Постанова № 35824221, 21.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р. Справа №922/3781/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М., суддя Плужник О.В..

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Донченко Ю.М., директор - особисто

відповідача - Федоренко В.В., дов. №2-189 від 09.01.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Науково-дослідний і проектний інститут транспортного газу", м. Харків (вх. №3214 Х/3-10)

на рішення господарського суду Харківської області від 01.10.13 у справі № 922/3781/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Мост", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Науково-дослідний і проектний інститут транспорту газу", м. Харків

про стягнення 119 119,64 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 ТОВ Компанія «Мост» звернулась до господарського суду Харківської області з позовом, та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Науково-дослідний і проектний інститут транспорту газу" заборгованість в розмірі 117332,82 грн. з яких 111279,20 грн. сума основного боргу, 6053,62 грн. - 3% річних, посилаючись на неналежним виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору №15 від 11.10.2011 про закупівлю товарів за державні кошти,.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.10.2013 р. у справі № 922/3781/13 (суддя Аріт К.В.) позовні вимоги було задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Науково-дослідний і проектний інститут транспорту газу" ПАТ "Укртрансгаз", м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Мост", м. Харків заборгованість у сумі 111279,20 грн., 6053,62 грн., суми 3% річних та 2346,66 грн. судового збору.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 01.10.2013 р. у справі 922/3781/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити розстрочення сплати заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 111279,20 грн. згідно з договором №15 від 11.10.2011 року на 24 місяця, тобто рівними частинами по 4636,64 грн. щомісячно, а також відмовити позивачу у задоволенні вимог про стягнення 3% річних. Судові витрати покласти на позивача.

Позивач надав суду апеляційної інстанції письмові пояснення в яких з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає рішення суду першої інстанції прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права і правильним встановленням всіх обставин справи, в зв'язку з чим просить дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, на підставі проведених конкурсних торгів 11.10.2013 між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Науково-дослідний і проектний інститут транспорту газу" ПАТ "Укртрансгаз" (покупець) та ТОВ Компанія "Мост" (постачальник) було укладено договір №15 про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався постачальник зобов'язався у 2011 році передати у власність покупця обладнання копіювально-розмножувальне та інше конторське обладнання (код ДК 016-97 - 30.01.2) (далі - товар), а покупець зобов'язався зазначений товар прийняти та оплатити. (п.1.1. договору)

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування, номенклатура, асортимент товару зазначено у Специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 3.1. договору сторони встановили, що ціна договору становить 258316, 50 грн. (в тому числі ПДВ 43052,75 грн. )

У пункті 4.1 договору сторони домовились, що розрахунки за товар здійснюються на протязі 60 банківських днів з моменту фактичного отримання товару по накладній. До рахунка додається видаткова накладна про поставку товару та товарно -транспортна накладна (п.4.2 договору).

Умовами п.5.1 договору сторони визначили строк (термін) поставки (передачі) товарів: постачання товару здійснюється протягом 2011 року партіями в перебігу 2 (двох) робочих днів згідно заздалегідь поданої заявки покупця в письмовій або усній формі.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що договір набирає чинності з дня підписання його сторонами та діє до 30.06.2011р., а в частині фінансових зобов'язань - до повного їх виконання.

Факт отримання відповідачем поставленого позивачем товару на загальну суму 194294,16 грн., підтверджується наявними у матеріалах справи копіями витратних накладних в/н №03 від 17.11.2011 на суму 92938,20 грн. та в/н №06 від 16.01. 2012 на суму 101356,14 грн. та довіреностями на отримання товару.

Належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором також підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками підприємств актом звірки взаєморозрахунків за спірним договором, станом на 10.06.2013.

Судом першої інстанції встановлено, що, частину отриманого товару на суму 63015,14 грн. відповідачем було повернуто позивачу, що підтверджується копіями накладних на повернення товару н/п №1 від 30.11.2012 на суму 23804,40 грн. та н/п №2 від 30.11.2012 на суму 12750,48 грн., н/п №3 від 30.11.2012 на суму 26460,26 грн., які містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар, з урахуванням вартості повернутого товару, проте, в порушення умов договору не здійснив повної остаточної оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого за відповідачем утворився борг в сумі 111279,20 грн.

Листом від 04.07.2013 позивач повідомив відповідача про наявність простроченої заборгованості за отриманий товар по договору в розмірі 111279,20 грн. та просив вишукати можливість погасити заборгованість.

Листом від 30.12.2011 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання договірних зобов'язань, у зв'язку зі складним фінансовим становищем.

Зазначені обставини стали підставою звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 111279,20 грн. за договором №15 про закупівлю товарів за державні кошти від 11.10.2011 року.

Беручи до уваги, що вказана сума боргу в розмірі 111279,20 грн. відповідачем не спростована, відповідач не надав доказів її погашення, аргументованих заперечень не представив, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 111279,20 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 6053,62 грн.

Здійснивши перерахунок заявленого позивачем до стягнення розміру 3% річних та з урахуванням приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції, вважаючи при цьому відповідача таким, що прострочив виконання зобов'язання, задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 6053,62 грн.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач в апеляційній скарзі наявність заборгованості перед позивачем за договором не заперечує, будь-якими доказами не спростовує, але посилається на те, що судом не було надано належної оцінки доводам відповідача щодо відсутності належного фінансування ДК «Укртрансгаз» у 2012 році та відсутністю відповідних грошових коштів, спрямованих на виконання відповідачем умов договору №15 від 11.10.2011, у зв'язку з чим, скаржник вважає, що зобов'язання відповідача щодо оплати вартості товару у строки, встановлені договором, змінились. Отже, на думку відповідача, за своїм змістом вказане зобов'язання не є простроченим, що відповідно виключає можливість застосування санкцій за несвоєчасне виконання відповідачем умов договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на зміну зобов'язань в частині сплати коштів за договором у зв'язку з відсутністю належного фінансування та вважає, що зазначена обставина не може вважатись підставою для звільнення відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором з оплати отриманого товару.

В апеляційній скарзі відповідач також не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з нього 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність належного фінансування боржника і, як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 6053,62 грн.

Не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції також посилання скаржника на те, що в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції було проігноровано клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що резолютивну частину рішення по справі №922/3781/13 було оголошено в судовому засіданні 01.10.2013. Як зазначено в оскаржуваному рішенні та підтверджується матеріалами справи, з клопотанням про надання розстрочення виконання судового рішення по даній справі на 24 місяця, відповідач звернувся до суду 01.10.2013, але вже після закінчення судового засідання. Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.10.2013 зазначене клопотання було прийнято судом та призначено до розгляду на 10.10.2013 року. Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2013 в задоволенні заяви ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Науково-дослідний і проектний інститут транспорту газу" про надання розстрочки виконання рішення від 01.10.2013 по справі №922/3781/13 було відмовлено.

Враховуючи, що питання щодо заявленого клопотання не було предметом судового розгляду під час прийняття рішення по справі №922/3781/13, а приписами ч. 3 ст.101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів вважає твердження відповідача про те, що судом першої інстанції не було надано оцінки зазначеному клопотанню безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Крім того, ухвала місцевого господарського суду від 10.10.2013 про відмову в задоволенні заяви про надання розстрочки виконання рішення від 01.10.2013 по справі №922/3781/13 як окремий процесуальний документ відповідачем не оскаржувалась. Доказів звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про надання розстрочення виконання судового рішення та документів в обгрунтування такої заяви відповідачем також не надано.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 01.10.2013р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Науково-дослідний і проектний інститут транспортного газу", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.10.2013 року по справі №922/3781/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 22.11.2013 року

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Судді Білецька А.М.

Плужник О.В.