Ухвала суду № 35810334, 04.12.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Чернова Г.В.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

УХВАЛА

іменем України

"04" грудня 2013 р. Справа № 806/6682/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Капустинського М.М.

Мацького Є.М.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю представника позивача Кулик Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "07" листопада 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекон" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекон" 27 вересня 2013 року звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення №000110225 від 16.09.2013, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 37833,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 000110225 від 16.09.2013.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі посилається на те, що ТОВ "Лекон" не надано документального підтвердження походження, поставку та транспортування товарів, відповідно здійснені операції між ТОВ "Лекон" та ТОВ "Хронос" проводились лише по регістрах бухгалтерського обліку без мети настання реальних наслідків та не носили реального товарного характеру, що свідчить про безтоварність таких операцій. Таким чином, наявність у підприємства податкових накладних за умови встановлення факту нездійснення господарських операцій, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що в період з 21.08.2013 по 22.08.2013 Житомирською ОДПІ проведена невиїзна позапланова перевірка ТОВ "Лекон" з питання фінансово-господарських відносин з ТОВ "Хронос" за червень-липень 2011 року, за результатами якої складено акт № 372/22-5/30103882/0100 від 28.08.2013.

В результаті проведення перевірки встановлено порушення ТОВ "Лекон" п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого товариством завищено від'ємне значення з податку на додану вартість (р. 24 Декларації) в сумі 37833,00 грн. в тому числі 2011 рік - 37833,00 грн. в частині фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Хронос" спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вимоги для третіх осіб.

На підставі виявлених порушень Житомирською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №000110225 від 16 вересня 2013 року про зменшення розміру від"ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 37833,00 грн.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність вказаних порушень зі сторони позивача та скасування прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання і оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарської діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського облік} фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів, зобов'язань і власного капіталу підприємства.

Первинні документи - це документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Первинні документи мають бути складені в момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ (а.с. 30) основним видом діяльності ТОВ "Лекон" є допоміжна діяльність у рослинництві (КВЕД - 2010).

Встановлено, що в червні 2011 року на підставі усної домовленості позивач придбав у ТОВ "Хронос" дискову борону квернелент 5 м. вартістю 227000,00 грн.

Факт придбання підтверджується наданими ТОВ "Хронос" документами, а саме: рахунком - фактурою №СФ - 0000142 від 22.06.2011, видатковою накладною № РН - 0000087 від 22.06.2011, податковою накладною №19 від 22.06.2011 та платіжними дорученнями №215 від 22.06.2011 та № 216 від 23.06.2011.

Зазначені первинні документи в цілому у повній мірі відображають зміст господарської операції, її вартісні показники та підтверджують виконання договору.

За формою та змістом вони відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Підставою для формування податкового кредиту ТОВ "Лекон" за червень 2011 року була податкова накладна встановленої форми та змісту, виписана ТОВ "Хронос" за наслідками операцій з продажу вищезазначеного товару.

Зазначена господарська операція відображена позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Зауважень щодо оформлення первинних документів та податкової накладної відповідач не зазначив.

Встановлено також, що позивачем 19 липня 2011 року з ТОВ "Хронос" був укладений договір купівлі - продажу №21, відповідно до якого товариство придбало у контрагента ще одну дискову борону квернелент візіо 4,5 м. вартістю 22000,00 грн., що підтверджується первинними документами, наданими до податкового органу та до матеріалів справи.

Зазначені борони використовувались у господарській діяльності позивача, що підтверджується договором про виконання робіт №4/10-11 від 20.10.2011, укладеного між позивачем та СТОВ "Млинище" та актами здачі-прийняття виконаних робіт (а.с. 54-63).

Згодом, відповідно до договору купівлі - продажу від 10.10.2012 №10/10-12 та від 20.11.2012 № 20/11-12 обидві борони були відчужені ТОВ "Поліссяагросервіс", що також підтверджується відповідними видатковими, податковими накладними та банківськими виписками, карткою рахунку №361 (а.с. 41-48).

Дані обставини свідчать про реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Хронос".

Посилання відповідача на відсутність письмового правочину між позивачем та ТОВ "Хронос" з придбання дискової борони квернелент 5 м є безпідставним.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтями 205-206 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно із ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Не надання під час перевірки сертифіката, паспорту на обладнання, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів не є підставою для висновку про безпідставність формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ "Хронос".

Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних подорожніх, листів є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Безпідставним є і посилання відповідача на висновки акту перевірки Кіровоградської ОДПІ №55/22-7/13750464 від 19.12.2012, оскільки невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

При визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із суб'єктами господарювання та у намірі порушити публічний порядок.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 19.11.2013 закрито провадження по справі про притягнення ОСОБА_4 (директора) до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУАП у зв"язку з відсутністю у його діях складу правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит.

Відповідачем в силу вимог ст. 71 КАС України не доведено правомірність прийнятого ним рішення.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000110225 від 16.09.2013, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "07" листопада 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: М.М. Капустинський

Є.М. Мацький

Повний текст cудового рішення виготовлено "05" грудня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекон" вул.Московська,72,м.Житомир,10000

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014