Вирок № 35816328, 21.11.2013, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №2318/3733/12

1/705/81/13

В И Р О К

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

21.11.2013 Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі колегії суддів:

головуючого - судді Кімстачова О.С.

суддів: Годік Л.С., Ребриної К.Г.

з участю:

секретарів судового засідання Розборської А.А., Дехканбаєвої О.О.

прокурорів Демченка С.М., Бурлаки О.М.

потерпілої ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

підсудного ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані Черкаської області кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Умані Черкаської області, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, зареєстрованого приватним підприємцем, неодруженого, має малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України визнається таким, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 29 квітня 2012 року, приблизно в період часу 19 година 30 хв. - 20 година 00 хв., перебував разом з потерпілими у в дворі будинку АДРЕСА_3. Діючи умисно, на ґрунті давніх неприязних відносин з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, з метою умисного протиправного заподіяння смерті вказаним особам, наніс кілька ударів ножем в область живота та грудної клітки ОСОБА_1, чим спричинив останній тілесні ушкодження у виді: колотої проникаючої рани черевної порожнини з пошкодженням правої долі печінки, верхнього полюсу правої нирки, що ускладнились внутрішньочеревною кровотечею, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння; колото-різаної рани грудної клітки зліва, колото-різаної рани лівого плеча, колото-різаної рани лівого передпліччя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. А також наніс удар ножем в область живота ОСОБА_5, чим спричинив останній тілесні ушкодження у виді колото-різаної рани черевної порожнини з пошкодженням селезінки та міжреберної артерії з внутрішньочеревною кровотечею, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння. ОСОБА_3 не довів свого злочинного наміру до кінця з причин, що не залежали від його волі: він залишив місце події, щоб уникнути фізичного затримання, а смерть потерпілих не настала у зв'язку з вчасним наданням їм медичної допомоги - проведенням хірургічних операцій.

Допитаний під час судового розгляду підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, відповідно до пред'явленого йому обвинувачення, визнав частково. Він пояснив, що в нього не було ніяких мотивів ні вбивати, ні завдавати тяжких тілесних ушкоджень потерпілим, що він не мав на це намірів, і що він на теперішній час не може зрозуміти ти пояснити, як все це сталось. Разом з тим, наприкінці судового розгляду, він зазначив, що щиро розкаюється у тому, що завдав шкоди потерпілим, та попросив вибачення в потерпілої ОСОБА_1, запевнив, що не хотів вбивати потерпілих.

Підсудний ОСОБА_3 показав, що з 2010 року він зустрічався та спільно деякий час проживав з ОСОБА_1 в квартирі її матері ОСОБА_5. У нього з ОСОБА_1 народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, але батьком в свідоцтві про народження дитини він не записаний.

29 квітня 2012 року приблизно о 17-30 год. він перебував у центральному парку, що знаходиться в м. Умані за міським будинком культури. І там випадково зустрів ОСОБА_1 з її мамою - ОСОБА_5 та сином - ОСОБА_6. Побачивши їх підійшов до ОСОБА_1 і попросив прогулятися із сином. Йому дозволили, і він двічі обійшов із ним навколо фонтану. Потім вони забрали дитину і сказали, що їм необхідно йти. Він поцікавився, коли ще зможе побачити сина, на що вони відповіді не дали. Потім він запропонував їм гроші чи піти щось купити для дитини, але ОСОБА_1 з матір'ю відмовились і пішли в сторону «Колгоспного ринку», а він залишився в парку, щоб зустрітися там із людиною, на яку чекав. Йому зателефонував товариш - ОСОБА_8, який проживає в АДРЕСА_2, і попросив купити ліки та цигарок та принести йому додому, так як захворів. Він зайшов до Центрального гастроному, купив в аптеці необхідні ліки, в кіоску купив цигарок і направився до товариша додому. На вул. Радянській у районі «Колгоспного ринку», біля магазину «Рудзік» він зустрів ОСОБА_1 з мамою та сином, вони повертались додому. Він пішов із ними і попросив взяти дитину на руки, чи взяти її за руку, але вони відмовили. Він ще раз запропонував щось купити для дитини, але потерпілі знову відмовились. Попросив понести сина на руках до під'їзду їх будинку, що по АДРЕСА_3, бо вони йшли в одному напрямку, пояснив ОСОБА_1, що йде до ОСОБА_8, якого вона його знає. Але потерпілі почали обзивати його, «посилати». Він намагався взяти дитину за руку, бо малий тягнувся до нього, плакав, а він махав ключами, щоб вони дзеленчали, - і малий тоді заспокоювався, сміявся, йому це подобалось. У нього з потерпілими на протязі всього шляху до будинку тривав конфлікт: він просив дати йому дитину, а йому не давали та продовжували ображати. Підходячи до під'їзду їх будинку він ще раз попросив дати йому можливість погуляти з дитиною. Йому сказали, що дитину не отримає, ОСОБА_5 обізвала його, а ОСОБА_1 сказала, що хлопчик взагалі не його дитина, і що якщо вони ще раз його [ОСОБА_3] побачать, то йому буде погано. Він не знає, не пам'ятає, що в той момент потім сталося, але, побачивши у себе на руках кров, він почав тікати. Прийшов до тями біля 12-ї школи, на дорозі, коли його ледь не збила машина. Як він туди потрапив - не знає. У нього була порізана рука, руки були в крові, збитий лікоть, боліло коліно. Він зрозумів, що накоїв біди і відразу зателефонував до ОСОБА_9, який працював ДІМ в тому районі, де він з ОСОБА_1 жив. Розповів йому, що сталося, але ОСОБА_9 спершу не повірив і сприйняв це як жарт; сказав що за містом. Потім ОСОБА_9 ще кілька разів передзвонював йому протягом нетривалого часу. Казав, щоб не переживав, що скору вже хтось викликав; що дзвонив в міліцію, що потерпілі живі і їх він просто порізав; сказав йому іти додому, чекати працівників міліції. ОСОБА_3 послухався і пішов додому, хоча питав чи не піти йому в лікарню, може там чимось допоможе. Коли прийшов додому, його мати - ОСОБА_10 - сказала, що приїжджала міліція і їй сказали, що сталося. Він сказав їй, що точно не знає що трапилося. Він зняв із ключів ніж, передзвонив ОСОБА_9 і сів чекати міліцію. Приблизно через 5 хв. приїхала міліція і його забрали до відділку.

Як, куди, чим він наносив удари потерпілим він не пам'ятає. У той день в нього з собою була в'язка із п'яти ключів, брилка, ланцюжка і ножика. Ніж маленький, розкладний, лезо приблизно 4 см, носив його в складеному стані, але на ньому є кнопка і він навіть у кармані сам розкладався декілька разів. Цей ніж віддав працівникам міліції, сам. 29.04.2012 р. був одягнений у білу кепку, білу футболку з сірими полосами, світло-голубі джинси, голубі із жовтим кросівки. Чи залишились на одязі сліди крові, він не пам'ятає, де ділась кепка, не знає.

Щодо відносин з потерпілими ОСОБА_3 пояснив, що в нього з ОСОБА_1 бували сімейні сварки, але він дуже любить ОСОБА_1 та ОСОБА_6, і ніколи не зробив би їм нічого поганого. ОСОБА_1 мама (потерпіла ОСОБА_5) ставилася до нього дуже погано, як до собаки, але він намагався її постійно чимось приємно здивувати, дарував подарунки, щоб вона змінила до нього своє ставлення. Раніше ОСОБА_1 зверталася в міліцію із заявами, бо він їй дав ляпас. Потім був ще випадок, він просив дитину, коли вони вже розійшлися, а вона його послала і він знову дав їй ляпас. Таких інцидентів було два. Потім вони ще то помирилися, то розходилися, бо ОСОБА_1 хтось проти нього настроював. Мама ОСОБА_1 коли приїхала із заробітків, взагалі заборонила їм бачитись. Він і ОСОБА_1 не проживали разом із 06 січня 2012 року.

Допитаний під час досудового слідства в якості обвинуваченого ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, відповідно до пред'явленого йому обвинувачення, визнав частково, але на підставі ст. 63 Конституції України давати покази відмовився (т. 1 а.с. 198).

Не зважаючи на часткове визнання підсудним своєї вини у вчиненні злочину та його незгоду з правовою кваліфікацією його дій, вина ОСОБА_3 у висунутому йому обвинуваченні під час судового розгляду повністю підтверджена доказами, зібраними під час досудового слідства та отриманими під час судового слідства, які були досліджені в судовому засіданні: показами потерпілих, свідків, висновками експертів, протоколами слідчих дій.

Вина ОСОБА_3 в суді підтверджується такими доказами:

- показами потерпілої ОСОБА_1, яка показала, що 29 квітня 2012 року, приблизно о 17-00 годині, вона разом із мамою - ОСОБА_5 - і своїм сином ОСОБА_6 пішли гуляти в парк, що знаходиться біля магазину «Велика кишеня» за Міським будинком культури. У парку вони зустріли ОСОБА_3. Він трошки погуляв із ОСОБА_6 і попросив, щоб вона побула ще із ним і дитиною, але вона відмовилась і сказала, що їм потрібно йти. Він запитав коли наступного разу побачиться із дитиною, на що вона відповіла, що не знає. Вона взяла коляску і разом із мамою, сином пішли в сторону свого дому, але зустріли знайому і вирішили повернутись, щоб ще погуляти на стадіоні «Іллічівець». Погулявши недовго на території стадіону, вони втрьох пішли додому. Дійшовши до магазину «Рудзік», знову зустріли ОСОБА_3. Він пішов разом з ними до їхнього дому, що по АДРЕСА_3. ОСОБА_3 сказав, що йде до свого товариша, який проживає по АДРЕСА_2. По дорозі ОСОБА_3 попросив повезти коляску з дитиною, вона йому не дозволила. Потім він попросив ще трохи побути з малим, але вона відмовила. Він почав знову просити і тоді вона сказала йому, що це не його дитина. Після цих слів ОСОБА_3 відразу змінився в обличчі. Вона розвернулася, щоб піти, але він пихнув її в праве плече рукою, в якій щось було, наче як зв'язка ключів. А потім він ще два рази вдарив її у правий бік, поранив її, вона закричала і між ними стала мати. ОСОБА_3 вдарив маму, а потім розвернувся до неї [ОСОБА_1] і вдарив її ще раз в грудну клітку з лівої сторони і в ліву руку - плече і передпліччя - наніс порізи. Потім він почав тікати в напрямку провулку Кам'яного, 4. Їй стало погано, вона втратила свідомість, а отямилася, коли приїхала швидка. Під час інциденту дитина була в колясці поряд з нею, коляска перекинулася, чи звернув на неї увагу ОСОБА_3, вона не пам'ятає. Свідками інциденту були ОСОБА_13 та ОСОБА_14. Коли все скінчилося, ОСОБА_13 підбігла до них і відразу взяла дитину на руки. Думає, що своїми словами про те, що дитина не ОСОБА_3, вона могла спровокувати його наступну агресивну поведінку. Просила не карати підсудного дуже суворо.

Щодо відносин з підсудним, вона показала, що ОСОБА_3 був її цивільним чоловіком, вони перестали проживати разом в січні 2012 року, а остаточно розійшлися в кінці березня 2012 року. Батьком її сина ОСОБА_6 є ОСОБА_3, але дитина зареєстрована на її прізвище і ОСОБА_3 в свідоцтві про народження не записаний батьком. Раніше у 2012 році в них було два конфлікти, під час яких ОСОБА_3 застосував до неї фізичну силу - давав ляпаси. З цих приводів вона зверталась в міліцію, з ОСОБА_3 проводили профілактичну бесіду. А взагалі, за час спільного проживання, дуже рідко було, щоб ОСОБА_3 сердився, ставився до неї добре, малого дуже любить, все, про що просила, робив, купляв.

- показами потерпілої ОСОБА_5, зафіксованими в протоколі допиту потерпілої від 01.05.2012 року під час досудового слідства та оголошеними в судовому засіданні за згодою всіх учасників судового розгляду у зв'язку з неможливістю прибуття потерпілої до суду через виїзд за кордон, і які вона підтвердила в адресованих суду письмових заявах від 07.08.2012 року та від 19.03.2013 року. Згідно з протоколом допиту, потерпіла показала, що з 2010 року її дочка ОСОБА_1 почала спільно проживати з ОСОБА_3 У них народився син ОСОБА_6, але батьківства ОСОБА_3 вона не визнавала. За час спільного проживання в них неодноразово виникали конфлікти: проживали то окремо, то разом. Дочка кілька разів зверталася до міліції із заявами щодо побиття її ОСОБА_3 29 квітня 2012 року вона разом з дочкою ОСОБА_1 та онуком ОСОБА_6 гуляли в парку біля Міського будинку культури, м. Умань. Зустріли там ОСОБА_3, який попросив прогулятися з ОСОБА_6. Дочка погодилася. Через деякий час ОСОБА_1 забрала ОСОБА_6 і вони спочатку пішли в напрямку свого дому, але потім повернулися на стадіон «Іллічівець», а ОСОБА_3 залишився в парку. Погулявши там, вона з дочкою, онуком пішли в напрямку свого дому, що по АДРЕСА_3. Приблизно о 19 год. 30 хв., коли вони йшли по вул. Радянській, біля магазину «Добробут» їх наздогнав ОСОБА_3, який знов почав просити в ОСОБА_1 дозволу погуляти з ОСОБА_6. ОСОБА_1 сказала, що не проти щоб він гуляв з сином, але тоді вже була пізня година і потрібно було годувати ОСОБА_6, тому відмовила в проханні ОСОБА_3. Він разом з ними дійшов до будинку НОМЕР_1, де вона з дочкою проживали. Біля першого під'їзду будинку, коли хотіли зайти до нього, то ОСОБА_3 несподівано наніс удар ОСОБА_1 по голові, чим саме вона не бачила. Потім він наніс ОСОБА_1 удар в область живота, від чого вона впала на землю. У цей час вона побачила в ОСОБА_1 кров, а в руці ОСОБА_3 ніж. Тому кинулась захищати дочку й відштовхнула ОСОБА_3. У відповідь він наніс їй удар кулаком по голові в область затилку, від чого вона зігнулась, а він наніс їй ще один удар ножем в лівий бік. Потім ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_1 і наніс їй один удар в область серця та один удар по лівій руці. Вона знову кинулась захищати дочку і ОСОБА_3 наніс їй один удар ногою по голові й розпочав тікати, так як в дворі знаходились люди. Його розпочав наздоганяти невідомий їй чоловік. Він побіг в напрямку готелю «Фортеця», а жінка підійшла до них, підняла з землі ОСОБА_6, який випав з коляски під час цього конфлікту й посадила в коляску. Після цього приїхала швидка медична допомога та працівники міліції. (т. 1 а.с. 49-50, 235, т. 2 а.с. 82);

- показами свідка ОСОБА_14, який показав, що він разом із своєю дружиною ОСОБА_13 ввечері 29 квітня 2012 року сиділи на лавці, відпочивали, у дворі, що між будинками по вул. Радянській, 40, та будинком навпроти - по пров. Кам'яному, 4, в м. Умані. Він бачив, що до будинку НОМЕР_1 підійшла з коляскою дівчина [потерпіла ОСОБА_1], жінка і разом із ними якийсь хлопчина [підсудний ОСОБА_3.], які, як йому здалося, були знайомі між собою. Протягом приблизно однієї хвилини між ними тривав якийсь словесний конфлікт - він чув, що говорили на підвищених тонах, з якого приводу і що саме говорили один одному його учасники він не прислухався, і не звертав на це уваги. Він з дружиною був метрів за 20 від місця події. Потім між вказаними особами почалась бійка, яка сталася миттєво. Підсудний почав наносити удари потерпілим, коли вони втрьох підійшли до під'їзду будинку. Спочатку підсудний пихнув дівчину, її мама за неї заступилася, він теж її пихнув і хотів через маму дістати потерпілу, кілька разів. Під час бійки коляска з дитиною впала на бік, дитина випала з неї, але підсудний не зупинився і увагу на це не звернув. Чи було щось в підсудного в руці він не бачив. Потім підсудний почав тікати в напрямку до кафе «Фортеця», а він [свідок] побіг за ним щоб зловити. Коли почав бігти за підсудним, побачив хлопця, що їхав на мопеді, зупинив його, поки той зупинився і він сів на мопед, то підсудний вже відбіг метрів на 50. Потім підсудний вже вибіг під гору, а там зарослі, нічого не видно і підсудного вже не було, коли свідок туди доїхав. По дорозі підсудний загубив свою кепку (бейсболу) білого кольору, яку свідок підібрав, порвав на кілька частин та викинув. У подальшому свідок показав працівникам міліції, де викинув частини кепки. Коли він повернувся на місце події, то побачив кров на асфальті біля під'їзду; дівчина була сперта на двері під'їзду і держалася за живіт, була без свідомості, в районі живота в неї були кроваві плями; і так само в її матері була кров на одязі на животі; приїхала міліція, а потім швидка допомога, зібралися люди;

- показами свідка ОСОБА_13, яка показала, що 29 квітня 2012 року вона бачила як ОСОБА_1, яка вела коляску, її мама та підсудний піходили до будинку, що по АДРЕСА_3, до свого під'їзду. Вона бачила цих осіб багато разів біля цього будинку, потерпілу знала як ОСОБА_1, думала, що підсудний - чоловік ОСОБА_1. Вона зі своїм чоловіком ОСОБА_14 сиділа на лавці в їхньому дворі на відстані приблизно 15 метрів від під'їзду, тому бачила події добре. Потерпілі з підсудним говорили між собою, про що саме - не чула, сварки між ними наче не було. Побачила, що підсудний б'є потерпілу ОСОБА_1 кулаками, та так, що вона аж відлетіла до стіни. Матір ОСОБА_1 вступилася за дочку, але підсудного це не зупинило. Сказала чоловіку, щоб він пішов розборонив їх. Вона думала, що підсудний б'є потерпілу кулаками, а потім, коли підсудний почав тікати, побачила, що в правій руці в нього був ніж в крові, довжиною приблизно 10 см. Скільки було ударів вона точно сказати не може. Був удар у бік ОСОБА_1, а потім підсудний почав кромсати потерпілу по животі. Чи наносив підсудний удари ногами потерпілій ОСОБА_5 вона не бачила. Під час цієї події дитина випала з коляски, але підсудного це не зупинило. Все сталося приблизно за 30 секунд. Її чоловік почав підходити до них, а підсудний почав тікати в сторону ресторану «Фортеця». Чоловік побіг за ним, але коли повернувся, то сказав що підсудний втік, що доганяли його на мопеді, але не наздогнали. Інших людей під час інциденту в дворі не було, вони попідходили вже коли ОСОБА_1 втрачала свідомість, спливала кров'ю. Коли чоловік доганяв підсудного, то знайшов блейзер (кепку) білого кольору та порвав його зі-злості. Потім працівникам міліції він показав, де кинув частини блейзера, їх знайшли, сфотографували та забрали. У той час, коли підсудний тікав, свідок підійшла до місця події, підняла дитину на руки, побачила, що в потерпілої ОСОБА_1 сильно текла кров із живота, а в її матері кров текла по нозі. ОСОБА_1 просила викликати швидку допомогу. На ОСОБА_3 були світло-блакитні джинси, біла кепка. ОСОБА_1 була одягнена в літній сарафан рожевого кольору, її мама в якомусь платті, точно не пам'ятає.

- показами свідка ОСОБА_9, який показав, що працює дільничним інспектором міліції в Уманському МВ УМВСУ в Черкаській області. Знає ОСОБА_3 в зв'язку зі зверненнями потерпілої ОСОБА_1 із заявами про нанесення ОСОБА_3 їй тілесних ушкоджень, і він проводив перевірку цих заяв, опитував ОСОБА_3; перша заява була в кінця січня 2012 року. Суттю конфлікту було те, що ОСОБА_1 забороняла ОСОБА_3 бачитись із дитиною, а також його ревнощі. 29 квітня 2012 року приблизно о 21 год. 40 хв. йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_3 і повідомив, щоб приїхав та затримав його, бо він завалив свою дружину і тещу, по АДРЕСА_3. Спочатку сприйняв це як жарти і сказав щоб підсудний телефонував на 102 та викликав швидку допомогу, бо він знаходився за межами м. Умані. ОСОБА_3 погодився, при цьому сказав, що швидка вже приїхала, хтось викликав. Свідок передзвонив підсудному щоб перепитати, чи це правда. ОСОБА_3 сказав, що не жартує, і тоді ОСОБА_9 сам зателефонував до міліції і поцікавився, чи з приймального відділення Уманської міської лікарні не надходило повідомлення, що доставлено дві жінки з ножовими пораненнями. Черговий сказав, що було повідомлення і доставлено двох жінок з ножовими пораненнями. Він сказав черговому, що цей злочин вчинив ОСОБА_3, на що черговий повідомив, що вже знають про це і що їздили до нього додому, але вдома його не було. Він передзвонив до ОСОБА_3, запитав, де він знаходиться, і сказав йому йти до будинку АДРЕСА_3, але він сказав, що піде додому, переодягнеться і сам піде в міліцію. ОСОБА_9 сказав підсудному, щоб він ішов додому, переодягнувся і нікуди не йшов, що працівники міліції самі прийдуть до нього. Щоб впевнитись, що ОСОБА_3 дійсно знаходиться вдома, сказав дати трубку його мамі, коли прийде. Він погодився і коли прийшов додому, то дав слухавку мамі. Свідок повідомив колегам, що ОСОБА_3 вже вдома і щоб вони їхали на АДРЕСА_1, а сам продовжував розмовляти з ОСОБА_3, щоб у нього не виникло наміру втекти. Під час телефонної розмови підсудний запитував про те, що йому буде за його вчинок. Свідок повідомив ОСОБА_3 про те, що потерпілі живі і сказав, щоб він не хвилювався. Чи це підсудний поцікавився про те, чи живі потерпілі чи ні, свідок не пам'ятає.

- показами свідка ОСОБА_10, матері підсудного, яка показала, що про подію вона дізналася у вечері 29 квітня 2012 року, коли приїхали працівники міліції і сказали, що хочуть забрати ОСОБА_3, це було приблизно о 21-30 год., але сина не було вдома. Другий раз вони прийшли о 22 год. 30 хв., коли ОСОБА_3 вже був у дома. Він прибіг додому перед міліцією, переляканий. На запитання, він відповів, що порізав ОСОБА_1. У той день він був одягнений в білу футболку та джинси. Щодо відносин підсудного з потерпілими, показала, що для ОСОБА_3 існувала лише ОСОБА_1, він хотів із нею розписатися. Вони з 2010 року жили разом, але час від часу ОСОБА_3 повертався жити додому. Які точно між її сином та ОСОБА_1 були відносини, чи були конфлікти, вона не знає.

- показами свідка ОСОБА_16, який показав, що повертався 29 квітня 2012 року з дитиною із дитячого майданчика, який знаходиться поряд з пл. Леніна. Повернувши біля «Сімейної аптеки» в провулок Кам'яний, і спустившись до свого дворика, він почув як кричить жінка. Віддавши дитину матері він пішов подивитись, що трапилось, на зустріч йому пробіг молодий хлопчина, а за ним інший, який наздоганяв першого. Перший хлопець був одягнений в голубого кольору штани і футболку, на голові була кепка, його обличчя не розгледів. Піднявшись вище по схилу, побачив двох жінок в крові, які сиділи біля під'їзду будинку АДРЕСА_3, і перевернуту дитячу коляску. У молодої жінки з правої сторони була кровотеча в області печінки, була кров в області грудей з лівої сторони, а у старшої жінки була кров на нозі. Він відразу викликав швидку медичну допомогу та міліцію, а потім кинувся наздоганяти хлопців. Спустився за ними до ресторану «Фортеця», але там вже не побачив куди побіг перший хлопець. Він повернувся до місця пригоди разом із двома хлопцями, що доганяли першого, один із них сказав, що підсудний загубив кепку, але він цієї кепки не бачив і куди вона поділася не знає. Ці події відбувалися під вечір, точного часу він не пам'ятає, орієнтовно о 19 чи 20 годині.

- показами свідка ОСОБА_8, який показав, що 29 квітня 2012 року захворів. По телефону, приблизно о 17 год., попросив ОСОБА_3 принести йому ліків та сигарет. ОСОБА_3 мав прийти до нього за адресою АДРЕСА_2, але так і не прийшов. Так як потрібно було вигуляти собаку, то вирішив, що сам купить ліки. Коли приблизно о 20-00 год. вийшов із будинку, то побачив наслідки того, що сталося біля будинку навпроти.

- Протоколом огляду місця події від 29.04.2012 року із фото таблицею до нього, згідно з якими біля під'їзду № 1 будинку АДРЕСА_3 на асфальтовому покритті були виявлені плями речовини бурого кольору, схожої на кров, та були вилучені зразки виявленої речовини; в кінці дороги-спуску від пров. Кам'яного до готельного комплексу «Фортеця», біля повороту на вул. Чапаєва, були виявлені та вилучені частини кепки (блейзера) білого кольору, що належала ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 6-12);

- явкою з повинною ОСОБА_3 від 30.04.2012 року, в якій він зізнається в тому, що 29.04.2012 року, близько 19 год. 30 хв. по АДРЕСА_3, наніс ножові поранення ОСОБА_1 в область живота, серця та шиї, та ОСОБА_5 - в область руки (т. 1 а.с. 17);

- довідками Уманської міської лікарні за № 445, № 446 від 30.04.2012 року про те, що 29 квітня 2012 року на стаціонарне лікування в хірургічне відділення поступили ОСОБА_1 з проникаючим пораненням черевної порожнини, непроникаючими пораненнями грудної клітки зліва, і ОСОБА_5 з проникаючим пораненням черевної порожнини, у обох внутрішньочеревні кровотечі (т. 1 а.с. 19, 20);

- Протоколом добровільної видачі 29.04.2012 року санітаром Уманської міської лікарні одягу, в який були одягнені ОСОБА_1 і ОСОБА_5 29 квітня 2012 року, коли поступили в лікарню, зі слідами речовини бурого кольору, схожої на кров та в пошкодженому вигляді (т. 1 а.с. 22);

- Протоколом добровільної видачі 30 квітня 2012 року ОСОБА_3 одягу, в який він був одягнений 29 квітня 2012 року - джинсів синього кольору та футболки білого кольору зі смугами сірого кольору, та розкладного ножа чорного кольору, яким він наніс удари потерпілим ОСОБА_1 і ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 23);

- Протоколом відтворення обстановки та обставин події, з фото таблицею до нього, від 30 квітня 2012 року з участю ОСОБА_3, згідно з якими підсудний під час проведення відтворення показав і розповів про обставини нанесення ним ножових поранень та спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 і ОСОБА_5, що відбулись 29.04.2012 року біля під'їзду № 1 будинку АДРЕСА_3, та розказав та показав в якому напрямку він тікав з місця події в напрямку готельного комплексу «Фортеця» (т. 1 а.с. 36-42);

- Протоколом огляду речових доказів від 30 квітня 2012 року, а саме: одягу, в який були вдягнені потерпілі ОСОБА_1 і ОСОБА_5 29.04.2012 року і на якому є сліди бурого кольору, схожими на кров, та наявні порізи на платтях потерпілих; одягу, в який був одягнутий ОСОБА_3 29.04.2012 року - синіх джинсових штанів, футболки білого кольору з сірими вертикальними полосами на передній частині, - на яких є плями бурого кольору, схожими на кров; частини кепки, яку ОСОБА_3 загубив під час втечі з місця події; марлевих тампонів зі зразками речовини бурого кольору, вилученої 29.04.2012 року під час огляду місця події біля під'їзду № 1 будинку АДРЕСА_3, - крові потерпілих; розкладного ножа чорного кольору, який видав ОСОБА_3 30.04.2012 року, - ніж загальною довжиною 145 мм, що складається з клинка, довжиною 67 мм, який фіксується вузлом фіксатора, та руків'я, довжиною 83 мм, - на лезі наявні плями бурого кольору, схожі на кров. Після огляду вказані речі Постановою слідчого від 30.04.2012 р. визнані речовими доказами та приєднані як такі до кримінальної справи (т. 1 а.с. 43-45, 46);

- Висновком одорологічної експертизи № 92 від 11.06.2012 року, згідно з яким зразок запаху, наданий на дослідження, вилучений зі шматків кепки, вилученої під час ОМП 29.04.2013 року, наявний та придатний для ідентифікації особи; зразок запаху відібраний з крові ОСОБА_3 наявний та придатний для ідентифікації. При порівнянні зразка запаху, вилученого з крові ОСОБА_3 зі зразком запаху вилученим зі шматків кепки, в ході дослідження встановлено, що зразок запаху вилучений з крові ОСОБА_3, має спільне джерело походження зі зразком запаху, вилученим зі шматків кепки (т. 1 а.с. 82-86);

- Висновком цитологічної експертизи № 116 від 15.06.2012 року, згідно з яким на клинку ножа, виданого ОСОБА_3 30.04.2012 р., виявлено кров людини. За результатами серологічного дослідження цієї крові з врахуванням групи крові потерпілих встановлено, що походження крові від потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_5 не виключається (т. 1 а.с. 127-128);

- Висновком імунологічної експертизи № 189 від 19.06.2012 року, згідно з яким на футболці та джинсах, виданих ОСОБА_3 30.04.2012 р., знайдена кров людини. За результатами серологічного дослідження цієї крові з врахуванням групи крові потерпілих встановлено, що походження крові від потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_5 не виключається (т. 1 а.с. 133-137);

- Висновком імунологічної експертизи № 191 від 19.06.2012 року, згідно з яким на двох марлевих тампонах зі змивами з місця події знайдена кров людини. За результатами серологічного дослідження цієї крові з врахуванням групи крові потерпілих встановлено, що походження крові від потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_5 не виключається (т. 1 а.с. 142-146);

- Висновком судово-медичної експертизи № 67-мд від 30.05.2012 року, згідно з яким в потерпілої ОСОБА_5 виявлено колото-різану рану черевної порожнини з пошкодженням селезінки та міжреберної артерії, а також з внутрішньочеревною кровотечею. Ці тілесні ушкодження виникли від дії гострих предметів, цілком можливо від нанесення удару ножем, і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя. Тілесні ушкодження могли виникнути в час та при обставинах, вказаних в установчій частині вироку (т. 1 а.с. 150-151);

- Висновком судово-медичної експертизи № 72-мд від 07.06.2012 року, згідно з яким в потерпілої ОСОБА_1 виявлено колоту проникаючу рану черевної порожнини з пошкодженням правої долі печінки, верхнього полюсу правої нирки, що ускладнилась внутрішньочеревною кровотечею об'ємом близько 1300мл, яка виникла від дії гострого предмету, цілком можливо від нанесення удару ножем, та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя. Також в потерпілої ОСОБА_1 виявлено колото-різану рану грудної клітки зліва, колото-різану рану лівого плеча, колото-різану рану лівого передпліччя, які виникли від дії гострого предмету (-ів), цілком можливо від нанесення удару ножем, та належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Ці тілесні ушкодження могли виникнути в час та при обставинах, вказаних в установчій частині вироку (т. 1 а.с. 155-158);

- Картами виїзду швидкої медичної допомоги № 11236, № 11236 «а» від 29.04.2012 р. Уманської станції швидкої медичної допомоги, згідно з якими виклик швидкої медичної допомоги для потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_5 був прийнятий о 20 год. 08 хв., адреса виклику - АДРЕСА_3 (на вулиці), з приводу ножових поранень (т. 1 а.с. 56, 57);

- розкладним ножем, який добровільно видав ОСОБА_3 30.04.2012 року, оглянутим в судовому засіданні 28.03.2013 року: ніж чорного кольору, що складається з клинка, який фіксується вузлом фіксатора, та руків'я. Під час огляду в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 пояснив, що це той ніж, яким він наніс удари потерпілим і який видав працівникам міліції; ніж він носив в складеному виді разом з ключами.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 зазначав, що під час вчинення ним суспільно-небезпечних дій та після них, його поведінка не була адекватною: затьмарення свідомості, порушення сприйняття оточуючого середовища та своїх дій, порушення мислення, волі, пам'яті. Підсудний показав, що взагалі не пам'ятає яким чином, в якій послідовності, яким знаряддям він завдав тілесних ушкоджень потерпілим, та як залишив місце події. Він неодноразово зазначав, що не мав наміру вбивати потерпілих, але який намір у нього був не пояснив.

Таку позицію підсудного суд розцінює як спосіб захисту від обвинувачення у замаху на умисне вбивство, що спрямований на зміну правової кваліфікації його дій на інший, менш тяжкий, склад злочину.

Для вирішення питання про осудність ОСОБА_3 та з'ясування, чи не перебував підсудний у час вчинення злочину в стані фізіологічного афекту чи іншому стані, що міг суттєво вплинути на його свідомість, волю та здатність сприймати, запам'ятовувати та відтворювати події, що сталися, були призначені та проведені дві комплексні судові психолого-психіатричні експертизи.

Так, згідно з Актом № 30 від 23.05.2012 року амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи та Актом № 123 від 18 липня 2013 року повторної стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи підсудний ОСОБА_3 на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому дій та на теперішній час будь-якого хронічного психічного захворювання, недоумства, тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки не виявляв і не виявляє. За своїм психічним станом в той період часу він міг в повній мірі усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. ОСОБА_3 в досліджуваній ситуації, з урахуванням всього її змісту, в тому числі висловлювань потерпілої про те, що син не його, в момент вчинення інкримінованого йому діяння у фізіологічному афекті або іншому істотно вираженому емоційному стані, який обмежував би його здатність до правильної смислової оцінки і усвідомленого вольового контролю своїх дій, не знаходився. Він міг правильно сприймати, запам'ятовувати, а на теперішній час може давати правильні покази про факти і обставини, що мають важливе значення для справи. (т. 1 а.с. 109-116, т. 2 а.с. 101-106).

Відповідно до Акта № 123 від 18 липня 2013 року повторної стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи також було встановлено, що для підсудного ОСОБА_3 властиві такі індивідуально-психологічні особливості, як достатній рівень інтелектуальних можливостей; відсутність структурних порушень, категоріальний рівень мислення. У мотиваційно-потребнісній сфері нестійкість, суперечність мотивації своїх бажань і поступків, прагнення до самоствердження, вільної самоактуалізації; емоційно-вольова неврівноваженість зі схильністю до реакцій образливості, дратівливості, запальності, демонстративно-шантажним, зовнізвинувачуючим формам поведінки, низький самоконтроль. А також нестійкість самооцінки, егоцентричність, упертість, дефіцит розсудливості при оцінці себе, своєї поведінки, прогнозі її наслідків. Ці індивідуально-психологічні особливості досліджуваного визначають його індивідуальний модус функціонування в соціальному середовищі, при цьому не порушують нормальний хід діяльності. Особистісні характеристики в звичайному житті досліджуваного компенсовані, однак у залежності від суб'єктивної значимості тих чи інших життєвих обставин, можуть загострюватись, приймати ярко виражений характер і визначати цільову структуру поведінки, способи досягнення цілей, не здійснюючи суттєвого впливу на свідомість і діяльність, здатність розуміти характер і значення своїх дій, свідомо керувати своїми вчинками (т. 2 а.с. 101-106).

Дослідивши та оцінивши всі обставини і докази у справі в їх сукупності, суд дійшов до переконання, що вина підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочину відповідно до пред'явленого йому обвинувачення доказана повністю. Дії підсудного стороною обвинувачення кваліфіковані правильно, за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України як закінчений замах на умисне вбивство двох осіб.

Свідченням спрямованості умислу ОСОБА_3 на позбавлення життя обох потерпілих є те, що напад на потерпілих стався в одному й тому ж місці, удари їм наносилися без розриву у часі і почергово; що підсудний в якості знаряддя злочину використав ніж; що удари він наносив потерпілим у райони життєво важливих органів; що після нападу на потерпілих, підсудний відразу залишив місце події та не вжив заходів, спрямованих на надання допомоги потерпілим для запобігання настанню тяжких наслідків для останніх.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 КК України замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Про те, що замах підсудного на вбивство потерпілих є закінченим, свідчить те, що ОСОБА_3 наніс потерпілим кілька ножових поранень у райони життєво важливих органів у присутності під час цих дій неподалік інших людей, безпосередніх перешкод, щоб продовжити наносити удари потерпілим в нього не було. Смерть потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_5 не настала з причин, які не залежали від волі підсудного, - у зв'язку з вчасним наданням їм медичної допомоги - проведенням хірургічних операцій, про що вказано у висновках судово-медичних експертиз потерпілих № 67-мд від 30.05.2012 року, № 72-мд від 07.06.2012 року (т. 1 а.с. 150-151, 155-158).

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_3 суд відповідно до ст. 68 КК України враховує:

ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів;

ступінь здійснення злочинного наміру, а саме: те, що підсудний скоїв закінчений замах на вчинення вбивства;

причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця, тобто те, що злочин не було закінчено з причин, які не залежали від волі підсудного, а саме: підсудний вимушений був залишити місце події з метою уникнути фізичного затримання очевидцями події, а також у зв'язку з тим, що потерпілим була надана вчасна медична допомога - проведені хірургічні операції, які запобігли настанню смерті потерпілих;

особу обвинуваченого, який не має судимостей, неодружений, має малолітнього сина, займався підприємницькою діяльністю, вчинив злочин щодо двох жінок, одна з яких є, на його переконання, матір'ю його сина ОСОБА_6, а друга - бабусею сина, за місцем проживання характеризується посередньо (т. 1 а.с. 178), на диспансерному обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не стоїть (т. 1 а.с. 180, 182), наявність в нього індивідуально-психологічних особливостей у виді емоційно-вольової неврівноваженості зі схильністю до реакцій образливості, дратівливості, запальності, низького самоконтролю, які проявилися, але не вплинули суттєво на його свідомість і поведінку, здатність розуміти характер і значення своїх дій, свідомо керувати своїми вчинками;

обставинами, що згідно зі ст.66 КК України пом'якшують покарання підсудного, суд визнає його з'явлення із зізнанням та щире каяття;

обставини, що згідно зі ст.67 КК України обтяжують покарання підсудного, під час судового розгляду не встановлені.

Враховуючи наведені вище обставини справи, а саме: ступінь тяжкості вчиненого злочину, ступінь здійснення злочинного наміру, причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця, відомості, що характеризують особу підсудного, наявність обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, відповідно до статей 50, 65 КК України, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів є покарання, пов'язане з його ізоляцією від суспільства, у виді позбавлення волі на певний строк, в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 115 КК України. Достатніх підстав для застосування положень ст. 69 КК України до підсудного судом не встановлено.

Під час досудового слідства підсудний 30 квітня 2012 року був затриманий (т. 1 а.с. 25). Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03.05.2012 року підсудному був обраний запобіжний захід - взяття під варту (т. 1, а.с. 61). Вказаний запобіжний захід ОСОБА_3 суд вважає необхідним залишити без змін до набрання вироком законної сили, оскільки підстав для його скасування чи заміни судом не встановлено.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_3 слід зарахувати день за день строк перебування його під вартою: з 30 квітня 2012 року до дня постановлення вироку.

Потерпілі цивільні позови на заявляли.

Заклад охорони здоров'я та прокурор позов про відшкодування витрат Уманської міської лікарні на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_5 не подавали, тому питання про їх стягнення може бути вирішене в порядку цивільного судочинства за їх позовом.

Питання про речові докази по справі вирішити відповідно до ст. 81 КПК України 1960 року.

На підставі ст. 93 КПК України 1960 року судові витрати на проведення одорологічної експертизи в сумі 705,60 грн. (т.1 а.с. 82) - підлягають стягненню з підсудного.

Керуючись ст.ст. 81, 93, 323, 324, 327, 328, 330-335, 338, 343 КПК України 1960 року, суд

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання - з 30 квітня 2012 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 24525055) судові витрати на проведення під час досудового слідства одорологічної експертизи в сумі 705 (сімсот п'ять) гривень 60 коп.

Речові докази у справі, що передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Уманського МВ УМВС України в Черкаській області, квитанція № б/н від 20.06.2012 року (т. 1 а.с. 47):

плаття рожевого кольору, бюстгальтер білого кольору, труси, жіноче взуття, рушник, плаття коричневого кольору, бюстгальтер бузкового кольору, труси малинового кольору, тапочки - передати потерпілій ОСОБА_1 за належністю;

штани джинсові, футболку - передати матері засудженого - ОСОБА_10;

частини кепки, 3 паперові конверти з марлевими тампонами зі змивами крові та зразком марлевого тампона, розкладний ніж - знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти діб з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку, до Апеляційного суду Черкаської області через Уманський міськрайонний суд Черкаської області в порядку, який був передбачений Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року.

Суддя: О.С. Кімстачов

Судді: Л.С. Годік

К.Г. Ребрина