Рішення № 35822624, 02.12.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.12.2013 Справа № 920/1810/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галузеве підприємство «Промсервіс», м. Суми,

до відповідача: Комунального підприємства «Шляхрембуд» Сумської міської ради, м. Суми,

про стягнення 785 830 грн. 42 коп.

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача: Прядко В.М., довіреність б/н від 01.09.2013 р.,

від відповідача: Кисіль А.В., довіреність б/н від 17.01.2013 р.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання - Т.Д. Бублик.

В судовому засіданні 21.11.2013 року було оголошено перерву до 02.12.2013 року на 12 год. 00 хв.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 756 441 грн. 10 коп. основного боргу, 24 003 грн. 49 коп. пені, 5385 грн. 83 коп. 3 % річних за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 20 серпня 2012 року договору № 1.7010 купівлі-продажу природного газу.

28.11.2013 року, позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 743 643 грн. 28 коп. основного боргу, 23593 грн. 16 коп. пені, 5293 грн. 45 коп. 3% річних за неналежне виконання відповідачем вищезазначеного договору.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач позовні вимоги не визнає з огляду на те, що на його думку, протягом червня-вересня 2013 року одночасно діяло три укладених між сторонами договори купівлі-продажу природного газу: від 30.12.2011 року № 1.7010, від 20.12.2012 року № 1.7010, від 01.05.2012 року № 1.7010. Крім цього, надані позивачем акти в підтвердження факту постачання природного газу протягом червня-вересня 2013 року, не можуть бути належними доказами, так як у актах відсутній підпис представника ПАТ «Сумигаз» (газорозподільне підприємство), акти не підписані керівником відповідача або довіреною особою відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Протягом 2011-2012 років між сторонами існували правовідносини з регулювання процедури купівлі-продажу природного газу, які були зафіксовані у відповідних договорах.

Так, 30.12.2011 року сторони уклали договір купівлі-продажу природного газу № 1.7010, за умовами якого позивач передав відповідачу в 2012 році газ в обсязі 724 тис. куб. м. за загальною ціною 4139 грн. 57 коп. за 1000 куб. м. газу.

21.08.2012 року сторони укладають договір із таким самим номером - 1.7010 на купівлю-продаж у 2012 році газу в тому ж самому обсязі 724 тис. куб. м. за загальною ціною 4295 грн. 02 коп. за 1000 куб. метрів газу. При цьому, п. 11.1 договру встановив, що цей договір набуває чинності з 20.08.2012 року.

Крім цього, відповідно до п. 10.2 договору від 20.08.2012 року з укладанням цього договору попереднє листування та документація щодо предмета цього договору втрачають юридичну силу.

Як вбачається зі змісту договору від 30.12.2011 року, його предметом є передача позивачем відповідачу газу в обсязі 724 тис. куб. м. ( п.2.1).

Сторони самостійно визначили у п. 10.2 договорів, що з моменту укладення договору із більш пізньою датою втрачає юридичну силу договір, укладений раніше.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з 20.08.2012 року є діючим договір купівлі-продажу природного газу №1.7010 від 20.08.2012 року. Дія даного договору мала місце також і в 2013 році, так як відповідно до п. 11.3 договору, якщо не одна із сторін за один місяць до закінчення строку дії договору не заявить про свій намір припинити договірні відносини, цей договір вважається пролонгованим на той же самий строк.

Протягом 2013 року позивач відповідно до умов договору № 1.7010 від 20.08.2013 року (надалі по тексту - Договір) здійснював поставку природного газу відповідачу.

Відповідно до п. 6.1 Договору відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за природний газ наступним чином: виключно грошовими коштами в розмірі 100% від вартості планового місячного обсягуприродного газу не пізніше 25 числа місяця попереднього місяцю поставки газу на підставі Договору на розрахунковий рахунок позивача; остаточна оплата за газ здійснюється до 5 числа місяця, наступного за звітним.

Підтвердженням факту прийняття природного газу та його обсягів, згідно із розділом 3 Договору, є акти приймання-передачі газу. При цьому, обов'язок надати підписані та скріплені печаткою акти із зазначенням фактичних обсягів використаного газу покладається на відповідача, який зобов'язаний це зробити не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу (п. 3.3 Договору). Зазначені акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідач, в порушення умов договору, не виконав обов'язок щодо своєчасної оплати отриманого природного газу у червні-вересні 2013 року на загальну суму, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, 743 643 грн. 28 коп., в зв'язку із чим позивач був змушений звернутись до суду із даною позовною заявою.

Факт отримання відповідачем природного газу у червні-вересні 2013 року підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

- за червень 2013 року - № 17/1.7010 від 30.06.2013 року на суму 256 824 грн. 78 коп.;

- за липень 2013 року - № 20/1.7010 від 31 липня 2013 року на суму 107 572 грн. 80 коп.;

- за серпень 2013 року - № 28/1.7010 від 31 серпня 2013 року на суму 296367 грн. 12 коп.;

- за вересень 2013 року - № 19/1.7010 від 30 вересня 2013 року на суму 107 687 грн. 11 коп.

Зазначені акти підписані представниками сторін без будь-яких зауважень.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» облік природного газу, у тому числі комерційний (приладовий), здійснюється з метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його видобування, транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання. Комерційний (приладовий) облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки.

Відповідно до пункту 1.3 «Правил користування природним газом для юридичних осіб», затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 1181 від 13.09.2012 року, комерційний облік газу - визначення в точці комерційного обліку газу обсягу переданого (прийнятого) газу для оформлення сторонами договору (технічної угоди) актів приймання-передачі (надання послуг, звітності) для проведення комерційних взаєморозрахунків.

Пунктами 3.11, 3.14 «Правил користування природним газом для юридичних осіб» передбачено, що за підсумками місяця споживання разом зі звітом про обсяги споживання газу надає газорозподільному (газотранспортному) підприємству роздруковану інформацію з обчислювачів про кількість облікованого газу, характер і тривалість аварійних ситуацій, оперативні втручання у його роботу. Обсяг споживання/розподілу/транспортування газу підтверджується підписаними сторонами актом приймання-передачі (актом про надані послуги), що оформлюється згідно з даними комерційного обліку природного газу. Акти приймання-передачі газу (акти про надані послуги) є підставою для остаточних розрахунків.

Статтею 19 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» встановлено, що споживач природного газу зобов'язаний, зокрема: укласти договір на постачання природного газу; забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів; подавати підприємству/організації, що обслуговує систему газопроводів, до якої під'єднаний споживач, оперативну інформацію для складення балансу зазначеного газу.

Також вказаною нормою законодавства передбачено обов'язок споживача складати і підписувати з представниками газопостачального та газорозподільного підприємства акти приймання-передачі природного газу.

Відповідні обов'язки постачальника газу та газорозподільного підприємства підписувати трьохсторонні акти приймання-передачі природного газу передбачені статтями 20,21 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу».

Таким чином, суд вважає вищезазначені акти приймання-передачі природного газу, належним та допустимим доказом в підтвердження факту отримання відповідачем протягом червня-вересня 2013 року природного газу за договором № 1.7010 від 20.08.2012 року.

З огляду на вищезазначені приписи зазначених актів та умови Договору, яким саме на відповідача покладено обов'язок скласти акти приймання-передачі спожитого природного газу із зазначенням його фактичних обсягів та передавати їх для підпису позивачу, суд відхиляє заперечення відповідача щодо недопустимості актів в якості належного доказу по даній справі.

Крім цього, факт поставки природного газу позивачем відповідачу підтверджується також реєстрами поставки природного газу промисловим споживачам постачальником ТОВ «ТП «Промсервіс» газовими мережави ПАТ «Сумигаз» у червні-вересні 2013 року, які складені відповідно до п. 8.5.1 « Порядку доступу та приєднання до єдиної газотранспортної системи України», затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 19.04.2012 року № 420.

Також суд бере до уваги п. 6.5 Договору, згідно якого в разі ненадання відповідачем акту приймання-передачі в термін, встановлений п. 3.3 Договору, розрахунки здійснюються на підставі акту підписаного відповідачем та газорозподільною організацією.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 743 643 грн. 28 коп. підтверджується матеріалами справи, а тому вимога про стягнення вищезазначеної суми підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи вищезазначені положення, позивач нарахував відповідачу 5293 грн. 45 коп. 3 % ріних, за період з 06.06.2013 р. по 24.10.2013 року, які підлягають стягненню на користь позивача.

Крім того, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі, встановленому договором.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1 Договору відповідач зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вищезазначене відповідачу нараховано пеню в розмірі 23 593 грн. грн. 16 коп., за період з 06.06.2013 року по 24.10.2013 року.

Враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем встановлена судом, пеня передбачена сторонами у Договорі, нарахована в межах строків позовної давності встановлених ст. 232 Господарського кодексу України, то суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача 23 593 грн. грн. 16 коп., за період з 06.06.2013 року по 24.10.2013 року.

Враховуючи той факт, що відповідач у відзивах на позовну заяву, серед інших заперечень, також посилався на факти існування ще одного договору на поставку природного газу - від 01.05.2012 року № 1.7010 - суд вважає за необхідне надати правову оцінку також і цьому договору.

Дослідивши вищезазначений договір (а.с. 43), суд приходить до висновку, що він взагалі є неукладеним, а тому не приймається судом до уваги.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України (Істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо його істотних умов.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції, а також вимоги до їх якості.

Однак, у договорі № 1.7010 від 01.05.2012 року купівлі-продажу природного газу сторони не погодили предмет договору та не зазначили його кількість.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Шляхрембуд» Сумської міської ради (вул. Лебединська, 3, м. Суми, 40021, код 05433037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галузевого підприємства «Промсервіс» (вул. О.Береста, 13, м. Суми, 40030, код 36066710) 743 643 грн. 28 коп. заборгованості, 23593 грн. 16 коп. пені, 5293 грн. 45 коп. 3% річних, 15450 грн. 60 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.12.2013 року.

Суддя О.Ю. Резніченко