Постанова № 35824278, 19.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року Справа №922/3005/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Тихий П.В., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивач - Світлична Я.О.;

відповідач - Бочарова Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3222Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2013 року по справі №922/3005/13

за позовом Інституту проблем машинобудування НАН України ім. А.Н. Підгорного, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон Телеком", м. Харків

про стягнення коштів

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон Телеком", м. Харків

до Інституту проблем машинобудування НАН України ім. А.Н. Підгорного, м. Харків

про зобов'язання прийняти нерухоме майно з оренди, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2013 року по справі (суддя Светлічний Ю.В.) первісний позов Інституту проблем машинобудування НАН України ім. А. Н. Підгорного задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Велтон Телеком" на користь Інституту проблем машинобудування НАН України ім. А. Н. Підгорного грошові кошти у розмірі 6 693,28 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Велтон Телеком" до Інституту проблем машинобудування НАН України ім. А. Н. Підгорного про зобов'язання прийняти нерухоме майно з оренди - відмовлено повністю.

Відповідач з рішенням суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити частково в сумі основної заборгованості у розмірі 1164,38 грн., в іншій частині відмовити; зустрічний позов задовольнити повністю.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2008 року між Інститутом проблем машинобудування НАН України ім. А.Н. Підгорного та ТОВ "Велтон Телеком" було укладено договір оренди нерухомого майна №225 від 25.01.2008 року (Договір), відповідно до умов якого орендодавець (позивач за первісним позовом) передає орендарю (відповідачу за первісним позовом) в строкове платне користування нерухоме державне майно: нежитлову будівлю літ. "А-16", частина приміщення загальною площею 4,8 кв.м., на 2-му поверсі будівлі, кім. №204, що перебуває на балансі орендодавця та знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Дмитра Пожарського, 2/10.

Додатковими угодами №1 від 01.012009 р., №2 від 01.05.2009 р., №3 від 01.06.2009 р., №4 від 01.01.2010 р., №5 від 01.07.2010 р., №6 від 01.01.2011 р., №7 від 01.01.2012 р., №8 від 01.07.2012 р., №9 від 05.09.2012 р., №9 від 01.10.2012 р. до Договору оренди вносились зміни, в тому числі й пролонговано дію даного договору, остаточний строк дії договору становить 31.12.12 р.

Орендна плата становить 477,07 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання - передачі майна.

Факт передачі майна відповідачу (за первісним позовом) в оренду підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна, підписаного сторонами 25.01.2008 р.

Відповідно до п. 2.2 Договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником Майна залишається держава, розпорядником - НАН України, а орендар користується ним протягом строку дії договору оренди.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Додатковою угодою №9 до Договору оренди нерухомого майна №225 від 25.01.2008 року сторони вирішили переглянути орендну плату за розміщення обладнання, що надає послуги з доступу до мережі Інтернет з 01.08.12 р. по 31.12.12 р. - із застосуванням орендної ставки 40% та викласти п.1.2. та п. 3.1. в наступній редакції:

"1.2. Майно передається в оренду під розміщення обладнання для здійснення послуг з доступу до мережі Інтернет".

"3.1. Орендна плата за погодженням сторін визначається за Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою КМУ №786 від 04.10.95 зі змінами і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - липень 2012 р. - 397,56 грн. та ПДВ 79,51 грн., а всього 477,07 грн.

Орендна плата за кожний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю інші платежі по розрахункам орендодавця:

- відшкодування комунальних платежів;

- відшкодування податку на землю;

- витрати на утримання будинку та прилеглої території;

- інші витрати". Ця додаткова угода діє до 31 грудня 2012 року.".

Пунктом 9.1. встановлений строк договору - до 31.12.2008 р.

Договір неодноразово пролонговувався: до 31.12.2009 р. (додаткова угода № 1 від 01.01.2009 р.), до 31.12.2010 р., додаткова угода № 4 від 01.01.2010 р., до 31.12.2012 р. (додаткова угода № 6 від 01.01.2011 р.).

Пунктом 9.3. договору сторони передбачили, що розірвання допускається за взаємною згодою сторін.

Ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з п. 9.6. Договору попередження про розірвання договору повинно бути надано однією стороною іншій не пізніше як за місяць і до дня розірвання орендар зобов'язаний повністю сплатити орендодавцю всі платежі за договором.

Згідно пунктів 9.9., 9.10. Договору, у разі його припинення або розірвання орендоване майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю; майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі; обов'язок щодо складання акту приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Як встановлено місцевим судом, відповідач (за первісним позовом) мав намір достроково розірвати договір, для цього направив на адресу позивача лист №1761 від 25.09.2012 р. з попередженням про дострокове розірвання спірного договору з 01.11.2012. р. та акти прийому - передачі орендованого приміщення.

Позивач (за первісним позовом) не заперечував проти дострокового розірвання договору, але зазначив, що дострокове розірвання договору відбудеться за умови термінової оплати рахунку №443 від 06.09.2012 р. на недоотриману суму орендної плати за період з 01.09.11 р. по 31.07.2012 р. в розмірі 3 286,50 грн. надання на нашу адресу узгодженої стороною відповідача (за первісним позовом) додаткової угоди №9 до договору оренди №225 від 25.01.2008 р. про перегляд орендної плати за розміщення обладнання для здійснення послуг з доступу до мережі Інтернет, лист позивача (за первісним позовом) №52/650 від 02.09.12 р.

Листом №52/568 від 06.09.2012 р. відповідач зазначив, що додатковою угодою №6 від 01.01.2011 року сторони внесли зміни до пункту 3.1 Договору щодо розміру орендної плати, а саме, передбачили, що орендна плата за результатами конкурсу на право оренди державного майна становить без ПДВ за базовий місяць перерахунку - жовтень 2010 року: 141,15 грн., крім того, ПДВ 28,23 грн., а всього 169,38 грн. Після укладення між сторонами додаткової угоди №6, розмір орендної плати за договором не змінювався та орендарем оплачувалася орендна плата згідно умов договору у відповідності з п. 3.1. Договору.

ТОВ «Велтон. Телеком» здійснювало оплату орендної плати у відповідності з умовами п. 3.1. Договору та на сьогодні не має заборгованості з орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках строку дії договору до 31.12.2012 р. рахунки - фактури: №572 від 20.11.2012 р. у розмірі 476,11 грн. (орендна плата за листопад 2012 року), №573 від 20.11.2012 р. у розмірі 215,61 грн. (відшкодування комунальних платежів за листопад 2012 року), №315 від 20.12.2012 р. у розмірі 0,47 грн. (відшкодування податку на землю за листопад 2012 року), №576 від 20.12.2012 р. у розмірі 475,15 грн. (орендна плата за грудень 2012 року), №577 від 20.12.2012 р. на суму 173,29 грн. (відшкодування комунальних платежів) відповідачем (за первісним позовом) оплачені не були.

Позивачем відповідачу пред'явлено претензію №52/684 від 12.10.2012 року, згідно якої позивач зазначає, що із конкурсної пропозиції відповідача на право оренди нерухомого майна для укладення договору, п. 1 передбачено зобов'язання використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням - розміщення телекомунікаційного обладнання для надання послуг провідного зв'язку.

Пунктом 4.1.15 Договору на орендаря покладено обов'язок повідомляти орендодавця про всі зміни, що стосуються виконання даного договору.

Проте, відповідачем, в порушення умов договору, не було повідомлено орендодавця про новий вид діяльності підприємства - модернізацію обладнання, що знаходилося у орендованому приміщенні, для можливості надання послуг з доступу до мережі Інтернет була здійснена 21 березня 2008 року, про що свідчить акт приймання - здачі робіт МНА-800008. Дане порушення було виявлено при проведенні перевірки Держфініспекції в Харківській області та визначена сума недоотриманої орендної плати у розмірі 3 286,50 грн. за період з 01.09.2011 р. по 31.07.2012 р.

Тому, позивач запропонував відповідачу здійснити оплату в добровільному порядку та попередив про можливість подання позову до господарського суду та нарахування недоотриманої орендної плати за весь період (4 роки).

Але відповідач належним чином не відреагував на претензію, заборгованість добровільно не сплатив.

У свою чергу, підставою для звернення відповідача до суду із зустрічним позовом стало те, що приміщення не звільнено орендарем, акт приймання - передачі орендованого приміщення від 31.12.12 р. не підписано, тому орендодавець продовжував виставляти орендарю рахунки на сплату орендної плати за користування приміщенням.

Відповідач не сплачував орендну плату, плату за комунальні послуги та податок на землю за період з листопада 2012 року по вересень 2013 року.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що Договір оренди №225 від 25.01.2008 р. є таким, що припинив свою дію 31.12.12 р.

З наданих позивачем документів вбачається, що підставою для відмови в підписанні акту прийому - передачі є несплата заборгованості за договором та неповне звільнення займаного орендарем приміщення від телекомунікаційного обладнання для надання послуг провідного зв'язку.

Про що свідчать листи-вимоги до орендаря та фотознімки.

Як зазначає відповідач, дозвіл на розміщення телекомунікаційного обладнання для надання послуг провідного зв'язку було надано орендодавцем, тому у орендаря відсутній обов'язок звільнювати приміщення від зазначеного обладнання.

Однак, зазначеного дозволу або іншого документу щодо розміщення обладнання відповідача саме у спірному приміщенні суду надано не було.

Позивач же зазначає, що дозвіл на розміщення телекомунікаційного обладнання для надання послуг провідного зв'язку був наданий орендарю тільки в рамках строку дії договору.

Враховуючи те, що строк дії Договору закінчився, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю майно в первісному стані та зазначає, що використання державного майна здійснюється тільки за цільовим призначенням, визначеним договором.

Відповідно до п. 5.1.1 Договору орендар, повинен використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього Договору.

Згідно п. 5.1.2. Договору, за згодою орендодавця проводити зміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості.

Пунктом 4.5. Договору на орендаря покладено обов'язок забезпечувати збереження орендованого майна орендодавця, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Відповідно п. 4.1.14. Договору, у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, а у разі погіршення його стану або втрати (повної або часткової), вжити заходи до його відновлення або відшкодувати збитки.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача щодо правомірного розміщення телекомунікаційного обладнання для надання послуг провідного зв'язку, оскільки Законом України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що державне майно має використовуватися суто за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, без приведення приміщення у первісний стан шляхом демонтажу обладнання у орендованому приміщенні.

Отже, відмова позивача від підписання акту приймання - передачі є обґрунтованою, а тому вимоги зустрічного позову - необґрунтованими.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, судова колегія дійшла висновку про те, що вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 1 340,63 грн. (сума основного боргу в межах строку дії договору) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат за фактичне користування майном у розмірі орендної ставки за кожен місяць після закінчення строку договору за період з лютого 2013 року по травень 2013 року у розмірі 473,52 грн., судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Отже, вимоги про стягнення з відповідача неустойки, які позивач визначає як витрати за фактичне користування майном, в межах розміру передбачених законом в сумі 1 908,24 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача витрати за фактичне користування орендованим приміщенням у розмірі орендної ставки за 1 місяць одночасно заявляючи неустойку у розмірі подвійної ставки за фактичне користування майном за період з червня 2013 року по вересень 2013 року, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Ці положення також передбачені пунктом 8.8 Договору, і зазначено, що у разі неповернення майна після закінчення строку дії договору орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Тому, суд обґрунтовано вважає вимогу позивача про нарахування подвійної ставки у розмірі 2 867,12 грн. правомірною.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 3 816,48 грн. пені.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 Господарського кодексу України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 3.6. Договору зазначено, що у разі прострочки оплати орендної плати, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Приписами статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до розрахунку позивача, викладеного у позовній заяві, розмір пені нарахований за період з грудня 2012 року по вересень 2012 року і становить 3 816,48 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом, розрахунок позивача був зроблений без врахування положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також без врахування закінчення строку дії договору оренди.

Враховуючи те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по сплаті орендної плати в межах строку дії договору в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 99,76 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

У решті вимоги про задоволення позову в частині стягнення пені в розмірі 3 716,69 грн. за період з січня 2013 року по вересень 2013 року колегія суддів вважає безпідставними, такими, що не відповідають діючому законодавству України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що прийняте у даній справі рішення господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги щодо порушення цих норм є безпідставними, твердження апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2013 року по справі №922/3005/13 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 18.11.2013 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Тихий П.В.

Суддя Черленяк М.І.