Постанова № 35824886, 03.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 грудня 2013 року № 826/16194/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інтегрейтид Сервісіз" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004132202, №0004142202 від 04.06.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс Інтегрейтед Сервіз» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндлоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.06.2013 №0004132202, №0004142202.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно, оскільки формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат вартості товарів за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для їх скасування.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що позивач не мав права формувати податковий кредит з ПДВ та відносити до складу валових витрат витрати у зв'язку з проведенням безтоварних правочинів.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не прибув, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податкової інспекцією у Оболонському районі ГУ Міндоходів к м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання податкового законодавства ТОВ «Фенікс Інтегрейтед Сервіз» при взаємовідносинах з ПП «Арикон» та ТОВ «Євро Альянс Груп» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 за результатом якої складено акт від 29.04.2013 №499/22.2-10/25200734 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 14.1.27, пп. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст.. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», пп. 1.2, пп. 2.1, пп. 2.4пп. 2.16, пп. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток підприємств, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 2 097 299 грн.; п. 44.1, п. 44.6 ст 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст 198, п. 200.1, п. 200.2 ст 200 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього у сумі 1 483 270 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.06.2013:

- № 0004132202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 097 300 грн. (за основним платежем 2 097 299 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,0 грн.),

- №0001412202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 781 540 грн. (за основним платежем 1 483 270 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 298 270 грн.).

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: актом ДПІ у Києво-Святошинському районі від 01.11.2011 № 73/23-3/37228245 встановлено, що у ТОВ «Євро Альянс Груп» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що на думку відповдіача свідчить про відсутність реальності здійснення господарської операцій між ТО В «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» та ТОВ «Євро Альянс Груп».

Також, відповідач вказує, що позивачем до перевірки не в повному обсязі надано документи по взаємовідносинам із ТОВ "Євро Альянс Груп".

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ "Євро Альянс Груп" було укладено договір купівлі - продажу №0804-11 від 01.08.2011, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ "Євро Альянс Груп") зобов'язується покупцю (ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз») поставити та передати у власність товар, а покупець (ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз») зобов'язується прийняти та сплатній його вартість на умовах даного Договору.

Згідно п. 2.1 згадуваного договору якість товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам та стандартам, що встановлюється для такого виду товару.

Відповідно до п. 5.4 Договору товар відпускається покупцю (ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз») за умови наявності довіреності . виданої особі, якій доручено отримати відповідну партію товару па складі покупця за адресою: м. Київ, вул. Академіка Біленького, 27, склад 2.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем до перевірки не було надано: сертифікати якості товару, копії виписок з банківських рахунків підприємства (інших платіжних документів), що б свідчило про сплату грошових коштів на користь ТОВ "Євро Альянс Груп" за поставлений товар, довіреності на отримання товару, документів що свідчать про транспортування (переміщення) товарів (товарно - транспортні накладні, дорожні листи, акти, інше).

На підтвердження факту реального виконання умов договору з ТОВ "Євро Альянс Груп» позивачем надано суду копії: вказаного вище договору, довідку з банку про перерахування коштів на користь ТОВ "Євро Альянс Груп», копії реєстрів отриманих податкових накладних.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано суду копій довіреності на отримання товару, документів що свідчать про транспортування (переміщення) товарів (товарно - транспортні накладні, дорожні листи, акти, інше).

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ПП «Арикон» укладено договір поставки від 14.02.2011 №0214-11.

Згідно п. 2.1 згадуваного договору якість товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам та стандартам, що встановлюється для такого виду товару.

Відповідно до п. 5.4 Договору товар відпускається покупцю (ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз») за умови наявності довіреності . виданої особі, якій доручено отримати відповідну партію товару па складі покупця за адресою: м. Київ, вул. Академіка Біленького, 27, склад 2.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем до перевірки не було надано: сертифікати якості товару, копії виписок з банківських рахунків підприємства (інших платіжних документів), що б свідчило про сплату грошових коштів на користь ТОВ "Євро Альянс Груп" за поставлений товар, довіреності на отримання товару, документів що свідчать про транспортування (переміщення) товарів (товарно - транспортні накладні, дорожні листи, акти, інше).

На підтвердження факту реального виконання умов договору з ПП «Арикон» позивачем надано суду копії: вказаного договору, довідку з банку про перерахування коштів на користь ПП «Арикон», копії реєстрів отриманих податкових накладних.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано суду копій довіреності на отримання товару, документів що свідчать про транспортування (переміщення) товарів (товарно - транспортні накладні, дорожні листи, акти, інше).

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відтак, враховуючи викладене, доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання (оплати) товару за вказаними договорами поставки має не лише наявність податкових накладних, а й документи, які засвідчують факт транспортування та передачі Товару.

При цьому, вказані обставини повинні аналізуватися і досліджуватися з урахуванням конкретних умов договірних відносин, які були визначені сторонами (Позивачем та його контрагентом) у вищенаведених договорах.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося, відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано суду копій довіреності на отримання товару, документів що свідчать про транспортування (переміщення) товарів (товарно - транспортні накладні, дорожні листи, акти, інше).

Щодо посилання позивача на договори поставки укладені між ним, позивачем та іншими контрагентами, відповідно до яких було поставлено придбаний у ТОВ "Євро Альянс Груп» та ПП «Арикон» товар, суд зазначає, що з наданих позивачем копії документів не має можливості ідентифікувати придбаний відповідно до умов спірних договорів та як наслідок встановити, що саме придбаний у ТОВ "Євро Альянс Груп» та ПП «Арикон» було в подальшому реалізовано іншим контрагентам позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що надані позивачем копії договорів з іншими контрагентами не є належними доказами реального виконання умов спірних договорів.

Згідно із ст. 48 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІП "Про автомобільний транспорт" (в редакції чинній на час правовідносин) автомобільні перевізники, що здійснюють вантажні перевезення повинні маги: дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 22.05.2006 р. № 493 (далі - Правила перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи ватажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Підпунктом 11.5. пункту II Правил передбачено: Товарно - транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в. кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно - транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Згідно підпункту 11.7. пункт) II Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передасться водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби печаткою або штампом), передасться Перевізнику.

З системного аналізу викладеного вбачається, що наявність товарно-транспортної накладеної є доказом транспортування товару та, як наслідок, реальності виконання умов спірних договорів.

Як зазначено вище, позивачем не надано ні до перевірки, ні під час вирішення справи в суді копій документів що свідчать про транспортування (переміщення) товарів (товарно - транспортні накладні, дорожні листи, акти, інше).

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з акту перевірки, з наданих до перевірки позивачем копій накладних, встановлено оформлення вказаних накладних з порушенням вимог ст.9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, у вказаних накладних не зазначено місце складання документа; відсутні реквізитів довіреності на отримання ТМЦ, на підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що надані позивачем до перевірки накладені не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд звертає увагу, що позивачем не надано суду копії накладних та будь-яких документів, на спростування висновку відповідача, що накладні отримані позивачем не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що Позивачем не надано належних доказів на підтвердження реальної поставки товару відповідно до спірних договорів.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Враховуючи, що позивачем не надано належних доказів реального виконання умов спірних договорів, а саме відсутні документи, що свідчать про транспортування (переміщення) товарів (товарно - транспортні накладні, дорожні листи, акти, інше), довіреності на отримання товару, акти приймання-передачі товару, враховуючи, що накладні отримані позивачем не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього у сумі 1 483 270 грн. є обґрунтованим та знайшов підтвердження під час судового вирішення справи, що свідчить про правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 04.06.2013 №0004142202.

За таких обставин, доведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на обгрунтованість висновку відповідача про порушення позивачем вимог пп. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 14.1.27, пп. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст.. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», пп. 1.2, пп. 2.1, пп. 2.4пп. 2.16, пп. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та про заниження позивачем податку на прибуток і визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ "Євро Альянс Груп» та ПП «Арикон», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інтегрейтид Сервіз " не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда