Ухвала суду № 35825884, 04.12.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 грудня 2013 року м. Полтава Справа № 816/5592/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дрижирук М.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Чігріної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної інспекції сільського господарства України у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

18 вересня 2013 року ОСОБА_3 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної інспекції сільського господарства України у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Державної інспекції сільського господарства України у Полтавській області щодо не вчинення дій стосовно здійснення позапланового заходу за заявою ОСОБА_3 від 01.08.2013. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України в особі Державної інспекції сільського господарства України у Полтавській області на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 17,21 грн.

27.11.2013 від ОСОБА_3 до суду надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій позивач просить вирішити питання про судові витрати, понесені нею на отримання правової допомоги, оскільки вказане питання не вирішено постановою суду від 07.11.2013.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 розгляд питання про ухвалення додаткового судового рішення за заявою ОСОБА_3 призначено у відкритому судовому засіданні на 04.12.2013.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі №816/5592/13-а.

Представник Державної інспекції сільського господарства України у Полтавській області проти задоволення вказаної заяви заперечувала, вказуючи на відсутність у матеріалах адміністративного позову доказів дійсного понесення позивачем витрат на правову допомогу. Зазначала про те, що Державна інспекція сільського господарства України у Полтавській області являється органом державної влади, який фінансується з Державного бюджету України та кошторис якого не передбачає фінансування витрат на послуги адвоката позивачам. Крім того, під час розгляду судом адміністративної справи №816/5592/13-а по суті та на момент прийняття рішення у справі позивачем не заявлялися вимоги щодо стягнення на її користь судових витрат на правову допомогу.

Суд, оцінивши доводи заяви ОСОБА_3, заслухавши думку представників сторін, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадку, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно частин 1, 3 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Загальне правило розподілу витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Вона не повинна нічого втратити внаслідок судового процесу.

Витрати відшкодовуються лише в обсязі, який підтверджено документально, тобто письмовими доказами. Склад та обсяг судових витрат не може доводитися іншими засобами доказування, оскільки вони є недопустимими.

Частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Слід зауважити, що пропорційність застосовується, насамперед, коли позов має майнових характер, адже лише вони можуть мати розмір. Водночас правило пропорційності є загальним, а тому повинно застосовуватися як в майнових, так і в немайнових справах.

Коли йдеться про позов немайнового характеру, то пропорційність визначається залежно від кількості вимог.

З викладеного слідує, що належним підтвердженням витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, є документ, який свідчить про оплату послуг, оформлений у встановленому законом порядку (квитанція, платіжні доручення, тощо).

З 2012 року граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу визначається Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Як свідчать матеріали справи, при прийнятті 07.11.2013 у справі №816/5592/13-а судового рішення (постанови) про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 судом було вирішено питання про розподіл документально підтверджених позивачем судових витрат (квитанція від 18.09.2013 про сплату судового збору /а.с. 3/) шляхом стягнення з Державного бюджету України в особі Державної інспекції сільського господарства України у Полтавській області на користь ОСОБА_3 судових витрат по сплаті судового збору в сумі 17,21 грн (пропорційно задоволеній частині позовних вимог).

Водночас, на момент прийняття вказаного судового рішення зі сторони позивача не заявлялися вимоги щодо стягнення на її користь витрат на правову допомогу, а також не були надані відповідні документи на підтвердження дійсного понесення нею вказаних витрат (квитанція, платіжні доручення, тощо).

Суд зауважує, що такі документи не були надані суду і під час розгляду заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення у справі.

Посилання представника позивача на те, що належним підтвердженням понесення ОСОБА_3 витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, являється договір №13-ц про надання правової допомоги (адвокатської послуги), укладений між нею та Адвокатським бюро "Олег Марченко і К" 30.07.2013, судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки підтвердженням дійсного понесення позивачем витрат на правову допомогу, крім договору про надання правової допомоги, має бути квитанція чи платіжне доручення, які фіксують факт сплати коштів на користь особи, яка надає таку правову допомогу.

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 договору №13-ц про надання правової допомоги від 30.07.2013 розрахунки за цим договором здійснюються в безготівковому порядку шляхом оплати клієнтом послуг Бюро на його розрахунок в установі банку на підставі рахунку-фактури, виписаної Бюро. Вартість послуг за цим договором складає 5000,00 грн. За домовленістю сторін - попередня оплата (до початку представництва інтересів клієнта) може здійснюватися в межах 1/3 частини зазначеної суми, а остаточний розрахунок клієнта за отриману від Бюро правову допомогу здійснюється по завершенню судового процесу.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів дійсного понесення ОСОБА_3 витрат на правову допомогу (банківської квитанції, платіжного доручення, тощо).

Представник позивача підтвердила те, що ОСОБА_3 ні на момент прийняття Полтавським окружним адміністративним судом постанови від 07.11.2013 у даній справі, ні на час розгляду питання про ухвалення додаткового судового рішення, взагалі не сплачувалися кошти за отриману правову допомогу.

Вказане, за твердженням представника позивача, вмотивовано умовами договору, згідно яких остаточний розрахунок клієнта за отриману від Бюро правову допомогу здійснюється по завершенню судового процесу, який ще триває, про що свідчить дане судове засідання.

Суд зауважує, що питання про розподіл судових витрат вирішується судом під час завершення розгляду справи і прийняття судового рішення за наявних у матеріалах справи доказів дійсного понесення стороною судових витрат. Відшкодування судових витрат, які фактично не понесені стороною, не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового судового у даній справі, оскільки при прийнятті постанови від 07.11.2013 судом вирішено питання про всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 165 та 168 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити в ухваленні додаткового судового рішення за заявою ОСОБА_3 у справі №816/5592/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної інспекції сільського господарства України у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 06 грудня 2013 року.

Суддя О.В. Гіглава