Постанова № 35797147, 04.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

ONT>

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua >

П О С Т А Н О В А

"fs84">І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 грудня 2013 р. № 820/10676/13-а

s="fs136"> Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області (далі по тексту – позивач, УПФУ) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі по тексту – відповідач, ПАТ "УкрСиббанк", банк), в якому просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на користь управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області суму фінансових санкцій в розмірі 3848, 37 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказав, що відповідач у строки, визначені, зокрема, Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не виконав зобов’язання зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість за період з 20.02.2009 р. по 22.04.2009 р. у розмірі 3848, 37 грн., через що УПФУ було винесено рішення № 227 Ю від 17 червня 2009 року про застосування до відповідача фінансової санкції за видачу коштів банком для виплат заробітної плати (доходу) без одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків в розмірі суми страхових внесків, яка підлягала сплаті страхувальником в сумі 3848, 37 грн.P>

За результатами розгляду адміністративної справи за позовом АКІБ "УкрСиббанк" до УПФУ в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області постановою Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 2-а-40356/09/2070, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.10.2012 року, в задоволенні позовних вимог АКІБ "УкрСиббанк" до УПФУ в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області про скасування рішення № 227 Ю від 17 червня 2009 року про застосування фінансової санкції в сумі 3848, 37 грн. відмовлено. Суму фінансових санкцій у вказаному рішенні відповідачем не сплачено, а тому просить суд стягнути її в примусовому порядку.

Відповідач подав до суду письмові заперечення проти позову в яких зазначив про помилковість застосування УПФУ фінансових санкцій, посилаючись на ст.ст. 238, 239, 241, 250 Господарського кодексу України та вважає його адміністративно-господарською санкцією, які можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, а справу розглянути в порядку письмового провадження без участі представника.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Тому суд визнає можливим справу розглянути без участі в судовому засіданні представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно вимог ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи і оцінивши докази в їх сукупності, суд визнає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено при судовому розгляді справи ПАТ "УкрСиббанк" зареєстроване юридичною особою, включене до ЄДРЮОФОП, що підтверджується копією витягу з ЄДРЮОФОП № 17481398 від 31.10.2013 р., та є платником страхових внесків до органів Пенсійного фонду (а.с. 30-32).

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV в редакції, що діяла на день виникнення спірних правовідносин, (далі по тексту – Закон № 1058) страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону 1058 страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 12 ст. 20 Закону № 1058-IV установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Національним банком України та центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

У п. 2 ч. 10 ст. 106 Закону № 1058 за порушення вимог, передбачених частиною дванадцятою статті 20 цього Закону, виконавчим органом Пенсійного фонду застосовується до банків штраф у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.

Відповідно до п.п. 9.4.2. п. 9.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої ПФУ 19.12.2003 р. № 21-1 (далі по тексту - Інструкція № 21-1), органи Пенсійного фонду застосовують до банків такі штрафи, зокрема, у разі, якщо установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів без одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум (довідки органів Пенсійного фонду України у районах, містах та районах у містах), накладається штраф у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником згідно з додатком 20 цієї Інструкції.

Суми штрафів, передбачених пунктами 9.3 та 9.4 цієї Інструкції, підлягають сплаті страхувальником чи банком, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення або можуть бути оскаржені у цей самий строк до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного органу Пенсійного фонду, посадовими особами якого прийнято це рішення (п. 9.6. Інструкції № 21-1).

Відповідно до п. 9.7. Інструкції № 21-1 оскарження рішення органу Пенсійного фонду про накладення штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі.

Рішення органу Пенсійного фонду про накладення штрафу є виконавчим документом (п. 9.8. Інструкції № 21-1).

Згідно ч. 15 ст. 106 Закону № 1058 строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Строки давності щодо стягнення штрафів не застосовуються (п. 9.11. Інструкції № 21-1).

Як вбачається з матеріалів справи УПФУ на підставі пункту 2 частини 10 статті 106 Закону № 1058, за порушення вимог, передбачених частиною 12 статті 20 цього ж Закону, було винесено рішення № 227 Ю від 17 червня 2009 року про застосування до банка фінансової санкції за видачу коштів банком для виплат заробітної плати (доходу) без одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків в розмірі суми страхових внесків, яка підлягала сплаті страхувальником в сумі 3848, 37 грн. (а.с. 5).

За результатами розгляду адміністративної справи за позовом АКІБ "УкрСиббанк" до УПФУ в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 р. у справі № 2-а-40356/09/2070 (а.с. 35), залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.10.2012 року (а.с. 11-12), постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2009 року (а.с. 34) по справі скасовано, в задоволенні позовних вимог АКІБ "УкрСиббанк" до УПФУ в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області про скасування рішення № 227 Ю від 17 червня 2009 року про застосування фінансової санкції в сумі 3848, 37 грн. відмовлено.

Частиною 5 статті 254 КАС України в редакції, що діяла на день винесення постанови Харківським апеляційним адміністративним судом, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Отже, за наслідками судового розгляду, рішення суб’єкта владних повноважень, яким до банка було застосовано фінансові санкції, не було визнано протиправним та не скасовано.

Частиною 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення фінансової санкції, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов’язує можливість стягнення фінансової санкції у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо. При цьому, питання правомірності нарахування недоїмки та застосування фінансових санкцій не може бути предметом доказування у даній справі, оскільки рішення суб’єкта владних повноважень, яким застосовано фінансові санкції, не є предметом цього позову. Окрім того, правомірність рішення УПФУ, на підставі якого заявлено вимогу про стягнення з відповідача, встановлено у зазначених вище судових рішеннях, що набрали законної сили.

Таким чином, враховуючи, що станом на час розгляду справи суму фінансової санкції відповідно до рішення УПФУ № 227 Ю від 17 червня 2009 року відповідачем не сплачено, доказів незаконності вказаного рішення відповідачем суду не надано, а отже воно є чинним.

У відповідності до норм статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про стягнення заборгованості – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (61001, м. Харків, проспект Московський, будинок 60, код ЄДРПОУ 09807750) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області (89600, м. Мукачево, вул. Миру, 151ж, р/р 25602303120699 у ПАТ "Держощадбанк", МФО 312356, код ЄДРПОУ 37857963) заборгованість зі сплати фінансової санкції в сумі 3848. 37 грн. (три тисячі вісімсот сорок вісім гривень тридцять сім копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.