Постанова № 35824883, 04.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

04 грудня 2013 року № 826/13941/13-а

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ІМКО LTD»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007522208 від 31.05.2013

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМКО LTD» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - відповідач) та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007522208 від 31.05.2013.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

В порядку частини 4 ст.122 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м.Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ІМКО LTD» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за період з 01.01.2012 по 30.09.2012. За наслідком перевірки було складено акт від 15.05.2013 № 461/22.8/23700160 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, зокрема, порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 48 735 грн. за січень-липень 2012 року

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0007522208 від 31.05.2013, яким позивачу збільшено грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 51 915 грн. (41 532 грн. за основним платежем та 10 383 грн. за штрафними санкціями).

Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки, оскільки стверджує про реальний характер господарських операцій з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь».

Аналізуючи вищевикладені обставини у сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог з урахуванням наступного.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

У позовній заяві позивач зазначив, що він імпортує клейку стрічку іноземних виробників, яка поставляється в ролах стандартної ширини, ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» виконували роботи з розрізання стрічки на роли меншої ширини за замовленнями покупців. На підтвердження вказаних пояснень та власної правової позиції позивачем надано суду наступні копії первинних документів:

- стосовно господарських відносин з ТОВ «Онікс Компані ЛТД»: договору підряду №16 від 10.01.2012, договору підряду №28 від 31.01.2012, договору підряду №42 від 22.02.2012, специфікацій, актів виконаних робіт, актів передачі предмету підряду, актів здавання-приймання матеріалу, податкових накладних;

- стосовно господарських відносин з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь»: договору №228 від 28.05.2012, специфікації, акту здавання-приймання матеріалу, акту виконаних робіт. Інших документів, які стосуються господарських відносин з вказаним підприємством та досліджувалися перевіряючим під час перевірки (стор. 5-6 Акту перевірки) суду не надано.

А також суду надано вантажні митні декларації, інвойси, заявки підприємств, видаткові накладні, довіреності. Крім того, позивачем надано договір суборенди нежитлового приміщення, акт приймання-передачі до нього.

Разом з тим, суд не приймає вищевказані первинні документи як належні докази підтвердження товарності операцій між позивачем і ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» з огляду на наступне.

До матеріалів справи відповідачем надано копію протоколу від 28.08.2012 допиту свідка гр. ОСОБА_1, який підписував долучені до справи первинні документи від імені ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» як директор. У зазначеному протоколі гр. ОСОБА_1 повідомив, що ніякого відношення до ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» не має, документи фінансової звітності не підписував, статут не складав, зареєстрував підприємство за грошову винагороду.

У зв'язку із зазначеним у суду виникли сумніви щодо реальності та товарності господарських операцій позивача. Тому судом витребувано у позивача пояснення та докази з приводу того, як здійснювалося перевезення матеріалу, обробка якого, як він зазначає, здійснювалася ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь».

Представник позивача надав письмові пояснення, що поставка здійснювалася власним автомобільним транспортом ТОВ «ІМКО LTD», на підтвердження чого надав оборотно-сальдову відомість, накладну на авто, наказ на водія та подорожні листи. Товарно-транспортні накладні, зазначено в поясненнях, не збереглися. Разом з тим, позивач покликається на ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до якої документом, на підставі яких виконуються внутрішні перевезення вантажів може бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

З приводу зазначеного суд виходить із наступного.

Закон України "Про автомобільний транспорт" (№ 2344-III від 05.04.2001) визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

Положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (№ 2344-III від 05.04.2001) визначено документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Зазначеною нормою встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997, визначено права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників (далі - Правила).

Згідно пункту першого Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Пунктом 11 Правил встановлюються вимоги до правил оформлення документів на перевезення.

Так у відповідності до положень пп.11.1. Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Підпунктом 11.3 Правил передбачено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (пп.11.4 Правил). Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пп.11.5 Правил).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною (далі - ТТН) водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пп.11.6, 11.7 Правил).

Таким чином, нормою ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», на яку покликається позивач, визначено обов'язкові документи, які повинен мати при собі водій і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Правилами ж перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері перевезень вантажів автомобільним транспортом, передбачена обов'язкова наявність для перевезення вантажів, окрім дорожнього листа, товарно-транспортної накладної, яка призначена для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, та засвідчується замовником, водієм та вантажоодержувачем. Дорожній же лист призначений для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем не надано товарно-транспортних накладних, транспортування самоклеючої стрічки для виконання умов договорів позивача з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» не підтверджено належними доказами.

Вказане у сукупності, за внутрішнім переконанням суду, яке ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні матеріалів справи, свідчить про відсутність реального характеру операцій між позивачем та ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за спірний період.

А тому, підстави для скасування оскаржуваного повідомлення-рішення відсутні.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, всупереч положенням ч.1 ст.71 КАС України, не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Кротюк