Постанова № 35797055, 05.12.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року № 813/7544/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар Н.А.

за участі секретаря судового засідання - Самборської Ю.М.

представників позивача - Хворової Н.В., Александрової І.Ю.

представника відповідача - Квасниці І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Артенерго" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2013р. №0000812210 та №0000822210,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Артенерго" (далі-Підприємство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі-ДПІ), просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 12.09.2013р. №0000812210 та №0000822210.

Обґрунтовує позов тим, що за наслідком проведеної позапланової невиїзної перевірки Підприємства з питань достовірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТзОВ «Укрміксі» за жовтень 2012 року та ТзОВ « Лідерком» за весь період взаєморозрахунків податковий орган безпідставно прийшов до висновку про заниження податкового зобов»язання з тих підстав, що такі господарські операції фактично не відбулись, так як такі висновки ґрунтуються на припущеннях, спростовуються первинними документами. Відсутність товарно-транспортної накладної не є підставою для виключення сум ПДВ з податкового кредиту, не знаходження контрагентів за юридичною адресою не може впливати на результати діяльності позивача. Крім того, обвинувальні вироки про засудження посадових осіб сторін договорів-контрагентів у кримінальних справах про ухилення від сплати податків відсутні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що висновки акту перевірки щодо здійснення ТзОВ «Лідерком» діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди третім особам в цілях мінімізації сплати ними податків додатково підтверджуються інформацією зібраною в ході розслідування кримінальної справи №41/0279 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.205, ч.3 ст. 212 КК України, а також за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва. Товаро - транспортні накладні на перевезення матеріальних цінностей від ТзОВ «Лідерком» та ТОВ «Укрміксі» позивачем не надано, у актах від 17.02.2012, 23.10.2012 та 19.10.2012р. не вказано найменування відправника, марку авто. Такі правочини не породжує жодних правових наслідків, а тому не надає права на формування податкового кредиту. Висновки акту перевірки щодо здійснення контрагентами діяльності спрямованої на надання податкової вигоди третім особам в цілях мінімізації сплати ними податків додатково підтверджується інформацією зібраною в ході розслідування кримінальної справи №41/0279 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України а також за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Артенерго" зареєстроване як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Львівської міської ради 13.04.2007р. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 03.05.2007р. за №20994. На дату складання акту Підприємство перебуває на обліку в ДПІ у Сихівському районі м.Львова.

Відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань достовірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ « Укрміксі» за жовтень 2012 р. та ТзОВ « Лідерком» за весь період взаєморозрахунків, про що складено акт від 30.08.2013 р. № 148/23-209/35101324.

За наслідком перевірки податковий орган прийшов до висновку, що Підприємством порушено:

-п.198.1, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756 в результаті чого занижено податкове зобов»язання на загальну суму 87387,5 грн. , а саме за лютий 2012 року в сумі 13333,33 грн., за жовтень 2012 року в сумі 74054,17грн.;

- п. 44.1, п.138.2 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756 в результаті чого занижено податок на прибуток 91756,9 грн., а саме: за 1 кв.2012 р. в сумі 14000,0 грн., за 4 кв.2012 р. в сумі 77756,9 грн., в результаті придбання товарів з ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Лідерком», по яких доведено факт нереальності їх здійснення.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.09.2013р. :

- №0000822210, яким Підприємству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ за основним платежем - на суму 87388,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 43694 грн. ;

- 0000812210, яким Підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - на суму 91757 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 22939 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями Підприємство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Як це передбачено п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договорами, податковими накладними, актами виконаних робіт та іншими письмовими документами.

На підтвердження господарських відносин з ТзОВ « Лідерком» позивачем надано суду Договір поставки №ПО 04/02 від 09.02.2012 року, згідно якого Постачальник зобов»язується поставити у власність Покупцю продукцію електротехнічного призначення та іншу продукцію, а Покупець зобов»язується прийняти цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату на умовах даного договору. Крім того, позивачем надано видаткові накладні РН-2-14001 від 14.02.2012 р., РН-2-150003 від 15.02.2012 р., податкові накладні №483 від 15.02.2012 р., №441 від 14.02.2012 р., №686 від 21.02.2012 р., рахунки фактури № СФ-17-0212 від 14.02.2012 р., № СФ-24-0212 від 20.02.2012 р., докази оплати, угоду №38-11 від 02.11.2011 року між позивачем та ПП «Інжект» про надання перевезень вантажів, акт №2 від 17.02.2012 року про закінчення перевезень, та замовлення №2 від 15.02.2012 р.

На підтвердження господарських відносин з ТзОВ « Укрміксі» позивачем надано договір поставки № ДП 5\10 від 19.10.2012 р. Згідно протоколу уточнення дати та номеру підписання договору від 19.10.2012 року, у зв»язку з виявленням описки в реквізитах договору поставки в частині укладення та номеру договору, сторони домовились вважати датою укладення 01.10.2012 р. а номером 01/10-01. Крім того, позивачем надано видаткову накладну №23/10-07 від 23.10.2012 р., рахунок-фактуру №СФ -47/0 від 23.10.2012 р, податкову накладну №514 від 23.10.2012 р., докази проплати, акт здання-прийняття виконаних робіт від 23.10.2012 р. щодо надання транспортних послуг фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5

Окрім того зазначив, що придбані товаро-матеріальні цінності були використані позивачем для модернізації електрообладнання, яке в подальшому продано іншим контрагентам, тобто були використані в господарській діяльності Підприємства: придбані комплектуючі у ТзОВ «Лідерком» вмонтовані в КТП 1-400,10,0,4 кв з трансформатором з/роз Рдз-10/400 в подальшому відчужені ДТГО «Львівська залізниця, що підтверджено договором поставки №Л/НХ/в-1205 від 02.02.2012 р. Придбані у ТзОВ «Укрміксі» комплектуючі вмонтовані в електрообладнання та, в подальшому, відчужені ПП «Електротех» згідно договору №03/06-12 від 20.06.2012 р.; ПП «Ірпіньелектрозв»язок» згідно договору №01/10-12 від 03.10.2012 р., ПП «Арт-Енерго» згідно договорів №02/01 АЕ-12 від 03.01.2012 р. №01/11-12 від 01.11.2012 р.

Послуги, які були предметом Договорів, не обмежені в цивільному обороті України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару. За наслідком виконання робіт Підприємство отримало податкові накладні, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки не підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій, контрагенти позивача не знаходивсь в Єдиному державному реєстрі, а також що у таких не було Свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо відсутності документів, які б підтвердили фактичне отримання та використання у господарській діяльності товаро-матеріальних цінностей придбаних від ТзОВ «Лідерком» та «ТзОВ «Укрміксі», так як такі спростовані позивачем вищенаведеними документами.

Доказів того, що спірні господарські зобов'язання в судовому порядку визнавались недійсними представником відповідача суду не надано.

Відповідно до п.3 та п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та в якому факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З врахуванням вищевикладеного, Акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Підприємством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Підприємство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з 2007 року, придбання товаро-матеріальних цінностей, які визначені у досліджених судом Договорах, узгоджуються з предметом діяльності Підприємства.

Слід зауважити, що згідно з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі "Булвес" АД проти Болгарії та ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента, який не виконав свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як вбачається з акта перевірки Підприємства в основу висновків відповідача покладено акти про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких Податковий орган прийшов до переконання про відсутність реальності здійснення господарських операцій без дослідження жодних первинних документів контрагентів.

Однак, на переконання суду, використана відповідачем при перевірці інформація без дослідження у контрагента відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не може свідчити про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та невідповідність правочинів вимогам законодавства.

Щодо висновків податкового органу про безтоварність операцій з контрагентом ТзОВ «Лідерком» з підстав порушення кримінальна справа по обвинуваченню ряду фізичних осіб у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України то суд зазначає, що відповідно ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, проте відповідачем такі не надані.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Підприємством у ТзОВ «Лідерком» та ТзОВ «Укрміксі» вищевказаних товаро-матеріальних цінностей мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду підстави задовольнити позовні вимоги повністю.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства 2294,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 12.09.2013р. № 0000822210 та № 0000812210.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Артенерго" 2294,00 грн. судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кухар Н.А.

Повний текст постанови виготовлений 06.12.2013 року.