Постанова № 35809779, 04.12.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/4174/13-а

04 грудня 2013 року 12год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державне підприємство " Підприємство Катеринівської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Рівненській області (№ 46)" до Відділ державної виконавчої служби Сарненського районного управління юстиції про визнання дій неправомірними, визнання нечинними та скасування постанов, зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство «Підприємство Катеринівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області (№46)» (далі - підприємство Катеринівської виправної колонії №46) звернулося до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Сарненського районного управління юстиції (далі - відділ ДВС Сарненського РУЮ) про визнання дій неправомірними відділу державної виконавчої служби Сарненського районного управління юстиції, визнання нечинними та скасування постанов, зняття з арешту з майна.

Представники позивача в судове засідання не прибув. Через канцелярію суду 04.12.2013 року надійшло клопотання про розгляд справи без участі представників позивача(а.с.45).

Відповідач в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. На адресу суду заперечень на адміністративний позов не надходило та заяви про розгляд справи за відсутності відповідача.

Судом не визнавалася обов'язковою участь сторін в судовому засіданні. Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, та у відповідності до вимог ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 19.11.2013 року на адресу підприємства Катеринівської виправної колонії №96 надійшло десять постанов державного виконавця відділу ДВС Сарненського РУЮ від 31.10.2013 року про арешт коштів боржника, за одним реєстраційним номером виконавчого провадження ВП №4036446, в результаті чого в банках РОУ ПАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ КБ «ІІриватБанк», філії ПЗРУ AT «Банк «Фінанси та Кредит», РФ ПАТ«Західінкомбанк», філія ПЗРУ AT «Банк «Фінанси та Кредит», ПАТ «ДельтаБанк»,АБ «Укргазбанк», АБ «Експрес - Банк», РОД AT «Райфайзен Банк Аваль», ГУДКСУ у Рівненській області, арештовано розрахункові рахунки та кошти на них, що належить підприємству установи, в межах суми стягнення 613306 грн. 26 коп.

В своїй позовній заяві позивач посилається на те, що відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається. Відповідач ігнорує норму ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», де чітко зазначається, що звернення стягнення на майно звертається на належне боржникові майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення.

Також зазначає, що відповідно до ст. 13 цього Закону підприємства установ виконання покарань є казенними підприємствами, які здійснюють некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку, для забезпечення професійно-технічного навчання засуджених та залучення їх до праці.

Згідно з вимогами ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.

З наведених підстав вважає прийняті постанови нечинними, а дії щодо їх прийняття та накладення арешту - протиправними, а тому просив суд позов задовольнити повністю.

Розглянувши позовну заяву по суті, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що підприємство Катеринівської виправної колонії №46 зареєстроване юридичною особою 23.03.2000 року, що підтверджується копією Довідки АБ№ 522664 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Відповідно до копії даної довідки, підприємство за організаційно-правовою формою є державним підприємством (ідентифікаційний код 08680709)(а.с.27).

Статутом підприємства Катеринівської виправної колонії №46 затвердженого наказом Державної пенітенціарної служби України від 02.04.2012 року № 191 стверджується, що воно засноване на державній власності, підпорядковане і належить до управління Державної пенітенціарної служби України (а.с.29-34).

Державним виконавцем відділу відділ ДВС Сарненського РУЮ Козярчук Л.А. було прийнято постанови від 31.10.2013 року про арешт коштів боржника, якими накладено арешт на грошові кошти в межах суми стягнення 613306,26 грн., що належать підприємству Катеринівської виправної колонії №46 та знаходяться на рахунках у банках: РОУ АТ «Державний ощадний банк України» м. Рівне (МФО 333368), філії ПАТ КБ «ІІриватБанк» м. Рівне (МФО 333391), РФ ПАТ«Західінкомбанк» (МФО 333614), AT «Банк «Фінанси та Кредит» (МФО 300131), АТ «ДельтаБанк» (МФО 380236), АБ «Укргазбанк» (МФО 320478), філії ПЗРУ AT «Банк «Фінанси та Кредит», м. Рівне (МФО 333603), Львівській філії АБ «Експрес - Банк», м. Львів (МФО 325956), РОД AT «Райфайзен Банк Аваль» м. Рівне (МФО 333227), ГУДКСУ у Рівненській області (МФО 833817).

Дані постанови державного виконавця про арешт коштів на рахунках боржника від 31.10.2013 року одним реєстраційним номером виконавчого провадження ВП №4036446, винесені на підставі виконавчого листа №817/722/13-a Рівненського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 року.

Вище зазначені постанови від 31.10.2013 року були надіслані підприємству Катеринівської виправної колонії №46 та в установи банків відповідно до супровідних листів від 01.11.2013 року за №14454/06, №14453/06, №14452/06, №14451/06, №14450/06, №14449/06, №14448/06, №14447/06, №14446/06, №14445/06, а отримані 19.11.2013 року згідно із запису вхідної кореспонденції.

Суд вважає, що оспорюванні постанови Відділом державної виконавчої служби Сарненського районного управління юстиції про арешт коштів боржника від 31.10.2013 року ВП №4036446 прийнято із порушенням вимог закону з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV.

Згідно із ч. 1 ст. 27 вказаного Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

У ч. 1 ст. 52 Закону зазначається, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Частинами 2, 4 статті 52 Закону встановлено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

З аналізу наведених норм вбачається, що арешт коштів боржника, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, є одним із видів звернення стягнення на майно боржника.

Підприємство Катеринівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Рівненській області (№46) є юридичною особою, заснованою на державній власності, яка належить до сфери управління Державної пенітенціарної служби України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну пенітенціарну службу України, яке затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №394/2011, зазначається, Державна пенітенціарна служба України (ДПтС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року №2713-ІV майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №2713-ІV державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Частиною 1 статті 13 цього Закону встановлено, що підприємства установ виконання покарань є державними підприємствами, які здійснюють господарську діяльність та професійно-технічне навчання засуджених.

Частинами 1-3, 5 статті 26 Закону встановлено, що майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань. Управління майном здійснює центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, який закріплює його за органами і установами виконання покарань, слідчими ізоляторами, навчальними закладами, закладами охорони здоров'я, підприємствами установ виконання покарань, іншими підприємствами, установами і організаціями, створеними для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, збереження та раціональне використання цього майна. Майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об'єктом застави. Звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається.

Положення, які закріпленні у вищезазначених нормативних актах знайшли своє відображення також у Статуті підприємства Катеринівської виправної колонії (№46), затвердженого наказом Державної пенітенціарної служби України від 02.04.2012 року № 191. А саме в пункті 6.2. статті 6 зазначається, що майно даного підприємства є державною власністю, закріплюється за ним на праві оперативного управління. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству України та цьому Статуту. Звернення стягнення на майно підприємства не допускається.

Відповідно до п. 5 ст. 139 Господарського кодексу України, коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Як наслідок, на кошти підприємства Катеринівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Рівненській області (№46), що знаходяться на рахунках у банках, поширюється статус майна підприємства установи виконання покарань.

Враховуючі наведені обставини, звернення відділом державної виконавчої служби Сарненського районного управління юстиції стягнення на майно боржника - підприємства Катеринівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Рівненській області (№46), яка є підприємством установи виконання покарань, суперечить вимогам закону.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закон України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувану у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У частині 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частинами 1-2 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин, дії відділу державної виконавчої служби Сарненського районного управління юстиції щодо винесення постанов про арешт коштів боржника є неправомірними, а постанови про арешт коштів боржника від 31.10.2013 року ВП №40367446 протиправними та підлягають скасуванню.

Що стосується позовної вимоги щодо зняття арешту з майна підприємства Катеринівської виправної колонії (№46) накладеного відповідно до постанов державної виконавчої служби від 31.10.2013 року, то суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.2 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Частиною 3 ст. 60 цього Закону вказується, що з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Із системного аналізу вищезазначених норм слідує, що зняття арешту з коштів здійснюється за постановою державного виконавця, або начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту.

До компетенції суду не входить зняття арешту з коштів боржника, а лише надання правової оцінки діям державного виконавця щодо винесення постанов про арешт коштів. У випадку визнання дій протиправними щодо винесення постанов про арешт коштів суд скасовує протиправні постанови.

Тому, в задоволенні позовної вимоги щодо зняття арешту з майна підприємства Катеринівської виправної колонії (№46) накладеного відповідно до постанов державної виконавчої служби від 31.10.2013 року слід відмовити.

З урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене та те, що позов задоволено частково на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету 45 грн. 84 коп. судового збору, сплаченого згідно з квитанції № 7110122 від 20.11.2013року (а.с.2).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Сарненського районного управління юстиції щодо арешту коштів боржника.

Визнати протиправними та скасувати постанови Відділу державної виконавчої служби Сарненського районного управління юстиції про арешт коштів боржника від 31.10. 2013 року ВП № 40367446.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Державного підприємства "Підприємство Катеринівської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Рівненській області (№ 46)" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 45 (сорок п'ять) грн. 84 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.