Рішення № 35821902, 03.12.2013, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/734/976/13 Справа № 734/3719/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 грудня 2013 року

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі: головуючого- судді Бараненка С.М.

при секретарі - Москалюк О.Є.

за участю позивача та відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козелець в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з квартири,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про виселення,мотивуючи позов тим, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_1. З відповідачем вони прожили в цивільному шлюбі 12 років і в них в 2007 році народився син. Відповідач зловживає спиртними напоями, вчиняє бійки, висловлюється нецензурною лайкою, психологічно травмує дитину, але на прохання виселитись із належної їй квартири відповідач відмовляється.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі і до викладеного в позовній заяві додала, що на даний час вона з відповідачем не підтримує жодних відносин.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі і пояснив суду, що все що вказано в позові неправда, позивач сама зловживає спиртними напоями, приходить до дому пізно вночі, а він доглядає та годує сина.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та розглянувши позов в межах позовних вимог вважає, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які

вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст.. 319 ч.1 ЦК України - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.. 321 ч ЦК України - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.. 150 Житлового Кодексу УРСР - Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно ст. 64 ч.2 Житлового Кодексу УРСР - до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно ст.. 3 ч.2 Сімейного Кодексу України - Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно ст. 156 ч.1,4 Житлового Кодексу УРСР:

-члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням;

- до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Згідно ст.. 162 ч.1 Житлового Кодексу УРСР - плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності,встановлюється угодою сторін.

Згідно ст.. 157 Житлового Кодексу УРСР - членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Згідно ст.. 116 ч. 1 Житлового Кодексу УРСР - якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Аналізуючи в сукупності вище викладене суд остаточно приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі, так-як зі сторони позивача суду не було надано доказів, що відповідач, який є членом сім'ї позивача, перешкоджає йому у користуванні, розпорядженні та володінні його власністю або хоче протиправно позбавити позивача права власності чи обмежити у його здійсненні, а також вчиняє дії, які визначено у ст. 116 ч.1 ЖК УРСР. Доданий стороною позивача акт від 27 серпня 2013 року не підтверджує, що відповідач порушує вимоги ст.. 116 ч. Житлового Кодексу УРСР.

Судові витрати необхідно вирішити у відповідності до ст.. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 319, 321 ЦК України, ст.. ст. 116, 150, 15, 64 162 ЖК УРСР, ст.. 3 СК України, ст.ст. 11, 60, 88, 215 ЦПК України, Суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з квартири - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Козелецький районний суд до апеляційного суду Чернігівської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: С.М. Бараненко