Постанова № 35796674, 14.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р. Справа№ 910/8163/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Яковлєва М.Л.

за участю представників:

від позивача: представник - Яворський О.М. - за довіреністю,

від відповідача: представник -Нестор Н.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р.

у справі № 910/8163/13 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району міста Києва

до Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1", м. Київ

про стягнення 59 111,26 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 р. Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Оболонського району міста Києва звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" про стягнення з відповідача на свою користь інфляційного збільшення боргу в розмірі 42 323,44 грн., 3 % річних від суми боргу за весь час прострочення в розмірі 16 787,82 грн., мотивуючи вимоги тим, що відповідач неналежно виконує грошові зобов'язання за рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2010 р. у справі № 5011-50/13725-2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р. у справі №910/8163/13 позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" на користь Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району міста Києва 16 787 грн. 82 коп. три проценти річних, 42 323 грн. 44 коп. суми інфляційного збільшення боргу, 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-1" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р. залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав повністю, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 21.11.2012 р. у справі № 5011-50/13725-2012 стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" (яке на даний час змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-1") на користь Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району міста Києва заборгованість за договором № 9/04 на виконання робіт від 09.04.2008 року у розмірі 95 000,00 грн.

10.12.2012 року, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2012 року у справі № 5011-50/13725-2012 , яке набрало законної сили 08.12.2012 року, було видано наказ.

Позивач вказує на те, що відповідачем неналежно виконуються грошові зобов'язання за рішенням Господарського суду міста Києва № 5011-50/13725-2012.

За посиланнями відповідача невиконання Приватним акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-1" свого обов'язку відбулось з підстав, що не залежали від волі останнього.

Також відповідач зазначав про необґрунтованість розрахунку позивача за період з 10.06.2008 року по 12.04.2013 року, з огляду на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2012 року у справі № 5011-50/13725-2012 набрало законної сили 08.12.2012 року.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 16 787,82 грн. та інфляційне збільшення боргу у розмірі 42 323,44 грн. за невиконання останнім рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2012 року у справі № 5011-50/13725-2012.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з статтею 229 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Так, всупереч умов договору від № 9/04 на виконання робіт від 09.04.2008 року, відповідач лише частково оплатив вартість виконаних позивачем робіт за вказаним Договором, внаслідок чого у Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" виникла заборгованість перед Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Оболонського району міста Києва у розмірі 95 000,00 грн., яка і була стягнута з відповідача рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2012 року у справі № 5011-50/13725-2012.

Відповідач вказує на те, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 07.12.2011 року ВП № 29372373 було накладено арешт на кошти в межах суми 593 632 912,22 грн., що містяться на рахунках Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1".

Проте зазначене не може бути підставою для відмови у позові з огляду на наступне.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, вищевказана норма закону встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання.

Під випадком розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника.

Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність.

Проте, наведені відповідачем обставини, на які останній посилається як на підставу звільнення від відповідальності, не містять ознак випадку або непереборної сили, а тому не приймаються судом до уваги.

Окрім того, частина перша статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (стаття 607 Цивільного кодексу). Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності.

Також є необґрунтованими твердження відповідача про необґрунтованість розрахунку позивача за період з 10.06.2008 року по 12.04.2013 року, з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2012 року у справі № 5011-50/13725-2012 встановлено, що прострочення виконання зобов'язання відповідачем по договору від № 9/04 на виконання робіт від 09.04.2008 року, почалося з 10.06.2008 року, що є встановленим фактом відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, отже, порушення виконання грошового зобов'язання відповідачем було допущено за вказаним договором саме з 10.06.2008 року.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відтак, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

З урахуванням викладеного положення стаття 625 Цивільного кодексу України регулює зобов'язальні правовідносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. Крім того, із рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 Цивільного кодексу України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність.

Таким чином позивачем правомірно визначено період нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення з відповідача за порушення умов договору від № 9/04 на виконання робіт від 09.04.2008 року.

Щодо застосування строку позовної давності, на який посилається апелянт в апеляційній скарзі, колегія суддів погоджується з наступними висновками місцевого господарського суду.

Згідно з приписами статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з приписами частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до пункту 25 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" на відміну від імперативного правила статті 75 ЦК УРСР, яке передбачало обов'язковість застосування позовної давності, частина третя статті 267 Цивільного кодексу України передбачає можливість застосування цього правового інституту лише за заявою сторони. Господарський суд за власною ініціативою не має права застосовувати позовну давність.

Отже, застосування судом строків позовної давності можливе лише в межах заявленої стороною в справі відповідної заяви.

Згідно з частиною 7 пункту 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 року законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81-1 Господарського процесуального кодексу); господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи.

Однак заперечення Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" на позовну заяву, подані представником відповідача до канцелярії суду першої інстанції, містить лише виклад норм Цивільного кодексу України, які встановлюють загальний строк позовної давності.

При цьому, вказані заперечення на позовну заяву не містять заяви відповідача про сплив строку позовної давності в розумінні положень частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, з поданням якої норми чинного законодавства пов'язують можливість застосування судом наслідків пропуску такого строку.

Приймаючи до уваги приписи статті 625 Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району міста Києва про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" 3% річних на загальну суму 16 787,82 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району міста Києва про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" на загальну суму 42 323,44 грн. є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову повністю, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року у справі № 910/8163/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8163/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді П.В. Авдеєв

М.Л. Яковлєв