Рішення № 35796042, 05.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20253/13 05.12.13

За позовом Управління Державної служби охорони при УМВС України в Полтавській

області

До Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика»

Про стягнення 31 577,15 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача не з'явився

Від відповідача Луценко С.В. - по дов. № 14/17 від 21.01.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Управління Державної служби охорони при УМВС України в Полтавській області про стягнення з Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» 140 577,15 грн., з яких: 137 708,76 грн. основного боргу за надані послуги у період з червня по вересень 2013 року та 2 868,39 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про охорону об'єкта постами фізичної охорони № 53/13/Мр від 01.01.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 порушено провадження у справі № 910/20253/13 та призначено її до розгляду на 07.11.2013.

Позивачем 07.11.2013 до відділу діловодства суду подано заяву, в якій зазначає, що відповідачем 18.10.2013 сплачено суму боргу в розмірі 10 000,00 грн. та 30.10.2013 сплачено суму боргу в розмірі 20 000,00 грн., у зв'язку з чим позивач просить провадження у справі в частині стягнення з відповідача 30 000,00 грн. боргу припинити на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та стягнути з відповідача 107 708,76 грн. основного боргу за період з липня по вересень 2013 року та 2 868,39 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/20253/13 від 07.11.2013, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 21.10.2013, розгляд справи був відкладений на 19.11.2013.

Позивач в судове засідання 19.11.2013 не з'явився. Однак, 18.11.2013 від позивача на адресу суду надійшло клопотання в якому позивач просить суд продовжити строк вирішення спору та відкласти розгляду справи, у зв'язку із неможливістю направити повноважного представника позивача в судове засідання, який має примати участь в іншому судовому процесі.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 19.11.2013 відзиві позовні вимоги визнав частково в розмірі 70 777,52 грн. з посиланням на складений сторонами акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2013 по 18.11.2013.

Відповідачем в судовому засіданні подано клопотання про розстрочку заборгованості в сумі 70 777,52 грн. на три місяці в таких частинах: грудень 2013 року - 23 592,00 грн., січень 2014 року - 23 592,00 грн., лютий 2014 року - 23 593,52 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/20253/13 від 19.11.2013, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, розгляд справи був відкладений на 05.12.2013.

Позивач в судове засідання 04.12.2013 не з'явився.

Однак, від позивача на адресу суду 04.12.2013 надійшло клопотання, в якому позивач просить розглядати справу без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

Також, від позивача на адресу суду 04.12.2013 надійшли письмові пояснення, які в розумінні ст. 22 Господарського процесуального кодексу України є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 31 577,15 грн., з яких: 28 708,76 грн. основного боргу за надані послуги за вересень 2013 року, 2 868,39 грн. пені.

Відповідач в судовому засіданні 05.12.2013 позовні вимоги визнав повністю та просив суд розстрочити виконання рішення суду.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 05.12.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 між Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Полтавській області (охорона) та Державним геофізичним підприємством «Укгеофізика» (замовник) було укладено договір про охорону об'єкта постами фізичної охорони № 53/13/Мр (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач передає постійний, поверхневий, витратний склад вибухових матеріалів, який відноситься до категорії особливо важливих об'єктів із суворим режимом охорони (далі - об'єкт) під цілодобову охорону постів фізичної охорони позивача, а позивач зобов'язується забезпечити пропускний режим, контроль за ввозом і вивозом вибухових матеріалів (ВМ) та заходи спрямовані на забезпечення цілісності об'єкту від розкрадань та недопущення сторонніх осіб до об'єкту. Відповідач зобов'язується виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати позивачу встановлену плату.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг охорони за вересень 2013 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 28 708,76 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нарахована пеня в сумі 2 868,39 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна послуг охорони за цим договором є договірною і зазначається сторонами у розрахунку та протоколу узгодження договірної ціни (додатки №№ 2, 3 до договору).

Згідно додатку № 2 до договору (протокол узгодження договірної ціни) договірна ціна за здійснення заходів охорони по договору становить 28,00 грн. за годину роботи одного охоронника групи охорони об'єктів взводу міліції.

Позивачем подано наступні акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг, які підписані та скріплені печатками обох сторін:

№ М-00002561 від 30.06.2013 на суму 40 320,00 грн.

№ М-00003083 від 31.07.2013 на суму 41 664,00 грн.

№ М-00003613 від 31.08.2013 на суму 41 664,00 грн.

№ М-00004151 від 30.09.2013 на суму 40 320,00 грн.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

За умовами п. 3.5. договору оплата за надані послуги охорони здійснюється замовником не пізніше 20 числа кожного місяця за цей місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 4.2.1. договору замовник зобов'язався своєчасно вносити плату за послуги охорони у визначеному договором обсязі і строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг охорони у визначений договорами строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем за вересень 2013 року, яка складає 28 708,76 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 28 708,76 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги охорони не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати послуг по договору, замовник сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів у межах трирічного строку позовної давності.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги охорони.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеними між сторонами договорами передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов п. 3.5. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі щомісяця до 20 числа поточного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг охорони окремо.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті послуг охорони відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками становить 2 868,39 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2 868,39 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Державної служби охорони при УМВС України в Полтавській області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд визнає причини, з яких рішення суду не може бути виконано у встановлений термін, поважними, а тому вважає можливим задовольнити клопотання відповідача частково та розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/20253/13 від 05.12.2013 на 2 місяці, приймаючи до уваги можливі негативні наслідки, які можуть настати для позивача.

Задовольняючи клопотання відповідача, суд приймає до уваги і ту обставину, що при застосуванні ст. 83 Господарського процесуального кодексу України щодо розстрочки виконання рішення № 910/20253/13 від 05.12.2013 виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач здійснить заходи по його належному та своєчасному виконанню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» (м. Київ, вул. Софії Петровської, 10, код ЄДРПОУ 01432761) на користь Державної служби охорони при УМВС України в Полтавській області (м. Полтава, вул. Зигіна, 32-а, код ЄДРПОУ 08596989) 28 708 (двадцять вісім тисяч сімсот вісім) грн. 76 коп. основного боргу, 2 868 (дві тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 39 коп. пені, розстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/20253/13 від 05.12.2013 наступним чином:

до 05.01.2014 - 15 788 (п'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 57 коп.;

до 05.02.2014 - 15 788 (п'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 58 коп.

3. Стягнути з Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» (м. Київ, вул. Софії Петровської, 10, код ЄДРПОУ 01432761) на користь Державної служби охорони при УМВС України в Полтавській області (м. Полтава, вул. Зигіна, 32-а, код ЄДРПОУ 08596989) 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 06.12.2013.

СуддяВ.В. Сівакова