Рішення № 35813906, 22.11.2013, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 листопада 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Кеміня М.П.,

суддів - Боднар О.В., Готри Т.Ю.

при секретарі: Свіді Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ на рішення Іршавського районного суду від 09 серпня 2013 року по справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року Харківський національний університет внутрішніх справ (далі по тексту - ХНУВС) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідача на користь університету витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі, у розмірі 26 485 грн. 91 коп. Позовну вимогу обґрунтував тим, що 01.09.2007 року між ХНУВС та ОСОБА_2 було укладено Договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. Наказом ХНУВС №251 о/с від 27.06.2009 року лейтенанта міліції ОСОБА_2 було відраховано зі складу курсантів ХНУВС та відкомандировано для подальшого проходження служби до УМВС України. Наказом №55 о/с від 14.02.2011 року лейтенанта міліції ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 Ж (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Позивач вважає, що в даному випадку, відповідно до п.2.3.6 Договору, відповідач зобов'язаний відшкодувати університету фактичні витрати, пов'язані з його утриманням, сума яких складає 26 485,91 грн.

Рішенням Іршавського районного суду від 09 серпня 2013 року у задоволенні даного позову відмовлено.

На дане рішення ХНУВС подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову. Зокрема зазначає, що ХНУВС є належним позивачем по даній справі, який має право на звернення до суду із даним позовом. Вказує на те, що позивачем здійснювалося продовольче, речове, харчове забезпечення ОСОБА_2, а також його забезпечення комунальними послугами протягом всього терміну навчання, а вартість цих послуг відображена у загальному розрахунку проведеному відповідно до вимог чинного законодавства. Вважає безпідставним посилання відповідача на порушення його конституційних прав, передбачених ст.ст. 43, 53 Конституції України.

Сторони по справі в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду. При цьому ОСОБА_2 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з сімейними обставинами, однак не надав жодних доказів на підтвердження цього. За таких обставин, колегія суддів визнає названі причини неявки неповажними та вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, відповідно до приписів ч.2 ст. 305 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом установлено, що наказом ректора Харківського національного університету внутрішніх справ від 26 липня 2007 року № 241 о/с ОСОБА_2 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ і зарахований курсантом 1-го курсу Національного університету внутрішніх справ (а.с.7).

01 вересня 2007 року між Харківським національним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області та ОСОБА_2 було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (а.с.4-6).

Пунктом 2.3.6 указаного договору передбачено обов'язок курсанта відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі.

Згідно наказу ректора Харківського національного університету внутрішніх справ від 27 червня 2009 року № 251 о/с ОСОБА_2 було відраховано зі складу курсантів та відкомандировано до ГУМВС України в Закарпатській області (а.с.8).

Відповідно до наказу начальника управління МВС України в Закарпатській області від 14 лютого 2011 року № 55 о/с ОСОБА_2 звільнений з органів внутрішніх справ за власним бажанням на підставі п. 64 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с.9).

Таким чином, спір у справі, що розглядається, стосується відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, особою, яка за власним бажанням звільнена із органів внутрішніх справ до встановленого трирічного терміну перебування на службі.

Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України (далі - Порядок) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року N 313 "Про затвердження порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України" (далі - Постанова).

Відповідно до ст. 1 Порядку (тут і надалі в редакції від 01.03.2007 року) визначено механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України прирівнюється до проходження військової служби, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі:

- дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни;

- відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Згідно зі ст. 3 Порядку витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, Головним управлінням або управлінням Міністерства внутрішніх справ України та особою.

Сторонами такого договору є: виконавець - навчальний заклад, замовник - Головне управління або управління Міністерства внутрішніх справ України, особа - курсант.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Порядку у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати стягнення їх здійснюється в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що: ХНУВС не має відповідних повноважень на пред'явлення такого позову; ХНУВС порушено умови договору щодо інформування фахівця про вартість навчання, що є підставою для розірвання договору без відшкодування фактичних витрат на підготовку; ХНУВС не надсилав відповідачу вимогу з проханням добровільного відшкодування витрат; в договорі не вказано вартості навчання; доводи позивача є суперечливими.

Однак з даними висновками суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Дійсно, навчання ОСОБА_2 здійснювалося за рахунок коштів державного бюджету України. Однак вказані кошти, після виділення з державного бюджету України, перераховуються ВНЗ МВС України, як розпорядникам коштів другого рівня та витрачаються останніми на підготовку фахівців.

Оскільки фактичні витрати, визначені в п.2 Порядку були понесені саме навчальним закладом, як розпорядником коштів другого рівня, то такий навчальний заклад може виступати позивачем в суді по даній категорії справ.

Таким чином, ХНУВС має право на пред'явлення даного позову, згідно ст. 15 ЦК України, ст. 3 ЦПК України.

Також не може бути підставою для відмови в задоволенні позову посилання суду на порушення позивачем умов договору щодо інформування фахівця про розмір фактичних витрат, оскільки ОСОБА_2 питання про дострокове розірвання договору з цих підстав не ставив. Натомість даний договір є чинним та не припинив свою дію і відповідно до приписів ст. 204 ЦК України правомірним, а тому є обов'язковим для виконання сторонами.

Стосовно не надсилання позивачем відповідачу письмової вимоги про добровільне відшкодування витрат, колегія суддів констатує, що саме по собі невикористання стороною досудового способу врегулювання спору не може бути підставою для відмови в судовому захисті. В даному випадку ХНУВС пред'явив до ОСОБА_2 позов без використання досудового врегулювання спору і такий позов прийнятий судом. З поданого ОСОБА_2 заперечення на позов фактично слідує, що останній відмовляється добровільно відшкодувати витрати на підготовку, а тому вказана обставина не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Також помилковим є посилання суду на відсутність у договорі вартості навчання, так як ОСОБА_2 навчався за кошти державного бюджету України, тобто даний договір не є платним. Предметом даного спору є стягнення витрат на утримання фахівця, а не плати за навчання. При цьому колегія суддів констатує, що умови, укладеного між сторонами договору, відповідають умовам Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 травня 2007 року № 150.

Стосовно суперечностей у позовній заяві ХНУВС, про які зазначено судом першої інстанції, то вони є лише технічними описками.

Таким чином, суд першої інтонації дійшов висновку про відмову в задоволенні позову за неповного з'ясування всіх обставин справи і такі висновки не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.

Натомість ХНУВС має право на пред'явлення даного позову, який ґрунтується на нормах матеріального права та підтверджений належними та допустимими доказами.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звільнився з органів внутрішніх справ за власним бажанням до закінчення встановленого трирічного терміну перебування на службі, а тому зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання.

Щодо посилання ОСОБА_2 в своєму запереченні на позов на порушення його конституційних прав колегія суддів констатує наступне.

Перш за все, як уже було вищезазначено, вказаний договір не є договором про оплатну освіту, а тому відсутнє порушення ст. 53 Конституції України, якою встановлено безоплатність освіти.

Стосовно посилання відповідача на ст. 43 Конституції України, відповідно до якої використання примусової праці забороняється, то колегія суддів констатує, що умова про необхідність відпрацювати фахівцем три роки за направленням крім п.2.3.6. Договору передбачена також і ст. 1 Порядку та ст. 18 ЗУ «Про міліцію». Вказані норми не визнавалися неконституційними Конституційним Судом України, є чинним та підлягають застосування до правовідносин, що виникли між сторонами.

Таким чином дані посилання ОСОБА_2 є безпідставними та підлягають відхиленню.

Згідно наданого позивачем розрахунку розмір фактичних витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_2 становить 26 485,91 грн. (а.с.10-15). З вказаного розрахунку вбачається, що до складу витрат входять комунальні послуги, речове забезпечення, харчування та грошове забезпечення. Даний розрахунок зроблено у відповідності до п.п.2.1.1-2.1.6 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах від 16.07.2007 року № 419/831/240/605/537/219/534 та не викликає у колегії суддів жодних сумнівів у його достовірності, а тому береться апеляційним судом до уваги.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позов ХНУВС підлягає задоволенню, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ХНУВС підлягає стягненню судовий збір за пред'явлення позову та подачу апеляційної скарги на загальну суму 397,27 грн. (264,85 + 132,42) (а.с.1, 55).

Керуючись ст.ст. 1, 6 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313, ст.ст. 15, 88, 307, 305, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ задовольнити.

Рішення Іршавського районного суду від 09 серпня 2013 року скасувати та ухвалити по даній справі нове рішення, яким позов Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (пр. 50-річчя СРСР, 27, м.Харків, 61080, ЄДРПОУ 08571096, п/р 31259272210027, Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, МФО 851011) суму витрат, пов'язаних з навчанням у розмірі 26 485 (двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят п'ять) гривень 91 (дев'яносто одну) копійку.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (пр. 50-річчя СРСР, 27, м.Харків, 61080, ЄДРПОУ 08571096, п/р 31259272210027, Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, МФО 851011) судові витрати у розмірі 397 (триста дев'яносто сім) гривень 27 (двадцять сім) копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, після чого протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач

Судді