висновків і надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню суд встановив таке.

Судом встановлено, що ПАТ «Дніпропетровськ - Авто» виконувало функції Дилера автомобілів на території відповідальності (Дніпропетровська область), відповідно до Дилерських договорів поставки автомобілів, укладених з офіційними Дистриб'юторами автомобілів в Україні ПАТ «УКРАЇНСЬКА АВТОМОБІЛЬНА КОРПОРАЦІЯ», ПРАТ «АВТОКАПІТАЛ», ТОВ «ФАЛЬКОН - АВТО» , ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ АВТО ГРУП», ТОВ «СІ ЕЙ АВТОМОТІВ», ТОВ «АВТО-ТЕХНОЛОГІЯ», ПАТ «ТД «УКРАВТОВАЗ».

Відповідно до умов Типових Дилерських договорів поставки автомобілів:

Предмет договору (п.1):

1.1. В порядку та на умовах визначених Договором Дистриб'ютор зобов'язується поставити, а Дилер зобов'язується оплатити і прийняти у власність Автомобілі, детальні характеристики, номери кузовів, модифікації яких Сторони визначають у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

1.2. Дилер купує Автомобілі з метою їх реалізації Покупцям на території Дніпропетровської області, що є Територією відповідальності Дилера.

Умови постачання ( п.3):

3.1. Автомобілі постачаються Дилеру на умовах DDP (Інкотермс 2010). Місцем доставки Сторони визначили: м. Дніпропетровськ , пр. Праці,16.

3.3. Право власності на автомобілі, а також ризики втрати чи пошкодження Автомобілів, переходять від Дистриб'ютора до Дилера після прийняття Автомобілів за Актом приймання-передачі.

3.4. Дистриб'ютор здійснює поставку Автомобілів Дилеру протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту надходження коштів на спеціальний поточний рахунок Дилера, якщо інші умови Сторони окремо не погодять у специфікаціях.

Умови оплати (п.4):

4.1. Дилер зобов'язаний забезпечити надходження на поточний рахунок Дистриб'ютора передоплати в розмірі 100% вартості Автомобілів згідно зі Специфікацією.

4.2. За наявності підстав для продажу Автомобіля Дилером Покупцю за рахунок кредитних коштів, на розсуд Дистриб'ютора, Автомобілі можуть поставлятися Дилеру на умовах часткової передплати з остаточним розрахунком не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дати приймання-передачі Автомобіля Дилеру.

Дилер зобов'язаний (п.п. 6.1):

6.1.1. Оплатити згідно з рахунками-фактурами замовлені автомобілі на умовах Договору.

6.1.2. Одержувати Автомобілі у Дистриб'ютора чи уповноваженої особи протягом дня доставки.

6.1.3. Проводити реалізацію Автомобілів Покупцям виключно на Території відповідальності Дилера.

6.1.13.Направляти Дистриб'ютору електронними засобами зв'язку копії рахунків - фактур, виписаних покупцям на оплату автомобілів, копії довідок-рахунків, акти приймання - передачі автомобілів покупцям та інші документи, пов'язані з реалізацією та оплатою автомобілів покупцям протягом дня оформлення автомобіля покупцю.

6.1.14. Здійснювати реалізацію автомобілів Покупцям згідно з реєстрами роздрібних цін Дистриб'ютора, які є рекомендованими для Дилера.

Відповідальність Дилера (п.6.3):

6.3.1. За кожен випадок невиконання чи неналежного виконання Дилером зобов'язань, передбачених договором (порушення умов реалізації автомобілів на Території відповідальності та порушення домовленості, щодо реалізації автомобілів згідно встановленим Дистриб'ютором реєстрам цін) Дилер сплачує Дистриб'ютору штраф.

6.3.3. Якщо Дилер або будь-який його підрозділ своїми неправомірними або некомпенсованими діями заподіють Дистриб'ютору збитки, Дилер зобов'язаний відшкодувати їх у повному обсязі протягом 30 (тридцяти) днів з дня пред'явлення відповідних вимог Дистриб'ютором.

6.3.5. Якщо Дилер без дозволу Дистриб'ютора буде вести діяльність по реалізації Автомобілів Покупцям поза межами Території відповідальності, Дистриб'ютор має право призупинити постачання Автомобілів до моменту припинення порушення Дилером своїх зобов'язань.

Згідно процедури продажу легкових автомобілів Мерседес-Бенц, вантажних комерційних автомобілів Мерседес-Бенц, легкових автомобілів Крайслер/Джип/Додж:

П.5 Диспонент дистриб'ютора ПРАТ «Автокапітал», що відповідає за дилерське підприємство, контролює дату виписки довідки-рахунку і акту прийому-передачі автомобіля між дилером і клієнтом. В разі порушення умов даної процедури дилером, диспонент направляє доповідну записку на свого керівника і генерального директора постачальника, Диспонент в обов'язковому порядку збирає копії довідок-рахунків і актів прийому -передач автомобіля між дилером і клієнтом і підшиває в архів.

П.6 Контроль за станом і наявністю автомобілів в мережі здійснюється за допомогою щоквартальних виїзних перевірок і інвентаризації співробітниками дистриб'ютора.

П. 8 керівний персонал Дилера не нижче начальників відділів та головний бухгалтер обов'язково повинні бути погоджені постачальником. Невиконання цього зобов'язання є підставою для зупинення виконання постачальником договору поставки автомобілів на весь час до усунення вказаного порушення покупцем.

Крім Дилерських договорів поставки автомобілів між ПАТ «Дніпропетровськ - Авто» та Дистриб'юторами ПАТ «УКРАЇНСЬКА АВТОМОБІЛЬНА КОРПОРАЦІЯ», ПРАТ «АВТОКАПІТАЛ», ТОВ «ФАЛЬКОН - АВТО», ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ АВТО ГРУП», ТОВ «СІ ЕЙ АВТОМОТІВ», ТОВ «АВТО-ТЕХНОЛОГІЯ» укладено типові Договори про надання послуг з відповідального зберігання (схову) автомобілів, згідно з якими ПАТ «Дніпропетровськ - Авто» іменується «Зберігач», а вищезазначені Дистриб'ютори - «Поклажодавці».

Відповідно до умов Договорів про надання послуг з відповідального зберігання (схову):

Предмет договору (п.1):

1.1.За Договором Зберігач зобов'язується за плату надавати Поклажодавцю комплекс послуг, які включають в себе: приймання по кількості, якості, комплектності, асортименту й пробігом Автомобілів від уповноважених Поклажодавцем осіб для наступного відповідального зберігання (схову) Автомобілів Зберігачем. У будь-який час протягом відповідального зберігання (схову) Автомобілів на першу вимогу Поклажодавця Зберігач здійснює повернення Автомобілів Поклажодавцю або уповноваженій Поклажодавцем особі у повній схоронності, якщо Поклажодавець інакшим чином прямо не розпорядиться Автомобілями про що повідомляється Зберігачу окремо.

1.2. Послуги з відповідального зберігання (схову) Автомобілів надаються Зберігачем у місці, визначеному Сторонами у Додатку 1 до Договору. Сторони підтверджують, що місце відповідального зберігання (схову) Автомобілів не є складом загального користування. Кількість Автомобілів, що передбачається зберігати у Зберігача згідно з умовами цього Договору, визначається Сторонами у Додатку №2 до Договору.

1.3. Строк відповідального зберігання (схову) Автомобілів за Договором встановлюється до пред'явлення вимоги Поклажодавцем про повернення Автомобілів (Автомобіля) чи окремого розпорядження Автомобілями іншим чином.

Обов'язки Зберігача (п.2):

Зберігач зобов'язаний:

2.4. Зберігати Автомобілі з дотриманням вимог охорони об'єкта, що забезпечать зберігання та не ушкодження Автомобілів, окремо від інших транспортних засобів, що можуть зберігатися, експонуватися чи на інших підставах знаходитися у Зберігача.

Права Поклажодавця (п.5):

5.1. На власний розсуд безперешкодно розпоряджатися Автомобілями, що знаходяться на відповідальному зберіганні у Зберігача.

5.2. В будь-який момент часу (в робочі дні) вимагати від Зберігача повернення Автомобілів або повідомити окремо про інше розпорядження Автомобілями.

Право власності на Автомобілі. Порядок приймання-передачі автомобілів (п.6):

6.1. За будь-яких обставин надання послуг Зберігачем по відповідальному зберіганню (схову) за Договором не породжує виникнення права власності на Автомобілі у Зберігача, чи будь-яких інших прав у Зберігача по користуванню, володінню чи розпорядженню Автомобілями.

6.4. Право власності на Автомобілі від Поклажодавця до Зберігача на умовах Договору не переходить.

Оплата послуг Зберігача (п.7):

7.1. За надання послуг за Договором Поклажодавець сплачує Зберігачу плату у розмірі, визначеному Додатком №2 до Договору.

Фактично, автомобілі, які знаходяться на відповідальному зберіганні, ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» обліковує на забалансовому рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні». У випадку необхідності ПАТ «Дніпропетровськ - Авто» здійснює транспортування автомобілів на свої філії.

Відповідно типових Договорів купівлі-продажу автомобілів, укладених між ПАТ «Дніпропетровськ - Авто» (Продавець) та Покупцями:

Предмет договору (п.1):

1.1. На умовах цього Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець - оплатити і прийняти Автомобіль, що знаходиться на складі Продавця.

Автомобіль, його ціна, порядок оплати (п.2)

2.1. Кількість та асортимент Автомобілів наведені у додатку №1, який додається та є невід'ємною частиною цього Договору.

2.3. На підставі діючого Реєстру цін на дату укладання цього Договору Продавцем визначається Повна ціна Автомобіля та формується рахунок фактура.

2.6. Строк передачі Автомобіля Покупцю становить не більше двох банківських днів з дати зарахування коштів на рахунок Покупця в розмірі повної ціни Автомобіля, визначеної відповідно до умов цього Договору.

Перехід права власності та ризиків (п.3):

3.1.Після передачі Автомобіля за Актом приймання- передачі, Продавець втрачає право власності на Автомобіль, а Покупець приймає його у власність та без законодавчих обмежень користується та розпоряджається Автомобілем з моменту державної реєстрації Автомобіля в уповноважених державних органах та оформлення свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу на Автомобіль.

3.2. Ризики випадкової втрати й ушкодження Автомобіля переходять від Продавця до Покупця з моменту підписання акта приймання-передачі Автомобіля.

За даними бухгалтерського та податкового обліку ПАТ «Дніпропетровськ - Авто» має збитки від реалізації автомобілів.

Матеріалами судової справи встановлено, що фіксована ціна на реалізовані автомобілі, яка контролюється Дистриб'юторами, а також доходи, одержані від надання послуг з відповідального зберігання (схову) автомобілів, не покривають витрати ПАТ «Дніпропетровськ -Авто» на утримання автомобілів та їх збут.

ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» має та обліковує в бухгалтерському та податковому обліку значні витрати, що пов'язані з утриманням та реалізацією дилерських автомобілів, які не компенсуються доходами та призводять до збитковості підприємства. Зазначена схема роботи підприємства носить систематичний та постійний характер.

Підпункт 14.1.84 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначає, що інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» від 28.02.2013 №336/22868 містить визначення «Збиток» - це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійсненні ці витрати.

Згідно з п.п. 138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України витрати на збут, включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг».

Згідно з п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

За визначенням ч.1,2 ст.3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Таким чином, з метою встановлення ділової мети зазначених вище господарських операцій необхідно з'ясувати дійсний економічний зміст господарської операції, а також проаналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників.

Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями), з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно статті 142 ГК України прибуток (дохід) субєкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, та визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань.

При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, (далі-ПСБ).

Згідно п.6 ПБУ 16 «Витрати» - витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Методологічні принципи формування інформації про операції з запасами та їх розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 №246, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за № 751/4044, (далі-ПСБ).

Згідно п.5 ПБУ 9 «Запаси» - запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти певні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з п.п. 14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності».

Економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/ або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Про відсутність економічного ефекту у результаті ведення господарської діяльності ПАТ «Дніпропетровськ Авто» свідчить відсутність мети отримання доходу, оскільки така господарська діяльність підприємства як контроль з боку Дистриб'ютора за ціною продажу автомобілів, націнкою на продаж, доступ до поточного рахунку Дилера свідчать про навмисний характер збиткових операцій з метою заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток.

При здійсненні господарської діяльності, основною діловою метою платника податків є отримання прибутку. Не можуть вважатися такими, що вчинені з діловою метою операції за наслідками яких платник податків бажає отримати виключно податкову вигоду без здійснення господарської діяльності.

Згідно ст.4 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік підприємства є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Податкові обов'язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту.

Сутність дилерських договорів, проаналізованих у судових засіданнях, полягає в тому, що дистриб'юторами являються продавці автомобілів, а покупцями є юридичні та фізичні особи у яких і виникає право власності на такі автомобілі.

У ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» згідно умов дилерський договорів не виникає права власності на автомобілі у розумінні Цивільного кодексу України (право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном вільно і на власний розсуд).

Згідно ч. 1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Цивільний кодекс України у статті 319 також визначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Дистриб'ютори повністю контролюють процес реалізації та ціну продажу автомобілів. Про це свідчать умови Дилерських договорів поставки, в яких ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» виступає Дилером, а саме:

- дилер зобов'язаний здійснювати реалізацію автомобілів споживачам згідно з реєстрами роздрібних цін. Реєстр роздрібних (відпускних) цін встановлює Дистриб'ютор для покупців, якими є фізичні та юридичні особи;

- згідно умов Дилерських договорів поставки Дилер електронними засобами зв'язку направляє Дистриб'ютору копії рахунків - фактур, виписаних покупцям на оплату автомобілів, копії довідок-рахунків, акти приймання - передачі автомобілів покупцям та інші документи, пов'язані з оплатою автомобілів покупцям протягом дня оформлення автомобіля покупцю;

- дилер відкриває спеціальний поточний рахунок у банку, на який виключно будуть надходити грошові кошти від Покупців за автомобілі, щодо якого Дистриб'ютору надано право доступу;

- дилеру забороняється приймати від Покупців грошові кошти за автомобілі на будь-які інші поточні рахунки не погоджені письмово з Дистриб'ютором;

- дилер не має права передавати виконання своїх зобов'язань за Договорами третім особам, без письмової згоди Дистриб'ютора;

- за кожен випадок невиконання Дилером зобов'язань, передбачених договором (порушення умов реалізації автомобілів на території відповідальності та порушення домовленості, щодо реалізації автомобілів згідно встановленим Дистриб'ютором реєстрам цін) Дилер сплачує Дистриб'ютору штраф;

- дилер придбаває у Дистриб'юторів автомобілі виключно під індивідуальне замовлення споживачів по факту попередньої оплати споживачами;

- дилер не реєструє на себе отримані від Дистриб'юторів автомобілі у органах ДАІ;

- дилер зобов'язаний здійснювати реалізацію автомобілів Покупцям з використанням зразків договорів купівлі-продажу автомобілів, які надаються Дистриб'юторами в електронному вигляді і є невід'ємними додатками до Дилерських договорів (типові договори з покупцями).

При цьому, згідно умов договорів купівлі-продажу автомобілів, укладених між ПАТ «Дніпропетровськ - Авто» (продавець) та покупцями продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець оплатити і прийняти автомобіль. Передача автомобіля Покупцю здійснюється після зарахування коштів на поточний рахунок Продавця в розмірі повної ціни автомобіля, визначеної відповідно до умов договору.

Отже, при тому, що Дилерські договори поставки автомобілів, укладені без наявності ділової мети, ПАТ «Дніпропетровськ - Авто» відображало у бухгалтерському обліку витрати на збут автомобілів, які фактично до моменту їх реалізації Покупцям є власністю Дистриб'юторів і ПАТ «Дніпропетровськ - Авто» виступало лише посередником між Дистриб'юторами та Покупцями .

У ході проведення перевірки на ПАТ «Дніпропетровськ - Авто» надано запит від 09.07.2013 року №363/10/22-218 щодо надання розподілу витрат на збут між видами реалізованих товарів.

У відповідь на запит, ПАТ «Дніпропетровськ - Авто» надано розподіл витрат на збут, відповідно до якого, витрати на збут автомобілів складають:

- за четвертий квартал 2011 року - 2 175 222 грн.

- за перший квартал 2012 року - 1 982 841 грн.

- за другий квартал 2012 року - 2 003 581 грн.

- за третій квартал 2012 року - 2 390 981 грн.

- за четвертий квартал 2012 року - 2 465 123 грн.

Враховуючи, що у Договорах про надання послуг з відповідального зберігання (схову) зазначено що Зберігач зобов'язаний зберігати Автомобілі з дотриманням вимог охорони об'єкта, що забезпечать зберігання та не ушкодження Автомобілів, окремо від інших транспортних засобів, що можуть зберігатися, експонуватися чи на інших підставах знаходитися у Зберігача, ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» правомірно відобразило у складі витрат на збут автомобілів витрати на охорону автомобілів, які складають:

- за четвертий квартал 2011 року - 337 986 грн.

- за перший квартал 2012 року - 364 575 грн.

- за другий квартал 2012 року - 359 601 грн.

- за третій квартал 2012 року - 455 567 грн.

- за четвертий квартал 2012 року - 425 410 грн.

Таким чином, у порушення п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.231 п.14.1ст.14, п.п. 138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, віднесло витрати на збут автомобілів, які фактично до момента їх реалізації покупцям є власністю дистриб'юторів і ПАТ «Дніпропетровськ - Авто» виступало лише посередником між Дистриб'юторами та Покупцями у розмірі 9 074 609 грн., у т.ч. за четвертий квартал 2011 року - 1 837 236 грн., за перший квартал 2012 року - 1 618 266 грн., за другий квартал 2012 року - 1 643 980 грн., за третій квартал 2012 року - 1 935 414 грн, за четвертий квартал 2012 року - 2 039 713 грн.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Тобто за наявності вищезазначених порушень правомірним є застосування за ці порушення до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення у частині визначення грошового зобов'язання в сумі основного платежу у розмірі 1 612 089 грн., штрафної (фінансової) санкції в розмірі 297 381,25 грн. є правомірним.

Щодо правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення в частині невизнання у складі витрат, витрат на роялті в частині основного платежу в сумі 100 053 грн., штрафної ( фінансової) санкції-12 811 грн. суд зауважує наступне.

Проведеною перевіркою встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядках 06.5 ІВ, 06.4 Декларацій «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» у розмірі 456 227 грн., у т.ч. за четвертий квартал 2011 року - 212 210 грн., за перший квартал 2012 року - 175 995 грн., за другий квартал 2012 року - 65 022 грн., за третій квартал 2012 року - 1 500 грн, за четвертий квартал 2012 року - 1 500 грн.

ПАТ «Дніпропетровськ - Авто» до складу інших витрат від операційної діяльності включало витрати за користування торговою маркою «УКРАвто» (роялті), а саме: відповідно до Ліцензійного договору №783 від 02.04.2007 року, укладеному між АТ «Українська автомобільна корпорація», код ЄДРПОУ - 03121566, (Ліцензіар) та ПАТ «Дніпропетровськ - Авто» (Ліцензіат): «З огляду на те, що Ліцензіару належать права інтелектуальної власності на торгівельну марку (знак для товарів та послуг), захищену свідоцтвом №13940, надалі Торгівельна марка, а Ліцензіат бажає придбати невиключну ліцензію на використання Торгівельної марки на умовах цього договору, Сторони домовились про наступне: ліцензіар видає Ліцензіату невиключну ліцензію на використання Торговельної марки для ідентифікації товарів і послуг, на які зареєстрована торгівельна марка, а саме:

- аукціонний продаж, випуск рекламних матеріалів, організація виставок для комерційних і рекламних цілей, демонстрація товарів, агентства з імпорту та експорту, агентства з комерційної інформації, допомога в управлінні промисловими чи комерційними операціями, реклама, рекламні агентства, стимулювання збуту товарів (для третіх осіб);

- ремонт і технічне обслуговування автомобілів, інформація з питань ремонту, аварійний ремонт транспортних засобів, станції автозаправні, технічного обслуговвання транспортних засобів;

- автомобільний транспорт, прокат автомобілів, надання місць на платних автостоянках, перевезення вантажним транспортом, прокат складів, зберігання товарів на складах, упаковка товарів, зберігання товарів.

Розрахунок ліцензійних платежів здійснюється за наступною формою:

ПРм = (Ду + ВДа/м + Тз/ч) х КР, де:

ПРм - платіж Роялті,

Ду - дохід підприємства від продажу послуг (без ПДВ),

ВД а/м - валовий дохід від реалізації автомобілів (маржа) (без ПДВ),

Тз/ч - товарообіг від продажу запасних частин (без ПДВ),

КР - коефіцієнт роялті приймається 2%.

Розрахунок ліцензійних платежів з 1 квітня 2012 року здійснюється за наступною формою:

ПРм = (Ду + Тз/ч) х КР, де:

ПРм - платіж Роялті,

Ду - дохід підприємства від продажу послуг (без ПДВ),

Тз/ч - товарообіг від продажу запасних частин (без ПДВ),

КР - коефіцієнт роялті приймається 0,01%.

Ліцензійна плата не може становити менше 500,0 грн.

ТОВ «Дніпропетровськ - Авто» до складу інших витрат у податковому обліку віднесло вартість Роялті згідно наступних актів приймання - робіт (надання послуг) за користування торговою маркою (Роялті) :

- акт №10 від 31.10.2011 на суму 77 049,0 грн.;

- акт №11 від 30.11.2011 на суму 63 609,0 грн.;

- акт №12 від 31.12.2011 на суму 71 552,0 грн.;

- акт №01 від 31.01.2012 на суму 71 111,0 грн.;

- акт №02 від 29.02.2012 на суму 48 022,0 грн.;

- акт №03 від 31.03.2012 на суму 56 862,0 грн.;

- акт №04 від 30.04.2012 на суму 64 298,0 грн.;

- акт №05 від 31.05.2012 на суму 224,0 грн.;

- акт №06 від 27.06.2012 на суму 500,0 грн.;

- акт №07 від 31.07.2012 на суму 500,0 грн.;

- акт №08 від 31.08.2012 на суму 500,0 грн.;

- акт №09 від 30.09.2012 на суму 500,0 грн.;

- акт №10 від 31.10.2012 на суму 500,0 грн.;

- акт №11 від 30.11.2012 на суму 500,0 грн.;

- акт №12 від 28.12.2012 на суму 500,0 грн.

ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» зроблено наступні бухгалтерські проведення: Дт.95 Кт.6852.

ПАТ «Дніпропетровськ-Авто», відповідно до Ліцензійного договору №783 від 02.04.2007 року, використовувало торговий знак «УКР АВТО» з квітня 2007 року.

Згідно п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2 ст.135 Податкового кодексу України вказує, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п.135.5.4, 135.5.5 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, до інших доходів включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи; суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Вимогами п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5,138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.п. 14.1.225 п.14.1 ст.14 ПК України роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Виходячи зі змісту зазначеного положення, платежі за ліцензійними договорами є «роялті», а платежі за договорами про передачу прав інтелектуальної власності «роялті» не вважаються.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті, та інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 39 Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 ст. 140, статей 142 і 143 та інших статей Податкового кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу).

Витрати, які формують собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визначено п. 138.8 ст. 138 ПК України і до них, зокрема, віднесено: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; амортизацію виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інші прямі витрати, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені ст. 143 ПК України, плата за оренду земельних і майнових паїв (п. 138.9 ст. 138 ПК України).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу).

Перелік витрат, що відносяться до інших, визначено п. 138.10 ст. 138 Кодексу, та визнаються витратами того звітного періоду, в якому їх здійснено (п. 138.5 ст. 138 Кодексу).

Витрати з нарахування роялті відносяться до витрат подвійного призначення, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у складі інших витрат. Водночас, якщо витрати з нарахування роялті можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, то такі витрати враховуються у складі собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно підпункту 196.1.6. ПКУ не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

Згідно підпункту 135.5.1 статті 135 ПКУ «роялті» є доходом, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Датою отримання доходів у вигляді «роялті» згідно пункту 137.11 ПКУ є дата нарахування таких доходів, яка встановлена відповідно до умов укладених договорів. В зв'язку з існуванням цієї спеціальної норми ПКУ радимо вносити до ліцензійних договорів умову, яка визначає дату нарахування «роялті», наприклад: «дата підписання сторонами звіту про роялті є датою нарахування роялті в сенсі пункту 137.11 ПКУ».

Відповідно до абзацу першого підпункту 140.1.2 статті 140 ПКУ витрати з нарахування «роялті» враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств в разі, якщо вони пов'язані з основною діяльністю платника податків.

У пп. 1) п. 3.1.1. р. 3.1 «Податок на прибуток» акту перевірки міститься висновок про те, що перевіркою відображених у рядку 02 Декларацій «доходи від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів, робіт, послуг)» показників за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. у загальній сумі 404429754 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з продажу автомобілів, надання послуг поточного ремонту легкових автомобілів, продажу запасних частин до легкових автомобілів, надання послуг з продажу автомобілів».

«Роялті» визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, оскільки є «іншими витратами», визначеними згідно з пунктами 138.5, пп. 140.1.2 п. 140.1 статті 140 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що на підставі Ліцензійного договору № 783 від 02 квітня 2007 року та Ліцензії на використання торгової марки від 01.04.2012 р. позивач використовує за плату торговельну марку, захищену свідоцтвом № 13940, що належить Публічному акціонерному товариству «Українська Автомобільна Корпорація» для ідентифікації товарів і послуг, на які зареєстрована торговельна марка, зокрема: ремонт і технічне обслуговування автомобілів; інформація з питань ремонту; аварійний ремонт транспортних засобів; станції технічного обслуговування транспортних засобів; технічне обслуговування транспортних засобів; автомобільний транспорт; тощо.

Ліцензійним договором № 783 від 02 квітня 2007 року та Ліцензією на використання торгової марки від 01.04.2012 р. не передбачено сторонами умов отримання Торговельної марки у володіння, розпорядження чи власність, які надають право користувачу марки, продати або здійснити відчуження в інший спосіб цієї торговельної марки, а значить всі платежі в порядку виконання свого грошового зобов'язання підтверджені відповідними платіжними договірними документами повністю відповідають поняттю «роялті», визначеному пп. 14.1.225 п. 14.1 сг. 14 Податкового кодексу України і піхтягають врахуванню при визначенні об'єкта оподаткування на підставі пп. 140.1.2. п. 140.1. ст. 140 Податкового кодексу України.

Згідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

На підставі п.138.4 та п.138.5 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Всі податкові та видаткові накладні були складені сторонами у відповідності вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто містять такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Відповідно до ст.133 ПК України, платниками податку на прибуток підприємств є у тому числі суб'єкти господарювання-юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами. Згідно із пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження в Україні та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із п.п.14.1.26 п.14.1 ст.14 ПК України, під витратами розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До валових витрат не включається сума ПДВ, сплаченого у зв'язку із придбанням таких товарів, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (ст.139 ПК України).

Аналізуючи положення даних статей Розділу ІІІ ПК України, суд дійшов висновку, що для визначення суми видатків підприємства як валових витрат, необхідно встановити: наявність належної податкової правосуб'єктності сторін; факт документального підтвердження видатків платника податку (договори, відповідно до яких придбавається товар, послуга, видаткові накладні, та інші первинні документи); встановити реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до валових витрат.

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З матеріалів справи встановлено, що всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписані підприємством, яке станом на момент спірних правовідносин є платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ. Доказів зворотного судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечується та не спростовано.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

Відповідно до ст. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, оглянуті у судовому засіданні вищезазначені первинні документи позивача та контрагентів відповідають вище переліченим вимогам, містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із зазначеними контрагентами.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищенаведені обставини та зазначені норми законодавства, суд вважає, що позивачем у даній справі було правомірно сформовано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012 року із врахуванням господарських операцій із відповідно до Дилерських договорів поставки автомобілів, укладених з офіційними дистриб'юторами автомобілів в Україні ПАТ «УКРАЇНСЬКА АВТОМОБІЛЬНА КОРПОРАЦІЯ», ПРАТ «АВТОКАПІТАЛ», ТОВ «ФАЛЬКОН - АВТО», ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ АВТО ГРУП», ТОВ «СІ ЕЙ АВТОМОТІВ», ТОВ «АВТО-ТЕХНОЛОГІЯ», ПАТ «ТД «УКРАВТОВАЗ».

З огляду на відсутність порушень не підлягають застосуванню до відповідача і штрафні санкції за вказані порушення, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині невизнання у складі витрат, витрат на роялті в частині основного платежу в сумі 100 053 грн., штрафної ( фінансової) санкції у сумі 12 811 грн. підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.08.2013 року №0003842202 в частині суми нарахованого грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств: за основним платежем збільшення 100053 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 12811 гривень прийняте не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Зважаючи на сукупність викладених обставин та висновків, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а податкове повідомлення-рішення від 19.08.2013 року №0003842202 в частині суми нарахованого грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств: за основним платежем збільшення 100053 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 12811 гривень - визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, відшкодуванню із Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Дніпропетровськ-Авто» підлягають здійснені ним і документально підтверджені судові витрати відповідно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 128 гривень.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адімністративний позов публічного акціонерного товариства "Дніпропетровськ-Авто" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2013 року №0003842202 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 19.08.2013 року №0003842202 в частині суми нарахованого грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств: за основним платежем збільшення 100053 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 12811 гривень.

Присудити на користь публічного акціонерного товариства «Дніпропетровськ-Авто» судові витрати у розмірі 128 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19 листопада 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили на 19.11.2013р. СуддяВ.В Ільков В.В. Ільков