Постанова № 35796225, 03.12.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р. Справа № 906/1053/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі Новаку Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Лук"янчук Н.І. - представника за довіреністю від 20.12.2012р. №752

від відповідача: Яшана О.Р. - представника за довіреністю від 19.08.2013р. №21/1-920

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, м. Житомир

на рішення господарського суду Житомирської області

від 04.10.13 р. у справі № 906/1053/13 (суддя Шніт А.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком", м. Житомир

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, м. Житомир

про стягнення 5006,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.10.2013р. у справі №906/1053/13 задоволено частково позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" до Управління МВС України в Житомирській області про стягнення 5006,86 грн.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 2885,98 грн. боргу, 21,35грн. 3% річних, 2,88грн. інфляційних нарахувань та 1000,03грн. витрат зі сплати судового збору.

В частині стягнення 1816,36 грн. заборгованості, 264,98 грн. 3% річних, 15,31 грн. інфляційних нарахувань у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- УМВС України в Житомирській області виконувало договір №552/27 від 30.12.2008р. належним чином та проводило оплату за оренду відповідно до рахунків, які надавав позивач, тому заборгованість з орендної плати відсутня, а позовні вимоги є надуманими;

- судом не взято до уваги, що відповідач є органом державної виконавчої влади і фінансується виключно за рахунок Державного бюджету України, всі перерахування проходять через Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, а тому відповідач за власної ініціативи, без надання відповідних рахунків позивачем, не мав змоги оплатити будь-які суми;

- згідно акту звіряння, направленого на адресу позивача, сальдо станом на 01.01.2013р. - 0,00грн., відповідно до умов іншого укладеного сторонами договору сальдо станом на 31.08.2013р. складає 4836,69 грн.

Позивач в письмовому відзиві №189/20 від 28.11.2013р. заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважаючи рішення господарського суду Житомирської області від 04.10.2013р. законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 30.12.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" - орендодавець) та Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (орендар) укладено договір №552/27 оренди нерухомого майна товариства, що належить до СТП та ТП загальною площею до 20кв.м з додатками (далі-договорів), згідно п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину нежилого приміщення, розташованого в м.Житомир на 5 поверсі 7-поверхового будинку №22 по вул.Київська, загальною площею 1кв.м. - виробничих приміщень, із них 1 кв.м. спеціалізованих технологічних приміщень для розташування обладнання ІКМ-30-4 (а.с.7-10).

Відповідно до п. 2.1 договору передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акту приймання-передачі майна, вказаного в п. 1.1. цього договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками.

Згідно п.3.1 договору орендна плата встановлюється позивачем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується відповідачем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються позивачем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. Датою початку оплати вважається дата приймання-передачі майна, що вказана у додатку 1.

Згідно п.3.2 договору орендна плата за перший (базовий) місяць оренди майна, у відповідності до фіксованого розміру місячної орендної плати, становить 290 (двісті дев'яносто) грн. 48 коп. з ПДВ (20%) за 1 кв.м. спеціалізованих технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди з урахуванням індексу інфляції за попередній період за 1 м всієї орендованої площі з ПДВ (20%) становить 290 грн. 48 коп., без урахування індексу інфляції за листопад 2008р. та за поточний місяць.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції (п. 3.2.1 договору).

Як встановлено п.3.4 договору, орендар оплачує витрати на утримання майна окремо в строк, зазначений у п.3.1 договору, згідно з рахунками орендодавця, пропорційно орендованій площі.

Згідно п.3.6 договору у разі закінчення строку дії цього договору орендна плата вноситься орендарем до дня фактичної передачі орендодавцю за актом приймання-передачі орендованого майна.

Пунктами 5.1.1 і 5.1.2 договору передбачено право орендодавця вимагати своєчасної оплати оренди майна і змінювати розмір орендної плати в порядку, передбаченому підпунктом 7.1.4 цього договору, у зв'язку з чим умови фінансових відносин до договору переглядаються.

Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором (п. 6.1.3 договору).

В п.12.1 договору сторони встановили, що даний договір набирає чинності і діє протягом двох років і одинадцяти місяців з 01.12.2008р. до 01.11.2011р.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу частину нежилого приміщення, розташованого в м.Житомир на 5 поверсі 7-поверхового будинку №22 по вул. Київська, загальною площею 1кв.м - виробничих приміщень із них 1кв.м спеціалізованих технологічних приміщень для розташування обладнання ІКМ-30-4, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі майна (а.с.10 на звороті).

За період з грудня 2010р. по жовтень 2011р. позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату орендної плати та відшкодування витрат на утримання майна (а.с.13-23).

Відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендної плати та відшкодування витрат на утримання майна виконав частково, сплативши позивачу 1816,36 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.58,59,61,62,64,65,67).

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач направив йому претензію №210 від 26.03.2013р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 4702,34 грн. (а.с.78).

Відповідач вказаних вимог позивача не виконав.

За вказаних обставин, ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області 4702,34грн. заборгованості по орендній платі, 286,33грн. 3% річних, 18,19грн. інфляційних нарахувань, всього - 5006,86грн. (а.с.2-3).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Житомирської області 04.10.2013р. позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 2885,98грн. основного боргу, 21,35грн. 3% річних, 2,88грн. інфляційних нарахувань; у стягненні 1816,36грн. основного боргу, 264,98грн. 3% річних, 15,31грн. інфляційних відмовлено (а.с.85-87).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Приписами ч.1 ст.193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Нормами ст. 762 ЦК України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач просить стягнути з відповідача 4702,34 грн. заборгованості з орендної плати та витрат на утримання майна за період з грудня 2010 року по жовтень 2011 року.

В письмових поясненнях №304/20 від 03.10.2013р. позивач вказав, що сплачені відповідачем 1816,36 грн. були зараховані в рахунок погашення заборгованості за попередній період (а.с.75).

В той же час, відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004р. №22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу"

У положеннях п.3.3 вказаної Інструкції зазначено, що банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний зарахувати кошти на рахунок отримувача на початок операційного дня, який визначений датою валютування. Операцію з перерахування коштів з відповідного рахунку на рахунок отримувача банк отримувача оформляє меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також повторює текст реквізиту "Призначення платежу" цього електронного розрахункового документа.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що отримувач коштів не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Оскільки відповідачем в платіжних дорученнях (а.с.58,59,61,62,64,65,67) вказано відповідний акт виконаних робіт та місяць, за який здійснюється оплата, позивач безпідставно зарахував сплачені 1816,36 грн. в рахунок погашення заборгованості за попередній період.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заборгованість відповідача з орендної плати та витрат на утримання майна складає 2885,98 грн. (4702,34 грн. - 1816,36 грн.) та стягнув саме цю суму, відмовивши у стягненні 1816,36 грн. основного боргу.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.п.4.1. "Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів", затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. №1149, нормативний строк пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку), зокрема, місцевої - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Претензія №210 від 26.03.2013р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 4702,34 грн. направлена відповідачу 01.04.2013р., що підтверджується списком №1748 рекомендованих поштових відправлень та реєстром відправленої кореспонденції (а.с.79-81).

З огляду на викладене, як правильно зазначив суд першої інстанції, строк виконання зобов'язання відповідачем настав з 11.04.2013р.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача 286,33 грн. 3% річних за період з 20.02.2011р. по 10.07.2013р. та 18,19 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2011р. по червень 2013р. (а.с.25-26).

Враховуючи, що позивачем неправильно визначено період нарахування 3% річних та розмір боргу, на який вони нараховуються, судом першої інстанції здійснено власний розрахунок, згідно якого розмір 3% річних за період з 12.04.2013р. по 10.07.2013р. на суму боргу 2885,98 грн. становить 21,35 грн.

Перевіривши вказаний розрахунок, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 21,35грн. 3% річних, відмовивши у стягненні 264,98грн. 3% річних.

Як зазначалося, позивачем нараховано інфляційні втрати у зв"язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов"язань за період з лютого 2011 року по червень 2013 року.

Враховуючи, що згідно ст.530 ЦК України строк виконання грошового зобов"язання відповідачем настав 11.04.2013р., нарахування інфляційних втрат слід проводити за період з квітня 2013р. по червень 2013р. і їх розмір складає 2,88 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 2,88 грн. та відмову у стягненні 15,31 грн. інфляційних втрат.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом не беруться до уваги доводи апеляційної скарги, з посиланням на підписаний сторонами акт звіряння розрахунків від 31.08.2013р. (а.с.68), що станом на 01.01.2013р. сальдо складало 0,00 грн., а згідно іншого договору - 4836,69 грн., оскільки у вказаному відповідачем акті звіряння розрахунків зазначено нульове сальдо станом на 01.01.2013р. за договором №517/27 від 17.06.2013р. та сальдо в сумі 4836,69 грн. станом на 31.08.2013р. на користь ПАТ "Укртелеком" по накладних №18-ЧОС13537 від 30.06.2013р., №18-ЧОС13739 від 31.07.2013р., №18-ЧОС13740 від 31.07.2013р.

Таким чином, зазначений акт звіряння розрахунків не стосується правовідносин сторін, які виникли згідно договору від 30.12.2008р. №552/27, на підставі якого заявлено позов.

Доводи відповідача про неотримання рахунків позивача про здійснення платежів є безпідставними, оскільки отримавши претензію позивача від 26.03.2013р. про сплату суми боргу у розмірі 4702,34 грн., відповідач, як зазначалося вище, згідно ст.530 ЦК України зобов"язаний був 11.04.2013р. сплатити заборгованість по орендній платі та витратах на утримання майна в сумі 2885,98 грн.

Решта доводів апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, наведеним вище та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 04.10.2013р. слід залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 04.10.2013р. у справі №906/1053/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, м. Житомир - без задоволення.

2. Справу №906/1053/13 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Віддрук. прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (10014, м.Житомир, вул. Київська, 20 ),

3 - відповідачу (10008, м.Житомир, Старий Бульвар, 5/37),

4 - в наряд.