Ухвала суду № 35825790, 03.12.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у І інстанції Леонов О.С.

Категорія 48 Доповідач Барков В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Маширо О.П.,

суддів Баркова В.М.,

Зайцевої С.А.,

при секретарі Сачко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 29 жовтня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментах, з участю третьої особи ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 29 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментах відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника ОСОБА_5, які просили скаргу задовольнити, пояснення відповідачки, яка просила рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи сторін, правильно застосував норми матеріального і процесуального права і обґрунтовано відмовив в задоволенні позову через відсутність передбачених законом підстав для зміни розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по них.

З таким висновком суду не погодитися не можна.

Судом встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 19 листопада 2010 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частки всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 28 жовтня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 7).

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 15 серпня 2011 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання неповнолітніх ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 лютого 2010 року і до досягнення ОСОБА_7 повноліття, а потім у розмірі ? частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ОСОБА_8 повноліття (а.с. 8-9).

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Згідно із ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження зміни матеріального або сімейного стану позивача, погіршення його здоров'я які б давали суду підстави для зменшення розміру аліментів, стягнутих з нього рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 15 серпня 2011 року.

Натомість, як доводи позовної заяви, так і апеляційної скарги, зводяться до фактичної незгоди із зазначеним рішенням суду, яке набрало законної сили і позивачем не оскаржувалося та при ухваленні якого суд мав врахувати всі обставини на які посилається позивач у цій справі.

Згідно із ч. 3 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Доказів, які б підтверджували істотність обставин та поважність причин виникнення заборгованості за аліментами, позивачем суду також не надано.

Не надано таких доказів і апеляційному суду.

Таким чином, враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги, що часткове або повне звільнення від сплати заборгованості можливе у виняткових випадках, оскільки у такому разі порушуються права одержувача аліментів та дитини, колегія суддів вважає, що підстави для звільнення позивача від заборгованості за аліментами також відсутні, а тому доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, в зв'язку з чим апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення суду в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, не має.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 29 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді