Ухвала суду № 35824343, 03.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

"26" листопада 2013 р. Справа №5023/4253/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., судя Афанасьєв В.В., суддя Гребенюк Н.В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача (заявник) - ОСОБА_2 - особисто,

ОСОБА_3, дов. №809 від 16.07.2012

відповідача - Санін А.О., дов. б/н від 30.07.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (вх. №3458 Х/3-10) про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року по справі № 5023/4253/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

до Публічного акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій", м. Харків

про стягнення 183447,80 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 р. ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом та з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив стягнути з ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" борг, який утворився за договором №457 від 11.12.2006 р. за період з 06.01.2011 р. по 27.04.2012 р. в сумі 162 601,05 грн. та 20 846,75 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.12.2012 року по справі №5023/4253/12 (суддя Жельне С.Ч.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" на користь ФОП ОСОБА_2 162601,05 грн. заборгованості та 3252,02 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року по справі №5023/4253/12 (головуючий суддя Слободін М.М., судя Гончар Т.В., суддя Шевель О.В.) апеляційну скаргу ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2012 року у справі №5023/4253/12 задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2012 року у справі №5023/4253/12 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" 1626,01 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

У квітні 2013 року ФОП ОСОБА_2 (позивач) звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року.

В обгрунтування заяви про перегляд постанови суду апеляційної інстанції від 13.02.2013 за нововиявленими обставинами ФОП ОСОБА_2 посилався на те, що рішенням господарського суду Харківської області від 28.01.2013 року у справі №5023/5141/12 та залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2013, визнано недійсними п. 3.1, 3.2, 3.5 додаткової угоди №1 від 06.01.2011, укладеної між позивачем та відповідачем як додаток до договору №457 від 11.12.2006. Зазначені обставини заявник вважав нововиявленими, тому що вони, на його думку, є істотними для розгляду справи №5023/4253/12, оскільки були виявлені та встановлені під час розгляду господарської справи №5023/5141/12 та не були відомі на момент прийняття постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року по вказаній справі.

Вказані обставини, на думку заявника, також є такими, що мають своїм наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, що було прийнято постановою суду апеляційної інстанції від 13.02.2013 у справі №5023/4253/12. Отже, заявник вважає, що недійсність пунктів 3.1, 3.2, 3.5 додаткової угоди, які змінили порядок розподілу виручки від продажу квитків на користь відповідача, мають наслідком поновлення умов договору №457 від 11.12.2006 року в частині визнаних судом недійсними змін. Також позивач вважає, що при розподілі виручки, отриманої від продажу квитків у період з січня 2011 року по квітень 2012 року сторони зобов'язані керуватися умовами пунктів 3.1, 3.2 договору №457. За вказаних обставин, на думку позивача, відповідно до ст. 526 ЦК України та у кореспонденції з ч. 2 п. 1 ст. 216 ЦК України, відповідач зобов'язаний повернути позивачу невиконане за договором та отримане ним за недійсним правочином на загальну суму заборгованості за договором №457, яка належить позивачу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 року по справі № 5023/4253/12 (головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.) в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року відмовлено, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 у справі № 5023/4253/12 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2013 р. ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 року у справі № 5023/4253/12 скасовано, справу направлено на розгляд до апеляційного господарського суду у іншому складі суддів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 по справі №5023/4253/12 (головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М., суддя Потапенко В.І.) заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.13 року по справі № 5023/4253/12 залишено без задоволення. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 у справі № 5023/4253/12 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2013 р. касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 по справі №5023/4253/12 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 заяву позивача про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 у справі №5023/4253/12 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.11.2013.

В судовому засіданні 26.11.2013р. заявник та його представник підтримали доводи, викладені в заяві, просили переглянути постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 у справі №5023/4253/12 та, з урахуванням встановлених нововиявлених обставин, відмовити ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду від 26.12.2012 у справі №5023/4253/12 просили залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо наявності нововиявлених обставин, наведених заявником.

Колегія суддів повторно розглянувши заяву ФОП ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 у справі №5023/4253/12 вважає, що зазначена заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 112 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

До нововиявлених обставин можуть бути віднесені матеріально-правові факти на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти які мають значення для правильного вирішення спору. Водночас, нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду відносно яких при розгляду справи забезпечила би прийняття судом іншого рішення.

Тобто, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2012 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовом та з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив стягнути з відповідача борг, який утворився за договором № 457 від 11.12.2006 за період з 06.01.2011 по 27.04.2012 в сумі 162601,50 грн. та 20846,75 грн. збитків.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_2 зазначив, що за умовами укладеного з відповідачем договору № 457 від 11.12.2006, останній зобов'язується здійснювати дії, щодо організації пасажирських перевезень транспортними засобами позивача за винагороду, яка визначалась процентним співвідношенням до загального обсягу виручки, отриманої від продажу проїзних квитків та оплати багажу з урахуванням податку на додану вартість.

Крім того, додатковою угодою від 06.01.2011 сторони дійшли згоди щодо внесення змін до п. 3.1, п. 3.2 договору та доповнили його п. 3.5, за якими змінено співвідношення грошових зобов'язань і передбачено обов'язок відповідача нараховувати податок на додану вартість на ціну квитків, утримувати цей податок і перераховувати його до бюджету.

Звертаючись до господарського суду, позивач зауважив на тому, що відповідач свій обов'язок, визначений сторонами у п.п. 3.1, 3.2 договору № 457 в частині порядку розподілу виручки від продажу білетів належним чином не виконав, оскільки податок на додану вартість до бюджету не перерахував, а також вімовляється від повернення суми податку, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 158961,24 грн., одержаних на виконання додаткової угоди № 1 від 06.01.2011, яку вважає недійсною, а також 20846,75 грн. реальних збитків.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.12.2012 року по справі №5023/4253/12 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" на користь ФОП ОСОБА_2 162601,05 грн. заборгованості та 3252,02 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що додаткова угода №1 від 06.01.2011 р. до договору №457 від 11.12.2006 р. є нікчемною в частині п.п. 3.1., 3.2., 3.5. (порядок розподілу виручки, отриманої від реалізації білетів), тому, на думку місцевого господарського суду, спірні правовідносини щодо розподілу отриманих від продажу білетів сум регламентовані тільки договором №457 від 11.12.2006 р. Опираючись на цей висновок, місцевий господарський суд зазначив, що договір та додаткова угода до нього містять різний порядок розподілу отриманих від продажу квитків сум; до спірних відносин підлягають застосуванню саме положення договору, внаслідок чого прийшов до висновку про наявність з боку відповідача невиконаного грошового зобов'язання в розмірі 162601,06 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року по справі №5023/4253/12 апеляційну скаргу ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2012 року у справі №5023/4253/12 задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2012 року у справі №5023/4253/12 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" 1626,01 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції визнав недоведеним факт протиправної спрямованості додаткової угоди, та відсутності підстав кваліфікувати додаткову угоду в частині п.п. 3.1, 3.2, 3.5, як нікчемну. Встановивши той факт, що умови договору не передбачають передання позивачу грошових коштів понад встановлений вказаними пунктами розмір, а також встановивши факт відсутності порушення зобов'язання за договором, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, який подано з посиланням на приписи ст. 526 ЦК України, а також відсутність підстав для стягнення збитків у відповідності до ст. 623 ЦК України.

У квітні 2013 року ФОП ОСОБА_2 (позивач) звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року. Позивач вказує на те, що обставини недійсності п. 3.1, 3.2, 3.5 додаткової угоди існували до прийняття зазначених рішень господарським судом, але були виявлені та встановлені під час розгляду господарської справи №5023/5141/12, рішенням від 28.01.2013 року по якій п. 3.1., 3.2, 3.5 додаткової угоди було визнано недійсними, та яке набуло чинності 06.03.2013 року після перегляду в суді апеляційної інстанції. Як вважає позивач, недійсність пунктів 3.1, 3.2, 3.5 додаткової угоди, які змінили порядок розподілу виручки від продажу квитків на користь відповідача, мають наслідком поновлення умов договору №457 від 11.12.2006 року в частині визнаних судом недійсними змін. Тож позивач вважає, що при розподілі виручки, отриманої від продажу квитків у період з січня 2011 року по квітень 2012 року сторони зобов'язані керуватися умовами пунктів 3.1, 3.2 договору №457.

За вказаних обставин, на думку позивача, відповідно до ст. 526 ЦК України та у кореспонденції з ч. 2 п. 1 ст. 216 ЦК України, відповідач зобов'язаний повернути позивачу невиконане за договором та отримане ним за недійсним правочином на загальну суму заборгованості за договором №457, яка належить позивачу.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Так, статтею ст. 112 ГПК України передбачено, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Надаючи оцінку обставинам, які позивач вважає нововиявленими, а також враховуючи правову позицію, викладену в постанові ВГСУ від 22.10.2013 у справі № 5023/4253/12, колегія суддів виходить з того, що в даному випадку, обставини, на які посилається позивач щодо недійсності пунктів 3.1, 3.2, 3.5 додаткової угоди №1 від 06.01.2011 р. до договору №457 від 11.12.2006 р. були встановлені рішенням господарського суду Харківської області від 28.01.2013 у справі № 5023/5141/12.

Отже, на час прийняття постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року заявнику було достеменно відомо про обставини, встановлені рішенням господарського суду Харківської області від 28.01.2013 у справі № 5023/5141/12, які позивач вважає нововиявленими обставинами.

Також, слід зазначити, що нововиявлена обставина, це: юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

При розгляді заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року по справі № 5023/4253/12, колегія суддів враховує, що предметом даного господарського спору є стягнення з відповідача заборгованості в зв'язку з неналежним виконанням умов договору №457 від 11.12.2006 р. по перерахуванню позивачу суми, встановленої розподілом виручки від продажу квитків. Позов обґрунтований посиланням на ст. 526 ЦК України.

Між тим, як вбачається зі змісту договору, спірна сума (виконання податкових зобов'язань позивача по обчисленню, декларуванню та сплаті ПДВ, нарахованого на вартість проїзду) не була передбачена сторонами, як сума, яку відповідач повинен сплатити позивачу за договором, і ця сума не може вважатися зобов'язанням відповідача за договором.

В зв'язку з викладеним, колегія суддів зазначає, що наявність рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2013 у справі №5023/5141/12, яким визнано недійсними пункти 3.1, 3.2, 3.5 додаткової угоди №1 від 06.01.2011, до договору №457 від 11.12.2006, не впливає на остаточні висновки суду апеляційної інстанції, викладені в постанові від 13.02.2013, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми боргу, оскільки постанова обгрунтована не лише посиланням на чинність вказаних пунктів додаткової угоди до договору. Так, в постанові суду апеляційної інстанції від 13.20.2013 по справі №5023/4253/12 чітко зазначено, що несплата податку на додану вартість позивачем у справі стала наслідком перевищення останнім граничного розміру виручки; ухилення відповідача від подання звітів та декларацій про доходи та вказані обставини не знаходяться у причинному зв'язку з діями чи бездіяльністю відповідача у справі - ПАТ «Харківське підприємство атобусних станцій». Крім того, зроблені висновки про відсутність доказів порушення відповідачем зобов'язань за договором та відсутність підстав для задоволення позову, який обгрунтваний посиланням на приписи ст. 526 ЦК України.

Більш того, позивач не надав жодного документального доказу обґрунтованості та правомірності позовних вимог та вимог в обґрунтування заяви про перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 по справі № 5023/4253/12 та не довів наявності існування боргу у відповідача в розмірі 162 601,05 грн. за договором №457 від 11.12.2006 р. Документи, які надані позивачем в обґрунтування своїх вимог не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки складені в однобічному порядку, а тому позбавлені юридичної сили.

Таким чином, беручи до уваги предмет та підстави, з яких заявлено позов у даній справі, колегія суддів зазначає, що наявність рішення, яке набрало законної сили про визнання недійсними пунктів 3.1, 3.2, 3.5 додаткової угоди №1 від 06.01.2011 р. до договору №457 від 11.12.2006 р., не є істотною обставиною для розгляду даної справи, оскільки не впливає на суть постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 у справі № 5023/4253/12 щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, який ґрунтується на приписах ст. 526 ЦК України. Тобто, сам факт наявності рішення господарського суду про визнання недійсними вказаних пунктів договору, не може створювати наслідки прийняття іншого, ніж те, що було прийнято постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 у справі № 5023/4253/12, якою скасовано рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2012 року у справі №5023/4253/12 про задоволення позовних вимог в частині стягнення 162601,05 грн. заборгованості. Вказана постанова апеляційної інстанції в установленому законом порядку сторонами не була оскаржена.

Враховуючи правову позицію ВГСУ, викладену в постанові від 19.06.2013 у справі №5023/4253/12, колегія суддів зазначає, що укладаючи договір з відповідачем, ФОП ОСОБА_2 був зареєстрований на спрощеній системі оподаткування та обрав спосіб оподаткування доходів за єдиним податком на підставі статті 1 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", як фізична особа, що здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якою, включаючи членів її сім'ї, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки якої від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

За цим Указом (ст. 6) та відповідно до пункту 1 підрозділу 8 Розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва, платники єдиного податку не сплачують податок на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України.

За даними перевірки Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 23.01.2012 року № 39/1722/НОМЕР_1, загальна сума від здійснених ФОП ОСОБА_2 операцій з поставки товарів (послуг) за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року становить 627 942,63 грн.

Проте, результати перевірки податкової інспекції не впливають на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати, а отже виявлені порушення щодо перевищення позивачем гранічного розміру виручки не знаходяться у причинному зв'язку з діями чи бездіяльністю відповідача.

Відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 19.09.2008 року №19060/7/16-1517 "Про надання розяснення щодо визначення обєктів оподаткування" базою оподаткування податком на додану вартість у автостанцій за операціями з продажу пасажирських квитків є вартість пасажирського квитка, до якої входить вартість проїзду, автостанційний збір, плата за послуги попереднього продажу квитків (за наявності). Згідно пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" автобусна станція, утримуючи з пасажира податок на додану вартість у складі вартості квитка, зобов'язана внести його до бюджету.

При цьому розрахунок суми, що підлягає сплаті до бюджету автостанцією, здійснюється виходячи з різниці між загальною сумою податку на додану вартість, отриманою від пасажирів у складі вартості квитків, та сумою податку, перерахованого перевізнику, за дорученням якого продаються квитки (за умови, що таким перевізником є особа, зареєстрована платником податку на додану вартість) і сумою податку з товарів (послуг), придбаних автостанцією з метою використання їх для надання послуг з продажу квитків.

Якщо, перевізниками виступають особи, не зареєстровані платниками податку на додану вартість, то до бюджету автобусною станцією вноситься сума податку, що дорівнює різниці між загальною сумою податку на додану вартість, отриманою від пасажирів у складі вартості квитків та сумою податку з товарів (послуг), придбаних автостанцією з метою використання їх для надання послуг з продажу квитків.

У разі якщо автобусні станції отримують окремо винагороду за надані послуги, то зазначена сума оподатковується податком на додану вартість в загальному порядку.

Вищевизначений порядок оподаткування операцій з продажу квитків застосовується автобусними станціями, які зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Отже, оскільки позивач на момент існування спірних правовідносин не був платником податку на додану вартість, а був платником єдиного податку, він не має правових підстав для отримання податку на додану вартість у складі вартості автобусних квитків.

Вказані відрахування повинні здійснюватися відповідачем до державного бюджету України та не перераховуються позивачеві у чіткій відповідності з нормами чинного податкового законодавства.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Вищого господарського суду України від 13.01.2011 у справі № 11/123.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що надані заявником документи не є нововиявленими обставинами в розумінні ст. 112 ГПК України, зважаючи на відсутність ознак їх істотності для вирішення даного господарського спору, в звязку з чим колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 задоволенню не підлягає, тому прийнята по даній справі постанова підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 101, статтями 112-114 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одноголосно, -

УХВАЛИЛА:

Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.13 року по справі № 5023/4253/12 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 у справі № 5023/4253/12 залишити без змін.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Гребенюк Н.В.