Постанова № 35805550, 14.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 р. Справа № 804/13496/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріПетранцові О.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Фролова І.І. Лісового А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «ГАРАНТ СЕРВІС 2007» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових-рішень №0001872201 та №0001882201 від 03.10.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ГАРАНТ СЕРВІС 2007» звернулось до суду з адміністративним позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001872201 від 03.10.2013 року на підставі якого Верхньодніпровською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (Криничанське відділення) ПП «ГАРАНТ СЕРВІС 2007» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 86 806,00 грн., в тому числі за основним платежем - 69 445,00 грн., за штрафними санкціями -17 361,25 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001882201 від 03.10.2013 року на підставі якого Верхньодніпровською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (Криничанське відділення) ПП «ГАРАНТ СЕРВІС 2007» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на 89 360,78 грн., в тому числі за основним платежем - 77626,13 грн., за штрафними санкціями - 5867,30 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення, які виніс відповідач є незаконними та такими, що порушили права та законні інтереси позивача, тому вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню, оскільки господарські операції були здійснені, що підтверджується первинними документами.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, та зазначив, що податкові повідомлення-рішення винесені згідно чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Верхньодніпровською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області згідно із пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п. 79.2 ст.79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 p. № 2755-VІ проведена позапланова невиїзна перевірка ПП «Гарант Сервіс 2007» по взаємовідносинам з ТОВ «Матадор» (код за ЄДРПОУ 31820299) за листопад-грудень 2011 року та ТОВ «Ліга» (код за ЄДРПОУ 24609852) за травень 2012 року.

За результатами перевірки складений акт від 01.10.2013 року за №293/04-16-35341376, яким встановлено порушення позивачем: абз. «а» пп. 14.1.13., пп.14.1.36 п.14.1. ст. 14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп. 138.1.1. п.138.1 , п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 p. з наступними змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 77626,15 грн., в т.ч. за 4 кв. 2011 р. у сумі 54156,95 грн., 2 кв.2012 р. у сумі 23469,18 грн.; п.198.1, п. 198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 69 445 грн., в т.ч. за листопад 2011 р. на суму 23160 грн., грудень 2011 р. на суму 23933 грн. та травень 2012 року на суму 22352 грн..

На підставі акту перевірки від 01.10.2013 року винесені податкові повідомлення-рішення №0001872201 та №0001882201 від 03.10.2013 року, якими позивачу нараховані грошові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 89360,78 гривень та податку на додану вартість на загальну суму 86806,25 гривень.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року за №984 Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункти 4-6 Порядку №984 від 22.12.2010 року).

Так, в ході документальної перевірки встановлено взаємовідносини між ПП «ГАРАНТ СЕРВІС 2007» та ТОВ «Матадор», укладено договір оренди транспортних засобів № 28Т від 01 листопада 2011 р., згідно якого Орендодавець (ТОВ «Матадор») за заявками Орендаря передають, а Орендар (ПП «ГАРАНТ СЕРВІС 2007») приймає в оренду транспортні засоби та транспортні засоби з екіпажем. Оренда плата за транспортний засіб та послуги екіпажу складає: за легковий автомобіль без послуг екіпажу 17 грн/год, в т.ч. ПДВ - 2,83грн; автобус без послуг екіпажу 90 грн/год, в т.ч. ПДВ - 15,00 грн.; легковий автомобіль з послугами екіпажу 21 грн/год, в т.ч. ПДВ - 3,50 грн.; автобус з послугами екіпажу 100 грн/год, у т.ч. ПДВ - 16,67 грн.

Згідно заявок № 1 від 01 листопада 2011 року, № 2 від 30 листопада 2011 року та актів приймання-передачі транспортних засобів позивач прийняв від ТОВ «Матадор» в оренду в листопаді-грудні 2011 року транспортні засоби Автобус ПАЗ - 3205 С з екіпажем балансова вартість 90 000 грн., Chevrolet Lacetti V1.8 універсал з екіпажем, балансова вартість одиниці 105000 грн. в кількості 2-х одиниць; Chevrolet Lacetti V1.8 універсал без екіпажу, балансова вартість одиниці 105000 грн. в кількості 3-х одиниць. Згідно актів приймання-передачі наданих послуг № 1457 від 30.11.2011 року, за листопад 2011 року ТОВ «Матадор» було надано позивачу послуги оренди транспортних засобів на загальну суму 138 960 грн., в т.ч. ПДВ 23 160 грн.; № 1743 від 31.12.2011 року, за грудень 2011 року ТОВ «Матадор» було надано позивачу послуги оренди транспортних засобів на загальну суму 143 597,95 грн., в т.ч. ПДВ 23 932,99 грн..

На підтвердження наданих послуг ТОВ «Матадор» надало позивачу податкові накладні № 596 від 30.11.2011 року на суму 138960,00 грн., в т.ч. ПДВ 23160,00 грн. та №305 від 31.12.2011 року на суму 143597,95грн., в т.ч. ПДВ 23932,99 грн. Згідно АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів», сума ПДВ по контрагенту ТОВ «Матадор» відображена позивачем у складі податкового кредиту за листопад та грудень 2011 року.

Також, між позивачем та ТОВ «Ліга» укладено договір оренди транспортних засобів №10Т від 30 квітня 2012р., згідно якого Орендодавець (ТОВ «Ліга») за заявками Орендаря передають, а Орендар (ПП «ГАРАНТ СЕРВІС 2007») приймає в оренду транспортні засоби та транспортні засоби з екіпажем. Оренда плата за транспортний засіб та послуги екіпажу складає: за легковий автомобіль без послуг екіпажу 17 грн/год , в т.ч. ПДВ - 2,83грн; автобус без послуг екіпажу 90 грн/год, в т.ч. ПДВ - 15,00 грн.; легковий автомобіль з послугами екіпажу 21 грн/год, в т.ч. ПДВ - 3,50грн.; автобус з послугами екіпажу 100 грн/год, у т.ч. ПДВ - 16,67 грн..

Згідно заявки № 1 від 01 травня 2012 року та акту приймання-передачі транспортних засобів позивач прийняв від ТОВ «Ліга» в оренду в травні 2012 року транспортні засоби Автобус ПАЗ -3205 з екіпажем балансова вартість 90 000грн., Chevrolet Lacetti V1.8 універсал з екіпажем, балансова вартість одиниці 105000 грн. в кількості 2-х одиниць; Chevrolet Lacetti V1.8 універсал без екіпажу, балансова вартість одиниці 105000 грн. в кількості 3-х одиниць. Згідно акту приймання-передачі наданих послуг № 1098 від 31.05.2012 року, за травень 2012 року ТОВ «Ліга» було надано позивачу послуги оренди транспортних засобів на загальну суму 134 109,70 грн., в т.ч. ПДВ 22 351,62 грн. Згідно АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів», сума ПДВ по контрагенту ТОВ «Ліга» відображена позивачем у складі податкового кредиту за травень 2012 року.

Розрахунки за даними договорами були здійсненні позивачем, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Однак, відповідно до акту перевірки, відповідачем було зроблено висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача із ТОВ «Матадор» та ТОВ «Ліга», на підставі висновків актів перевірки Державної податкової інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №7200/224/31820299 від 21.12.2012 р. та №7199/22-4/24609852 від 21.12.2012 р., в тому числі в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що в первинних документах наданих до перевірки наявні недоліки, а саме в актах приймання-передачі повинно бути конкретно зазначено автомобілі, оплата ТОВ «Ліга» здійснена позивачем пізніше ніж визначено в договорі та по актам приймання-передачі не можливо встановити використання транспортних засобів в господарській діяльності.

Так, згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (стаття 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу).

Пунктом 138.2, статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Зазначена стаття не містить конкретного переліку документів, необхідних для віднесення витрат платником податку до складу валових витрат. При цьому, суд вважає, що по операціях з придбання послуг належним первинним документом, що підтверджує факт передачі та отримання товару, є акт приймання-передачі товару.

Відповідно до підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зауваження до форми і змісту податкових накладних в акті перевірки відсутні.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Так, договорами укладеними з контрагентами визначено, що Орендодавець підтримує транспортні засоби в технічному стані, здійснює поточний та капітальний ремонт транспортного засобу, забезпечує його запчастинами в продовж строку дії договору, несе витрати, пов'язанні з експлуатаціє транспортного засобу, в тому числі на паливно-мастильні матеріали.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином до перевірки та до суду позивачем наданні первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції. За даними договорами було придбано послуги, які використовувалися позивачем відповідно до господарської діяльності підприємства, що не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи. На час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців. Також податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договори укладено без мети настання реальних наслідків, судових рішень щодо визнання угод недійсними до суду не надано, висновки акту перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладення позивачем не реальних угод, в тому числі судом не встановлено наявність обвинувального вироку суду щодо позивача та його контрагентів, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, що не є підставою для визнання угод недійсними.

Також, 27.02.2013 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом по справі №804/1269/13-а винесено постанову, якою визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Ліга», за результатами якої складено акт від 21.12.2012 року №7199/22-4/24609852, яка набрала законної сили згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 року. В тому числі, 13.02.2013 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом по справі №804/1440/13-а винесено постанову, якою визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Матадор», за результатами якої складено акт від 21.12.2012 року №7200/224/31820299, яка набрала законної сили згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 року.

За таких обставин окремі недоліки в оформленні первинних документів не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на формування валових витрат, податкового кредиту та бути самостійною підставою для нарахування грошового зобов'язання та штрафних санкцій.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 03.10.2013 року №0001872201 та №0001882201, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1761,68 гривень, що підтверджується платіжним дорученням, що міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «ГАРАНТ СЕРВІС 2007» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових-рішень №0001872201 та №0001882201 від 03.10.2013 року - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0001872201 та №0001882201 від 03.10.2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «ГАРАНТ СЕРВІС 2007» (код ЄДРПОУ 35341376) судові витрати у розмірі 1761 (одна тисяча сімсот шістдесят одна) гривня 68 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно з ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко