Рішення № 35814991, 26.11.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1310/2-562/11 Головуючий у 1 інстанції: Постигач Б.А.

Провадження № 22-ц/783/2126/13 Доповідач в 2-й інстанції: Штефаніца Ю. Г.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого: Штефаніци Ю.Г.

суддів: Берези В.І., Федоришина А.В.

за участі судового секретаря: Іванової О.О.,

представника Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» Гнатишака О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 06 грудня 2012 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на житловий будинок, земельну ділянку і виселення з будинку, -

в с т а н о в и л а:

В серпні 2011 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмети іпотеки, жилий будинок відповідача, АДРЕСА_1 та земельну ділянку і виселення її разом з особами , що з нею проживають, з цього будинку зі зняттям з реєстрації.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між "ПриватБанком" та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений договір про надання кредиту у розмірі 13 400 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,72 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23.09.2025 року. В забезпечення виконання зобов`язань 30.09.2005 року з відповідачкою був укладений договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_3 надала в іпотеку нерухоме майно: земельну ділянку та будинок АДРЕСА_1. Однак, відповідачка належно не виконувала вимог договору та допустила заборгованість в сумі 15 586,32 доларів США, у зв'язку з чим Банк звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 06 грудня 2012 року у задоволенні вказаного позову Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_3 відмовлено.

Це рішення суду оскаржив ПАТ КБ «ПриватБанк». В апеляційній скарзі зазначає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають істотне значення для справи та без належної оцінки доказів, що містяться у справі та надані позивачем. Стверджує, що суд безпідставно відмовив в задоволені позовних вимог, з причин визнання недійсним договору купівлі-продажу частки жилого будинку, який був переданий в іпотеку. Вважає, що відповідач, маючи заборгованість перед банком, стягнення якої загрожує примусовим відчуженням належного майна, скориставшись послугами прокурора, вирішив визнати договір купівлі-продажу будинку недійсним, з метою відведення будинку від можливого примусового звернення на нього за рішенням суду. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі. (а.с. 111-115, 119-123).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ КБ «ПриватБанк» Гнатишака О.В. на обґрунтування апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як визначено положеннями ст.214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин,яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак зазначеним вимогам закону дане рішення в повній мірі не відповідає.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір.

Відповідно з ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи та безспірно встановлено судом, 23.09.2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №LVZOGF00000007 відповідно до умов якого Банк надає "Позичальникові" на строк до 23 вересня 2025 року кредитні кошти у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 13400 доларів США, на придбання будинку зі сплатою за користування Кредитом відсотків в розмірі 1,06% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та комісією за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,40% від виданого кредиту щомісячно.

При цьому, відповідно до п.1.1 щомісяця в період сплати Позичальник повинен надавати Банку кошти(щомісячний платіж) в сумі 156,42 долари США для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншим витратам Банку відповідно п.п.2.29, 4.3 (т.1а.с.10 -11).

24.09.2005 року між Банком і відповідачкою була укладена додаткова угода до вказаного кредитного договору із зазначенням в п.1.1. того, що Кредит надається для купівлі 9/25 частки житлового будинку за адресо: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.12)

На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором кредиту між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 30 вересня 2005 року було укладено іпотечний договір, відповідно до якого відповідач, як Іпотекодавець, надала банку, як Іпотекодержателю, в іпотеку належний їй на праві власності АДРЕСА_1. За домовленістю сторін при укладенні цього догору вартість Предмета іпотеки складає 65 650 грн.(т.1а.с.12-14).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом безспірно встановлено, що ЗАТ КБ «ПриватБанк» (перейменований в подальшому в ПАТ КБ «ПриватБанк») виконав взяті на себе зобов'язання та фактично надав ОСОБА_3 визначену кредитним договором суму кредиту, що останньою не спростовано.

З матеріалів справи також вбачається, що договірні зобов'язання перед Банком щодо своєчасного повернення кредитних коштів та виконання інших умов договору ОСОБА_3 належно не виконувались.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_3 своїх договірних зобов'язань за Кредитним договором №LVZOGF00000007 у позичальника виникла перед Банком заборгованість, яка станом на 5 липня 2011 року згідно розрахунку банку складає 15586,32 доларів США яка складається із заборгованості: за кредитом- 9826,05 доларів США, за відсотками- 3210,77 доларів США, з комісії - 860,32 доларів США таз пені - 1689, 18 доларів США. (В гривневому еквіваленті загальна сума заборгованості на день подання Банком позову відповідно до курсу гривні до іноземних валют, встановленими Національним банком України становила 124 246 грн. 35 коп.)

Відповідач ОСОБА_3, хоча і не погоджується із сумою боргу, в той же час не надала обґрунтованих спростувань таким розрахункам.

Покликання відповідача на те, що між нею та Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву було укладено договір, за яким Фонд зобов'язався сплачувати за неї відсотки за користування кредитом, однак не виконав своїх зобов'язань, не ставить під сумнів те, що ОСОБА_3 несе відповідальність перед Банком за виконання Кредитного договору №LVZOGF00000007 в повному обсязі.

Не ґрунтуються на матеріалах справи і посилання відповідача не те, що їй не було відомо щодо перерахування частини кредитних коштів на сплату страхових платежів, оскільки виплата таких коштів з кредитної суми передбачена умовами п.1.1. самого кредитного договору та додаткової угоди до кредитного договору від 24.09.2005 року.

Пунктом 18.8.1 Іпотечного договору від 30 вересня 2005 року передбачено , що Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку , якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань , передбачених кредитним договором , вони не будуть виконані.

Згідно п.24 Іпотечного договору від 30 вересня 2005 року звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 18.8.1, 18.8.2, 18.8.3 цього договору, відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку" на підставу рішення суду. А п.25 цього договору передбачено, що реалізація Предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

У відповідності до п.29 Іпотечного договору звернення стягнення на Предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя поряд з іншими, передбаченими умовами договору способами, може бути здійснено шляхом продажу Предмета іпотеки будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст.38 Закону України "Про іпотеку", для чого Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах на розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені Іпотекодавця.

Згідно ст.109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

У відповідності до положень ст.40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

Беручи до уваги фактичні обставини справи, положення ст.ст.526, 590,1049,1050, 1052 ЦК України умови, зазначені в п. 18.8.1 Іпотечного договору, ст.33, 39, 40 Закону України "Про іпотеку" Закону України "Про іпотеку" колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо погашення відповідачем заборгованості за договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - будинок АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю ОСОБА_3 та про виселення останньої із цього будинку.

Відмовляючи у задоволенні цих позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у зв`язку з визнанням за рішенням Золочівського районного суду від 23 квітня 2012 року недійсним договору купівлі-продажу від 24.09.2005 року, за яким ОСОБА_3 придбала у власність частину будинку АДРЕСА_1. площею 76,9 кв.м., якому в подальшому було присвоєно окремий номер НОМЕР_1, відповідачка ОСОБА_3 перестала бути власником цієї частини будинку, яка фактично і була передана нею в іпотеку.

Разом з тим, в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції колегією суддів встановлено, що ухвалою колегії судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних ц кримінальних справ від 17 квітня 2013 року рішення Золочівського районного суду від 23 квітня 2012 року скасовано, а справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд.

З огляду на викладене, спірний об'єкт нерухомості перебуває у власності ОСОБА_3 на законних підставах, є належним предметом іпотеки, та підлягає реалізації у визначений позивачем спосіб із застосуванням відповідних наслідків такої реалізації у визначений законом спосіб.

З огляду на викладене, виходячи з положень п.2 ч.1 ст.307 та ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1, виселення ОСОБА_3 слід скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги ПАТ«ПриватБанк» задовольнити.

В той же час, судова колегія вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позову щодо звернення стягнення, як на предмет іпотеки, на земельну ділянку, що належить до будинку по АДРЕСА_1, про виселення з цього будинку інших осіб, які зареєстровані в ньому та про зняття всіх осіб з реєстрації в цьому будинку, слід залишити без змін з огляду на наступне.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_3 є власником спірної земельної ділянки і що така земельна ділянка перебуває в іпотеці банку. Згідно договору іпотеки в іпотеку передався лише будинок.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що в будинку по АДРЕСА_1, який ОСОБА_3 24 вересня 2005 року придбала у власність за договором купівлі-продажу, 27 вересня 2005 року була зареєстрована неповнолітня дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_4, яка на момент укладення договору іпотеки 30 вересня 2005 року не була знята з реєстрації в цьому будинку.

На момент вирішення справи судом першої інстанції ОСОБА_4 стала повнолітньою особою і продовжує бути зареєстрованою у спірному житлі.

Однак судом не вирішувалось питання, щодо залучення ОСОБА_4 до участі у справі як відповідача, не дивлячись на те, що остання, відповідно до позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», підлягає виселенню із спірного будинку, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості здійснити таке залучення вказаної особи з власної ініціативи.

Не підлягає задоволенню і вимога Банку щодо зняття як відповідача ОСОБА_3 так і інших осіб із реєстраційного обліку у вказаному будинку, оскільки для вирішення такого питання суду слід було залучити як вказаних осіб так і відповідний державний орган реєстрації фізичних осіб (ВГІРФО), чого ні позивачем ні судом зроблено не було.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ПАТ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та її виселення з будинку і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог. В решті вказане рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь ПАТ «ПриватБанк» понесені позивачем суді витрати за подання позову і апеляційної скарги в розмірі сплаченого судового збору в сумі 1876 грн.10 коп. (а.с.1250, 73 грн. та 625,37 грн. ( т.1 а.с.19; т.2 а.с.117)

Керуючись ст.ст.303, 304, ч.1ст.307, ч.1ст.309, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 06 грудня 2012 року в частині відмови у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 та виселення ОСОБА_3 скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги ПАТ«ПриватБанк» задовольнити.

Звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 76,9 кв.м., який належить на праві власності ОСОБА_3 та передано в іпотеку Публічному акціонерному товариству КБ «ПриватБанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50) згідно до договору іпотеки №б/н від 30.09.2005 р. в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № LVZOGF00000007 від 23.09.2005 року в розмірі 15 586, 32 доларів США (що еквівалентно 124 534 грн.69 грн. станом на 26.11.2013 р.) шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру права власності, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, з початковою ціною для подальшої реалізації встановленої незалежним експертом-оцінювачем, а саме, ринкової вартості нерухомого майна на момент реалізації.

Виселити ОСОБА_3 з належного їй на праві власності будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1876 грн.10 коп.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Штефаніца Ю.Г.

Судді: Береза В.І.

Федоришин А.В.