Постанова № 35796091, 27.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 року № 813/7147/13-а

15 год. 30 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Ячмінська Я.О.

з участю:

представників позивача Кепич І.В., Валовін Ю.В.

представника відповідача Ортинська Н.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття» про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області Державної податкової служби.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття» звернувся 20.09.2013 року до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень №0000012200 та №0000022200 прийнятих 31.01.2013р. Державною податковою інспекцією у м. Трускавці Львівської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених у позовній заяві, подали додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просять позов задовольнити.

У зв'язку з проведеною реорганізацією відповідача (т.2 а.с.69-71), судом відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративно судочинства України допущено заміну відповідача правонаступником - Дрогобицькою об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області та роз'яснено, що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для правонаступника в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні, суть яких зводиться до того, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТзОВ «Промінь-Н» і позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку по податкових накладних оформлених з порушенням порядку заповнення податкової накладної. Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників позивача та представника відповідача, повно, всебічно і об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності, та

встановив:

Державною податковою інспекцією у м. Трускавці Львівської області Державної податкової служби з 12.11.2012 р. по 21.12.2012 року проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «ДЛРКК» «Ріксос-Прикарпаття» (код ЄДРПОУ 34358195) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.09.2012р., про що 28.12.2012р. складено акт №44/22-00/34358195 (т.1 а.с.18-85).

На підставі складеного за результатами перевірки акта, відповідачем 31.01.2013р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012200 (т.1 а.с.16) про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 2353658 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000022200 (а.с.17) про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 3345633 грн. (основний платіж - 2230422 грн, штрафна (фінансова) санкція - 1115211 грн.).

Підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є викладений у акті перевірки (т.1 а.с.61) висновок відповідача про порушення позивачем:

- вимог пп.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 14.1 ст. 14, ст. 152 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (з наступними змінами і доповненнями) (Надалі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2353658,00 грн., у тому числі за IV квартал 2011 року в сумі 2353658,00 грн.;

- вимог п. 198, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п, 201.1 п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2230422,00 грн., у тому числі за серпень 2011р. на 33165,00 грн., за вересень 2011 року на 31317,00 грн., за жовтень 2011 року на 35864,00 грн., за листопад 2011 року на 1269967,00 грн., за грудень 2011 року на 860109,00 грн.

Згідно акта перевірки (а.с.38-39), вказані порушення полягають у тому, що "операції з придбання послуг реклами відповідно до договору передбачали оплату, в той час як оплата за договором не проведена, а зобов'язання відсутні. Підприємством не надано до перевірки документів, які б підтверджували здійснення витрат на суму 12279954 грн., що мало вплив на завищення сформованих витрат р. 06 "Інші витрати" за період, який перевірявся, на суму 10233295 грн.", "включенні до податкового кредиту ПДВ в розмірі 2046659, витрати по сплаті якого не понесені через відсутність операцій придбання" (т.1 а.с.47) та включенні позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних ТзОВ "Овочі-фрукти", в яких не зазначено код товару згідно УКТ ЗЕД.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судом з матеріалів справи встановлено укладення позивачем 19.10.2011р. з ТзОВ "Промін-Н" договору № Р1910 про комплексне рекламне обслуговування (т.1 а.с.86-92). Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, Виконавець (ТзОВ "Промін-Н") за завданням Замовника (ТзОВ "Ріксос-Прикарпаття") зобов'язався надати послуги з комплексного рекламного обслуговування Замовника (надалі - Послуги), а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані Послуги. В п. 1.2. зазначено, що перелік Послуг, що надаються Виконавцем Замовнику, їх обсяг, строки виконання, вартість, порядок та строки оплати, а також інші умови в кожному конкретному випадку визначаються Сторонами у Додатках (Медіа-планах) до даного Договору, які є його невід'ємною частиною.

На виконання умов вказаного договору позивач погодив з ТзОВ "Промін-Н" Додаток №1 (медіа-план) від 25.10.2011р. (т.1 а.с.108) на загальну суму 7445706,00 грн. на розміщення реклами в ефірах телеканалів "5 канал" "РТР-Планета" та "НТВ Мир" та Додаток № 2 (медіа-план) від 23.11.2011р. (т.1 а.с.107) на загальну суму 4834248,00 грн. на розміщення реклами в ефірах телеканалів "5 канал" та "РТР-Планета". Рекламний ролик, трансляція якого передбачалася в ефірі міститься у матеріалах справи (т.2 а.с.161).

Про виконання зазначених медіа-планів ТзОВ "Промін-Н" надало позивачеві ефірні довідки про розміщення реклами в листопаді-грудні 2011 року на вказаних у додатку телеканалах (т.1 а.с.93-106), у зв'язку з чим позивачем підписано з ТзОВ "Промін-Н" акти здачі-прийому виконаних робіт від 30.11.2011р. на суму 2058198,00 грн., 2913120,00 грн. та 2474388,00 грн. (т.1 а.с.111-113), акти здачі-прийому виконаних робіт від 31.12.2011р. на суми 2171280,00 грн., 2662968,00 грн. (т.1 а.с.109-110) та отримано від ТзОВ "Промін-Н" податкові накладні: № 1130703 від 30.11.2011р. на загальну суму 2 058 198,00 грн. в т.ч. ПДВ 343 033.00 грн., № 1130704 від 30.11.2011р. на загальну суму 2 913 120.00 грн. в т.ч. ПДВ 485 520 грн., № 1130705 від 30.11.2011р. на загальну суму 2474388,00 грн. в т.ч. ПДВ 412 398.00 грн.: № 1231706 від 31.12.2011р. на загальну суму 2662968,00 грн. в т.ч. ПДВ 443 828,00 грн. та № 1231705 від 31.12.2011р. на загальну суму 2 171280,00 грн. в т.ч. ПДВ 361880,00 грн. (т.1 а.с.114-118).

Відповідно до п. 6.2. Договору, оплата послуг проводиться Замовником шляхом оплати вартості Рекламних послуг, згідно з затвердженими сторонами Додатками в строк до останнього банківського дня звітного місяця надання рекламних послуг, на підставі виставлених Виконавцем рахунків, шляхом перерахування на поточний рахунок Виконавця відповідної суми.

У подальшому позивачем 01.03.2012р. укладено Додаткову угоду № 1 (т.1 а.с.119) відповідно до якої внесено зміни в п. 6.5. Договору та викладено його в новій редакції наступного змісту: "Остаточні взаєморозрахунки між Сторонами мають бути проведені не пізніше 15 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були надані Рекламні послуги, у відповідності з Актами виконаних робіт, належно оформлених згідно п. 6.3. Договору. На погашення грошового зобов'язання за цим Договором Замовник може передати Виконавцеві простий (і) вексель(і) на суму, що не перевищує суму невиконаного грошового зобов'язання Замовника, у строк та на умовах погоджених Сторонами."

Згідно підписаного 20.03.2012р. між сторонами Акта звірення розрахунків (т.1 а.с.120), загальна сума заборгованості ТзОВ "Ріксос-Прикарпаття" перед ТзОВ "Промін-Н" склала 12 279 954,00 грн.

Відповідно до Акта приймання-передачі векселів від 20.03.2012р. (т.1 а.с.121), позивачем передано в рахунок оплати наданих ТзОВ "Промін-Н" прості векселі: АА 0268073 від 20.03.2012р. на суму 7445706,00 грн. та АА 2391819 від 20.03.2012р. на суму 4834248,00 грн., що відображено в картці бухгалтерського рахунку № 631 (т.1 а.с.138).

Згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 130612/1/1. від 13.06.2012р. (т.1 а.с.124-125) позивачем вказані векселі АА 0268073 від 20.03.2012р. та АА 2391819 від 20.03.2012р. придбані у ТОВ "Агроторговий Дім "Волинь" через торговця цінними паперами ПАТ "Фондове агентство "Схід-Інвест", про що складено Акт приймання-передачі цінних паперів (т.1 а.с.126).

Оплата придбаних веселів проведена в безготівковому порядку згідно долучених до справи платіжних доручень (т.2 а.с.76-115), операція відображена у картці рахунку 6853 (т.1 а.с.139-142).

У Додатку №1а до Акта перевірки, яким є реєстр власних векселів, що обліковувались, видавались, отримувались (т.1 а.с.84), підписаному перевіряючими, наведені зазначені векселі, що підтверджує не оспорювання та визнання під час перевірки факту існування таких векселів.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

В пп. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України зазначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2. витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.10 ст. 138 ПК України визначено, що до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів (пп.138.10.3).

Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" № 3480-ІV від 23.02.2006р., вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно ст. 4. Закону України "Про обіг векселів в Україні" № 2374-ІII від 05.04.2001р., видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

За своїм змістом норми п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі, а для підтвердження включення витрат до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а вищевказані договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, як і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем валових витрат.

Висновки акта перевірки щодо зайвого віднесення позивачем до складу валових витрат вартості рекламних послуг в сумі 12279954 грн. у зв'язку з їх не оплатою та відсутністю зобов'язань не ґрунтуються на нормах закону та не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства позивачем.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на листи ТзОВ Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ" (т.2 а.с.168) та ТзОВ "Телерадіокомпанія "НБМ" (т.2 160), оскільки у таких йдеться про нездійснення господарських операцій безпосередньо з позивачем та ТзОВ "Промін-Н", однак відсутня інформація стосовно того, що рекламний ролик позивача не транслювався у листопаді-грудні 2011 року, трансляцію якого могло замовити ТзОВ "Промін-Н" опосередковано через інших контрагентів.

Та обставини, що рекламні послуги позивачем отримано і такі мали значення для власної господарській діяльності підтверджується звітом менеджера про замовлення номерів (т.2 а.с.180-181), анкетами опитування (т.2 а.с.177-179), деклараціями на прибуток підприємства (т.2 а.с.182-187).

Відповідно до п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Відповідно до п.180.1. Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України)).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ТзОВ «Промінь-Н» укладено господарський договір, виконання якого підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Судом встановлено, що отримані позивачем від ТзОВ «Промінь-Н» податкові накладні містять всі необхідні реквізити вказані у п.201.1 ст. 201 ПК України, відтак позивачем правомірно включено до податкового кредиту вказані у податкових накладних суми податку на додану вартість.

Судом також встановлено отримання позивачем від ТзОВ "Овочі-фрукти" податкових накладних (т.1 а.с.180-250, т.2 а.с.1-65), суми податку на додану вартість з яких включені позивачем до податкового кредиту.

Згідно висновку викладеному в акті перевірки (т.1 а.с.46), включення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних є порушенням вимог п.201.10 Податкового кодексу України, оскільки у податкових накладних не зазначено код товару згідно УКТ ЗЕД.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" №3609-VІ від 07.07.2011р. пункт 201.1 ПК України доповнено підпунктом "і" такого змісту: "і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)".

Станом на дату внесення вказаних змін до ПК України, діяла форма податкової накладної, затверджена Наказом ДПА України від 21.12.2010, № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення". Дана форма не містила окремого рядка, в якому необхідно вказувати код УКТ ЗЕД.

Форма податкової накладної нового зразка затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", який набрав чинності 16.12.2011р.

Відтак відсутність у податкових накладних у вказаний період лише коду товару згідно з УКТ ЗЕД, за наявності всіх інших обов'язкових реквізитів, не робить такі податкові накладні недійсними та не перешкоджає можливості ідентифікувати особу, яка видала податкові накладні, оскільки накладні містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 2294 грн. (т.1 а.с.3), такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області Державної податкової служби України №0000012200 та №0000022200 від 31.01.2013р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття» (Львівська область м. Трускавець вул. Городище 8, ЄДРПОУ 34358195) судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну те резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 02.12.2013 року о 17:00 год.

Суддя Коморний О.І.