Вирок № 35810530, 05.12.2013, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/10582/13-к

1-кп/639/473/2013

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року м. Харків

Жовтневий районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді Федюшина М.В.,

при секретарі Корнейченко Н.О.,

за участю прокурора Сагуна М.О.,

підозрюваної ОСОБА_1,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові угоду про примирення та обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013220500000804 від 10.03.2013 року, згідно якого:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Харкова, українка, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працююча, не заміжня, раніше не судима, яка проживає та зареєстрована за адресою: м.: Харків, АДРЕСА_1,

підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, суд,

встановив :

Згідно обвинувального Акту від 28.11.2013 року, ОСОБА_1, 08 березня 2013 року, близько 18:00 год., знаходячись за місцем мешкання ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_2, під час розпивання спиртних напоїв із ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, у присутності вищевказаних осіб, які внаслідок нетверезого стану не спостерігали за обстановкою навколо, упевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу, викрала з тумбочки, розташованої у кімнаті ОСОБА_2, мобільний телефон «Самсунг СТ-1200М», вартістю згідно судово-товарознавчої експертизи № 3605 від 12.11.2013 року, - 127 гривень, та грошові кошти у сумі 130 гривень, які належали племінниці ОСОБА_2, .ОСОБА_5, чим спричинила останній матеріальну шкоду на загальну суму 257 гривень.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

28 листопада 2013 року в м. Харкові між підозрюваною ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_5 укладена угода про примирення, відповідно до якої ОСОБА_1 беззастережно визнала свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні та повернула викрадене майно потерпілій. Сторони погодили покарання відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.185 КК України у вигляді 850 (вісімсот пятдесяти) гривень штрафу в дохід держави.

В підготовчому судовому засіданні ОСОБА_1 провину визнала повністю, просила суд затвердити угоду про примирення та призначити їй узгоджену міру покарання.

Потерпіла ОСОБА_5, подала суду заяву з проханням розглядати справу за її відсутності, будь яких претензій до підозрюваної ОСОБА_1 не має та просила суд затвердити угоду про примирення.

Прокурор не заперечував проти затвердження угоди про примирення та просив призначити ОСОБА_1 узгоджену міру покарання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, про примирення суд виходив з наступного.

Згідно п.1 ч.3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти зокрема рішення про затвердження угоди.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.

Згідно ч.4 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрювана ОСОБА_1 визнала себе винною, відповідно до ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Суд, переконавшись, що сторони примирилися і укладення угоди є добровільним, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать вимогам закону та інтересам суспільства, правова кваліфікація кримінального правопорушення є вірною, зобов'язання взяті за угодою підозрюваною виконані повністю, узгоджена міра покарання відповідає характеру і тяжкості обвинувачення, суд вважає можливим затвердити угоду про примирення від 28 листопада 2013 року, визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити їй узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 (вісімсот пятдесяти) гривень в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.3 ст. 314, ч.2 ст. 373, ст.ст. 374, 475 КПК України, суд,

засудив :

Затвердити угоду про примирення від 28 листопада 2013 року, що укладена в м. Харкові між потерпілою ОСОБА_5 та підозрюваною ОСОБА_1

ОСОБА_1 визнати винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та призначити їй узгоджене сторонами покарання у вигляді 850 (вісімсот пятдесяти) гривень штрафу.

Зобов`язати засуджену ОСОБА_1, протягом п`яти днів з дати проголошення вироку сплатити на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області за експертні послуги, судові витрати за проведення експертизи в сумі 293 грн. 40 коп.

Копію вироку після проголошення негайно вручити засудженій та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м.Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим (підозрюваним) може бути оскаржений в апеляційному порядку:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;

2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;

3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

У разі невиконання угоди про примирення потерпілий має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Суддя М.В. Федюшин