Постанова № 35793966, 05.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3404/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мар-Трейд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мар-Трейд» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення 18.10.2012 №0004922280.

Постановою Окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Мар-Трейд» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ространснафтопродукт» за період квітень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, березень 2012 року.

Результати перевірки відображено в акті від 08.10.2012 №337/1-22-80-36792015, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 6 484 849 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС прийняла податкове повідомлення-рішення від 18.10.2012 №0004922280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8 130 829,0 грн. (з основним платежем 6 484 849 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 1 618 980 грн.).

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення до органів Державної податкової служби спірне рішення було залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 18.10.2012 №0004922280 протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Ространснафтопродукт», за наслідками яких сформовано податковий кредит в періоді, що перевірявся, не мали реального характеру, оскільки не підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки договори є таким, що укладені без мети настання реальних наслідків, у підприємства відсутні докази на підтвердження факту транспортування товару, придбаного на підставі спірних договорів, а підприємство - контрагент позивача є фіктивним.

До таких висновків податковий орган прийшов на підставі від 17.09.2012 №614/3/22-80 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ространснафтопродукт» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень-липень 2012 року, встановлено, що ТОВ «Ространснафтопродукт» не знаходиться за юридичною адресою, кількість працюючих - одна особа, основні засоби - відсутні.

Також, в акті перевірки зазначено, що директором та головним бухгалтером ТОВ «Ространснафтопродукт» визначений Нестеренко І.В., який пояснив, що він не причетний до господарської діяльності ТОВ «Ространснафтопродукт».

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також відповідність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, вимогам законодавства.

Перевіркою встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, нараховані на вартість товарів, отриманих від ТОВ «Ространснафтопродукт» на загальну суму 6 484 849 грн.

Колегією суддів встановлено, між позивачем та ТОВ «Ространснафтопродукт» був укладений договір від 01.02.2012 №01-02/12, предметом якого є купівля-продаж нафтопродуктів, за цінами, в кількості та асортименті відповідно до додаткових угод договору, які є невід'ємною частиною договору.

Постачальник вважається таким, що виконав своє зобов'язання з дати передачі продукції в розпорядження покупці (позивача) по акту прийому-передачі та/або видаткової накладної (п. 3.2 Договору).

Пунктом 3.2 вказаного договору передбачено, що постачальник вважається таким, що виконав своє зобов'язання з дати передачі продукції в розпорядження покупці (позивача) по акту прийому-передачі та/або видаткової накладної.

Пунктом 4.4. Договору від 26.04.2011 року № 260411 передбачено, що приймання продукції по кількості та якості проводить покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 282/171/578/155 від 29.05.2008 року.

До вказаного Договору сторонами була підписана додаткова угода № 1 до Договору № 01-02/12 № 1 від 05.03.2012 року, згідно з умовами якої постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає партію продукції (дизельне паливо) на умовах EХW (ІНКОТЕРМС-2010) - резервуари Феодосійського підприємства по забезпеченню нафтопродуктами, вантажоотримувач товару - ТОВ «Мар-Трейд».

Згідно з умовами додаткової угоди № 1 до Договору № 01-02/12 від 05.03.2012 року постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає партію продукції (дизельне паливо) на умовах СРТ (ІНКОТЕРМС-2010), вантажоотримувач товару - ТОВ «Мар-Трейд».

Крім цього, позивачем було надано суду копію договору від 26.04.2011 року № 260411, укладеного між позивачем та ТОВ «Ространснафтопродукт», предметом якого є купівля-продаж нафтопродуктів, за цінами, в кількості та асортименті відповідно до додаткових угод договору, які є невід'ємною частиною договору.

Умови вказаного договору аналогічні умовам Договору від 01.02.2012 №01-02/12.

Згідно з умовами додаткової угоди № 1 до договору № 260411 від 26.04.2011 року постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає партію продукції (дизельне паливо) на умовах СРТ (ІНКОТЕРМС-2010), вантажоотримувач товару - ТОВ «Мар-Трейд».

Відповідно до додаткової угоди № 2 до договору № 260411 від 31.07.2011 року постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає партію продукції на умовах EХW (ІНКОТЕРМС-2010) - резервуари Феодосійського підприємства по забезпеченню нафтопродуктами, вантажоотримувач товару - ТОВ «Мар-Трейд».

Згідно з умовами додаткової угоди № 3 до договору № 260411 від 01.08.2011 року постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає партію продукції (дизельне паливо) на умовах EХW (ІНКОТЕРМС-2010) - резервуари Феодосійського підприємства по забезпеченню нафтопродуктами, вантажоотримувач товару - ТОВ «Мар-Трейд».

Відповідно до додаткової угоди № 4 до договору № 260411 від 10.08.2011 року постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає партію продукції (дизельне паливо) на умовах EХW (ІНКОТЕРМС-2010) - резервуари Феодосійського підприємства по забезпеченню нафтопродуктами, вантажоотримувач товару - ТОВ «Мар-Трейд».

Згідно з умовами додаткової угоди № 5 до договору № 260411 від 15.08.2011 року постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає партію продукції (дизельне паливо) на умовах EХW (ІНКОТЕРМС-2010) - резервуари Феодосійського підприємства по забезпеченню нафтопродуктами, вантажоотримувач товару - ТОВ «Мар-Трейд».

Відповідно до умов вказаних договорів поставка вважається здійсненою в момент передачі товару перевізнику, що підтверджується оформленою залізничною накладною, копію якої постачальник направляє покупцю.

З наведеного вбачається, що згідно умов договору ТОВ «Роснафтопродукт» несло зобов'язання по завантаженню дизельного палива до залізничних цистерн та по оформленню перевізних документів.

При завантаженні нафтопродуктів до залізничних цистерн кількість залитих нафтопродуктів зазначається у залізничній накладній, а з цього моменту - прийняття перевізником вантажу до транспортування відповідальність за транспортування та доставку нафтопродуктів саме у цій кількості несе перевізник, тобто залізниця.

Матеріалами справи підтверджується, що дизельне паливо ULSD 10 PPM у кількості 1200 тон було придбано у місті Феодосія, куди було імпортоване TOB «Ространснафтопродукт» та зберігалися в резервуарах ДП «Феодосійське підприємство по забезпеченню нафтопродуктами».

Листом №164 від 17.04.2013 p. а також листом. №212 від 20.05.2013 р. (копії яких з містьться в матеріалах справи) TOB «Ростринснафтопрооукт» повідомило, що дизельне папиво ULSD 10 РРМ обсягом 1200 тон, яке було реалізоване протягом березня 2012 року на користь TOB «Мар-трейд», імпортовано на територію України морським шляхом в лютому 2012 року та березні 2012 року:

- 1000 тон в лютому 2012 року, на підтвердження чого надано копію ВМД IM 40 ТД (тимчасова декларація) № 600060000/2012/000053 від 22.02.2012 р. та копію оформленої згодом ВМД IM 40 №600060000/2012/000090 від 13.03.2012 р. (танкерна партія «SHOGUN»);

- 200 тон в березні 2012 року, на підтвердження чого надано копію ВМД IM 40 ТД (тимчасова декларація) № 600060000/2012/000107 від 17.03.2012 р. та копію оформленої згодом ВМДІМ40№600060000/2012/000138 від 29.03.2012р. (танкерна партія «SHOGUN»).

Паливо було імпортовано на умовах DDU - ДП «Феодосійське підприємство забезпечення нафтопродуктами», тобто імпортна поставка здійснювалась до резервуарів цього підприємства.

Крім того, TOB «Ростртанснафтопродукт» надано копію договору про надання послуг по перевалці нафтопродуктів №2 3-і 11 від 23 12.2011 p., відповідно до якого ДП «Феодосійське підприємство забезпечення нафтопродуктам (далі - ФПЗНП) надає послуги з перевалки та зберігання нафтопродуктів та документи на підтвердження надання послуг відповідно до договору (акти звірки понаднормованого зберігання, довідки про наявність залишків та документи на підтвердження надання залізницею послуг з подачі-уборки залізничних цистерн при відвантаженні нафтопродуктів), з яких вбачається, що ФПЗНП здійснювало перевалку та зберігання дизельного палива саме танкерної партії «SHOGUN», а також подачу та уборку вагонів саме для цієї танкерної партії, а також те, що подача-уборка вагонів здійснювалася саме в дати відвантаження нафтопродуктів та відправлення їх за реквізитами покупців TOB «Мар-трейд» або напередодні.

Відповідно до умов цього договору ФПЗН надає послуги із приймання-передачі нафтопродуктів, зберігання та їх відвантаження до залізничних цистерн у відповідності з наданими Замовником (ТОВ «Ространснафтопродукт») заявками.

Користуючись послугами ФПЗНП, в рамках договору поставки між TOB «Мар-трейд» та TOB «Ространснафтопродукт» останній здійснював відвантаження нафтопродуктів на користь TOB «Мар-трейд» з резервуарів ФПЗНП та завантаження до вагоно-цистерн па станції Айвазовська за реквізитами, що додатково повідомлялися TOB «Мар-трейд» (тобто за реквізитами покупців, на користь яких нафтопродукти реалізовувалися у подальшому нашим підприємством та транспортування до яких здійснювалося залізничним шляхом).

Листом №212 від 20.05.2013 р. TOB «Ространснафтопродукт» надано копії заявок на відвантаження нафтопродуктів з резервуарів до вагоноцистерн, що надавалися для виконання ФПЗНП, та копії актів відвантаження таких нафтопродуктів. З заявок та актів відвантаження вбачається, що здійснювалося таке відвантаження дизельного палива саме з танкерних партій «SHOGUN». Крім того, з актів відвантаження вбачається на адресу якого саме кінцевого отримувача та за якими реквізитами має слідувати товар, завантажений до вагоно-цистерн, номери вагоно-цистерн, до яких завантажено нафтопродукти.

Оформлення транспортних документів залізничної накладної також здійснювалося ФПЗН, який і виступає вантажовідправником при оформленні залізничної накладної.

В розділі 7 залізничної накладної зазначаються особливі відмітки вантажовідправника - інформація про походження вантажу, а також те, що власником вантажу є TOB «Мар-трейд».

Розрахунки за поставлені протягом нафтопродукти по вказаних договорах підтверджуються платіжними дорученнями.

На виконання вказаних договорів сторонами було виписано видаткові та податкові накладні, акти приймання передачі, що містяться в матеріалах справи.

Крім цього, позивачем надано суду докази подальшої реалізації отриманих нафтопродуктів, з яких судом встановлено, що товар був реалізовани ТОВ «Татнєфть-Укрнафтопродукт», ТОВ «Асоціація фермерських господарств «Агро», ТОВ «Альянс Ойл Україна», ТОВ «Атон-Крим», ТОВ «Торговий дім «Енергетичні технології», ПП «Підприємство топливно-енергетичний копмлекс «Современник», ТОВ «Фактор нафтогаз», ТОВ «Атан КРИМз», ТОВ «Нафтотранссервіс», ТОВ «Агроресурси», ТОВ «Фірма ТЕС», ТОВ «Манготрейд», ТОВ «АгроАФГ», ТОВ «Альянс ойл Україна» що підтверджужться договорами, видатковими та податковими накладними, залізничними накладними, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями.

Порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України визначає Інструкція, затверджена спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 282/171/578/155 від 20.05.2008 року (далі - Інструкція).

Відповідно до Розділу 1 Інструкції, ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Згідно пункту 5.2 розділу 5 Інструкції приймання нафти і нафтопродуктів може здійснюватись маршрутами, окремими партіями (від двох і більше цистерн) та окремими цистернами. Маса нафти і нафтопродуктів визначається вантажоодержувачем у кожній цистерні. Під час надходження залізничних цистерн вантажоодержувач до приймання нафти або нафтопродукту має перевірити: відповідність фактичного номера і типу залізничної цистерни номеру і типу, зазначених у накладній; технічний стан залізничної цистерни на наявність механічних ушкоджень (ум'ятин, тріщин), справність зливних пристроїв. У разі виявлення несправності цистерни, через яку можлива втрата вантажу, слід вимагати від адміністрації залізничної станції перевірки маси вантажу в цистерні, а в разі встановлення нестачі - складання технічного акта за встановленою формою; наявність і цілісність пломб запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) і відбитків на них, відповідність відбитків на пломбах відбиткам, які зазначено у перевізних документах; відповідність градуювальної таблиці на залізничну цистерну номеру залізничної цистерни.

Маса нафти або нафтопродукту визначається вантажоодержувачем спільно з представником залізниці в разі: надходження нафти або нафтопродукту в несправній цистерні; надходження нафти або нафтопродукту з несправною пломбою ЗПП чи без пломби ЗПП за наявності позначки в залізничній накладній, що вантаж прийнятий до перевезення під пломбою ЗПП; надходження нафти або нафтопродукту зі справною пломбою ЗПП, але з ознаками нестачі, виявленої за допомогою ЗВТ, без порушення ЗПП.

У разі виявлення нестачі нафти або нафтопродукту понад норми природних втрат або їх надлишків складається комерційний акт.

Комісійне приймання нафти або нафтопродукту за кількістю здійснюють уповноважені наказом керівника підприємства-вантажоодержувача особи, які мають відповідну освіту, кваліфікацію та досвід роботи з питань визначення кількості нафти і нафтопродуктів у залізничних цистернах, на яких покладено відповідальність за дотримання правил приймання нафти і нафтопродуктів, установлених цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами та нормативними документами.

Комісійне приймання нафти і нафтопродуктів відбувається за участі представників охоронної організації, що супроводжували нафту або нафтопродукти (у разі, якщо згідно з відповідним договором вантаж супроводжується охоронною організацією).

За потреби до приймання нафти або нафтопродуктів можуть залучатись представники незалежної експертної організації, якщо її визначено у відповідному договорі.

Особи, які беруть участь у комісійному прийманні нафти і нафтопродуктів, повинні проходити відповідну підготовку з цих питань та періодичну перевірку знань згідно з порядком, установленим керівником підприємства.

Результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів оформлюються актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання.

Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП є підставою для оприбутковування нафти і нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в підзвіт матеріально відповідальних осіб.

Результати приймання нафти або нафтопродуктів однієї марки, які надійшли маршрутами або групами цистерн (від двох і більше) за однією залізничною накладною, визначаються за абсолютною величиною з врахуванням різниці між сумою надлишків та нестач нафти і нафтопродуктів одного типу і однієї марки, установлених для кожної цистерни за актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП.

Відповідно до п. 14.6 Інструкції кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, а під час надходження автомобільним транспортом - на підставі ТТН. У разі відсутності нестач понад норми природних втрат допускається оформлення приймання нафтопродуктів за кількістю актами інших форм з використанням автоматичних систем оброблення інформації.

Як встановлено судом, копії актів приймання-передачі складені позивачем та ТОВ «Роснафтопродукт» за іншою формою, ніж встановлено Інструкцією (N 5-НП).

Враховуючи наявність доказів транспортування, зберігання та подальшої реалізації нафтопродуктів, що надані позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що відсутність актів за формою № 5-НП за умови надання актів іншої форми, що відповідає вимогам п. 14.6 Інструкції, не свідчить про нереальний характер спірних господарських операцій.

Оскільки вказані господарські операції підтверджуються первинними документами, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що надані первинні документи є достатніми доказами фактичного здійснення господарських операцій.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, надані позивачем первинні документи підтверджують реальне здійснення господарських операцій між позивачем та «Роснафтопродукт» у спірний період та подальше використання наданих послуг у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ ««Роснафтопродукт», не відповідає дійсним обставинам справи.

Посилання податкового органу на порушення позивачем вимог п.1, п.5 ст.203, п.1,2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України колегія суддів вважає недоречними у зв'язку з тим, що на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах та фактичне здійснення господарських операцій, докази чого в матеріалах справи відсутні.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.2013 року, що набрала законної сили, задоволено позов ТОВ «Роснафтопродукт» та визнано протиправними дії ДПІ зі складання акту від 17.09.2012 №614/3/22-80 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ространснафтопродукт» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень-липень 2012 року.

Колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на пояснення директора та головного бухгалтера ТОВ «Ространснафтопродукт» Нестеренка І.В., згідно з якими він не причетний до господарської діяльності ТОВ «Ространснафтопродукт», ажаючи на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, пояснення Нестеренка І.В., на які посилається суд першої інстанції при вирішенні справи, не є допустимими та належними у справі доказами у розумінні вимог ст. ст. 70 та 72 КАС України, оскільки зазначена особа надавала свої покази в рамках порушеної кримінальної справи, по якій на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної постанови, відсутній вирок, який би встановлював вину певних осіб у вчиненні злочину та відповідні фактичні дані, які б мали значення для справи.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з контрагентом повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу та формування валових витрат, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішенні прийняті податковим органом без достатніх підстав.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрат зі сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мар-Трейд» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мар-Трейд» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 18.10.2012р. № №0004922280.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мар-Трейд» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 07 коп).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.