Рішення № 35822578, 02.12.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 грудня 2013 року Справа №913/2468/13

Провадження №32/913/2468/13

за позовом: Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м.Луганськ, код ЄДРПОУ 24047779

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвуглетехпоставка», м.Луганськ, код ЄДРПОУ 31260498

про стягнення 5455,92 грн.

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Антонова І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Ткаченко О.О. - юрисконс.

від відповідача: Єзопова О.Л. - юрисконс.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго», м.Луганськ звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвуглетехпоставка», м.Луганськ про стягнення заборгованості за договором №341 від 28.02.2003р. на постачання теплової енергії в сумі 4000 грн., пені - 1197,27 грн., 3% річних - 258,65 грн.

25.11.2013р. до господарського суду Луганської області надійшла заява без номеру та без дати позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 62,87 грн. та 3% річних - 45,95 грн.

Виходячи з того, що нормами ст.22 Господарського процесуального кодексу України встановлено право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, судом розглядається позов Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» з урахуванням вказаної вище заяви позивача.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №341 від 28.02.2003р. щодо проведення оплати поставленої в лютому 2013 року теплової енергії у визначений договором строк, що стало підставою для нарахування пені та 3% річних.

Відповідач у відзиві №1833 від 02.10.2013р. проти задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 62,87 грн., 3% річних - 45,95 грн. заперечив, з огляду на те що, заборгованість перед Луганським міським комунальним підприємством «Теплокомуненерго» у відповідача на теперішній час відсутня.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.151 Цивільного кодексу УРСР 1963р. (який діяв на час виникнення правовідносин сторін з постачання теплової енергії) в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, 28.02.2003р. між Луганським міським комунальним підприємством «Теплокомуненерго» (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськвуглетехпоставка» (споживач) було підписано договір №341 на постачання теплової енергії (д/с №47, вул.Демьохіна, 24а).

Пунктом 1 вказаної угоди встановлено, що енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію певної якості та в необхідних розрахункових або договірних обсягах.

За приписами п.2.1 договору №341 від 28.02.2003р. теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору.

Як зазначено у додатку №1 до договору №341 від 28.02.2003р. постачальник постачає теплову енергію для опалення об'єктів загальною площею 519 кв.м з максимальним тепловим навантаженням 0,071160 Гкал/час, в тому числі на опалення - 0,064560 Гкал/час, на гаряче водопостачання - 0,006600 Гкал/час.

Відповідно до п.10.1 договору №341 від 28.02.2003р. договір набуває чинності з 05.02.2003р. та діє до 05.02.2006р. При цьому, п.10.2 зазначеного правочину передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

За таких обставин, приймаючи до уваги зміст п.10.1 договору №341 від 28.02.2003р., зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувалися кожний наступний рік.

Одночасно, згідно із відзивом №1833 від 02.10.2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвуглетехпоставка» у зв'язку з припиненням договору оренди цілісного майнового комплексу за адресою: м.Луганськ, вул.Демьохина, 24а (д/с №47 «Журавлик») дію договору №341 від 28.02.2003р. було припинено з 11.02.2013р.

Наразі, факт отримання теплової енергії у лютому 2013 року за договором №341 від 28.02.2003р. (рахунок за лютий 2013 року на суму 16767,90 грн.) відповідачем не заперечується.

За змістом рахунку за березень 2013 року заборгованість відповідача зменшилась на 10798,66 грн., тобто, неоплаченим залишався борг в сумі 5999,24 грн.

Як свідчать матеріали справи, оплату вказаних коштів було здійснено 03.07.2013р. на суму 999,24 грн., 18.08.2013р. на суму 1000 грн., 06.09.2013р. на суму 1000 грн. та 11.09.2013р. на суму 3000 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу норм ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно із п.3.2.9 підписаного сторонами правочину споживач повинен оплачувати рахунки за отриману теплову енергію в 10-денний строк з дня їх отримання.

Відповідно до реєстру видачі рахунків споживачам рахунок за лютий 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськвуглетехпоставка» отримано 13.03.2013р. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Тобто, зобов'язання відповідача з оплати теплової енергії за рахунком за лютий 2013 року мало бути виконано у повному обсязі до 25.03.2013р. включно (з урахуванням того, що 23.03.2013р. та 24.03.2013р. - вихідні дні).

Одночасно, як було зазначено судом вище, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвуглетехпоставка» на суму 5999,24 грн. була погашена 03.07.2013р. на суму 999,24 грн., 18.08.2013р. на суму 1000 грн., 06.09.2013р. на суму 1000 грн. та 11.09.2013р. на суму 3000 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками по особовим рахункам.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що зобов'язання відповідача з оплати теплової енергії, яка поставлена у лютому 2013 року, здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськвуглетехпоставка» з порушенням строків визначених договором №341 від 28.02.2003р., позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в сумі 62,87 грн., 3% річних в сумі 45,95 грн.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Згідно із п.7.2.3 договору №341 від 28.02.2003р. за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

За таких обставин, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 62,87 грн. за період з 22.04.2013р. по 11.09.2013р.

За розрахунком суду сума пені за простроченими зобов'язаннями відповідача є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за вказаний період у розмірі 62,87 грн.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми права, позивачем нараховано за період з 22.04.2013р. по 11.09.2013р. та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 45,95 грн.

За розрахунком суду сума 3% річних за простроченими зобов'язаннями відповідача є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних за вказаний період у розмірі 45,95 грн.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги (з урахуванням заяви без номеру та дати позивача про зменшення розміру позовних вимог, яка надійшла до господарського суду 25.11.2013р.) Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м.Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвуглетехпоставка», м.Луганськ про стягнення пені у розмірі 62,87 грн., 3% річних - 45,95 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвуглетехпоставка» (91022, м.Луганськ, Артемівський район, вул.Совєтская, 18, код ЄДРПОУ 31260498) на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (91055, м.Луганськ, вул.Куракіна, 23-а, код ЄДРПОУ 24047779) пеню у розмірі 62,87 грн., 3% річних - 45,95 грн., а також судовий збір в сумі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 02.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 06.12.2013р.

Суддя Ю.О. Паляниця