Постанова № 35825250, 14.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

14 листопада 2013 року 15:07 №826/13622/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Кришталь М.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

приватного акціонерного товариства «Київспецтранс»

>до

державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.2013 №0001992201,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Київспецтранс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.2013 №0001992201.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 23.07.2013 №552/26-56-22-2-03/02772037 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.08.2013 №0001992201, яким позивачеві необґрунтовано визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 138 381,50 грн.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 23.07.2013 №552/26-56-22-2-03/02772037 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 13.08.2013 №0001992201. За посиланням відповідача позивачем неправильно відкориговано податкові зобов’язання, а дані податкового обліку сформовано на підставі первинних документів за відсутності реальності господарських операцій.

Відповідач в судове засідання 08.10.2013 не з’явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, докази чого містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв’язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №826/13622/13-а у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві проведено планову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення приватним акціонерним товариством «Київспецтранс» підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпунктів 192.1.1, 192.1.2 пункту 192.1, пунктів 192.2, 192.3 статті 192, пункту 193.1 статті 193, пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 110 729,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві складено акт від 23.07.2013 №552/26-56-22-2-03/02772037 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.08.2013 №0001992201, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 138 381,50 грн., у тому числі: 110 729,00 грн. – основний платіж, 27 652,50 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідно до підпунктів 192.1.1 та 192.1.2 пункту 192.1 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Відповідно до пунктів 192.2 та 192.3 статті 192 Податкового кодексу України норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.

Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Згідно пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 23.07.2013 №552/26-56-22-2-03/02772037, висновки щодо заниження товариством податку на додану вартість зроблені з огляду на наступне:

· приватне акціонерне товариство «Київспецтранс» здійснило коригування податкових зобов’язань. Однак, покупцями податковий кредит не відкоригований.

· приватне акціонерне товариство «Київспецтранс» здійснило коригування податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку зі зміною обсягів продажу та поверненням коштів продавцю у взаємовідносинах з особами, які не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

· приватне акціонерне товариство «Київспецтранс» не здійснило коригування податкового кредиту пропорційно частці, яка відповідає операціям, що не є об’єктом оподаткування.

· з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між приватним акціонерним товариством «Київспецтранс» та його контрагентами товариством з обмеженою відповідальністю «Петвторпром», приватним підприємством «Геонікс», виробничо-комерційним малим приватним підприємством «Фірма Сато».

Аналізуючи висновки акту перевірки державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 23.07.2013 №552/26-56-22-2-03/02772037 та доводи сторін у спірних правовідносинах, суд наголошує на наступному.

З матеріалів справи вбачається, що приватне акціонерне товариство «Київспецтранс» надало копії розрахунків коригування сум податку на додану вартість до податкових декларацій за відповідні періоди (Д1). За доводами позивача, що не спростовано відповідачем, вказані розрахунки були направлені на адресу комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація-3» та комунального підприємства «Житлосервіс «Оболонь», однак причини відсутності коригування з їхніх сторін товариству невідомі.

Отже обов’язок позивача, визначений приписами статті 192 Податкового кодексу України щодо надіслання отримувачу розрахунку коригування податку, позивачем виконаний.

Що стосується не виконаного приватним акціонерним товариством «Київспецтранс» коригування податкового кредиту пропорційно частці, яка відповідає операціям, що не є об’єктом оподаткування, суд звертає увагу на наступне.

В силу приписів підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем названого припису Закону з огляду на те, що позивачем не зроблено коригування податкового кредиту до зменшення пропорційно частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду (жовтень, грудень 2010 року).

Проте за посиланням позивача, що не спростовано відповідачем, приватним акціонерним товариством «Київспецтранс» не включались до податкового кредиту за звітний період (жовтень, грудень 2010 року) суми податку з реалізації цінних паперів та отриманої суми дотації. Відповідні операції відображено в рядку 3 декларацій з податку на додану вартість за жовтень та грудень 2010 року «Операції що не є об’єктом оподаткування».

Отже висновки органу державної податкової служби щодо відсутності коригування податкового кредиту до зменшення, за відсутності взагалі формування податкового кредиту по названим операціям, є необґрунтованими.

З висновків акту перевірки державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 23.07.2013 №552/26-56-22-2-03/02772037 вбачається, що висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено також з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між приватним акціонерним товариством «Київспецтранс» та його контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю «Петвторпром», приватним підприємством «Геонікс», виробничо-комерційним малим приватним підприємством «Фірма Сато».

При цьому, акт перевірки від 23.07.2013 №552/26-56-22-2-03/02772037 не містить посилання на конкретні господарські операцій, реальність яких не визнається органом державної податкової служби.

Так, висновки акту перевірки зроблено на підставі даних податкових декларацій позивача та актів перевірок його контрагентів. Тобто первинні документи господарських операцій між приватним акціонерним товариством «Київспецтранс» та його контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю «Петвторпром», приватним підприємством «Геонікс», виробничо-комерційним малим приватним підприємством «Фірма Сато», відповідачем не досліджувались, аналіз конкретних господарських операцій (рух активів у процесі здійснення господарської операції, наявність ділової мети та економічної доцільності тощо) не здійснювався.

Позивачем на спростування висновків акту перевірки від 23.07.2013 №552/26-56-22-2-03/02772037 надано суду копії договорів укладених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Петвторпром» від 01.07.2011 №20110701/п, приватним підприємством «Геонікс» від 03.01.2012 №01/12-к; копії видаткових накладних на підставі яких були господарські операції між позивачем та виробничо-комерційним малим приватним підприємством «Фірма Сато»; копії податкових накладних за відповідні періоди.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між приватним акціонерним товариством «Київспецтранс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Петвторпром» вказано на акт державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 15.03.2012 №45/3-22-80-37250197 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Петвторпром».

Також, державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між приватним акціонерним товариством «Київспецтранс» та виробничо-комерційним малим приватним підприємством «Фірма Сато» вказано на акт державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 04.03.2013 №222/22.5-07/21584956 про неможливість проведення зустрічної звірки виробничо-комерційного малого приватного підприємства «Фірма Сато».

Незважаючи на неможливість проведення зустрічних звірок, за відсутності аналізу первинних та податкових документів товариства з обмеженою відповідальністю «Петвторпром» та виробничо-комерційного малого приватного підприємства «Фірма Сато», органом державної податкової служби робиться висновок щодо відсутності реального здійснення операцій між контрагентами.

Також, державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між приватним акціонерним товариством «Київспецтранс» та приватним підприємством «Геонікс» вказано на акт державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 19.06.2013 №2525/22-1/35528584/114 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам приватного підприємства «Геонікс» з товариством з обмеженою відповідальністю «Ривс».

Суд також звертає увагу, що перевірка приватного підприємства «Геонікс», за результатами якої складено акт від 19.06.2013 №2525/22-1/35528584/114, проводилася по взаємовідносинам приватного підприємства «Геонікс» з товариством з обмеженою відповідальністю «Ривс», а не з позивачем.

Разом з тим, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань здійснюється на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За відсутності факту дослідження первинних документів позивача із його контрагентами, їх аналізу, перевірки правильності формування показників податкової звітності, висновки органу державної податкової служби щодо завищення позивачем податкового кредиту за цими операціями є необґрунтованими.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 27.02.2013 №К/9991/92757/11, від 20.02.2013 №К/9991/53330/12, від 28.02.2013 №К-20720/10, від 07.03.2013 №К-41951/10, від 04.04.2013 №К/800/8602/13, від 13.06.2013 № К/9991/71532/11.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Щодо висновків акту перевірки про коригування приватним акціонерним товариством «Київспецтранс» податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку зі зміною обсягів продажу та поверненням коштів продавцю у взаємовідносинах з особами, які не зареєстровані платниками податку на додану вартість, суд наголошує на тому, що норма пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок. Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Позивачем ніяким чином не спростовано та не надано суду пояснень з приводу висновків акту перевірки щодо заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість на загальну суму 855 грн.

Враховуючи, що відповідачем надано суду детальний розрахунок визначеного позивачеві оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов’язання та нарахованих штрафних санкцій, податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 13.08.2013 №0001992201 в частині визначення позивачеві грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1 039 грн., у тому числі: 855 грн. – основний платіж, 184 грн. – штрафні (фінансові) санкції, є обґрунтованим.

В інший частині назване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.

З розрахунку грошового зобов’язання, наданого відповідачем, вбачається, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 13.08.2013 №0001992201 є протиправним в частині нарахування грошового зобов’язання у сумі 137 342,50 грн.(138 381,5 грн.-1039,0 грн.), у тому числі: 109 874 грн. – основний платіж, 27 468,5 – штрафні (фінансові) санкції.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 13.08.2013 №0001992201 в частині нарахування грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 137 342,50 грн., у тому числі: 109 874 грн. – основний платіж, 27 468,5 – штрафні (фінансові) санкції.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.