Ухвала суду № 35822646, 26.11.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна 26А

УХВАЛА

"26" листопада 2013 р. Справа № 5019/1241/12

Суддя Горплюк А.М. розглянувши скаргу фізичної особи-підприємця Молінської Ольги Дмитрівни на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції Бречка І.К.

Стягувач: фізична особа-підприємець Гельбер Анастасія Меєрівна

Боржник: фізична особа-підприємець Молінська Ольга Дмитрівна

Орган виконання судового рішення: відділ державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції

У справі № 5019/1241/12

за позовом фізичної особи-підприємця Гельбер Анастасії Меєрівни

до відповідача фізичної особи-підприємця Молінської Ольги Дмитрівни

про стягнення 5 278 грн. 25 коп.

та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Молінської Ольги Дмитрівни

до відповідача фізичної особи-підприємця Гельбер Анастасії Меєрівни

про визнання договорів оренди торгівельних місць недійсними

В засіданні приймали участь:

Від стягувача: Микулін І.М. (довіреність № 635 від 10.06.2012р.), Гельбер М.Я. (довіреність № 635 від 10.06.2012р.);

Від боржника: Опанасюк Р.Д. (довіреність № 552 від 23.03.2013р.).

Від органу ДВС: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Гельбер Анастасія Меєрівна звернулася в господарський суд Рівненської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Молінської Ольги Дмитрівни, в якій просила стягнути заборгованість в сумі 1 964 грн. 00 коп., пеню в розмірі 3 314 грн. 25 коп. та зобов'язати фізичну особу-підприємця Молінську Ольгу Дмитрівну усунути перешкоди у користуванні належним фізичній особі Гельбер Анастасії Маєрівні майном шляхом звільнення торгівельних місць № 27 та № 28, розташованих на території ринку "Новий" у м. Радивилів, вул. Четвертного, 5.

04.09.2012р. фізична особа-підприємець Молінська Ольга Дмитрівна подала зустрічну позовну заяву, з вимогою визнати недійсними договори оренди торгівельних місць № 27 і № 28 від 31 грудня 2010 року.

10.10.2012р. господарським судом Рівненської області винесено рішення, яким первісний позов задоволено частково, в задоволені зустрічного позову - відмовлено.

17.10.2012р. господарським судом Рівненської області винесено додаткове рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат.

29.10.2012р. господарським судом Рівненської області на виконання рішення від 10.10.2012р. видано наказ.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.01.2013р. змінено другий пункт резолютивної частини рішення в частині стягнення пені та судового збору та другий пункт додаткового рішення в частині стягнення судового збору.

08.02.2013р. господарським судом Рівненської області на виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 22.01.2013р. видано накази.

02.04.2013р. фізичною особою-підприємцем Молінською Ольгою Дмитрівною до господарського суду Рівненської області

подано скаргу на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції Бречка І.К., в якій скаржник просить визнати неправомірними дії та рішення головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції Бречка І.К. та скасувати:

- постанову від 06.03.2013р. за виконавчим провадженням № 36718262 про стягнення з фізичної особи-підприємця Молінської О.Д. виконавчого збору у розмірі 63 грн. 27 коп.;

- постанову від 06.03.2013р. за виконавчим провадженням № 36718493 про стягнення з фізичної особи-підприємця Молінської О.Д. виконавчого збору у розмірі 314 грн. 79 коп.;

- постанову від 15.03.2013р. за виконавчим провадженням ВП № 36718645 про стягнення з фізичної особи-підприємця Молінської О.Д. виконавчого збору у розмірі 680 грн. 00 коп.;

- постанову від 15.03.2013р. за виконавчим провадженням ВП № 36718645 про накладення штрафу у розмірі 170 грн. 00 коп.;

- постанову від 19.03.2013р. за виконавчим провадженням ВП № 36718493 про арешт майна боржника, що належить фізичній особі-підприємцю Молінській О.Д.;

- постанову від 26.03.2013р. за виконавчим провадженням ВП № 36718645 про накладення штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп..

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що постанови про відкриття виконавчих проваджень від 26.02.2013р. оскаржені в судовому порядку. Ухвалою суду від 14.03.2013р. вирішення питання про прийняття скарги фізичної особи-підприємця Молінської Ольги Дмитрівни на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції Бречка І.К. відкладено до повернення матеріалів справи № 5019/1241/12 із Вищого господарського суду України.

В зв'язку з вищевикладеним, скаржник вважає, що вказані постанови державного виконавця не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою суду від 02.04.2013р. вирішення питання про прийняття скарги фізичної особи-підприємця Молінської Ольги Дмитрівни на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції Бречка І.К. відкладено до повернення матеріалів справи № 5019/1241/12 із Вищого господарського суду України.

Ухвалою суду від 11.09.2013р., в зв'язку з поверненням матеріалів справи № 5019/1241/12 до господарського суду Рівненської області, скаргу прийнято до розгляду та призначено на 26.09.2013р..

Ухвалою суду від 26.09.2013р., в зв'язку з неявкою скаржника та неподанням ним витребуваних судом доказів, розгляд скарги відкладено на 08.10.2013р..

03.10.2013р. скаржник, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав заяву, в якій, в зв'язку з перебуванням в іншому судовому засіданні, просить розгляд справи відкласти.

03.10.2013р. відділ ДВС, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав заперечення на скаргу, в якій просить відмовити в задоволення скарги.

Ухвалою суду від 08.10.2013р., в зв'язку з неявкою скаржника та неподанням ним витребуваних судом доказів, розгляд скарги відкладено на 05.11.2013р..

01.11.2013р. скаржник, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав нормативне обґрунтування скарги, в якому зазначає, що 23.08.2013р. відповідно до статті 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" внесено запис № 26010060004000753 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Молінською Ольгою Дмитрівною.

На думку скаржника, оскільки у період проведення процедури припинення підприємницької діяльності ФОП Гельбер А.М. не зверталася із вимогою щодо сплати боргових зобов'язань за рішенням суду, в зв"язку з чим, відповідно до статті 50-1 ЦК України у ФОП Молінської О.Д. відсутні будь-які зобов'язання перед Гельбер А.М..

Скаржник також вказує, що ФОП Молінська О.Д. через релігійні переконання відмовилась від ідентифікаційного номера і відповідно до відмітки внесеної до паспорта громадянина України обліковується за серією та номером паспорта, а у виконавчих документах зазначено ідентифікаційний номер 2155126367, що, в свою чергу свідчить про невідповідність наказів господарського суду Рівненської області та постанов державного виконавця вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, скаржник вказує, що рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 22.10.2013р. (справа № 568/808/13-Ц) право власності на металеві контейнери № 27 та № 28, які знаходяться на ринку "Новий" м. Радивилів було визнано за Молінським Богданом Дмитровичем, а відтак скаржником торгівельні місця були звільненні ще до набрання рішенням господарського суду Рівненської області від 10.10.2012р. законної сили.

05.11.2013р. скаржник, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав заяву про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою суду від 05.11.2013р. строк розгляду скарги продовжено на п'ятнадцять днів, розгляд скарги відкладено на 19.11.2013р..

В судовому засіданні 19.11.2013р. скаржник підтримав вимоги скарги, представник стягувача заперечив проти задоволення скарги, представник відділу ДВС заперечив проти вимог скарги, вказуючи, що при здійсненні виконавчих дій, порушень закону не було.

В судовому засіданні 19.11.2013р. оголошувалася перерва до 26.11.2013р. для з'ясуванням обставин справи.

В судовому засіданні 26.11.2013р. представник скаржника підтримав вимоги скарги та зазначив, що скаржник не звертався до державного виконавця зі скаргою на його дії та не повідомляв про зміну обставин (особистих данних, відомостей щодо здійснення підприємницької діяльності), які могли вплинути на вчинення виконавчих дій. Представник стягувача заперечив проти задоволення скарги.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення представників, стягувача, скаржника та відділу ДВС, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частини рішення господарський суд повідомляє, коли буде складено повне рішення.

Рішення суду, яке містить вступну та резолютивну частини, підписується всім складом господарського суду і додається до справи.

Повне рішення повинно бути складено у строк не більше п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Частиною 1 статті 93 ГПК України визначено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

10.10.2012р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення був складений та підписаний 16.10.2012р., отже, з урахуванням положень статті 93 ГПК України, строк оскарження рішення закінчився 26.10.2013р., а враховуючи той факт, що 27-28 жовтня 2012р. були вихідними днями, наказ мав бути виданий 29.10.2013р..

Згідно частини 1 статті 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон), у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Пунктом 6 частиною 1 статті 26 Закону визначено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

В зв'язку з тим, що станом на 29.10.2012р. в суду були відсутні відомості щодо оскарження рішення від 10.10.2012р., господарським судом Рівненської області на виконання рішення були видані накази.

Водночас, суд наголошує на тому, що апеляційна скарга на рішення від 10.10.2013р. до господарського суду Рівненської області надійшла лише 19.11.2012р., що підтверджується відміткою відділу канцелярії та документального забезпечення суду та відправлена скаржником 14.11.2013р., що підтверджується фіскальним чеком № 1320 від 14.11.2013р. наявним в матеріалах справи.

Щодо відмови ФОП Молінською О.Д. через релігійні переконання від ідентифікаційного номера суд зазначає, що відмітку внесено до паспорта громадянина України, згідно якої ФОП Молінська О.Д. обліковується за серією та номером паспорта зроблено 25.03.2013р. (ІІ том, а.с. 238), тоді як накази видані 29.10.2012р. та 08.02.2013р., а оскаржувані постанови винесені державним виконавцем 06.03.2013р., 15.03.2013р., 19.03.2013р. та 26.03.2013р..

Частинами 6 та 7 Закону визначено, що боржник зобов'язаний письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Проте, як вбачається з матеріалів скарги та пояснень представника скаржника, який, в судовому засіданні 26.11.2013р., зазначив, що скаржником жодним чином не повідомлялося державного виконався, в порушення вимог Закону, про існування обставин, які можуть вплинути на вчинення виконавчих дій, зокрема про факт відмови скаржника від ідентифікаційного номеру.

Таким чином, станом на 29.10.2012р., господарський суд Рівненської області видаючи накази діяв в межах положень ГПК України, а самі накази відповідали як вимогам ГПК України так і Закону.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.01.2013р. змінено другий пункт резолютивної частини рішення в частині стягнення пені та судового збору та другий пункт додаткового рішення в частині стягнення судового збору.

08.02.2013р. господарським судом Рівненської області на виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 22.01.2013р. видано накази з урахуванням сум, які підлягають стягненню відповідно до вказаної постанови.

Оскільки, в наказах від 29.10.2012р. та від 08.02.2013р. зазначені всі дані передбачені статтею 18 Закону, 26.02.2013р, за заявою стягувача, головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції Бречка І.К. були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень по наказам виданих на виконання рішення господарського суду Рівненської області від 10.10.2012р. та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 22.01.2013р. (ІІ том, а.с. 129-130).

Частиною 1 статті 12 Закону визначено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи скаржник жодним чином не повідомив державного виконавця про свої припущення щодо невідповідності наказу від 29.10.2012р. вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Водночас, частиною 7 статті 12 Закону передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 117 ГПК України, наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, скаржник, вважаючи, що накази не відповідають вимогам Закону, в зв'язку з прийняттям Рівненським апеляційним господарським судом постанови від 22.01.2013р., не звертався до господарського суду Рівненської області з заявою, в порядку статті 117 ГПК України, про виправлення помилки в наказах чи про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню.

Отже, приймаючи постанови від 06.03.2013р., 15.03.2013р., 19.03.2013р. та 26.03.2013р. державний виконавець діяв на виконання та у межах положень Закону України "Про виконавче провадження".

Щодо тверджень скаржника про відсутність будь-яких зобов'язань ФОП Молінської О.Д. перед ФОП Гельбер А.М., у зв'язку з тим, що у період проведення процедури припинення підприємницької діяльності ФОП Гельбер А.М. не зверталася із вимогою щодо сплати боргових зобов'язань за рішенням суду, суд зазначає наступне.

Статтею 50-1 ЦК України визначено, що фізична особа - підприємець письмово повідомляє державного адміністратора, кредиторів про прийняте рішення щодо припинення її підприємницької діяльності, порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог, що не може становити менше двох і більше трьох місяців з дня опублікування повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Після внесення запису про прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вносититься відповідне повідомлення щодо рішення фізичної особи - підприємця про припинення нею підприємницької діяльності, яке публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Кожна вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається фізичною особою - підприємцем, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання фізичною особою - підприємцем відповідної вимоги кредитора.

Вимоги кредиторів, не визнані фізичною особою - підприємцем, діяльність якої припиняється, якщо кредитор у місячний строк з дня одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, та вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, не задоволені через відсутність майна, вважаються погашеними.

У разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; у другу чергу задовольняються вимоги найманих працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, інших сум, що пов'язані з такими зобов'язаннями; у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно до суми вимог кожного кредитора цієї черги.

Підприємницька діяльність фізичної особи - підприємця є припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення такої діяльності.

Згідно поданого скаржником повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особою-підприємцем № 207/10.1-14 (ІІ том, а.с. 240) 23.08.2013р. відповідно до статті 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" внесено запис № 26010060004000753 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Молінською Ольгою Дмитрівною, 2155126367 на підставі: рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності запис про яке внесено до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Однак, в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження факту наявності публікації у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації рішення ФОП Молінської О.Д. про припинення нею підприємницької діяльності, письмового повідомлено державного адміністратора, кредиторів, в тому числі ФОП Гельбер А.М., про прийняте ФОП Молінською О.Д. рішення щодо припинення її підприємницької діяльності, порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог.

Крім того, суд зазначає, що до моменту проведення ФОП Молінською О.Д. державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, ФОП Гельбер А.М. зверталася до ФОП Молінської О.Д. з своїми вимогами, законність яких підтверджено постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.01.2013р. у даній справі.

Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 49 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Запис № 26010060004000753 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Молінською О.Д. був внесений 23.08.2013р., тоді як оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження були винесенні державним виконавцем 26.02.2013р..

На підставі вищевикладеного твердження скаржника про відсутні будь-яких зобов'язань ФОП Молінської О.Д. перед ФОП Гельбер А.М., що, на думку скаржника, є підставою для визнання неправомірними дій головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції Бречка І.К., які оформлені постановами від 06.03.2013р., 15.03.2013р., 19.03.2013р. та 26.03.2013р. та скасування вказаних постанов, є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо тверджень скаржника, що рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 22.10.2013р. (справа № 568/808/13-Ц), яке набрало законної сили 04.11.2013р., право власності на металеві контейнери № 27, № 28, які знаходяться на ринку "Новий" м. Радивилів було визнано за Молінським Богданом Дмитровичем, а відтак скаржником торгівельні місця були звільненні ще до набрання рішенням господарського суду Рівненської області від 10.10.2012р. законної сили, суд зазначає наступне.

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 22.10.2013р. (справа № 568/808/13-Ц) встановлено, що Молінська О.Д. згідно договору купівлі-продажу від 21.01.2013р. продала металеві контейнери № 27, № 28, які знаходяться на ринку "Новий" м. Радивилів Молінському Б.Д..

Частинами 6 та 7 Закону визначено, що боржник зобов'язаний письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Проте, як вбачається з рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 22.10.2013р. (справа № 568/808/13-Ц), яке набрало законної сили 04.11.2013р., про факт існування договору купівлі-продажу від 21.01.2013р. державний виконавець довідався лише при розгляді вказаної справи, при цьому оскаржувані постанови державного виконавця були винесені 26.02.2013р.. Вказані обставини підтверджуються матеріалами скарги та поясненнями представника скаржника, який, в судовому засіданні 26.11.2013р., зазначив, що скаржником жодним чином не повідомлялося державного виконався, в порушення вимог Закону, про існування обставин, які можуть вплинути на вчинення виконавчих дій, зокрема про факт існування договору купівлі-продажу від 21.01.2013р..

Щодо тверджень скаржника про незаконність постанов державного виконавця від 06.03.2013р., 15.03.2013р., 19.03.2013р. та 26.03.2013р., в зв'язку з оскарженням до господарського суду Рівненської області постанов від 26.02.2013р. про відкриття виконавчих проваджень, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 37 Закону, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі:

1) смерті, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво;

2) визнання стягувача або боржника недієздатним;

3) проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях, якщо згідно з умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях;

4) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;

5) прийняття судом до розгляду скарги на постанову органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення;

6) зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право;

7) зупинення судом реалізації арештованого майна;

8) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах;

9) здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку або ліквідації банку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", крім випадків, пов'язаних з виплатою коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників у межах суми відшкодування, що гарантується Фондом; витрат, пов'язаних із забезпеченням операційної діяльності такого банку; виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку;

10) сплати боржником або іншим гарантом у встановленому законодавством порядку (у тому числі за договорами про відшкодування ядерної шкоди) коштів на відшкодування ядерної шкоди, що дорівнюють або перевищують встановлену законом межу відповідальності оператора ядерної установки. Для обчислення сплачені кошти підлягають перерахуванню у Спеціальні права запозичення, що встановлюються Міжнародним валютним фондом, за офіційним курсом Національного банку України на день сплати;

11) прийняття судом до розгляду касаційної скарги прокурора на рішення суду;

12) звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 8 цього Закону;

13) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;

14) наявності коштів за договорами банківського рахунку або банківського вкладу, які боржник не має права вимагати до закінчення строку дії таких договорів, у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення;

15) внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";

16) затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство;

17) прийняття рішення про приватизацію вугледобувних підприємств відповідно до Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" протягом трьох років з моменту завершення приватизації;

18) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Виконавче провадження на підставі, передбаченій пунктом 7 частини першої цієї статті, зупиняється лише в частині звернення стягнення на майно, реалізацію якого зупинено судом.

Виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 15 частини першої цієї статті, не зупиняється за рішеннями про виплату заробітної плати, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів.

Статтею 37 Закону визначено виключний перелік підстав для зупинення виконавчого провадження, до вказаного переліку не входить така підстава - як оскарження дій державного виконавця до господарського суду.

В сукупності вищевикладеного вбачається, що вимоги скарги ФОП Молінської О.Д. про визнання неправомірними дій головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції Бречка І.К., які оформлені постановою постанову від 06.03.2013р. за виконавчим провадженням № 36718262 про стягнення з фізичної особи-підприємця Молінської О.Д. виконавчого збору у розмірі 63 грн. 27 коп.; постановою від 06.03.2013р. за виконавчим провадженням № 36718493 про стягнення з фізичної особи-підприємця Молінської О.Д. виконавчого збору у розмірі 314 грн. 79 коп.; постановою від 15.03.2013р. за виконавчим провадженням ВП № 36718645 про стягнення з фізичної особи-підприємця Молінської О.Д. виконавчого збору у розмірі 680 грн. 00 коп.; постановою від 15.03.2013р. за виконавчим провадженням ВП № 36718645 про накладення штрафу у розмірі 170 грн. 00 коп.; постановою від 19.03.2013р. за виконавчим провадженням ВП № 36718493 про арешт майна боржника, що належить фізичній особі-підприємцю Молінській О.Д.; постановою від 26.03.2013р. за виконавчим провадженням ВП № 36718645 про накладення штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп.. та скасування вказаних постанов є безпідставними та необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволені скарги фізичної особи-підприємця Молінської Ольги Дмитрівни на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції Бречка І.К. - відмовити.

Суддя Горплюк А.М.